Вирок № 40943144, 14.10.2014, Новобаварський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Харкова)

Справа №639/9766/14-к

Провадження №1-кп/639/465/14

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 жовтня 2014 року м. Харків

Жовтневий районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді - Курила В.О.,

при секретарі судового засідання - Леляковій Ю.В.,

за участю: прокурора - Халілової А.А.,

обвинуваченого - ОСОБА_1,

потерпілої - ОСОБА_2

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові кримінальне провадження, зареєстроване в ЄРДР за №12014220500001704 від 03.09.2014 року, за обвинуваченням:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Харкова, українця, громадянина України, з середньою освітою, не працюючого, не одруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2, до арешту фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_3, раніше неодноразово засудженого, останній раз: 01.08.2013 року Жовтневим районним судом м.Харкова за ч.2, 3 ст.185, ст.395, 70, 71 КК України до 4 років позбавлення волі,

у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.185 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

30.08.2014 року приблизно о 12 год. 15 хв. ОСОБА_1, знаходячись за місцем мешкання свого знайомого ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1, розпивав спиртні напої спільно з останнім та ОСОБА_2 Приблизно о 15 годині 30 хвилин в той же день, скориставшись тим, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 спали, ОСОБА_1, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, діючі повторно, реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на заволодіння чужим майном, суб'єктивно усвідомлюючи протиправність своїх злочинних дій, таємно, шляхом вільного доступу, викрав майно, яке належить потерпілій ОСОБА_2, а саме мобільний телефон Nokia 220 DS, вартість якого згідно висновку експерта №3044 від 11.09.2014 року складає 581 грн. 00 коп. Після цього ОСОБА_1з місця злочину зник, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд, заподіявши ОСОБА_2 матеріальну шкоду на вищевказану суму.

22 вересня 2014 року між потерпілою ОСОБА_2 та підозрюваним ОСОБА_1, на підставі ст.ст. 468, 469, 471 КПК України укладена угода про примирення. Згідно з укладеною угодою ОСОБА_1 беззаперечно визнав свою винуватість у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.185 КК України, тобто таємне викрадання чужого майна (крадіжка), вченене повторно. Потерпіла ОСОБА_2 будь-яких претензій матеріального та морального характеру до підозрюваного ОСОБА_1 з приводу скоєння злочину не має. Сторонами погоджено, що при затвердженні угоди ОСОБА_1 буде призначене покарання за ч.2 ст.185 КК України у вигляді 3 (трьох) місяців арешту.

Розглядаючи питання про затвердження угоди про примирення, суд виходить з наступних обставин.

Згідно п.1 ч.3 ст.314 КПК України, у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти, зокрема, рішення про затвердження угоди.

Вимогами ч.3 ст.469 КПК України встановлено, що угода про примирення між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості та у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення.

Судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_1 беззаперечно визнав свою винуватість у вчиненні інкримінованого злочину та погоджується на призначення узгодженого покарання. Злочин, у вчиненні якого обвинувачений визнав себе винуватим, відповідно до статті 12 КК України є злочином середньої тяжкості.

Потерпілий будь-яких претензій матеріального та морального характеру до обвинуваченого не має, викрадене майно на даний час їй повернуто, що вона підтвердила під час проведення підготовчого судового засідання. Отже, в даному кримінальному провадженні можливе укладання угоди про примирення.

Прокурор під час судового засідання зазначив, що укладена угода про примирення відповідає вимогам закону та може бути затверджена судом.

Суд переконався, що обвинувачений цілком розуміє права, передбачені ч.5 ст.474 КПК України. Обвинувачений розуміє наслідки укладення та затвердження даної угоди, визначені ст.473 КПК України. Судом встановлено, що укладання угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин ніж ті, що передбачені в угоді.

Суд зазначає, що зміст угоди відповідає вимогам ст.471 КПК України та положенням закону, правова кваліфікація злочину є правильною, умови угоди не суперечать інтересам суспільства, не порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб, сторони добровільно уклали угоду про примирення та примирилися, зобов'язання взяті за угодою обвинуваченим можуть бути виконані повністю, наявні фактичні підстави для визнання винуватості. Судом не встановлені підстави для відмови у затвердженні угоди, що передбачені ч.7 ст.474 КПК України.

Таким чином, дії ОСОБА_1 підлягають кваліфікації за ч.2 ст.185 КК України, тобто таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно.

