Ухвала суду № 40944030, 16.10.2014, Апеляційний суд Закарпатської області

У Х В А Л А

Іменем України

16 жовтня 2014 року м. Ужгород

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області в складі:

головуючого - Бондаренка Ю.О.,

суддів - Куцина М.М., Павліченко С.В.

при секретарі - Маринець Д.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 30 травня 2014 року, -

в с т а н о в и л а :

ОСОБА_2 звернувся з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_1 яка діє у власних інтересах та інтересах малолітніх дітей ОСОБА_7 та ОСОБА_8, третя особа без самостійних вимог Служба у справах дітей Ужгородської РДА про усунення перешкод в користуванні власністю шляхом виселення та зняття з реєстраційного обліку.

Позовні вимоги мотивовані тим, що згідно договору купівлі-продажу від 15 січня 2010 року, позивач ОСОБА_2 є власником домоволодіння АДРЕСА_1 Право власності позивача на будинок зареєстроване 18.10.2010р. в Ужгородському районному комунальному підприємстві технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна. В придбаному будинку залишились незаконно проживати колишня власниця - ОСОБА_3 та члени її сім'ї, які на неодноразові звернення позивача добровільно звільнити будинок не бажають, чим створюють перешкоди у користуванні та розпорядженні належним позивачу на праві особистої власності будинком.

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 30 травня 2014 року позов задоволено частково, зобов'язано відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_1 яка діє у власних інтересах та інтересах малолітніх дітей ОСОБА_7 та ОСОБА_8 усунути перешкоди в користуванні ОСОБА_2 власністю: будинковолодінням АДРЕСА_1 шляхом виселення ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_1 яка діє у власних інтересах та інтересах малолітніх дітей ОСОБА_7 та ОСОБА_8 з будинку АДРЕСА_1 без надання іншого житла. В решті позовних вимог - відмовити.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, якою просять рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 30 травня 2014 року скасувати як таке як таке що ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, без належної оцінки наявних доказів .

Так, на думку апелянта суд дійшов невірного висновку не взявши до уваги , що в коло осіб які підлягають виселенню входять діти апелянтки ОСОБА_7 та ОСОБА_8, які від виселення захищені законом. За таких обставин за твердженням апелянта, суд не застосував норми права які підлягали до застосуванню.

У судовому засіданні представник апелянта підтримали апеляційну скаргу з наведених підстав.

Представник позивача в судовому засіданні заперечила щодо задоволення апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, сторони, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується апеляційна скарга, об'єктивно оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає.

Відповідності до ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення з одних лише формальних міркувань.

Судом першої інстанції було встановлено, що домоволодіння АДРЕСА_1 належить ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 15 січня 2010 року, посвідченого приватним нотаріусом Ужгородського районного нотаріального округу ОСОБА_9 (а.с.5-6). Згідно витягу про державну реєстрацію прав № 35896411 від 18.10.2012 року домоволодіння АДРЕСА_1 належить ОСОБА_2 на праві приватної власності (а.с.8). Згідно п.11 договору купівлі-продажу від 15 січня 2010 року відносно відчужуваного домоволодіння відсутні права користування малолітніх, неповнолітніх, непрацездатних дітей. З довідки виконкому Ратівецької сільської ради від 14.11.2013 року № 1213 слідує, що згідно записів в погосподарських книгах за вказаною адресою у будинку АДРЕСА_1 зареєстровані та проживають ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_1, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 (а.с. 10).

Наведені обставини підтверджені матеріалами справи і сторонами не оспорені.

Суд першої інстанції частково задовільняючи позовні вимоги виходив з того, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном на власний розсуд в силу ст. 317,319 ЦК України і ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Статтею 383 ЦК України, закріплено право власника житлового будинку, квартири, використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб.

Бувший власник житлового будинку ОСОБА_3 продала позивачу належний їй житловий будинок, в якому проживали члени її сім'ї - відповідачі у справі.

Право члена сім'ї власника жилого будинку, який не є співвласником на користування цим будинком відповідно до ст. 156 ЖК України обумовлене наявністю сімейних відносин із власником і спільним із ним проживанням у даному будинку.

З дня продажу будинку ОСОБА_3 утратила право власності, а отже, і користування спірним будинком, у зв'язку з цим члени її сім'ї також втратили право на користування зазначеним житлом, так як їх право є похідним.

Відповідачі, в тому числі і неповнолітні діти не є членами сім'ї нового власника домоволодіння АДРЕСА_1, договір купівлі - продажу домоволодіння АДРЕСА_1 сторонами не оспорено, за таких обставин суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для задоволення позову.

З врахування викладеного суд першої інстанції, в межах заявлених вимог, повно та всебічно дослідив обставини справи, дав належну оцінку доказам, наданих сторонами, дійшов правильного і обґрунтованого висновку, а доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права які призвели або могли призвести до невірного вирішення спору.

Відповідно до вимог ч.1 ст.308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст.218, 303, 307, 308, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу - відхилити.

Рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 30 травня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Судді: