Ухвала суду № 40947240, 09.10.2014, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 22-ц/796/10094/2014

Головуючий у 1 інстанції: Луценко О.М.

Доповідач: Гаращенко Д.Р.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2014 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду м. Києва у складі:

головуючого - судді Гаращенка Д.Р.

суддів - Борисової О.В., Ратнікової В.М.

при секретарі - Шалапуда Н.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 23 червня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Райффайзен Лізинг Аваль» про захист честі, гідності і ділової репутації, -

ВСТАНОВИЛА:

10 січня 2014 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ТОВ «Райффайзен Лізинг Аваль», у якому просив визнати недостовірною інформацію, поширену ТОВ «Райффайзен Лізинг Ааль» у скарзі на його дії як ліквідатора, поданій до Господарського суду Херсонської області, а саме: «Абсолютно непрофесійними, зааганжованими, хибними та недоречними є доводи ліквідатора про необхідність підтвердження вимог кредитора виключно виконавчими документами...», зобов'язати ТОВ «Райффайзен Лізинг Аваль» не пізніше наступного дня від дня набрання рішенням законної сили спростувати вказану інформацію шляхом направлення листа до Господарського суду Херсонської області у справі №5024/2357/2011 та повідомити про дане рішення ТОВ «Алекс Консалтинг Груп» та ТОВ «Корпорація Гермес», стягнути з ТОВ «Райффайзен Лізинг Аваль» на свою користь збитки у вигляді упущеної угоди в розмірі 68 820,00 грн., моральну шкоду в розмірі 15 000,00 грн. та судові витрати.

Свої вимоги обґрунтовував тим, що 11.01.2013 року на адресу Господарського суду Херсонської області надійшла скарга від ТОВ «Райффайзен Лізинг Аваль» на рішення ліквідатора у справі про банкрутство ОСОБА_1, у якій стверджувалось, що «абсолютно непрофесійними, зааганжованими, хибними та недоречними є доводи ліквідатора про необхідність підтвердження вимог кредитора виключно виконавчими документами...». Дана інформація є образливою та не відповідає дійсності, оскільки він є суб'єктом незалежної професійної діяльності та має свідоцтво НОМЕР_1 від 31.03.2013 року, яке видане Міністерством юстиції України на право провадження господарської діяльності - діяльності арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів). Наявність ліцензії вже свідчить про певні ділові риси арбітражного керуючого та його відповідність за фаховою ознакою. Дана скарга була розглянута судом та постановлена ухвала від 14.02.2013 року, в якій зазначено, що поведінка ТОВ «Райффайзен Лізинг Аваль» не відповідає вимогам ст. 22 ГПК України.

Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 23 червня 2014 року у задоволенні позову ОСОБА_1 було відмовлено.

14 липня 2014 року ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу на вказане рішення, у якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просив його скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову. В обґрунтування заявлених вимог апелянт вказав, що суд першої інстанції не взяв до уваги, що скарга ТОВ «Райффайзен Лізинг Аваль» була розглянута Господарським судом Херсонської області, який в ухвалі, постановленій за результатами розгляду справи, зауважив, що така поведінка ТОВ «Райффайзен Лізинг Аваль» не відповідає вимогам ст. 22 ГПК України. Також апелянт зауважив, що суд першої інстанції керувався ч. 3 ст. 277 ЦК України, що була виключена на підставі Закону України № 1170-VIІ від 27 березня 2014 року. На думку апелянта, суд першої інстанції не звернув увагу на те, що порядна людина не може висловлювати заангажовані доводи.

У судовому засіданні ОСОБА_1 апеляційну скаргу підтримав і просив суд її задовольнити.

Представник ТОВ «Райффайзен Лізинг Аваль» за довіреністю - Самокиша В.Ю. апеляційну скаргу просила відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Вислухавши доповідь судді Гаращенка Д.Р., пояснення , вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до наступного.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що 23 листопада 2011 року Господарським судом Херсонської області порушено провадження у справі № 5024/2357/2011 про банкрутство ПП «Вікторія Люкс» (код ЄДРПОУ 34660042) за особливостями банкрутства, встановленими ст. 52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» - банкрутство відсутнього боржника.

