Постанова № 40946185, 13.08.2014, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" серпня 2014 р. Справа№ 910/10339/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Гончарова С.А.

суддів: Самсіна Р.І.

Шаптали Є.Ю.

при секретарі судового засідання Климович М.І.

за участю представників:

від позивача: Острова В.В. - за довіреністю

від відповідача: Пампуха Л.О. - за довіреністю

Петришак М.Я. - за довіреністю

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "БСП"

на рішення Господарського суду міста Києва від 16.06.2014 року

у справі № 910/10339/14 (суддя Лиськов М.О.)

за позовом: Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району міста Києва

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "БСП"

про стягнення 116873,88 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Комунальне підприємство по утриманню житлового господарства Дніпровського району міста Києва, звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "БСП" про стягнення з відповідача заборгованості у загальному розмірі 116873,88 грн., а саме, 112720,58 грн. боргу за договором, 1481,87 грн. інфляційної складової боргу, 3% річних у розмірі 2671,43 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 16.06.2014 року у справі № 910/10339/14 (суддя Лиськов М.О.) позовні вимоги Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району міста Києва задоволено повністю, а саме: стягнуто з відповідача, 112720,58 грн. - основного боргу, 1481,87 грн. - інфляційних витрат, 2671,43 грн. - 3% річних.

Не погодившись з вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "БСП" звернулось до Київського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, відповідно до якої просить скасувати рішення та прийняти нове, яким у задоволені позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 11.07.2014 року у складі колегії суддів: головуючий суддя - Гончаров С.А., судді - Скрипка І.М., Шаптала Є.Ю., апеляційна скарга прийнята до розгляду, порушено апеляційне провадження у справі, розгляд справи призначено на 30.07.2014 року.

Колегією суддів Київського апеляційного господарського суду 30.07.2014 року оголошено перерву до 13.08.2014 року

У зв'язку з перебуванням судді Скрипки І.М. у відпустці, розпорядженням заступника голови Київського апеляційного господарського суду від 13.08.2014 року, для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя: Гончаров С.А.; судді Самсін Р.І., Шаптала Є.Ю.

Апеляційна скарга вмотивована тим, що оскаржуване рішення постановлено з неправильним застосуванням норм процесуального та матеріального права.

Апелянт зазначає, що позивачем фактично не надавалися послуги за договором, не опалювалось приміщення за адресою м. Київ, бул. Перова, б. 40.

Також скаржник у своїй апеляційній скарзі зазначає про те, що в матеріалах справи відсутні будь-які первинні документи, а саме табуляграми, в внаслідок чого не представляється можливим визначити достовірність наявної заборгованості, адже виключно на підставі табуляграм позивач розробляє груп рахунки та виставляє платіжні документи субспоживачам.

Апелянтом також зазначено, що судом безпідставно не зупинено провадження по справі до розгляду справи №5011-17/16814-2012 за позовом комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва до Товариства з обмеженою відповідальністю "БСП" про стягнення заборгованості за цим же договором. Провадження по справі зупинено, призначено судово-технічну експертизу.

Також у апеляційній скарзі зазначено, що суд жодним чином не прореагував на заяву відповідача про необхідність залучення ПАТ «Київенерго» та ВАТ АК «Водоканал» в якості третіх осіб.

Позивач, згідно з поданим до суду 28.07.2014 року відзивом проти доводів апеляційної скарги заперечив, посилаючись на іх безпідставність. Також, позивач просить суд, з урахуванням сплати відповідачем заборгованості за комунальну послугу з холодного водопостачання, скасувати рішення частково, прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги та стягнути з відповідача заборгованість у загальному розмірі 116308,08 грн., а саме 112154,78 грн. основного боргу, 2671,43 грн. - 3% річних, 1481,87 грн. - інфляційної складової.

Відповідач, відповідно поданого до суду 30.07.2014 року клопотання, просить суд залучити до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Публічне акціонерне товариство "Київенерго". Клопотання вмотивоване тим, що позивач розробляє групрахунки на споживання теплової енергії та проводить нарахування оплати за комунальні послуги субспоживачам на підставі наданих Публічним акціонерним товариством "Київенерго" табуляграм.

Наведені клопотання про залучення третьої особи судом не задоволено з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 27 Господарського процесуального кодексу України треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора. Якщо господарський суд при прийнятті позовної заяви, вчиненні дій по підготовці справи до розгляду або під час розгляду справи встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права і обов'язки осіб, що не є стороною у справі, господарський суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору.

Наведені Товариством з обмеженою відповідальністю "БСП" обставини в обґрунтування необхідності залучення ПАТ «Київенерго» до участі у справі в якості третьої особи не доводять, що рішення з даного спору може вплинути на їх права або обов'язки вказаної особи.

