Постанова № 40946315, 06.10.2014, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" жовтня 2014 р. Справа№ 5011-69/9966-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Алданової С.О.

суддів: Дикунської С.Я.

Коршун Н.М.

при секретарі Шмиговській А.М.

за участю представників:

від позивача - Лазаренко Ю.Г. (довіреність №290 від 01.10.2014 р.)

від відповідача - Уманська О.В. (довіреність б/н від 10.06.2014 р.)

розглянувши апеляційну скаргу Комунального підприємства по утриманню житлового господарства «Житлорембудсервіс» Деснянського району м. Києва

на рішення господарського суду міста Києва від 09.08.2013 р.

у справі №5011-69/9966-2012 (суддя Стасюк С.В.)

за позовом Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал»

до Комунального підприємства по утриманню житлового господарства «Житлорембудсервіс» Деснянського району м. Києва

про стягнення суми

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал» звернулось до господарського суду міста Києва з позовною заявою до Комунального підприємства по утриманню житлового господарства «Житлорембудсервіс» Деснянського району м. Києва про стягнення з відповідача заборгованості за надані з 01.08.2011 р. по 31.05.2012 р. послуги з водопостачання та водовідведення в розмірі 11183042,22 грн., 180742,53 грн. 3% річних, 61577,63 грн. інфляційних втрат та 148891,34 грн. пені.

Рішенням господарського суду міста Києва від 09.08.2013 р. позов задоволено повністю. Стягнуто з відповідача на користь позивача 11183042,22 грн. основного боргу, 61577,63 грн. інфляційних втрат, 180742,53 грн. 3% річних, 148891,34 грн. пені та 64380,00 грн. судового збору.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Комунальне підприємство по утриманню житлового господарства «Житлорембудсервіс» Деснянського району м. Києва звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що судом першої інстанції при прийнятті рішення було порушено норми матеріального та процесуального права.

Представник позивача в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив відмовити в її задоволенні, а рішення залишити без змін.

Представник відповідача в судовому засіданні повністю підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, просив її задовольнити, рішення скасувати, в позові відмовити.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

01.02.2002 р. між Відкритим акціонерним товариством «Акціонерна компанія «Київводоканал», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал» (постачальник) та Комунальним підприємством по утриманню житлового господарства «Житлорембудсервіс» Деснянського району м. Києва (абонент) було укладено договір № 00004А/2-03 на послуги водопостачання та водовідведення.

Відповідно до п. 1.1. договору, постачальник зобов'язується надавати абоненту послуги з постачання питної води та водовідведення, а абонент зобов'язується розраховуватися за вищезазначені послуги згідно умов договору та Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України № 65 від 01.07.1994 року.

Відповідно до наказу Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 року № 190 «Про затвердження Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України», визнано такими, що втратили чинність, наказ Держжитлокомунгоспу від 01.07.1994 року № 65 «Про затвердження Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення у містах і селищах України», зареєстрований в Міністерстві юстиції України 22.07.1994 року за № 165/374, та наказ Держжитлокомунгоспу від 02.12.1992 року № 67 «Про порядок видачі технічних умов на підключення споживачів до систем господарсько-питного водопостачання і каналізації».

Згідно п.п. 2.1., 2.2., 2.3. договору, постачальник забезпечує постачання питної води, якість якої відповідає ДОСТу 2874-82 «Вода питна» та приймає каналізаційні стоки, які не перевищують гранично допустимих концентрацій шкідливих речовин.

Абонент зобов'язаний сплачувати вартість наданих послуг за тарифами, встановленими в порядку, передбаченому чинним законодавством. У разі зміни тарифів сплата послуг абонентом здійснюється за новим тарифом з часу його введення в дію без внесення змін до договору.

Абонент в кінці кожного кварталу направляє до постачальника свого повноважного представника з письмовою інформацією щодо об'єму спожитих ним послуг з водопостачання (водовідведення) за останні три місяці для проведення звірки розрахунків з постачальником та підписання відповідного акту. У разі невиконання даної умови договору, об'єм спожитих послуг за відповідний період приймається абонентом за даними постачальника.