Обставиною, яка відповідно до ст.66 КК України пом'якшує покарання, є щире каяття у вчиненому злочині.

Обставиною, яка відповідно ст.67 КК України обтяжує покарання, є вчинення злочину у стані алкогольного сп'яніння.

Вивченням особи обвинуваченого ОСОБА_1 встановлено, що він на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, не одружений, дітей чи інших непрацездатних осіб на утриманні не має, хронічними захворюваннями не хворіє, має постійне місце мешкання, за яким характеризується посередньо, раніше неодноразово судимий (к/п а.с.27-52).

Суд зазначає, що узгоджені сторонами вид і міра покарання відповідають ступеню тяжкості вчиненого злочину та даним про особу обвинуваченого, у зв'язку з чим суд дійшов висновку про наявність підстав для затвердження угоди про примирення.

Оскільки інкримінований злочин обвинувачений ОСОБА_1 вчинив після винесення вироку Жовтневого районного суду м.Харкова від 01.08.2013 року, за яким його засуджено за ч.2, 3 ст.185, ст.395, 70, 71 КК України до 4 років позбавлення волі та до приведення зазначеного вироку до виконання, тому суд остаточно призначає обвинуваченому покарання відповідно до ч.1 ст.71 КК України, шляхом часткового складання призначених покарань за сукупністю вироків. Згідно ч.1 ст.72 КК України при складенні покарань за сукупністю вироків менш суворий вид покарання переводиться в більш суворий вид виходячи з співвідношення, що одному дню позбавленню волі відповідає один день арешту.

Оскільки обвинувачений ОСОБА_1 на даний час відбуває покарання за вироком Жовтневого районного суду м.Харкова від 01.08.2013 року, за яким його засуджено до реального відбуття покарання у виді позбавлення волі, підстав для обрання чи зміни міри запобіжного заходу суд не вбачає.

Процесуальні витрати підлягають стягненню з обвинуваченого по справі в порядку ст.124 КПК України.

Цивільній позов по кримінальному провадженню не заявлявся.

Долю речових доказів необхідно вирішити в порядку ст.100 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.314, 373, 374, 475 КПК України, суд -

З А С У Д И В:

Затвердити угоду про примирення від 22 вересня 2014 року по кримінальному провадженню №12014220500001704 від 03.09.2014 року, укладену між потерпілою ОСОБА_2 та підозрюваним ОСОБА_1

ОСОБА_1 визнати винним у вчинені злочину, передбаченого ч.2 ст.185 КК України та призначити йому узгоджене сторонами покарання у виді 3 (трьох) місяців арешту.

На підставі ч.1 ст.71, ч.1 ст.72 КК України за сукупністю вироків, до призначеного покарання за вироком Жовтневого районного суду м. Харкова від 01.08.2013 року частково приєднати не відбуту частину покарання за вказаним вироком суду, виходячи зі співвідношення, що одному дню позбавленню волі відповідає один день арешту, та остаточно визначити ОСОБА_1 до відбуття покарання у виді позбавленні волі на строк 4 (чотири) роки 1 (один) місяць.

Строк відбуття покарання ОСОБА_1 відраховувати з моменту фактичного затримання особи та приведення до виконання вироку Жовтневого районного суду м. Харкова від 01.08.2013 року, тобто з 19.09.2014 року.

Стягнути з ОСОБА_1 процесуальні витрати за проведену у кримінальному проводженні судово-товарознавчу експертизу в розмірі 293,40 грн. (двісті дев'яносто три гривні 40 коп.), шляхом перерахування їх на користь держави (р/р НДЕКЦ при ГУМВС України в Харківській області, код доходів 24060300, р/р №31419544700005, код банку 37999680, МФО 851011, УДКС України в Комінтернівському районі м. Харкова, з позначенням виду платежу - «за експертні послуги») (к/п а.с.12).

Речовий доказ по кримінальному провадженню: мобільний телефон Nokia 220 DS вважати повернутим потерпілій ОСОБА_2 як законному власнику (к/п а.с.80).

Вирок може бути оскаржений, з підстав, передбачених статтею 394 КПК України до Апеляційного суду Харківської області через Жовтневий районний суд м.Харкова протягом 30 днів з дня його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копію вироку негайно після його проголошення вручити (направити) прокурору, обвинуваченому та потерпілій.

Суддя В.О. Курило