Також, відповідач, згідно поданим до суду 30.07.2014 року клопотанням, просить суд зупинити провадження по справі до винесення рішення по справі 5011-17/16814-2012 року. Дане клопотання вмотивовано тим, що в процесі розгляду судом першої інстанції будуть встановлені суттєві обставини, що мають істотне значення для розгляду справи 910/10339/14 по суті.

Апелянт, зазначає, що висновок судової експертизи призначеної в межах справи №5011-17/16814-2012, носить доказову силу і в даній справі. Також за твердженням апелянта, оскільки предметом спору у справі№5011-17/16814-2012, є стягнення сум самим договором, що і у даній справі, проте за інший період, та існує певна черговість задоволення вимог позивача, то суми заборгованості за позовом у справі №910/10339/14, нерозривно пов'язана з сумою заборгованості, що, можливо, буде стягнута у пов'язаній справі.

Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом

Клопотання відповідача про зупинення провадження у справі не підлягає задоволенню, оскільки судом не встановлено неможливість (зокрема, наявність будь-яких перешкод) розгляду даної справи до вирішення справи № 5011-17/16814-2012 за позовом Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району міста Києва до Товариства з обмеженою відповідальністю "БСП" про стягення 126033,11 грн.

Зокрема, наявність обставин призначення у справі № 5011-17/16814-2012 судової експертизи та обставин того, що предметом позову у зазначеній справі є стягнення з відповідача сум за тим самим договором, проте, за інший період, не свідчить про неможливість розгляду даної справи до вирішення справи № 5011-17/16824-2012.

Відповідачем 13.08.2014 року подано до суду клопотання про призначення у справі судової експертизи, яке вмотивовано тим, що на думку апелянта, не забезпечував повне теплове навантаження приміщення відповідача та ним не споживалась теплова енергія в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 Господарського процесуального кодексу України для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

Також, згідно Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 27.11.2006 року № 01-8/2651 «Про деякі питання призначення судових експертиз» судова експертиза повинна призначатися лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Клопотання відповідача про призначення у справі судової експертизи не підлягає задоволенню, оскільки у даному випадку суд не вбачає наявності підстав в розумінні ст. 41 Господарського процесуального кодексу України, які б обумовлювали необхідність призначення у справі судової експертизи.

Розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, заслухавши пояснення учасників судового процесу, присутніх в судовому засіданні, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Місцевим господарським судом вірно встановлено та матеріалами справи підтверджується наступне.

08.02.2006 року між Комунальним підприємством по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва (підприємство та Товариством з обмеженою відповідальністю «БСП» (споживач) був укладений Договір про надання послуг № 7/409.

Відповідно до п. 1.1 договору позивач на підставі укладених договорів з виробниками і постачальниками комунальних послуг зобов'язався транспортувати по внутрішньобудинкових мережах нежилого приміщення загальною площею 615,8 кв.м. за адресою бульвар Перова, 40 комунальні послуги, виставляти споживачеві до оплати платіжні документи за договором, приймати на власний розрахунковий рахунок кошти від відповідача та перераховувати їх виробникам і постачальникам комунальних послуг.

Згідно п. 1.2. договору відповідач в свою чергу зобов'язався у відповідності до даного Договору (п.п.1.2) прийняти комунальні послуги та своєчасно їх оплатити.

Відповідно до Переліку комунальних послуг (додаток № 1 Договору № 7/409) відповідачу надаються комунальні послуги з центрального опалення, гарячого водопостачання, холодного водопостачання та каналізації, а також холодної води на підігрів.

Згідно з п. 2.2. договору споживач повинен до кінця поточного місяця сплатити платежі за комунальні послуги минулого місяця, на підставі табулярів та груп рахунків, що надходять від постачальників комунальних послуг. Суми по кожному виду комунальних послуг, відшкодовування витрат по обслуговуванню внутрішньо будівних мереж, ПДВ, податок на воду пред'являються до сплати платіжною вимогою-дорученням за три банківські дні до моменту їх оплати, споживач отримує платіжні вимоги-доручення під розпис відповідальної особи.

Згідно з пунктом 3.2.1 договору підприємство зобов'язується цілодобово безперебійно транспортувати по внутрішньо-будинковим мережам комунальні послуги, за винятком періодів, коли провадяться передбачені графіком випробування теплових мереж, профілактика, поточні і капітальні ремонти інженерних комунікацій.

Пунктом 5.5. договору передбачено, що строк дії договору встановлений з 08.06.2006 року до 08.02.2016 року.

Додатковою угодою від 04.01.2011 до Договору № 7/409 сторони погодили, що відповідач зобов'язаний сплачувати до 10-го числа поточного місяця також 4%. Пов'язані з нарахуванням, збором, розщепленням та обліком платежів і перерахуванням коштів виробникам комунальних послуг.

