Постанова № 40946301, 13.08.2014, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" серпня 2014 р. Справа№ 910/6671/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Гончарова С.А.

суддів: Самсіна Р.І.

Шаптали Є.Ю.

при секретарі судового засідання Климович М.І.

за участю представників:

від позивача: Жабський В.І. - за двіреністю

від відповідача: ОСОБА_3 - за довіреністю

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "Інго Україна"

на рішення Господарського суду міста Києва від 23.06.2014 року

у справі № 910/6671/14 (суддя Трофименко Т.Ю.)

за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4

до відповідача: Приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "Інго Україна"

про стягнення 777432,64 грн. та зобов'язання вчинити певні дії

за зустрічним позовом Приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "Інго Україна"

до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4

про зобов'язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Фізична особа - підприємець ОСОБА_4, звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "Інго Україна" про:

1. зобов'язання передати позивачу по акту прийому передачі нежитлове приміщення,загальною площею 78 кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_1, що знаходиться в житловому будинку літер А-7, інвентаризаційна справа №7/7751, що було передано Приватному акціонерному товариству "Акціонерна страхова компанія "Інго Україна" за договором оренди нежитлового приміщення №б/н від 01.05.2011 року;

2. стягнення з відповідача суми заборгованості за договором оренди нежитлового приміщення №б/н від 01.05.2011 року в розмірі 777432,64 грн., що складається з суми боргу за орендну плату - 252000,00 грн., неустойки -504000,00 грн., пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ - 15666,56 грн., 3% річних від простроченої суми - 5766,08 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 15.04.2014 року порушено провадження у справі та прийнято позовну заяву до розгляду.

28.05.2014 року до господарського суду міста Києва надійшла зустрічна позовна заява Приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "Інго Україна" до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 про зобов'язання підписати акт прийому передачі приміщення площею 78 кв.м. за адресою АДРЕСА_1 від 31.12.2011 року та зобов'язання підписати додаткову угоду №02 від 01.12.2011 року до договору оренди нежитлового приміщення б/н від 01.05.2011 року.

Ухвалою від 02.06.2014 року прийнято зустрічну позовну заяву до спільного розгляду з первісним позовом.

Рішенням господарського суду міста Києва від 23.06.2014 року у справі № 910/6671/14 (суддя Трофименко Т.Ю.) задоволено повністю первісний позов Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 до Приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "Інго Україна", а саме, стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "ІНГО Україна" на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 252000 грн. заборгованості по орендній платі, 504000 грн. неустойки, 15666,56 грн. пені, 5766,08 грн. - 3 % річних, зобов'язано відповідача передати позивачу по акту прийому-передачі нежитлове приміщення, загальною площею 78 кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_1. Зустрічний позов Приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "Інго Україна" до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 задоволено частково, а саме: зобов'язано Фізичну особу - підприємця ОСОБА_4 підписати акт прийому - передачі приміщення площею 78 кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_1; в іншій частині зустрічних позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з вказаним рішенням, Приватне акціонерне товариство "Акціонерна страхова компанія "Інго Україна" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить рішення скасувати у частині задоволення первісного позову та ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні основного позову.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 25.07.2014 року року у складі колегії суддів: головуючий суддя - Гончаров С.А., судді - Самсін Р.І., Скрипка І.М. апеляційна скарга прийнята до розгляду, порушено апеляційне провадження у справі, розгляд справи призначено на 13.08.2014 року.

У зв'язку з перебуванням судді Скрипки І.М. у відпустці, розпорядженням заступника голови Київського апеляційного господарського суду від 13.08.2014 року, для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя: Гончаров С.А.; судді Самсін Р.І., Шаптала Є.Ю.

Апеляційна скарга вмотивована тим, що оскаржуване рішення ухвалене з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи та з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Зокрема, апелянт посилається на те, що він фактично повернув спірне приміщення позивачу 16.01.2012 року за відповідним актом, який було неправомірно не підписано позивачем з посиланням на акт ЖЕД №9 КП "Служби єдиного замовника Київського району м. Донецька" від 31.01.2012 року, який, в свою чергу, є, на думку апелянта, неналежним доказом по справі. З огляду на таке, апелянт вважає нарахування йому орендної плати за період з 01.01.2012 року по 30.06.2013 року безпідставним.

