Ухвала суду № 40943644, 05.09.2014, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/19576/14-к

Ухвала

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" вересня 2014 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Бірси О.В.,

при секретарі Куса Л.І.,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора Шемовньова Г.В.,

захисника ОСОБА_1

обвинувачений ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві клопотання сторони захисту про зміну запобіжного заходу обвинуваченому у рамках кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12014100060003881 від 23.07.2014 року за обвинуваченням ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. 1 ст. 307, ч. 2 ст. 307, ч. 2 ст. 309 КК України, -

в с т а н о в и в:

На розгляді у Дніпровському районному суді на стадії судового слідства перебуває дане кримінальне провадження.

У судовому засіданні захисником було заявлено клопотання про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на альтернений захід забезпечення кримінального провадження, оскільки встановлені слідчим суддею ризики, визначені ст. 177 КПК України, відсутні, а особа обвинуваченого, виходячи з положень ст. 178 КПК України, є такою, що має стійкі соціальні зв'язки та допустиму репутацію.

Обвинувачений, у судовому засіданні, клопотання підтримав у повному обсязі, просив задовольнити, при цьому наголосив на тому, що має низку тяжки хвороб, які під час його перебуванння у слідчому ізоляторі прогресують.

Прокурор заперечував проти клопотання обвинуваченого, пославшись на те, що підстави для зміни обвинуваченому міри запобіжного заходу відсутні, встановлені ризики слідчим суддею є діючими і вони, на даний час, виключають можливість його зміни.

Суд, заслухавши думку учасників кримінального провадження, вивчивши матеріали провадження, приходить до наступного.

Згідно ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

З матеріалів кримінального провадження, а саме ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 30.04.2014 року слідує, що запобіжний захід обвинуваченому у вигляді тримання під вартою було визначено до 27.06.2014 року, враховуючи наявність ризиків регламентованих ч. 1 ст. 177 КПК України, даних про особу обвинуваченого та з урахуванням того, що менш суворі запобіжні заходи не достатні для запобігання встановленим ризикам.

Судовим рішенням слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 26.06.2014 року обвинуваченому було продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 27.07.2014 року.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 25.07.2014 року обвинуваченому продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 19.09.2014 року.

Частинами 3 та 5 ст. 132 КПК України передбачено, що під час розгляду питання про застосування/продовження заходів забезпечення кримінального провадження (п. 9 ч. 2 ст. 131 КПК України), сторони кримінального провадження повинні подати суду докази обставин, на які вони посилаються.

Однак, стороною захисту, у супереч положень ст. 132 КПК України, не надано до суду жодних належних та допустимих доказів, які б свідчили про те, що встановлені слідчим суддею ризики та обставини визначені п.п.1-11 ч. 1 ст. 178 КПК України при обранні запобіжного заходу обвинуваченому у вигляді тримання під вартою, на даний час, втратили свою актуальність, а особа останнього перестала бути суспільно небезпечною.

Аналізуючи доводи сторони захисту в частині наявності у обвинуваченого тяжкого хронічного захворювання, яке виключає доцільність його перебування в СІЗО, оскільки останнє може призвести до погіршення його стану, суд сприймає критично, враховуючи наступне.

Згідно ст. 21 Закону України "Про попереднє ув'язнення", адміністрація місць попереднього ув'язнення зобов'язана, зокрема, забезпечити осіб, взятих під варту, медичним обслуговуванням.

Таким чином, обов'язок по збереженню здоров'я особи, яка перебуває під вартою в умовах слідчого ізолятору покладається на керівника слідчого ізолятору. Із цього випливає, що керівник слідчого ізолятору в силу своїх обов'язків, зобов'язаний забезпечити належне здійснення лікувально-профілактичних заходів відносно ОСОБА_2

При цьому, даних з медичної частини Київського СІЗО про неможливість перебування обвинуваченого в місцях попереднього ув'язнення, або ж неможливість надання йому належної медичної допомоги, встановлено не було.

Тобто, викладені стороною захисту доводи за своєю суттю являються сумнівними, а наявність останніх (сумнівів) не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (див. рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), п. 161, Series A заява № 25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту» (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21.07.2011 року, (ч. 2 ст. 8, ч. 5 ст. 9 КПК України).

В свою чергу, суд вважає, що обраний відносно обвинуваченого запобіжний захід з урахуванням його тривалості не виходить за межі розумного строку, відповідає характеру та тяжкості діяння, яке йому інкримінується, кореспондується з характером суспільного інтересу, тобто визначеними КПК України конкретними підставами і метою запобіжного заходу.

Окрім наявної обгрунтованої підозри, застосований запобіжний захід відповідає характеру та тяжкості вчиненого, а встановлені ухвалою суду від 30.04.2014 року ризики є дійсними та триваючими, і вони виключають, на даний час, можливість зміни міри запобіжного заходу щодо обвинуваченого на більш м'який.

Будь-яких інших обставин, які б свідчили про те, що даний захід забезпечення кримінального провадження не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченого, судом, на даному етапі, не встановлено та сторонами не доведено.

За таких обставин, суд вважає, що підстави для продовження запобіжного заходу - взяття під варту (тримання під вартою), не відпали, альтернативні запобіжні заходи не взмозі гарантувати належну поведінку обвинуваченого, а тому у задоволенні клопотання сторони захисту слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 1-28, 331, 369-372 КПК України, суд, -

п о с т а н о в и в :

Клопотання сторони захисту про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, - залишити без задоволення.

Ухвала окремому оскарженню не підлягає. Заперечення проти неї можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене частиною першою статті 392 Кримінально процесуального Кодексу України.

С у д д я: О.В. Бірса