Рішення № 40947063, 11.09.2014, Ярмолинецький районний суд Хмельницької області

копія/Справа № 689/57/14-ц

2/689/67/14

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

11.09.2014 року Ярмолинецький районний суд Хмельницької області -

головуючий-суддя Баськов М.М.

за участю:

секретарів Кочмарської О.М., Кушнір О.М.

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача Костриби Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Ярмолинці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Ярмолинецького спеціалізованого лісогосподарського підприємства "Агроліс" про стягнення заборгованості із заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,

встановив:

В січні 2014 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Ярмолинецької районної ради Ярмолинецького району Хмельницької області про визнання дій відповідача протиправними, стягнення заборгованості із заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Зазначив, що до 17.05.2012 року він працював на посаді директора Ярмолинецького спеціалізованого лісогосподарського підприємства "Агроліс" (далі - ЯСЛП "Агроліс"), засновником якого є Ярмолинецька районна рада, і був звільнений з посади згідно розпорядження голови ради від 15.05.2012 р. №35-к на підставі ч. 1 ст. 36 КЗпП України за угодою сторін згідно поданої ним заяви. Пунктом третім вказаного розпорядження було зазначено про проведення з ним відповідних розрахунків.

Посилаючись на те, що йому при звільненні не була виплачена заборгованість по заробітній платі в сумі 24690,13 грн., позивач просив стягнути вказану суму з відповідача, а також просив стягнути з відповідача 50000,08 грн. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, визнавши дії відповідача протиправними.

Ухвалою суду від 29.04.2014 року за клопотанням представника позивача, не припиняючи розгляду справи, суд замінив первісного відповідача - Ярмолинецьку районну раду належним відповідачем - ЯСЛП "Агроліс", оскільки позов пред'явлено не до тієї особи, яка має відповідати за позовом.

З урахуванням уточнених позовних вимог ОСОБА_1 просив стягнути з ЯСЛП "Агроліс" 24690,13 грн. заборгованості по заробітній платі та 39834,12 грн. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, а всього 64524,25 грн. На обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що заборгованість по заробітній платі, в яку входить також компенсація за невикористані відпустки, з вини відповідача йому не виплачена, хоча він неодноразово звертався до останнього з цього приводу, що є підставою для стягнення цієї заборгованості в судовому порядку, оскільки спору про її розмір не має, а також про стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за 548 робочих днів (160 - в 2012 році, 251 - в 2013 році і 137 - в 2014 році).

Відповідач подав до суду заперечення проти позову, в якому зазначив, що вини

ЯСЛП "Агроліс" щодо невиплати ОСОБА_1 заробітної плати немає, оскільки останній був директором вказаного підприємства і саме він повинен був забезпечити проведення всіх розрахунків при звільненні.

В ході судового розгляду позивач та його представник уточнені позовні вимоги підтримали повністю. Зокрема позивач пояснив, що він не мав можливості провести сам з собою розрахунки при звільнені, оскільки станом на 17.05.2012 року через припинення зовнішньоекономічної діяльності в ЯСЛП "Агроліс" не було відповідних коштів для виплати працівникам заробітної плати. В подальшому керівництво ЯСЛП "Агроліс" безпідставно не виплачувало йому заборгованість по заробітній платі, хоча така заборгованість була виплачена іншим працівникам, які звільнилися з підприємства пізніше нього.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечила, суду пояснила, що саме позивач винен у наявності в нього заборгованості по заробітній платі, крім того, з його вини підприємству заподіяно матеріальну шкоду, а тому немає підстав для стягнення на його користь середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Суд, заслухавши осіб, які беруть участь у справі, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом установлено, що ОСОБА_1 з 05.03.2001 року по 17.05.2012 року працював на посаді директора ЯСЛП "Агроліс" і був звільнений з посади згідно розпорядження голови Ярмолинецької районної ради від 15.05.2012 р. №35-к на підставі ч. 1 ст. 36 КЗпП України за угодою сторін відповідно до поданої ним заяви.

Дані обставини підтверджуються контрактом з керівником підприємства, що є у спільній власності територіальних громад району, укладеного між Ярмолинецькою районною ради та ОСОБА_1 (а.с. 22), додатковими угодами до контрактів (а.с. 26, 27, 28), записом в трудовій книжці позивача (а.с. 8), розпорядженням голови Ярмолинецької районної ради від 15.05.2012 р. №35-к (а.с. 4).

Станом на 17.05.2012 р., тобто на день звільнення, заборгованість по заробітній платі ЯСЛП "Агроліс" перед ОСОБА_1 становила 24690,13 грн., що підтверджується відповідними довідками №73 і №74 від 17.05.2012 р. (а.с. 5-6), витягами із книги нарахування заробітної плати (а.с. 102, 137).

В силу ч. 1 ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 83 КЗпП України у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей.

Статтею ст. 116 КЗпП України визначено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану нею суму.

Згідно із ч. 1 ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Відповідно до п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24.12.1999р. "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунку, суд на підставі ст. 117 КЗпПУ стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності. У разі не проведення розрахунку у зв'язку із виникненням спору про розмір належних до виплати сум вимоги про відповідальність за затримку розрахунку підлягають задоволенню в повному обсязі, якщо спір вирішено на користь позивача або такого висновку дійде суд, що розглядає справу.