Кількість води, що подається постачальником та використовується абонентом, визначається за показниками водолічильників, зареєстрованих постачальником. Зняття показників водолічильника здійснюється, як правило, щомісячно представником постачальника спільно з представником абонента (п. 3.1. договору).

Відповідно до п. 3.3. договору, кількість стічних вод, які надходять у каналізацію, визначається за кількістю води, що надходить із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання, згідно із показниками водолічильника та інших засобів визначення об'ємів стоків, що потрапляють у міську каналізацію у відповідності з п. 21.2 Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення у містах і селищах України.

У відповідності до п. 3.5. договору, абонент розраховується за надані послуги у порядку, встановленому органами виконавчої влади у п'ятиденний термін з дня представлення постачальником платіжних документів до банківської установи. Постачальник інформує абонента про розмір діючих тарифів у платіжних документах, що направляються щомісячно до банківської установи абонента.

У разі незгоди щодо кількості або вартості отриманих послуг абонент зобов'язаний у триденний термін з дня представлення постачальником платіжних документів направити повноважного представника з обґрунтовуючими документами для проведення звірки даних та підписання акту звірки в цей же термін. При невиконанні цієї умови дані постачальника вважаються прийнятими абонентом (пункт 3.6. договору).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач, в порушення умов договору, свої зобов'язання щодо оплати за надані позивачем послуги виконав частково, сплативши лише 8128013,60 грн., у зв'язку з чим у Комунального підприємства по утриманню житлового господарства «Житлорембудсервіс» Деснянського району м. Києва виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 11183042,22 грн.

Зважаючи на вищенаведене, позивач просить суд стягнути з відповідача 11183042,22 грн. заборгованості за договором № 00004А/2-03 на послуги водопостачання та водовідведення від 01.02.2002 р., 180742,53 грн. 3 % річних, 148891,34 грн. пені та 61577,63 грн. інфляційних втрат.

Відповідач проти позовних вимог заперечував, зокрема, з тих підстав, що розрахунок позовних вимог на суму 11183042,22 грн. безпідставно містить у собі грошову суму, яка є вартістю води на підігрів, яку відповідач не зобов'язаний сплачувати позивачу відповідно до умов договору .

Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 ЦК України).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач зобов'язався надавати абоненту послуги з постачання питної води та водовідведення, а абонент зобов'язався розраховуватися за вищезазначені послуги згідно умов договору та Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України № 65 від 01.07.1994 року (станом на момент розгляду справи Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 року № 190).

Відповідно до ст.ст. 1, 14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством. Ціни/тарифи на комунальні послуги та послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій формуються і затверджуються центральними органами виконавчої влади, національними комісіями, що здійснюють державне регулювання у відповідних сферах, та органами місцевого самоврядування, відповідно до їхніх повноважень, визначених законом.

Частиною 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» встановлено, що споживач зобов'язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору; оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом; у разі несвоєчасного здійснення платежів за житлово-комунальні послуги сплачувати пеню у встановлених законом чи договором розмірах.

Відповідно до п.п. 1.2, 3.13 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України затвердженими наказом Мінжитлокомунгоспу від 27.06.2008 р. №190, зареєстровані в Мін'юсті України 07.10.2008 р. за №936/15627 передбачено, що виробником послуг централізованого водопостачання та водовідведення є суб'єкт господарювання, що виробляє або створює послуги з централізованого водопостачання та водовідведення. Суб'єкти господарювання, у яких теплові пункти (котельні) перебувають на балансі або яким вони передані в управління, повне господарське відання, користування, концесію, здійснюють розрахунки з виробником на основі укладених договорів за весь обсяг питної води, яка відпущена з систем водопостачання і використана на потреби гарячого водопостачання та інші потреби, а також розраховуються за власний обсяг водовідведення.