08 грудня 2011 року ПП «Вікторія Люкс» визнано банкрутом, стосовно нього відкрито ліквідаційну процедуру.

28 грудня 2012 року ТОВ «Райффайзен Лізинг Аваль» звернулося до ліквідатора банкрута із заявою з вимогами до боржника на суму 779 782, 81грн. Ухвалою суду від 12.06.2012 року ліквідатором боржника призначено арбітражного керуючого ОСОБА_1

На адресу ТОВ «Райффайзен Лізинг Аваль» ліквідатором боржника - арбітражним керуючим ОСОБА_1 направлено лист від 13.07.2012 року за №2/2357-12, в якому було зазначено про часткове визнання грошових коштів вимог кредитора до боржника лише на суму 301 081,72 грн. та як наслідок відхилення решти заявлених вимог на суму 478 701,09 грн.

11 січня 2013 року до Господарського суду Херсонської області надійшла скарга від ТОВ «Райффайзен Лізинг Аваль» на рішення ліквідатора у справі про банкрутство ОСОБА_1 У цій скарзі ТОВ «Райффайзен Лізинг Аваль» стверджував, що «абсолютно непрофесійними, зааганжованими, хибними та недоречними є доводи ліквідатора про необхідність підтвердження вимог кредитора виключно виконавчими документами...» (а.с. 11-15). В своїй скарзі ТОВ «Райффайзен Лізинг Аваль» зазначало, що на суб'єктивну думку кредитора, вимоги на суму 779 782,81 грн. підтверджені належними та допустимими доказами, тому ліквідатор в межах своєї компетенції зобов'язаний був їх розглянути у повному обсязі та визнати або навести обґрунтування відхилення кредиторських вимог. Оскільки ліквідатором кредиторські вимоги визнані частково, кредитором висловлено думку, що доводи ліквідатора ОСОБА_1 в частині підстав відхилення кредиторської вимоги на суму 301 081,73 грн. є абсолютно непрофесійними, зааганжованими, хибними та недоречними.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції керувався ст.ст. 270, 277, 280, 297, 299 ЦК України, ст. 47-1 Закону України «Про інформацію» та правильно виходив з того, що поширена відносно ОСОБА_1 інформація не мала умислу та не містила в собі фактичних даних, а була лише вираженням погляду та оцінкою доводів ліквідатора, якими він керувався при відхиленні кредиторських вимог. Також суд першої інстанції вірно зазначив, оспорювані відомості не є інформацією, а лише оціночними судженнями, наведені висловлювання не можна витлумачити як такі, що містять фактичні дані, оскільки зазначене не має в собі тверджень про порушення ОСОБА_1 законодавства чи моральних принципів.

Відхиляючи посилання апелянта на те, що суд першої інстанції не взяв до уваги, що скарга ТОВ «Райффайзен Лізинг Аваль» була розглянута Господарським судом Херсонської області, який в ухвалі, постановленій за результатами розгляду справи зауважив, що така поведінка відповідача не відповідає вимогам ст. 22 ГПК України, колегія суддів виходить з того, що твердження господарського суду про прояв неповаги до ОСОБА_1 як до сторони господарського процесу не є обставиною, що має преюдиційне значення при вирішенні даного спору, і не є підставою для задоволення позову про спростування недостовірної інформації.

Помилкове посилання суду першої інстанції на ч. 3 ст. 277 ЦК України, що була виключена на підставі Закону України № 1170-VIІ від 27 березня 2014 року, не може бути підставою для задоволення позову ОСОБА_1, а тому колегія суддів не приймає згадані доводи до уваги.

Інші доводи апеляційної скарги колегія суддів також не приймає до уваги, так як вони не спростовують висновку суду першої інстанції про те, що ТОВ «Райффайзен ЛізингАваль» були поширені оціночні судження відносно доводів ОСОБА_1

Отже, рішення Оболонського районного суду м. Києва від 23 червня 2014 року є законним і обґрунтованим. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, на законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції не впливають.

Керуючись ст.ст. 218, 303-305, п. 1 ч. 1 ст. 307, ст.ст. 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.

Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 23 червня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена протягом 20 днів з дня набрання нею законної сили до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий

Судді