Постанова № 40944732, 13.10.2014, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 817/2496/14

13 жовтня 2014 року 12год. 10хв. м. РівнеРівненський окружний адміністративний суд у складі судді Комшелюк Т.О. за участю секретаря судового засідання Лукащик Ю.Ю. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник Афонін В.Г.,

відповідача: представник Горовенко О. А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

товариства з обмеженою відповідальністю "Високовольтний союз-РЗВА"

до Державної податкової інспекції у м. Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Позивач, звернувся до суду з позовом до відповідача про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень. Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що відповідачем в квітні місяці 2014 року була проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Проект-Інструмент» за період з 01.09.2011р. по 30.09.2011р. та з ТОВ «Технічні матеріали» за період серпень, листопад-грудень 2011р., січень-квітень, червень 2012р. Актом перевірки від 08.05.2014р. встановлені порушення позивачем податкового законодавства, в результаті чого відповідачем донараховано ПДВ на суму 3000грн. та податок на прибуток підприємства в сумі 3401грн. На підставі висновків акту перевірки відповідачем винесені податкові повідомлення-рішення на зазначені суми із застосуванням штрафних санкцій. Позивач не погоджується з порушеннями встановленими відповідачем та стверджує, що податковий кредит та податкові зобов'язання сформовані у відповідності до норм податкового законодавства. При здійсненні господарських операцій наявні первинні бухгалтерські документи оформлені належним чином, зауважень до них зі сторони відповідача відсутні, крім того наявні документи на використання в господарській діяльності придбаних ТМЦ, а відтак, податкові повідомлення-рішення є протиправними та належать до скасування.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі та надав пояснення, аналогічні, викладеним у позовній заяві.

Представник відповідача надав суду пояснення в яких позовні вимоги заперечував, та вказав, що дійсно, у позивача була проведена перевірка в ході якої були встановлено відсутність реальності здійснення господарських операцій позивача з контрагентами ТОВ «Проект-Інструмент» та з ТОВ «Технічні матеріали», оскільки позивачем до перевірки не представлені сертифікати відповідності придбаних ТМЦ та відсутні документи по яких відбувався рух товару від продавця до покупця. Так як, на думку відповідача, вказані господарські операції не спричиняють реального настання наслідків, то позивач безпідставно сформував податковий кредит по зазначених контрагентах та безпідставно відніс до валових витрат витрати на придбання ТМЦ по зазначених взаємовідносинах. Тобто, податкові повідомлення-рішення відповідача є правомірними, просив у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представників сторін, дослідивши подані суду письмові докази, суд вважає, що позов належить до задоволення, при цьому суд виходить з наступного.

В судовому засіданні встановлено, що відповідачем в квітні місяці 2014 року була проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Проект-Інструмент» за період з 01.09.2011р. по 30.09.2011р. та з ТОВ «Технічні матеріали» за період серпень, листопад-грудень 2011р., січень-квітень, червень 2012р. за наслідком якої складений Акт №199/17-16-22-01/34704105 від 08.05.2014р. (а. с. 15-26т.1).

В акті відповідач зазначає, що перевіркою встановлено відсутність проведення операцій між ТОВ «Високовольтний союз - РЗВА», ТОВ «ТЕХНІЧНІ МАТЕРІАЛМ» та ТОВ «Проект-Інструмент» по ланцюгу від ПП «Флоксис», що не спричиняють реального товарного характеру та спрямовані на здійснення операцій з надання податкової вигоди ТОВ «Високовольтний союз - РЗВА» та, відповідно, несплати податків до бюджету. Отже, в порушення норм податкового законодавства, ТОВ «Високовольтний союз - РЗВА» сформував витрати, що враховують при визначенні об'єкта оподаткування всього на суму 14863грн., а саме: у ІІІ кварталі 2011р. в сумі 5508грн., у ІУ кварталі2011р. на суму 8586грн., у 1 кварталі 2012р. в сумі 279грн., у ІІ кварталі 2012р. в сумі 238грн., у ІІІ кварталі 2012р. в сумі 54грн., у ІУ кварталі 2012р. в сумі 72грн., у 2013р. в сумі 126грн. - по безтоварним операціям з ТОВ «ТЕХНІЧНІ МАТЕРІЛИ» та ТОВ «Проект-Інструмент» по ланцюгу від ПП «Флоксис», оскільки дії з перерахування постачальнику коштів за отримані товари (послуги) відбувалося без фактичного їх отримання та переходу права власності на них.

Неправомірне формування витрат, на думку відповідача, призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 3401грн., та завищення податкового кредиту всього на суму 3000грн.