Також, апелянт у своїй апеляційній скарзі зазначає, що відповідач виконав свій обов'язок щодо повернення приміщення та повернув його орендодавцю 16.01.2012 року, передав позивачу примірники акту прийому-передачі приміщення та додаткової угоди, тому судом безпідставно стягнуто з відповідача неустойку в сумі 504000,00 грн. Апелянт зазначає, що судом безпідставно застосовувались до відповідача санкції без будь-яких порушень умов договору оренди.

Позивач, звернувся до суду 13.08.2014 року з клопотанням про відкладення розгляду справи, яке вмотивоване неможливістю забезпечити представництво Позивача через отруєння представника позивача Жабського В.І.

Клопотання позивача про відкладення розгляду справи підлягає залишенню без задоволення з огляду на те, що представник позивача Жабський В.І. з'явився до судового засідання, забезпечив належне представництво позивача, а також з огляду на те, що обставини, викладенні в клопотанні позивача про відкладення розгляду справи, жодним чином не підтверджені.

Розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, заслухавши пояснення учасників судового процесу, присутніх в судовому засіданні, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Місцевим господарським судом вірно встановлено та матеріалами справи підтверджується наступне.

01.05.2011р. між Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4 (орендодавець) та Приватним акціонерним товариством "Акціонерна страхова компанія "ІНГО Україна" (орендар) було укладено договір оренди №б/н (надалі - договір).

Відповідно до п. 1.1. договору орендар передає у тимчасове платне користування нежитлове приміщення площею 78 кв.м., що належить орендодавцю на праві власності та знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

За змістом п. 3.2. вступ орендаря у тимчасове користування приміщення настає з моменту підписання сторонами акту прийому-передачі приміщення.

Згідно з п. 3.5. договору приміщення повинно бути повернуто орендодавцю в належному стані, не гіршому, за час його передачі в оренду з урахуванням нормального фізичного зносу.

Пунктом 5.1. договору передбачено, що за користування приміщенням на момент підписання акту прийому передачі приміщення орендар сплачує щомісячно орендодавцю орендну плату.

Відповідно до 5.1.1. договору вартість оренди приміщення за один календарний місяць, на дату укладення договору, з урахуванням загальної площі наведеної у п. 1.1. цього договору, становить 14000,00 грн. без ПДВ.

Пункт 5.7. договору передбачає, що орендна плата згідно п. 5.1. цього договору сплачується щомісячно згідно отриманих від орендодавця розрахунків, в безготівковому порядку на розрахунковий рахунок орендодавця, не пізніше десятого числа поточного місяця.

Згідно з п. 5.10. орендна плата та інші платежі нараховуються, починаючи з дати підписання сторонами акта прийому-передачі приміщення і нараховуються по дату фактичного повернення приміщення за відповідним актом орендодавцю.

Відповідно до п. 7.1. договору орендар зобов'язаний, зокрема:

- орендар зобов'язаний вчасно й у повному обсязі вносити орендну плату, а також інші платежі, передбачені цим договором.

- орендодавець зобов'язаний самостійно за власний рахунок здійснювати поточний ремонт, підтримувати у поточному робочому стані всі комунікації (водопостачання, опалення, каналізацію, вентиляцію, електроосвітлення та інших мереж) приміщення, що орендується протягом терміну оренди.

- орендар зобов'язаний утримувати приміщення у порядку, визначеному чинними санітарними нормами, правилами, стандартами й вимогами, а також правилами експлуатації встановленого в приміщенні санітарно - технічного інженерного обладнання, та нести відповідальність за їх виконання з вени орендаря.

- орендар зобов'язаний нести матеріальну відповідальність перед позивачем за заподіяні збитки приміщенню у разі їх виникнення з вини орендаря.

Пунктом 8.1. договору оренди передбачено, що після закінчення терміну оренди, орендар зобов'язаний протягом 3 робочих днів повернути приміщення орендодавцю згідно акту прийому-передачі.

Відповідно до 8.2. орендар протягом терміну. передбаченого п. 8.1. договору за актом прийому-передачі приміщення повертає, а орендодавець приймає приміщення з урахуванням наступних умов:

8.2.1. зроблені орендарем поліпшення, якщо їх можна відокремити без шкоди для приміщення і якщо орендодавець не погодиться відшкодувати їх вартість, вилучаються орендарем.