Постачання гарячої води регулюється Законом України «Про теплопостачання», за яким теплогенеруюча або теплопостачальна організація укладає окремий договір купівлі-продажу теплової енергії з власником відповідного майна або юридичною особою, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно і уклала договори на надання житлово- комунальних послуг з кінцевими споживачами.

З матеріалів справи вбачається, що доказів перебування теплових пунктів (бойлерів) на балансі відповідача немає.

Згідно п. 6.1 вказаних Правил виробник комунальних послуг з централізованого водопостачання та водовідведення, відшкодовує теплопостачальним організаціям витрати на експлуатацію насосних агрегатів у разі, якщо насосне обладнання для підкачування холодної води та регулятори тиску, встановлені в котельнях, ТП і прибудовах до них, які перебувають на балансі юридичних осіб, експлуатуються ними відповідно до умов договорів, укладених з виробником.

Судом встановлено, що позивач є виробником та постачальником послуг з централізованого водопостачання та водовідведення, а АЕК «Київенерго» - є виробником та постачальником послуг з опалення та підігріву питної води. Таким чином, споживання АЕК «Київенерго» послуги з водопостачання має здійснюватись на підставі договору з ВАТ «Акціонерна компанія «Київводоканал».

Умовами договору № 00004А/2-03 від 01.02.2002 р. на послуги водопостачання та водовідведення не регулюється постачання позивачем відповідачу холодної води для виготовлення гарячої води, облік якої здійснюється за приладом обліку, встановленим на водопровідному вводі до бойлеру, якому присвоєно інший абонентський номер.

В матеріалах справи відсутні, а сторонами не надано доказів на підтвердження факта договірного врегулювання з відповідачем відповідних відносин, а стягнення оплати послуг з підігріву води тепловими пунктами, що не належать Комунальному підприємству по утриманню житлового господарства «Житлорембудсервіс» Деснянського району м. Києва, не відповідає законодавству - Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та Правилам користування системами комунального водопостачання та водовідведення від 27.06.2008 р. № 190.

Відповідно до ч.ч. 1, 7 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно ч. 1 ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції та вважає доводи позивача в частині стягнення коштів за послуги з надання питної води, що йде на підігрів необгрутованими та безпідставними. Позивачем надано обгрунтований детальний розрахунок суми заборгованості, з якого вбачається, що заборгованість відповідача перед позивачем за надання питної води, що йде на підігрів за період з 01.08.2011 р. по 31.05.2012 р. становить 4444565,58 грн. За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що в цій частині позовні вимоги є необгрунтованими та таким, що не підлягають задоволенню.

В судовому засіданні та у своїх письмових поясненнях представник відповідача визнав свою заборгованість перед позивачем за холодне водопостачання та водовідведення за період з 01.08.2011 по 31.05.2012 р. на суму 6055945,17 грн.

Крім того, до загальної суми заборгованості відповідача перед позивачем також входить і сума за послуги з надання стоків гарячої води, що становить 811354,42 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач взяті на себе зобов'язання щодо послуги з постачання питної води та водовідведення виконав належним чином, зауважень щодо наданих позивачем послуг від відповідача не надходило, тоді як відповідач у визначений договором строк оплату за вищевказані послуги здійснив не в повному обсязі.

Вищевказані обставини підтверджуються, зокрема, актами про зняття показань з приладу обліку за період з 01.08.2011 р. по 31.05.2012 р. (належним чином засвідчені копії містяться в матеріалах справи) та особовими рахунками Комунального підприємства по утриманню житлового господарства «Житлорембудсервіс» Деснянського району м. Києва.

Таким чином, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, колегія суддів приходить до висновку, що позов в частині стягнення основного боргу в розмірі 11183042,22 грн. підлягає частковому задоволенню у розмірі 6867299,59 грн.

Слід зазначити, що в ході апеляційного провадження по даній справі, колегією суддів було призначено економічну експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз.

Відповідно до ч. 5 ст. 42 ГПК України, висновок судового експерта для господарського суду не є обов'язковим і оцінюється господарським судом за правилами, встановленими статтею 43 цього Кодексу.

