Постанова № 40947392, 16.10.2014, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 жовтня 2014 року Справа № 922/1115/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого - судді Коробенка Г.П.,

суддів Данилової Т.Б., Шаргала В.І.,

за участю представників сторін:

від позивачів: не з'явилися

від відповідача: Залуцької А.Г., дов. б/н від 02102014

прокурора: Гудименко Ю.В. - прокурора Генпрокуратури України

розглянувши касаційну скаргу Приватного підприємства "Фірма "Стратос"

на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 26.08.2014,

у справі № 922/1115/14 Господарського суду Харківської області

за позовом Першого заступника прокурора міста Харкова в інтересах держави в особі:

1. Державної екологічної інспекції у Харківській області,

2. Манченківської селищної ради Харківського району Харківської області,

3. Пісочинської селищної ради Харківського району Харківської області

до Приватного підприємства "Фірма "Стратос"

про стягнення 16773,39 грн. шкоди,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Харківської області від 10.06.2014 (суддя Калініченко Н.В.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 11.08.2014 (судді: Здоровко Л.М., Бородіна Л.І., Кухар В.І.) позов задоволено повністю, а саме:

Стягнуто з Приватного підприємства "Фірма "Стратос" на користь Державної екологічної інспекції у Харківській області збиток, заподіяний державі внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства в розмірі 5032,02 грн.

Стягнуто з Приватного підприємства "Фірма "Стратос" на користь Манченківської селищної ради Харківського району Харківської області збиток, заподіяний державі внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства в розмірі 5924,91 грн.

Стягнуто з Приватного підприємства "Фірма "Стратос" на користь Пісочинської селищної ради Харківського району Харківської області збиток, заподіяний державі внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства в розмірі 5816,46 грн.

Стягнуто з Приватного підприємства "Фірма "Стратос" на користь Державного бюджету України 1827,00 грн. судового збору.

Судові рішення мотивовані посиланням на норми ст.ст. 11, 33 Закону України "Про охорону атмосферного повітря", ст.41 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", ст. 1166 Цивільного кодексу України, доведеність факту порушення відповідачем вимог природоохоронного законодавства, наявність всіх складових для застосування такого виду відповідальності як стягнення збитків.

Не погоджуючись названими рішенням та постановою, Приватне підприємство "Фірма "Стратос", звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати та прийняти нове рішення яким відмовити в задоволенні позову відмовити. Вимоги касаційної скарги мотивовані тим, що судами попередніх інстанцій не взято до уваги твердження відповідача про те, що позивач - Державна екологічна інспекція у Харківській області при проведенні розрахунку збитку невірно, всупереч технічним документам і Методики №639, визначив час роботи підприємства АГЗП (24год.), а не "час роботи джерела викиду", як того вимагає п.3.7. зазначеної Методики №639 та не взяв до уваги довідки про фактичний час роботи джерела викидів, які відповідач надав під час розгляду справи, тобто скаржник фактично стверджує, що інспекцією невірно розрахований розмір збитків.

Розглянувши касаційну скаргу, перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Господарськими судами встановлено:

Повідомленням вих. №5472/01-24/06-11 від 05.08.2013 Державна екологічна інспекція у Харківській області повідомила відповідача про проведення в період з 12 по 25 вересня 2013 року планової перевірки дотримання останнім вимог природоохоронного законодавства.

У вказаний період була проведена вищезазначена перевірка об'єктів відповідача (АГЗС) та в результаті виявлено, що в період з 13.10.12 по 30.11.12 та в період з 01.12.12 по 26.12.12. на АГЗС за адресою Харківська область, Харківський район, с. Санжари, вул. Станційна, 6 та на АГЗС за адресою Харківська область, Харківський район, смт. Пісочин, вул. Сімферопольська, 1а здійснювались викиди забруднюючих речовин за відсутності відповідних дозволів на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами. Необхідність наявності такого дозволу передбачена ст. 11 Закону України "Про охорону атмосферного повітря". Вказана обставина відповідачем не заперечувалась. Таким чином судами встановлено вчинення відповідачем порушення вимог природоохоронного законодавства.

Державною екологічною інспекцією у Харківській області на підставі Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 10.12.2008 №639, здійснено розрахунок завданих збитків по АГЗС за адресою Харківська область, Харківський район, с. Санжари, вул. Станційна, 6 та по АГЗС за адресою Харківська область, Харківський район, смт. Пісочин, вул.Сімферопольська, 1а, розміри яких відповідно становлять 8464,16 грн. та 8309,23 грн. (а.с. 47-56).

