Рішення № 40942309, 09.10.2014, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" жовтня 2014 р.Справа № 922/2472/14

Господарський суд Харківської області у складі:

головуючий суддя Аюпова Р.М.

судді: Жельне С.Ч. , Шатерніков М.І.

при секретарі судового засідання Лобові Р.М.

розглянувши справу

за позовом Харківський міжрайонний прокурор з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері, м. Харків в інтересах держави в особі Утківська селищна рада, с. Утківка, в особі Державної екологічної інспекції в Харківскій області, м. Харків до Акціонерного товариства "Утківське відгодівельне господарство" с. Утківка про стягнення коштів в розмірі 50983,64 грн. за участю представників сторін :

Прокурор - Панова М.С., посв. № 015274 від 12.02.13.

Представник позивача (1) - Каляка Н.А. - селищний голова (посв. № 15 )

Представник позивача (2) - не з"явився.

Представник відповідача - не з"явився.

ВСТАНОВИВ:

Харківський міжрайонний прокурор з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері, м. Харків в особі Утківської селищної ради (перший позивач), в особі Державної екологічної інспекції в Харківській області, м. Харків (другий позивач) звернувся до господарського суду з позовом до Акціонерного товариства "Утківське відгодівельне господарство", с. Утківка, в якому просить суд стягнути з відповідача шкоду, завдану засміченням земельної ділянки на суму 50983,64 грн. Також просить покласти на відповідача судові витрати.

Ухвалою господарського суду від 20 червня 2014 року прийнято вказану позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду у відкритому судовому засіданні на 02.07.2014р. об 11:15 год.

Ухвалою господарського суду від 18.08.2014р. для розгляду справи призначено судову колегію.

Розпорядженням заступника голови господарського суду від 18.08.2014р. призначено склад колегії для розгляду справи № 922/2472/14: головуючий суддя Аюпова Р.М., судді Жельне С.Ч., Шатерніков М.І.

У призначеному судовому засіданні 09.10.2014р. прокурор та представник першого позивача позов підтримали, наполягали на його задоволенні. Прокурором, через канцелярію суду надані додаткові докази по справі (вх. № 35448), які колегія суддів долучає до матеріалів справи.

Представник другого позивача в судове засідання 09.10.2014р. не з'явився, про причину неявки суд не повідомив. Про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Представник відповідача в судове засідання 09.10.2014р. не з'явився, через канцелярію суду надав письмові пояснення по справі (вх. № 35238), в яких просив суд відмовити в задоволенні позову. Надані пояснення колегією суддів розглянуті та долучені до матеріалів справи.

У судовому засіданні 09.10.2014р. прокурор та перший позивач наголосили на тому, що ними надані всі необхідні для розгляду справи докази та вважають за можливе розглянути справу по суті в даному судовому засіданні.

Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини та докази на їх підтвердження, вислухавши представників сторін під час судового процесу, колегією суддів встановлено наступне:

Як свідчать матеріали справи, Державною екологічною інспекцією у Харківській області, на підставі вимоги Харківської міжрайонної прокуратури з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері № 22-43-130-13 від 09.01.2014, проведено перевірку діяльності AT «Утківське відгодівельне господарство» (товариство). Проведенню перевірки передувала згода Державної екологічної інспекції України від 14.01.2014 за № 2/3-84 Зг, на підставі якої видано наказ та направлення Державної екологічної інспекції у Харківській області № 80/01-03 від 16.01.2014р. щодо проведення позапланової перевірки товариства .

Як зазначив прокурор, під час перевірки виявлено, що на території товариства, основною діяльністю якого є розведення великої рогатої худоби, вирощування зернових та технічних культур, непоодинокими є факти засмічення земельної ділянки відходами скла, поліетилену, твердих побутових відходів, металобрухту тощо, а саме 4 ділянки, загальною площею 107,57 м2, чим, на думку прокурора, порушено ст. 55 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» та ст. 17 Закону України «Про відходи».

Факти засмічення зафіксовані у акті обстеження засміченої земельної ділянки № 80/01-03 (засм. 1, 2, 3, 4) від 17.01.2014р.