8.2.2. вартість поліпшень, які зроблені орендарем і які не можна відокремити без шкоди для приміщення відшкодуванню не підлягає, якщо інше не домовлено між сторонами.

Згідно п. 9.1. за невиконання або неналежне виконання сторонами цього договору сторони несуть відповідальність згідно законодавства України та даного договору.

Пунктом 9.2 договору передбачено, що орендар несе відповідальність за прострочення по оплату орендних та інших платежів у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на дату в період за який вона сплачується, від суми боргу за кожний день прострочення.

Згідно з п. 9.5. договору закінчення строку дії цього договору не звільняє сторін від виконання тих зобов'язань, що залишились невиконаними, а також нести відповідальність за їх неналежне виконання на загальних підставах.

Відповідач листом №3831 від 01.12.2011р. відповідач повідомив позивача про розірвання договору оренди нежитлового приміщення №б/н від 01.05.2011р. з 31.12.2011р.

Згідно ч.3 ст.291 ГК України, договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених ЦК України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Частиною 1 ст.651 ЦК України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно п.10.3 договору орендар має право розірвати дію даного договору, повідомивши письмово орендодавця в термін не менш як за 30( тридцять) календарних днів до вказаної у письмовому повідомлені бажаної дати розірвання цього договору.

Враховуючи наведені умови договору, які в силу ст.629 ЦК України є обов'язковими для виконання сторонами, договір оренди є розірваним з 16.01.2012 року.

31 січня 2012 року комісією у складі представників житлово-експлуатаційної організації - Житлово-експлуатаційної дільниці № 9 КП "Служби єдиного замовника Київського району м. Донецька" та позивача був складений акт б/н, в якому детально зазначені пошкодження спричинені приміщенню та інженерним мережам, що в ньому знаходяться, що були спричинені відповідачем:

- всі полотна внутрішніх дверей (4 штуки) зняті та відсутні;

- потолочні світильники у залі і 3-х кімнатах демонтовані й відсутні;

- кондиціонери зняти, а провід і труби до них відірвані;

- проводи комунікацій (телефону, інтернету, пожежної та захисної сигналізації) обірвані;

- електророзетки розкручені;

- у залі та кімнаті напільне покриття зірване та відсутнє;

- електролічильник пошкоджений і не працює тощо.

За результатами обстеження приміщення комісія прийшла до висновку, що наявний стан приміщення унеможливлює подальше його використання відповідно до встановлених правил та норм санітарної, пожежної та електробезпеки.

Як зазначалось, позовними вимогами Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 у даній справі є зобов'язання передати позивачу по акту прийому-передачі нежитлове приміщення, загальною площею 78 кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 та стягнення з відповідача суму заборгованості за договором оренди нежитлового приміщення №б/н від 01.05.2011 року в розмірі 777432,64 грн., що складається з суми боргу за орендну плату - 252000,00 грн., неустойки - 504000,00 грн., пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ - 15666,56 грн., 3% річних від простроченої суми - 5766,08 грн.

Позовні вимоги вмотивовані неналежним виконанням відповідачем умов договору оренди нежитлового приміщення № б/н від 01.05.2011 року щодо сплати орендної плати.

Зустрічними позовними вимогами Приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "Інго Україна" у даній справі є зобов'язання відповідача за зустрічною позовною заявою підписати акт прийому передачі приміщення площею 78 кв.м. за адресою АДРЕСА_1 від 31.12.2011 року та зобов'язати відповідача за зустрічною позовною заявою підписати додаткову угоду №02 від 01.12.2011 року до договору оренди нежитлового приміщення б/н від 01.05.2011 року.

Зустрічні позовні вимоги вмотивовані тим, що відповідач за зустрічним позовом ухиляється від підписання акту прийому-передачі приміщення та додаткової угоди про дострокове припинення дії договору оренди від 01.05.2011 року.

Судова колегія, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному дослідженні в судовому засіданні з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи їх взаємний зв'язок, погоджується з висновками, з яких виходив місцевий господарський суд при прийнятті оскаржуваного рішення з наступних підстав.

Статтями 509, 510 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно з ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином та у встановлений законом чи договором строк, одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається.

Згідно частини 7 статті 193 Господарського кодексу України не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 Цивільного кодексу України).

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 Цивільного кодексу України).

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У відповідності до п. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України з наймача справляється плата, за користування майном, розмір, якої встановлюється договором оренди.