Як зазначалось, позовними вимогами у даній справі є стягнення з відповідача заборгованості у загальному розмірі 116873,88 грн., а саме, 112720,58 грн. боргу за договором, 1481,87 грн. інфляційної складової боргу, 3% річних у розмірі 2671,43 грн.

Позовні вимоги вмотивовані тим, що відповідач своїх зобовязань за договором №525 від 08.02.2006 року про надання послуг належним чином не виконано, зокрема, не сплатив в повному обсязі грошових коштів за надані йому послуги, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем.Позивач також посилався га невідповідність у відповідача обов'язку, за прострочення виконання зобов'язань, сплати інфляційних та 3% річних.

Судова колегія, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному дослідженні в судовому засіданні з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи їх взаємний зв'язок, погоджується з висновками, з яких виходив місцевий господарський суд при прийнятті оскаржуваного рішення з наступних підстав.

Статтями 509, 510 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно з ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином та у встановлений законом чи договором строк, одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається.

Згідно частини 7 статті 193 Господарського кодексу України не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 Цивільного кодексу України).

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 Цивільного кодексу України).

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Доводи апелянта про те, що позивачем фактично не надавалися послуги за договором, не опалювалось приміщення за адресою м. Київ, бул. Перова, б. 40, суд до уваги не приймає з огляду на наступне.

Як вбачається з наявних у матеріалах справи актів № 6-01/023 від 22.01.2010 року, № 6-01/115 від 17.01.2011 року, № 6-01/110 від 15.01.2013 року, № 247 від 05.07.2012 року власником вбудованих приміщення ТОВ «БСП» виконано самовільне втручання в діючі системи теплоспоживання без будь-якого погодження з теплопостачальною організацією та пред'явленням відповідного проектного рішення.

Власником вбудованих приміщень ТОВ «БСП» не виконано жодного заходу передбаченого діючими нормативними документами у сфері теплопостачання під час підготовки до опалювального періоду з метою забезпечення надійності теплопостачання - теплоспоживання, а саме розділу 7 пункту 7.9.2.1 Правил технічної експлуатації теплових установок і мереж та розділу VIII пункту 2 Правил підготовки теплових господарств до опалювального період.

Реконструкція систем опалення вітрин вбудованих приміщення ТОВ «БСП» виконано з порушеннями вимог діючих нормативних документів у питаннях невідповідності фактичної розрахункової температури у системі опалення та у опалювальних приміщеннях значенням згідно вимог нормативних документів, використання пластмасових трубопроводів системи ЦО без вузла змішування системи ІДО, відсутність дренажів у нижніх точках і т.д., а саме: пунктів 7.7.3, 7.7.4, 7.7.6, 7.7.8, 7.7.12 Правил технічної експлуатації теплових установок і мереж; пунктів 3.1, 3.3, 3.16, 3 20, 3.22, 3.29 СНиП 2.04.05-91 «Отопление, вентиляция и кондиционирование».

Таким чином, проведена відповідачем реконструкція систем опалення здійснена з порушенням вимог законодавства, а тому її наявність не може впливати на будь-які, зокрема спірні правовідносини, та до уваги судом не приймаються.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема, з витягу з пояснювальної записки ПАТ «Київпроекту», будинок за адресою бульвар Перова, 40 є житловим будинком серії 1-480- 15кму. Система опалення централізована, водяна, однотрубна з нижньою розводкою. При забудові будинку, приміщення, яке займає відповідач, було запроектоване під магазин. Торгові зали магазинів, згідно пояснювальній записці, опалюються ребристими трубами, розташованими в підпільних каналах у зовнішніх стінах. Пояснювальна записка дає роз'яснення, що з метою осушки остеклення вітрин, під ребристі труби, розташовані в каналі, передбачається подача зовнішнього повітря через приточні короби.

Технічні вказівки до проекту (п.2.), наданому суду ПАТ «Київпроект», свідчать про те, що в торгових залах магазинів опалення запроектовано змішане, обігріваючими приладами до температури + 5 і приточною вентиляцією від + 15 до розрахункової опалювальної приміщення. Розрахункова опалювальна температура приміщення згідно наданого проекту + 12.

В якості нагрівальних приладів в торгових залах магазинів прийняті ребристі труби (п. 3), поверхня нагрівальних приладів розрахована з урахуванням тепловіддачі стояків.

З проекту, вбачається, що врізка вітринного опалення знаходиться до обмежувальних (дросельних) пристроїв.

Розмір шайби та сопла, розрахований на загальне навантаження 0,196 Гкал/год х 2 = 0,392 Гкал/год. Труба, яка йде на вітринне опалення, відгалужена і знаходиться перед обмежувальним (дросельним) пристроєм.