Разом з тим, господарські суди попередніх інстанцій встановили наявність всіх необхідних складових для застосування такого виду цивільно-правової відповідальності як збитки, а саме: неправомірність поведінки відповідача, наявність шкоди, причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою, вина правопорушника, тому з урахуванням положень ст.ст. 11, 33 Закону України "Про охорону атмосферного повітря", ст.ст.41, 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", ст. 1166 Цивільного кодексу України, дійшли обґрунтованого висновку, з яким погоджується і суд касаційної інстанції, про наявність підстав для застосування названого виду відповідальності.

Проте, судами попередніх інстанцій не враховано наступного.

Так, статтею 42 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" передбачено зокрема, що в Україні фінансування заходів щодо охорони навколишнього природного середовища здійснюється за рахунок Державного бюджету України, республіканського бюджету Автономної Республіки Крим та місцевих бюджетів.

Відповідно до статті 47 вказаного Закону для фінансування заходів щодо охорони навколишнього природного середовища утворюються Державний, республіканський Автономної Республіки Крим та місцеві фонди охорони навколишнього природного середовища, які утворюються за рахунок, зокрема, частини грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища в результаті господарської та іншої діяльності, згідно з чинним законодавством (ч.2 ст.47 вказаного Закону).

Державний фонд охорони навколишнього природного середовища утворюється за рахунок, зокрема, частини грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища в результаті господарської та іншої діяльності, згідно з чинним законодавством (ч.4 ст.47 вказаного Закону).

Кошти місцевих, республіканського Автономної Республіки Крим і Державного фондів охорони навколишнього природного середовища можуть використовуватись тільки для цільового фінансування природоохоронних та ресурсозберігаючих заходів, в тому числі наукових досліджень з цих питань, ведення державного кадастру територій та об'єктів природно-заповідного фонду, а також заходів для зниження впливу забруднення навколишнього природного середовища на здоров'я населення (ч.6 ст. 47 вказаного Закону).

Статтею 11 Закону України "Про Державний бюджет на 2014 рік" встановлено, що джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету України на 2014 рік у частині доходів є, зокрема, надходження, визначені частиною третьою статті 29 Бюджетного кодексу України, згідно пункту 7 якої джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету України в частині доходів є, посеред іншого, 30 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності.

В п.7 частини 2 статті 69 Бюджетного кодексу України встановлено, що до надходжень спеціального фонду місцевих бюджетів належать, зокрема, 70 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, в тому числі: до сільських, селищних, міських бюджетів - 50 відсотків, обласних бюджетів та бюджету Автономної Республіки Крим - 20 відсотків, бюджетів міст Києва та Севастополя - 70 відсотків.

З приписів вищенаведеного законодавства вбачається, що збитки (шкода) заподіяна порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності стягується з порушника (суб'єкта господарювання) саме до спеціального фонду відповідних бюджетів, тобто в даному випадку, до спеціального фонду місцевого (місцевих) бюджету належить 50% суми шкоди, до спеціального фонду обласного бюджету - 20%, до спеціального фонду Державного бюджету України - 30%. Зазначене попередніми судовими інстанціями не враховано.

Крім того, судова колегія касаційної інстанції відзначає, що господарські суди попередніх інстанцій не перевірили поданий інспекцією розрахунок розмірів збитків на відповідність приписам підпунктів 3.1, 3.2, 3.3, 3.6 (вибір виду розрахунку) пункту 3, а також п. 4.1 вищезазначеної Методики, тобто суди попередніх інстанцій не вповні дослідили обставини щодо обґрунтованості названого розрахунку.

Порушення судами першої та апеляційної інстанції вимог статті 43 Господарського процесуального кодексу України щодо повноти з'ясування обставин справи, неповне дослідження предмету і правової природи спірних правовідносин унеможливило правильне застосування приписів матеріального і процесуального законодавства і є підставою скерування справи для нового розгляду судом першої інстанції.

Під час нового розгляду справи господарському суду першої інстанції слід взяти до уваги викладене, вжити всі передбачені законом заходи для всебічного, повного та об'єктивного встановлення обставин справи, прав та обов'язків сторін і, в залежності від встановленого та відповідно до вимог чинного законодавства, вирішити спір.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11110, 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Приватного підприємства "Фірма "Стратос" задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Харківської області від 10.06.2014 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 26.08.2014 у справі № 922/1115/14 скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Головуючий суддя Коробенко Г.П. Судді Шаргало В.І. Данилова Т.Б.