Пункт 5 статті 762 Цивільного кодексу України визначає, що плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Орендна плата за умовами договору становить 14 000,00 грн. на місяць (п. 5.1.1 договору).

Відповідно до п.5.7 договору відповідач зобов'язаний сплачувати орендну плату, щомісячно, не пізніше 10 числа поточного місяця.

Пунктом 7.1. договору встановлене зобов'язання орендаря вчасно і у повному обсязі вносити оренду плату, а також інші платежі, передбачені цим договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 795 ЦК України повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

Згідно пункту 5.10 Договору орендна плата нараховуються по дату фактичного повернення приміщення за актом прийому-передачі Орендодавцю.

У п.3.5. договору зазначено, що приміщення повинно бути повернуто позивачу в належному стані, не гіршому, за час його передачі в оренду з урахуванням нормального фізичного зносу.

Пунктом 8.1. договору оренди передбачено, що після закінчення терміну оренди, орендар зобов'язаний протягом 3 робочих днів повернути приміщення орендодавцю згідно акту прийому-передачі.

Судом встановлено, що між сторонами не було підписано акту приймання-передачі (повернення) приміщення з оренди.

Посилання відповідача на те, що 16.01.2012року він передав позивачу ключі від приміщення та два примірники акту прийому-передачі приміщення та додаткову угоду про дострокове розірвання договору судом до уваги не приймається з огляду на наступне:

Відповідно до пункту 7.1. Договору та ч. 3 ст. 285 Господарського кодексу України відповідач зобов'язаний був утримувати приміщення у порядку, визначеному чинними санітарними нормами, правилами, стандартами й вимогами, а також правилами експлуатації встановленого в приміщенні санітарно - технічного інженерного обладнання, та нести відповідальність за їх виконання, нести матеріальну відповідальність перед позивачем за заподіяні збитки приміщенню у разі їх виникнення з вини орендаря.

31 січня 2012 р. комісією у складі представників житлово-експлуатаційної організації- Житлово-експлуатаційної дільниці № 9 КП "Служби єдиного замовника Київського району м. Донецька" та позивача був складений акт б/н, в якому детально зазначені пошкодження спричинені приміщенню та інженерним мережам, що в ньому знаходяться, що були спричинені відповідачем:

всі полотна внутрішніх дверей (4 штуки) зняті та відсутні;

потолочні світильники у залі і 3-х кімнатах демонтовані й відсутні;

кондиціонери зняти, а провід і труби до них відірвані;

проводи комунікацій (телефону, інтернету, пожежної та захисної сигналізації) обірвані;

електророзетки розкручені;

у залі та кімнаті напільне покриття зірване та відсутнє;

електролічильник пошкоджений і не працює тощо.

За результатами обстеження приміщення комісія прийшла до висновку, що наявний стан приміщення унеможливлює подальше його використання відповідно до встановлених правил та норм санітарної, пожежної та електробезпеки.

У відповідності до п. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України з наймача справляється плата, за користування майном, розмір, якої встановлюється договором оренди.

З урахуванням положень статей 653, 795 Цивільного кодексу України та умов укладеного між сторонами договору, якщо останніми передбачено, що після закінчення або дострокового розірвання договору оренди нарахування орендної плати за фактичне користування майном припиняється з моменту підписання акта приймання-передачі приміщень орендодавцеві, нарахування орендної плати за відповідний період є правомірним (пункт 5.7. Постанови Пленуму Вищого Господарського суду України від 29.05.2013р. №12 "Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна).

Враховуючи обставини того, що орендоване відповідачем майно не було повернуто останнім за актом приймання-передачі позивачу, з урахуванням положень чинного законодавства України та положень п. 5.10 укладеного між сторонами договору оренди, суд робить висновок про наявність у відповідача обов'язку сплачувати позивачу орендну плату за користування майном по дату фактичного повернення приміщення за актом прийому-передачі Орендодавцю.

З огляду на таке, нарахування позивачем орендної плати, що підлягає сплаті відповідачем за користування приміщенням за період з 01.01.2012 р. по 30.06.2013 р. в загальному розмірі 252000,00 грн. є правомірним.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач, в порушення умов Договору та норм чинного законодавства належним чином не виконав взяті на себе зобов'язання, а саме відповідачем не виконано зобов'язання щодо сплати орендних платежів за період з 01.01.2012 р. по 30.06.2013 р. в загальному розмірі 252000,00 грн.

Матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про сплату відповідачем суми заборгованості у розмірі 252000,00 грн.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення з відповідача 252000,00 грн. боргу за оренду приміщення є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Неналежне виконання відповідачем своїх обов'язків за договором оренди нежитлового приміщення від 01.05.2011 року №б/н призвело до прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Стаття 549 Цивільного кодексу України зазначає, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 2 ст. 551 Цивільного кодексу України встановлено, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором, або актом цивільного законодавства.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони вільні в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з врахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Пунктом 9.2 договору передбачено, що орендар несе відповідальність за прострочення по оплату орендних та інших платежів у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на дату в період за який вона сплачується, від суми боргу за кожний день прострочення. Керуючись вказаним пунктом договору позивач нарахував відповідачу та пред'явив до стягнення пеню у розмірі 15666,56 грн.

Згідно ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

З огляду на таке, враховуючи, що несвоєчасне виконання відповідачем грошових зобов'язань підтверджено обставинами та доказами у справі, суд погоджується зі зробленим позивачем та доданим до позову розрахунком пені у розмірі 15666,56 грн., який, за висновками суду, є арифметично вірним та таким, що відповідає вимогам законодавства, внаслідок чого позов в цій частині також підлягає задоволенню у визначеному позивачем розмірі.

Відповідно до ч. 1 ст. 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Нормами ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на наведене, позивачем нараховані та пред'явлені до стягнення 3% річних в сумі 5766,08 грн.

Наданий позивачем розрахунок трьох процентів річних від простроченої суми у розмірі 5766,08 грн. перевірено судом та встановлено, що вказаний розрахунок відповідає нормам чинного законодавства, зокрема вимогам вказаної статті та позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Враховуючи викладене, позовні вимоги позивача за первісним позовом про стягнення з відповідача пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ в розмірі 15666,56 грн., 3% річних від простроченої суми в розмірі 5766,08 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 785 Цивільного кодексу України визначено, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Згідно ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Розмір такої неустойки встановлюється у сумі подвійної плати за користування річчю за період прострочення. Тобто при розрахунку неустойки наймодавцеві необхідно підрахувати вартість одного дня користування річчю, помножити цю суму на два та на кількість днів прострочення повернення речі.

Таким чином, за умовою вказаної вище правової норми позивач має право стягнути з відповідача неустойку за весь час безпідставного користування приміщенням без обмеження будь - якими строками, оскільки нормами ст. 785 Цивільного кодексу України передбачено стягнення неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за весь час прострочення зобов'язання.

За таких обставин, з наведеного вище вбачається, що відповідач в порушення покладеного на нього законом та Договором обов'язку, своє зобов'язання щодо повернення орендованого приміщення не виконав, в зв'язку з чим суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення неустойки за період з 01.01.2012 року по 30.06.2013 року є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в сумі 504000,00 грн.

Іншою частиною позовних вимог Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 було зобов'язання відповідача передати позивачу по акту прийому передачі нежитлове приміщення,загальною площею 78 кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_1, що знаходиться в житловому будинку літер А-7, інвентаризаційна справа №7/7751, що було передано Приватному акціонерному товариству "Акціонерна страхова компанія "Інго Україна" за договором оренди нежитлового приміщення №б/н від 01.05.2011 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 795 Цивільного кодексу України повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 785 Цивільного кодексу України визначено, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Пунктом 8.1. договору оренди передбачено, що після закінчення терміну оренди, орендар зобов'язаний протягом 3 робочих днів повернути приміщення орендодавцю згідно акту прийому-передачі.

Як встановлено судом, між сторонами не було підписано акту приймання-передачі (повернення) приміщення з оренди.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували доводи позивача, що приміщення не повернуто позивачу по акту прийому - передачі, як це передбачено умова договору та чинним законодавством України.

За таких обставин, позовні вимоги позивача за первісним позовом в частині зобов'язання Приватного акціонерного товариства "Акціонерну страхову компанію "ІНГО Україна" передати Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_4 по акту прийому-передачі нежитлове приміщення, загальною площею 78 кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_1, що знаходиться в житловому будинку літер А-7, є обґрунтованими та такими, що вірно задоволені судом першої інстанції.

Враховуючи викладене, позовні вимоги Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 є обґрунтованими та такими, що вірно задоволені судом першої інстанції в повному обсязі.