Розбиття загального договірного навантаження з виділенням навантаження на вітринне опалення відсутнє.

Таким чином, обмежувальні звужувальні пристрої на вузлах приєднання розраховані та встановлені згідно договірного теплового навантаження на систему централізованого опалення будинку та забезпечують розрахункову витрату теплоносія.

Неналежне виконання відповідачем своїх обов'язків за договором надання послуг від 08.02.2006 року №7/409 призвело до прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання щодо оплати.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення звідповідача112154,78 грн. боргу за надання послуг є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Нормами ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на наведене, позивачем за період з листопада 2012 року по березень 2014 року нараховані та пред'явлені до стягнення три відсотки річних в сумі 2671,43 грн. та інфляційні втрати у розмірі 1481,87 грн.

При перевірці судом проведених позивачем розрахунків встановлено, що суми заявлених до стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат є арифметично вірними.

З огляду на викладене, позовні вимоги Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району міста Києва є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Апелянт посилався на те, що в матеріалах справи відсутні будь-які первинні документи на підставі яких, згідно договору, споживач сплачує комунальні послуги, а саме табуляграми, що свідчить про неможливість визначення достовірності наявної заборгованості, адже виключно на підставі табуляграм позивач розробляє групрахунки та виставляє платіжні документи субспоживачам.

Такі доводи суд до уваги не приймає з огляду на наступне.

Як зазначалось п. 2.2. договору споживач повинен до кінця поточного місяця сплатити платежі за комунальні послуги минулого місяця, на підставі табулярів та груп рахунків, що надходять від постачальників комунальних послуг. Суми по кожному виду комунальних послуг, відшкодовування витрат по обслуговуванню внутрішньо будівних мереж, ПДВ, податок на воду пред'являються до сплати платіжною вимогою-дорученням за три банківські дні до моменту їх оплати, споживач отримує платіжні вимоги-доручення під розпис відповідальної особи.

Як вбачається з матеріалів справи, в них наявна первинна документація, що відповідає п 2.2. договору. А саме, в матеріалах справи наявні: розробка по групрахунках №620577 на споживання опалення ЖРЕО № 409 за період 10.2011 року по 04.2012 року ПАТ «Київенерго», розробка по групрахунках №620577 на споживання опалення ЖРЕО № 409 за період 10.2012 року по 04.2013 року ПАТ «Київенерго». Також, матеріали справи містять виставлені позивачем відповідачу платіжні вимоги-доручення за період з 11.2012 року по 09.2013 року та рахунки-фактури на сплату сум заборгованості в період з 30.09.2013 року по 31.03.2014 року.

Як зазначалось, позивач, згідно з відзивом на апеляційну скаргу, просить суд, з урахуванням сплати відповідачем заборгованості за комунальну послугу з холодного водопостачання, скасувати рішення частково, прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги та стягнути з відповідача заборгованість у загальному розмірі 116308,08 грн., а саме 112154,78 грн. основного боргу, 2671,43 грн. - 3% річних, 1481,87 грн. - інфляційної складової.

При цьому, позивач стверджує, що після порушення провадження у справі відповідачем сплачено суму в розмірі 828,42 грн., яка зарахована позивачем в оплату боргу за послуги з холодного водопостачання (складова позовних вимог за холодне водопостачання 565,80 грн.). На підтвердження сплати цієї суми відповідачем, позивачем надано довідку про оплату комунальних послуг по договору №7/409 за період з червня 2014 року по червень 2014 року.

Суд не приймає до уваги наведені посилання позивача з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У даному випадку, документом, який мав би підтверджувати сплату відповідачем суми заборгованості на користь позивача, повинен би бути виключно відповідний розрахунковий документ на відповідну суму (платіжне доручення тощо).

Будь-які інші докази, зокрема, видана підприємством довідка про оплату, не може бути визнана судом за належний доказ сплати відповідачем позивачу відповідної суми.

За таких обставин, висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки відповідають дійсним обставинам справи і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення господарського суду міста Києва від 16.06.2014 року у справі № 910/10339/14 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається.

Разом з тим, доводи Товариства з обмеженою відповідальністю "БСП", викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції.

З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку про те, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "БСП" на рішення господарського суду міста Києва від 16.06.2014 року у справі № 910/10339/14 є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "БСП" на рішення господарського суду міста Києва від 16.06.2014 року у справі № 910/10339/14 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 16.06.2014 року у справі № 910/10339/14 - залишити без змін.

3. Матеріали справи № 910/10339/14 повернути до суду першої інстанції.

Постанова може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя С.А. Гончаров

Судді Р.І. Самсін

Є.Ю. Шаптала