Підставою для таких тверджень став акт перевірки ДПІ у Жовтневому районі ГУ Міндоходів м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області від 11.10.2013р. №175/04-63-22-03/33384423 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Проект-Інструмент» з питань документального підтвердження господарських відносин з ПП «Флоксис» за період вересень 2011 року», а також акт перевірки Харківської ОДПІ м. Харкова Харківської області ДПС від 22.11.2012р. №600/220/31693913 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ТЕХНІЧНІ МАТЕРІАЛИ» за серпень, листопад-грудень 2011 року, січень-квітень, червень 2012р.».

З врахуванням зазначеного, відповідач прийшов до висновку про порушення позивачем п.198.1. п.198.2. п.198.3. п.198.6 ст.198, п.200.1, 200.2 ст.200,пп.138.1.1 п.138.1, п.138.2 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, в результаті чого донарахований податок на додану вартість у загальній сумі 3000грн., в тому числі: за серпень 2011р. в сумі 1875грн., за вересень 2011р. в сумі 1125грн. та донарахований податок на прибуток на загальну суму 3401грн., в т.чя. за ІІІ квартал 2011р. на суму 1267грн., за ІУ квартал 2011р. на суму 1975грн., за 1 квартал 2012р. на суму 59грн., за ІІ квартал 2012р. на суму 50грн., за ІІІ квартал 2012р. на суму 11грн., за ІУ квартал 2012р. на суму 15грн., за 2013р. на суму 24грн.

21 травня 2014р. відповідачем на підставі висновків акту перевірки винесені податкові повідомлення-рішення №0001032201, яким збільшена сума грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 3480,50грн., з яких 3401грн. сума основаного платежу та 79,50грн. штрафних санкцій; №0001042201, яким збільшена сума з податку на додану вартість на загальну суму 4500грн., з яких 3000грн. основного платежу та 1500грн. штрафних санкцій.

Суд не погоджується із викладеними в акті перевірки висновками відповідача, та відповідно винесеними податковими повідомленнями-рішеннями з огляду на таке.

В судовому засіданні не заперечується сторонами та підтверджено актом перевірки, що позивач зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності, перебуває на загальній системі оподаткування, є платником податку на додану вартість.

Так, матеріалами справи встановлено, що ТОВ «Високовольтний союз - РЗВА» у перевіряємому періоді мало господарські взаєморозрахунки з ТОВ «ТЕХНІЧНІ МАТЕРІЛИ» та ТОВ «Проект-Інструмент» згідно укладених договорів поставок. Товар, який придбавався позивачем це вимикачі та інструменти. Документами, які підтверджують придбання ТМЦ є договори поставок, видаткові, податкові накладні, специфікації. Доставка товарів здійснювалась за рахунок постачальника, згідно з умовами укладених договорів, оплата за придбаний товар підтверджується платіжними дорученнями. Зазначені документи наявні в матеріалах справи. Вказані ТМЦ були використані позивачем у господарській діяльності, шляхом оприбуткування по складських приміщеннях з подальшою видачею таких товарів на відповідні дільниці для використання. Зазначене підтверджується прибутковими ордерами, матеріальними звітами на списання матеріалів та комплектуючих по дільницях. Всі первинні бухгалтерські документи надавались позивачем під час здійснення перевірки, зауважень зі сторони відповідача до таких документів відсутні.

На момент вчинення господарських операцій з позивачем ТОВ «ТЕХНІЧНІ МАТЕРІЛИ» та ТОВ «Проект-Інструмент» були зареєстровані, як юридичні особи та платниками податку на додану вартість, відомості про них містилися в Єдиному державному реєстрі, тому є достовірні і такі, що не підлягають сумніву. Вказане не заперечується сторонами та підтверджується самими актами перевірок.

Суд зазначає, що висновки податкових органів в актах зустрічних перевірок ґрунтуються не на фактичних показниках податкового та бухгалтерського обліку, а на суб'єктивних висновках контролюючого органу, що зроблені виходячи лише з формальних міркувань та прямо суперечать приписам ст.ст. 3, 4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», якими визначено, що податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, який опирається на принцип превалювання сутності над формою (тобто обліку операцій відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми).

Відсутність виробничих потужностей, основних засобів та трудових ресурсів, не може свідчити про обставини не виконання договору, адже зазначені контрагенти не були позбавлені можливості щодо залучення виробничих ресурсів, засобів та трудових ресурсів інших суб'єктів господарювання.

З врахуванням вищевикладеного, суд зазначає, що при дослідженні факту здійснення господарських операцій, що стали підставою для формування витрат та податкового кредиту, повинні оцінюватися відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовано дані податкового обліку. В разі наявності у органу державної податкової служби інформації щодо порушення конкретним платником податків податкового законодавства, негативні наслідки повинні застосовуватися саме щодо цієї особи.

Суд звертає увагу також на те, що жодним законодавчим актом України не передбачено фінансову відповідальність однієї особи за протиправні дії іншої особи, чинним законодавством України не передбачено обов'язку платника податків перевіряти законність реєстрації контрагента, дійсність свідоцтва платника ПДВ та належних повноважень особи на підписання податкової накладної чи акту приймання-передачі виконаних робіт, справність сплати контрагентом податків та чинність установчих документів.