Колегія суддів, при вирішенні даної справи по суті, не приймає до уваги висновок експерта за результатами проведення судово-економічної експертизи №12768/13-45 від 29.05.2014 р. з огляду на те, що по питанням, які були поставлені на вирішення експерта, а саме щодо обсягів спожитих відповідачем послуг та їх вартості, встановити такі показники експерту не видалось за можливе, з причин викладених у дослідницькій частині висновку (а.с.31-40 т.14).

Також, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 148 891,34 грн. пені.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності до ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч. 3 ст. 549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 4.2. договору, за несвоєчасну оплату послуг абонент сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від несплаченої суми за кожен день прострочення.

Позивач за прострочення строків сплати коштів за поставлений товар, керуючись пунктом 4.2. Договору, нарахував та просить стягнути з відповідача пеню в сумі 148891,34 грн.

Здійснивши перерахунок пені, в межах періодів визначених позивачем, з урахуванням обмеження її розміру подвійною обліковою ставкою НБУ та зменшенням суми основного боргу, колегія суддів не погоджується з висновком місцевого господарського суду та вважає, що позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню у розмірі 74270,27 грн.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 180742,53 грн. 3% річних та 61577,63 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Приймаючи до уваги вищенаведені приписи Цивільного кодексу України щодо наявності у позивача права за порушення грошового зобов'язання відповідачем вимагати сплати останнім 3% річних від простроченої суми, перевіривши здійснений позивачем розрахунок та врахувавши зменшення суми основної заборгованості, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції та вважає, що позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню у розмірі 105981,36 грн. 3% річних та 36207,66 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доводи відповідача, викладені ним в апеляційній скарзі, заслуговують на увагу, а тому остання підлягає частковому задоволенню.

З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що рішення господарського суду міста Києва від 09.08.2013 р. у справі №5011-69/9966-2012 підлягає частковому скасуванню.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, судовий збір покладається у спорах на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 102, п. 2 ч. 1 ст. 103, п. 1 ч. 1 ст. 104, ст. 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Комунального підприємства по утриманню житлового господарства «Житлорембудсервіс» Деснянського району м. Києва задовольнити частково.

Рішення господарського суду міста Києва від 09.08.2013 р. у справі №5011-69/9966-2012 скасувати частково.

Викласти резолютивну частину рішення в наступній редакції:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Комунального підприємства по утриманню житлового господарства «Житлорембудсервіс» Деснянського району м. Києва (02217, м. Київ, вул. Закревського, буд. 15, код ЄДРПОУ 31776030) на користь Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, буд. 1-а, код ЄДРПОУ 03327664) основну заборгованість у розмірі 6867299 (шість мільйонів вісімсот шістдесят сім тисяч двісті дев'яносто дев'ять) грн. 59 коп., пеню у розмірі 74270 (сімдесят чотири тисячі двісті сімдесят) грн. 27 коп., 3% річних у розмірі 105981 (сто п'ять тисяч дев'ятсот вісімдесят одну) грн. 36 коп., інфляційні втрати у розмірі 36207 (тридцять шість тисяч двісті сім) грн. 66, судовий збір за подання позову у розмірі 39402 (тридцять дев'ять тисяч чотириста дві) грн. 39 коп.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, буд. 1-а, код ЄДРПОУ 03327664) на користь Комунального підприємства по утриманню житлового господарства «Житлорембудсервіс» Деснянського району м. Києва 13350 (тринадцять тисяч триста п'тдесят) грн. 10 коп. судового збору за подання апеляційної скарги та 6167 (шість тисяч сто шістдесят сім) грн. 81 коп. за оплату судової експертизи.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Видачу наказів на виконання даної постанови доручити господарському суду м. Києва.

Справу №5011-69/9966-2012 повернути до господарського суду м. Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання судовим рішенням апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя С.О. Алданова

Судді С.Я. Дикунська

Н.М. Коршун