Щодо зустрічних позовних вимог Приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "Інго Україна" про зобов'язання відповідача за зустрічною позовною заявою підписати акт прийому передачі приміщення площею 78 кв.м. за адресою АДРЕСА_1 від 31.12.2011 року та зобов'язати відповідача за зустрічною позовною заявою підписати додаткову угоду №02 від 01.12.2011 року до договору оренди нежитлового приміщення б/н від 01.05.2011 року., судова колегія зазначає наступне.

Згідно до абзацу 2 п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

За своєю правовою природою спірний договір є договором майнового найму (оренди), який підпадає під правове регулювання норм статей 759-786 Цивільного кодексу України.

У відповідності зі ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Статтею 631 Цивільного кодексу України встановлено, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Відповідно до ст.763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором. Статтею 598 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Судом встановлено, що договір №б/н від 01.05.2011 року припинив свою дію 16.01.2012р.

Як вбачається із матеріалів справи неповернення предмету оренди орендарем пов'язано з відмовою орендодавця прийняти таке майно та підписати акт приймання-передачі, як це передбачено ст.ст. 785, 795 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч.2 ст. 16 Цивільного кодексу України (аналогічні положення містяться у ч.2 ст. 20 Господарського кодексу України) кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1)визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, та інше.

Таким чином, особа на підтвердження виконання зобов'язання за договором найму вправі вимагати в судовому порядку прийняття від неї майна, яке було предметом договору, та отримання документа (акта) про таке прийняття, як підтвердження виконання нею зобов'язання, а тому позивачем обрано належний спосіб захисту порушеного права шляхом подачі такого позову.

Відповідно до ст. 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

В силу статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Відповідно до положень частини 2 статті 795 Цивільного кодексу України повернення наймачем предмета договору найму оформлюється відповідним документом (актом), який підписується сторонами цього договору.

Така ж вимога викладена у п. 3.5 Договору, тобто обов'язок орендаря повернути орендоване приміщення кореспондується з обов'язком орендодавця його прийняти.

За таких обставин, суд робить висновок про наявність у відповідача за зустрічним позовом обов'язку підписати акт прийому - передачі приміщення площею 78 кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_1.

Проте, вимога позивача в частині встановлення дати та року підписання акту задоволенню не підлягають, оскільки відповідно до ст.. 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Враховуючи викладене, апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що вимога позивача за зустрічною позовною заявою про зобов'язання відповідача за зустрічним позовом підписати акт прийому - передачі приміщення площею 78 кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Щодо вимоги позивача за зустрічним позовом про зобов'язання Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 підписати додаткову угоду № 02 від 01.12.2011 року до договору оренди нежитлового приміщення № б/н від 01.05.2011р. апеляційний суд зазначає наступне.

Статтею 631 Цивільного кодексу України встановлено, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.

Відповідно до ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Статтею 598 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Відповідно до ст.1 Господарського процесуального кодексу України, підприємства, установи, організації мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Згідно зі ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання; кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Як встановлено судом, договір №б/н від 01.05.2011року припинив свою дію 16.01.2012 року, а тому права позивача відповідачем в цій частині не порушені.

Враховуючи викладене та з огляду на безпідставність позовних вимог в частині зобов'язання Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 підписати додаткову угоду № 02 від 01.12.2011 року до договору оренди нежитлового приміщення № б/н від 01.05.2011 року, такі вимоги є такими, що задоволенню не підлягають.

З огляду на викладене зустрічні позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "Інго Україна" є такими, що вірно задоволені частково судом першої інстанції.

За таких обставин, висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки відповідають дійсним обставинам справи і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення господарського суду міста Києва від 23.06.2014 року у справі № 910/6671/14 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається.

Разом з тим, доводи Приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "Інго Україна", викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції.

З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку про те, що апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "Інго Україна" на рішення господарського суду міста Києва від 23.06.2014 року у справі № 910/6671/14 є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "Інго Україна" на рішення господарського суду міста Києва від 23.06.2014 року у справі № 910/6671/14 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 23.06.2014 року у справі № 910/6671/14 - залишити без змін.

3. Матеріали справи № 910/6671/14 повернути до суду першої інстанції.

Постанова може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя С.А. Гончаров

Судді Р.І. Самсін

Є.Ю. Шаптала