Згідно із п. 21 вказаної Постанови, при визначенні середньої заробітної плати слід виходити з того, що в усіх випадках, коли за чинним законодавством вона зберігається за працівниками підприємств, установ, організацій, це слід робити відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 р. №100 (далі - Порядок).

У відповідності до п. 8 Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Як встановлено під час розгляду справи ОСОБА_1 в день звільнення працював, що підтверджується табелем обліку робочого часу за травень 2012 р. по ЯСЛП "Агроліс"(а.с. 160), а між сторонами немає спору про розмір заборгованості відповідача перед позивачем по заробітній платі, що також підтвердила і головний бухгалтер ЯСЛП "Агроліс" ОСОБА_4, допитана як свідок в судовому засіданні.

В той же час відповідачем не доведено наявність обставин, як б свідчили про відсутність його вини у непроведенні розрахунку із позивачем по заробітній платі.

Зокрема, суд не приймає пояснення представника позивача про те, що ЯСЛП "Агроліс" через відсутність коштів не має можливості провести розрахунки по заробітній платі із всіма бувшими працівниками підприємства.

При цьому суд враховує правовий висновок Верховного Суду України від 03.07.2013 р. в цивільній справі №6-64цс13, який в силу ст. 360-7 ЦПК України, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. У вказаному рішенні Верховний Суд України вказав, що відсутність фінансово-господарської діяльності або коштів у роботодавця не виключає його вини в невиплаті належних звільненому працівникові коштів та не звільняє роботодавця від відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП України.

За таких обставин з ЯСЛП «Агроліс» на користь позивача підлягає стягненню середній заробіток за весь період затримки розрахунку при звільненні за період з 18 травня 2012 року (наступний день після звільнення позивача) по 11 вересня 2014 року (по день постановлення рішення).

Однак, керуючись принципом диспозитивності, суд враховує позовні вимоги позивача в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 18.05.2012 р. по 12.06.2014 р., а не по день постановлення рішення у справі.

Так, позивача було звільнено з роботи 17.05.2012 р., тому для обрахунку середньоденного заробітку береться середня заробітна плата за останні два місяці роботи, тобто за березень - квітень 2012 року відповідно до довідки ЯСЛП «Агроліс» від 26.03.2014 р. (а.с. 61), згідно якої в березні 2012 року заробітна плата позивача становила 1489,87 грн., а в квітні 2012 року - 1490,31 грн. Тобто, за останні два місяці роботи заробітна плата ОСОБА_1 становила 2980,18 грн. В березні та квітні 2012 року був 41 робочий день, а тому його середньоденний заробіток за вказаний період становив: 72,69 грн. (2980,18 грн. : 41 день).

За період з 18 травня 2012 року по 12 червня 2014 року було 548 робочих днів. Зокрема, в 2012 році всього був 251 робочий день (Лист Мінсоцполітики України від 23.08.2011 р. N 8515/0/14-11/13 "Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2012 рік"), а з 18 травня по 31 грудня 2012 року - 160 робочих днів. В 2013 році був 251 робочий день (Лист Мінсоцполітики України від 21.08.2012 р. N 9050/0/14-12/13 "Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2013 рік"). В 2014 році встановлено 251 робочий день (Лист Мінсоцполітики України від 04.09.2013 р. N 9884/0/14-13/13 "Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2014 рік"), а з 01.01.2014 р. по 12.06.2014 р. - 137 робочих днів.

Отже розмір середнього заробітку ОСОБА_1 за весь час затримки розрахунку при звільненні буде становити 39834,12 грн. (548 днів х 72,69 грн) і саме ця сума підлягає стягненню з відповідача.

Таким чином з відповідача на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню 24690,13 грн. заборгованості по заробітній платі, в тому числі грошова компенсація за невикористану щорічну відпустку, а також 39834,12 грн. середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України з відповідача в дохід держави підлягає стягненню 645,24 грн. судових витрат.

На підставі ст.ст. 47, 83, 116, 117 КЗпП України, керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 212-215 ЦПК України, суд,

вирішив:

Позов задовольнити.

Стягнути з Ярмолинецького спеціалізованого лісогосподарського підприємства "Агроліс" (32100, Україна, Хмельницька область, смт. Ярмолинці, вул. Мічуріна, 56, ід. к. 31480811, МФО 315405, р/р 26003052403985 в Ярмолинецькому відділенні ПАТ КБ "ПриватБанк") на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, (ід.н. НОМЕР_1) 24690,13 грн. заборгованості із заробітної плати та 39834,12 грн. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, а всього 64524,25 грн. (шістдесят чотири тисячі п'ятсот двадцять чотири гривні двадцять п'ять копійок).

Стягнути з Ярмолинецького спеціалізованого лісогосподарського підприємства "Агроліс" в дохід держави судовий збір в сумі 645,24 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Хмельницької області через суд першої інстанції шляхом подання протягом десяти днів з дня його проголошення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя підпис

Копія вірна:

Суддя М.М. Баськов