На підставі виявлених порушень природоохоронного законодавства в діяльності товариства, відповідачу 03.02.2014р. надано припис № 06-22-18, отримання якого підтверджується відміткою у поштовому відправленні уповноваженою особою Товариства від 12.02.2014. Про виконання припису Державній екологічній інспекції у Харківській області не повідомлено.

За наслідками перевірки АТ "Утківське відгодівельне господарство", Державною екологічною інспекцією у Харківській області проведено розрахунок збитків від 21.02.2014 року, на підставі Методики визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України від 27.10.1997р. № 171 (у редакції наказу Мінприроди від 04.04.2007 № 149, зареєстрованої Міністерством юстиції України 05.05.1998р. № 285/2725), сума яких склала 50983,64 грн.

Таким чином, звертаючись до господарського суду з відповідним позовом, прокурор зазначив, що внаслідок забруднення і засмічення відповідачем земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства, порушено інтереси Держави та заподіяно шкоду, загальний розмір якої розраховано державним інспектором з охорони навколишнього середовища Харківської області на підставі Методики, та склав 50983,64 грн., обов'язок відшкодування якої покладає на прокуратуру вжиття заходів представницького характеру.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 3 Земельного Кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правових актів.

Частиною 1 ст.13 Конституції України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, що знаходяться на території України, природні ресурси його континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу.

Згідно зі ст.ст.1, 18 Земельного кодексу України, земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. До земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі, острови та землі, зайняті водними об'єктами, які за основним цільовим призначенням поділяють на категорії та мають особливий правовий режим.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відходи", під терміном "відходи" слід розуміти будь-які речовини, матеріали і предмети, що утворилися у процесі виробництва чи споживання, а також товари (продукція), що повністю або частково втратили свої споживчі властивості і не мають подальшого використання за місцем їх утворення чи виявлення і від яких їх власник позбувається, має намір або повинен позбутися шляхом утилізації чи видалення, а під терміном "поводження з відходами" слід розуміти дії, спрямовані на запобігання утворенню відходів, їх збирання, перевезення, сортування, зберігання, оброблення, перероблення, утилізацію, видалення, знешкодження і захоронення, включаючи контроль за цими операціями та нагляд за місцями видалення.

Згідно із статтею 20 Закону спеціально уповноваженим органам державного управління у галузі охорони навколишнього природного середовища та використання природних ресурсів надано право звертатися до господарського суду з позовами про відшкодування збитків і втрат, заподіяних в результаті порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Право звернення до суду спеціально уповноважених органів державного управління в галузі охорони навколишнього природного середовища та громадських об'єднань, яке передбачено Законом України "Про охорону навколишнього природного середовища", не виключає можливості подання позовів про стягнення шкоди, завданої довкіллю, органами місцевого самоврядування, які мають власні самоврядні повноваження.

Відповідно до положень статті 20 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" та підпункту 9 пункту 5 Положення про Державну екологічну інспекцію в областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України № 548 від 19.12.2006 р., до повноважень Державної екологічної інспекції як спеціально уповноваженого органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів, її органів на місцях належить подання позовів про відшкодування втрат і збитків, завданих внаслідок порушення вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Статтею 96 Земельного кодексу України на землекористувачів покладено обов'язок додержуватися вимог законодавства про охорону довкілля.

Статтею 211 Земельного кодексу України передбачено, що юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства, зокрема, за засмічення земель промисловими, побутовими та іншими відходами.

Відповідно до статті 9 Цивільного кодексу України положення цього Кодексу застосовуються до врегулювання відносин, які виникають у сферах використання природних ресурсів та охорони довкілля, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавства.

Відповідно до ч.2 ст. 46 Закону України "Про охорону земель", підприємства, установи, організації, а також громадяни, діяльність яких пов'язана з накопиченням відходів, зобов'язані забезпечувати своєчасне вивезення таких відходів на спеціальні об'єкти, що використовуються для їх збирання, зберігання, оброблення, утилізації, видалення, знешкодження і захоронення.

Відповідно до п."а" ч.1 ст. 32 та ч.ч. 4,7 ст. 33 Закону України "Про відходи" з метою обмеження та запобігання негативному впливу відходів на навколишнє природне середовище та здоров'я людини забороняється вести будь-яку господарську діяльність, пов'язану з утворенням відходів, без одержання від спеціально уповноважених органів виконавчої влади у сфері поводження з відходами лімітів на обсяги утворення та розміщення відходів. Зберігання та видалення відходів здійснюються в місцях, визначених органами місцевого самоврядування з врахуванням вимог земельного та природоохоронного законодавства, за наявності спеціальних дозволів, у яких визначені обсяги відходів відповідно до встановлених лімітів та умови їх зберігання. Забороняється несанкціоноване скидання і розміщення відходів, у тому числі побутових, у підземних горизонтах, на території міст та інших населених пунктів, на територіях природно-заповідного фонду, на землях природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення, в межах водоохоронних зон та зон санітарної охорони водних об'єктів, в інших місцях, що може створювати небезпеку для навколишнього природного середовища та здоров'я людини. Захоронення відходів у надрах допускається у виняткових випадках за результатами спеціальних досліджень з дотриманням стандартів, норм і правил, передбачених законодавством України.

Аналогічні приписи містяться у ч.2 ст. 55 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", згідно якої розміщення відходів дозволяється лише за наявності спеціального дозволу на визначених місцевими радами територіях у межах установлених лімітів з додержанням санітарних і екологічних норм способом, що забезпечує можливість їх подальшого використання як вторинної сировини і безпеку для навколишнього природного середовища та здоров'я людей.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про відходи", суб'єкти господарської діяльності у сфері поводження з відходами зобов'язані: запобігати утворенню та зменшувати обсяги утворення відходів; не допускати зберігання та видалення відходів у несанкціонованих місцях чи об'єктах.

Згідно з ч. 4, 5 ст. 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Застосування заходів дисциплінарної, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від компенсації шкоди, заподіяної забрудненням навколишнього природного середовища та погіршенням якості природних ресурсів.

Особливості застосування відповідальності за порушення природоохоронного законодавства визначено у статті 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", в якій, зокрема, визначено, що шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації, як правило, в повному обсязі без застосування норм зниження розміру стягнення та незалежно від збору за забруднення навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів.

Шкода, заподіяна внаслідок порушення цього законодавства, повинна відшкодовуватись у розмірах, які визначаються на підставі затверджених у встановленому порядку такс і методик обрахування розмірів шкоди, що діють на час здійснення порушення або, у разі неможливості встановлення часу здійснення порушення, - на час його виявлення.

За загальним правилом для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування майнової шкоди за ст. 1166 Цивільного кодексу України, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.

Відповідно до "Методики визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства" затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України від 27.10.1997 р. №171 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України за №285/2725 05.05.1998 р. (в редакції 2007р. згідно з наказом Мінприроди України від 04.04.2007 р. №149), засмічення земель - це наявність на території земельних ділянок сторонніх предметів і матеріалів.

Згідно з п.п.3.1-3.3,3.4,3.6 Методики №149 землі вважаються забрудненими, якщо в їх складі виявлені негативні кількісні або якісні зміни, що сталися в результаті господарської діяльності чи впливу інших чинників. При цьому зміни можуть бути зумовлені не тільки появою в зоні аерації нових шкодочинних речовин, яких раніше не було, а і збільшенням вмісту речовин, що перевищує їх граничнодопустиму концентрацію, які характерні для складу незабрудненого ґрунту або у порівнянні з даними агрохімічного паспорта (для земель сільськогосподарського призначення). Землі вважаються засміченими, якщо на відкритому ґрунті наявні сторонні предмети і матеріали, сміття без відповідних дозволів, що призвело або може призвести до забруднення навколишнього природного середовища. Факти забруднення (засмічення) земель встановлюються уповноваженими особами, які здійснюють державний контроль за додержанням вимог природоохоронного законодавства шляхом оформлення актів перевірок, протоколів про адміністративне правопорушення та інших матеріалів, що підтверджують факт забруднення та засмічення земель. Визначення обсягу забруднення земельних ресурсів у кожному випадку є самостійним завданням через різноманітність геоморфологічних, геологічних та гідрологічних умов. За наявності інформації про кількість (об'єм, маса) забруднюючої речовини, яка проникла у певний шар землі, визначаються площа, глибина проникнення. Якщо за зовнішніми ознаками забруднення земельної ділянки неможливо встановити площу забруднення чи глибину проникнення, ці параметри визначають за підпунктом 3.6 цієї Методики. У випадках складних ситуацій, коли обсяг забруднення не може бути визначеним за підпунктом 3.4 цієї Методики, спеціалізовані організації виконують еколого-геологічні роботи.