Відповідно до ст.61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку, тягнуть відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не можуть бути підставою для позбавлення платника податку права на віднесення вартості отриманих послуг до складу валових витрат у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого права та має необхідні документальні підтвердження їх розміру.

Такої ж позиції дотримується Верховний Суд України в постанові від 31.01.2011 р. в адміністративній справі за позовом закритого акціонерного товариства «Мукачівський лісокомбінат» до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

Крім того, така позиція узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини, а саме у справах «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява №3991/03) та «БІЗНЕС ЦЕНТР ПІДТРИМКИ» проти Болгарії (заява №6689/03).

У справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 р. зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Також суд звертає увагу на рішення Європейського Суду з прав людини від 9 січня 2007 року, про порушення Україною статті 1 Першого протоколу у справі «Інтерсплав проти України».

Так, у п. 37 рішення вказується: «Заявник стверджував, що він сплачував податки відповідно до Закону і ці платежі перевірялись декілька разів державними органами. Він зазначив, що він не несе відповідальності за діяльність інших компаній, у яких він купував металевий брухт, ціна на який включала ПДВ. Обов'язок сплачувати це ПДВ покладався на ці компанії, а не на заявника. Заявник підкреслив, що він не мав ні компетенції, ні можливості контролювати господарську діяльність інших підприємств і ситуація, на яку посилається Уряд, вказує на незадовільну діяльність податкових органів, за які заявник не повинен нести відповідальність. Він далі підкреслював, що численні перевірки його діяльності які здійснювалися податковими органами, не виявили порушень, на підставі яких останні могли б ґрунтувати свої відмови».

Відповідно до п. 38 рішення зазначено: «На думку Суду, коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання в системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною компанією, вони можуть вжити відповідних заходів для запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б указували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань».

Відтак, позивач не може нести відповідальність за діяння контрагентів, у тому числі посадових осіб державної податкової служби, що видали контрагенту позивача свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість.

Відповідно до п.138.1, 138.2 ст.138 ПК України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Пунктом 138.8. статті 138 ПК України встановлено, що собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну);

Підпунктом 139.1.9 п.139.1 ст. 139 ПК України зазначено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Пунктами 198.1, 198.2, 198.3 статті 198 Податкового кодексу України передбачено право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку, зокрема, з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (п.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України).

Частинами 2, 3 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" № 996-XIV від 16.07.1999р. зазначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських, операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Пункт 201.1. ст.201 ПК України встановлює, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну.

У відповідності до пп. 201.6., 201.10 ст. 201 ПК України, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, законодавцем чітко визначено, що належним чином оформлена податкова накладна є достатньою підставою для включення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту по даті здійснення хоча б однієї із першій подій (перерахування коштів в оплату товарів або отримання податкової накладної).

Отже, визначальним фактором для віднесення витрат до складу валових та сум ПДВ до складу податкового кредиту, є зв'язок таких витрат та ПДВ із господарською діяльністю платника податків та наявність підтверджуючих первинних документів.

З огляду на вищевикладене, судом встановлено, що витрати по взаєморозрахунках з ТОВ «ТЕХНІЧНІ МАТЕРІЛИ» та ТОВ «Проект-Інструмент» підтверджені первинними бухгалтерськими документами, які повністю розкривають зміст господарських операцій, їх кількісні та вартісні показники, підтверджують рух активів позивача, є первинними в розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а відтак є належними доказами, що підтверджують фактичне здійснення господарських операцій з придбання ТМЦ.

Також суд звертає увагу на те, що обсяги та вид придбаного товару відповідають обсягам та виду товару, який використаний в господарській діяльності позивача.

Отже, долученими до матеріалів справи первинними документами підтверджується як реальність здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами, так і використання придбаних товарів у господарській діяльності позивача.

Доводи та висновки відповідача, викладені у акті перевірки позивача щодо безтоварності господарських операцій з контрагентами є такими, щодо ґрунтуються на припущеннях відповідача та осіб, що проводили перевірку та не підтверджено відповідними доказами, а тому податкові повідомлення-рішення є протиправними та належать до скасування.

Підсумовуючи вищевикладене, суд пришов до висновку про задоволення позовних вимог позивача в повному обсязі.

Судові витрати присуджуються позивачу у відповідності до ч.1 ст.94 КАС України.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області №0001042201 та №0001032201 від 21 травня 2014 року.

Присудити на користь позивача - товариства з обмеженою відповідальністю "Високовольтний союз-РЗВА" із Державного бюджету судовий збір у розмірі 182,70 грн.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Комшелюк Т.О.