Таким чином, проведення еколого-геологічних лабораторних досліджень з фіксацією їх результатів відповідними протоколами необхідне виключно з метою встановлення того факту, що тимчасове розміщення землекористувачем відходів на земельній ділянці призвело до забруднення навколишнього природного середовища, позаяк предметом даного спору є відшкодування шкоди, заподіяної засміченням земельної ділянки, але аж ніяк не її забрудненням, що не слід ототожнювати. Чинним законодавством передбачено різну кваліфікацію правопорушень "забруднення земель" і "засмічення земель" та різні способи обчислення розміру шкоди при їх вчиненні (розділи 4 та 5 Методики №149). Причому, факт засмічення земель та розмір завданої шкоди встановлюються на основі акту перевірки, складеного компетентним органом, припису, протоколу про адміністративне правопорушення, постанови про накладення адміністративного стягнення за порушення природоохоронного законодавства тощо.

З матеріалів справи вбачається, та не спростовано сторонами у судових засіданнях, що відповідачем не виконано обов'язків щодо запобігання негативного впливу на навколишнє середовище і здоров'я людей, а також щодо вжиття відповідних заходів для ліквідації несанкціонованих звалищ промислових відходів.

З наведеного вбачається, що противоправною діяльністю відповідача державі заподіяно шкоду, загальний розмір якої розраховано державним інспектором з охорони навколишнього середовища Харківської області на підставі Методики, та склав 50983,64 грн.

Розрахунки шкоди, заподіянні державі, внаслідок засмічення земельних ресурсів разом з претензією № 58 від 28.03.2014 року, були пред'явлені відповідачу сума яких до теперішнього часу - не сплачена.

Даний факт також підтверджено актом перевірки № 80/01-03/06-11 від 17.01.2014р., актом обстеження засміченої земельної ділянки № 80/01-01засм, приписом № 06-22-18 та матеріалами перевірки прокуратури.

Встановлений екологічною перевіркою факт засмічення відповідачем земельної ділянки є достатнім для відшкодування шкоди незалежно від того, призвело це чи може призвести до забруднення земельної ділянки. Тому для встановлення обставин заподіяння шкоди внаслідок засмічення земельної ділянки не потрібно встановлювати факт наявності негативних (шкодочинних) речовин у ґрунтах, вміст яких перевищує природний фон, що призводить до їх кількісних або якісних змін, а достатньо лише встановлення наявності на території земельних ділянок сторонніх предметів, матеріалів чи сміття.

Отже, відповідачем не спростовано факт порушення вимог природоохоронного законодавства шляхом засмічення землі будівельними відходами.

Колегія суддів відхиляє доводи відповідача про те, що матеріали перевірки, які є в матеріалах справи, не є належними та допустимими доказами, оскільки, розрахунок розміру шкоди не містить відміток про вручення його відповідачеві з огляду на наступне.

Відповідачем не спростовано факт присутності його керівника (директора Гребенчука О.О.) при проведені перевірки, за наслідками якої був складений відповідний акт перевірки № 80/01-03/06-11 від 17.01.2014р. Натомість, у зв'язку з відмовою від його підписання, державною екологічною інспекцією було направлено рекомендованим листом з повідомленням по вручення поштового відправлення для ознайомлення та підписання (повідомлення про вручення акту № 6247100008502). Даний факт не спростовано відповідачем в наданих їм до суду письмових поясненнях. Більш того, в даному акті є приписка директора, що він не згоден з відомостями, викладеними в акті. Враховуючи виявлені правопорушення, на підставі Методики, державним інспектором з охорони навколишнього середовища Харківської області розраховано шкоду, заподіяну державі внаслідок засмічення земельних ресурсів, загальний розмір якої склав 50983,64 грн. Претензією № 58 на адресу відповідача була пред'явлена вимога щодо добровільного відшкодування шкоди. При цьому, порушення контролюючим органом приписів Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" щодо проведення перевірки не є безумовною підставою вважати, що відповідач підлягає звільненню від відповідальності за встановлений факт правопорушення, який не спростовано. Крім того, зазначений Акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства від № 80/01-03/06-11 від 17.01.2014р. в установленому законом порядку оскаржено не було, а тому він є чинним. При цьому, слід зазначити, що інформація щодо номеру та дати видачі довідки Управління Держземагенства у Харківському районі Харківської області від 11.03.2014 №802 про грошову оцінку земельної ділянки міститься у зміні до претензії від 21.02.2014 №58, складеної 28.03.2014р.Разом з цим, з довідки Управління Держземагенства у Харківському районі Харківської області від 11.03.2014 №802 вбачається, що АТ «Утківське відгодівельне господарство» зареєстровано за адресою: с. Утківка, вул. Леніна, 78, та станом на 01.01.2014 року за даними технічної документації з нормативної грошової оцінки земель с. Утківка, нормативна грошова оцінка 1 м. кв. ділянки по вул. Леніна, 78 складає 58,72 грн. (категорія земель житлової та громадської забудови)

Водночас, колегія суддів також зазначає, що чинне природоохоронне законодавство не визначає протокол про адміністративне правопорушення в якості єдиного (допустимого) доказу в підтвердження факту екологічного правопорушення. Тобто протокол про адміністративне правопорушення є лише одним з доказів вчинення такого правопорушення. Тим більше, що сам по собі протокол про адміністративне правопорушення складається стосовно посадових осіб суб'єкта господарювання чи фізичних осіб (громадян), а не щодо юридичної особи, в зв'язку з чим, на відміну від акта перевірки чи припису, адресованого правопорушнику, не може достеменно свідчити про порушення товариством природоохоронного законодавства.

За таких обставин, колегія суддів вважає, в якості належних доказів на підтвердження наявності підстав для відшкодування шкоди, заподіяної державі порушенням природоохоронного законодавства, а саме внаслідок засмічення земель відходами, акт перевірки від № 80/01-03/06-11 від 17.01.2014р., акт обстеження засміченої земельної ділянки № 80/01-01засм, припис № 06-22-18 та розрахунок заподіяної шкоди.

Враховуючи вищенаведене, вбачається, що відповідачем не виконано обов'язків щодо запобігання відходів негативному впливу на навколишнє природне середовище і здоров'я людей, а також щодо вжиття відповідних заходів для ліквідації несанкціонованих звалищ промислових відходів.

Згідно п.1.6 Роз'яснень Вищого Господарського суду України №02-5/744 від 27.06.2001 року "Про деякі питання вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням законодавства про охорону навколишнього середовища.", вирішуючи спір про відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, господарському суду слід виходити з презумпції вини правопорушника (статті 440 та 442 Цивільного кодексу. Отже позивач не повинен доводити наявність вини відповідача у заподіянні шкоди навколишньому природному середовищу, навпаки, відповідач повинен довести, що у діях його працівників відсутня вина у заподіянні шкоди.

Згідно з частиною другою статті 43 ГПК та статтею 33 ГПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Як визначено у Постанові Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", будь-які подані учасниками процесу докази (в тому числі, зокрема, й стосовно інформації у мережі Інтернет) підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Що ж до належності доказів, то нею є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування з даної справи. Суд обґрунтовує своє рішення лише тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Подані докази не можуть бути відхилені судом з тих мотивів, що вони не передбачені процесуальним законом.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Надані господарському суду документи свідчать про те, що відповідачем було вчинено протиправні дії - засмічення земельної ділянки відходами.

Відповідачем факт завдання ним шкоди внаслідок засмічення земельної ділянки не спростовано, доказів на підтвердження своїх заперечень не надано.

Здійснивши оцінку наявних у матеріалах справи доказів за правилами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів дійшла висновку, що відповідач зобов'язаний відшкодувати збитки, заподіяні державі внаслідок засмічення земельної ділянки в розмірі 50983,64 грн., в зв'язку з чим, позов прокурора підлягає задоволенню.

Аналогічна правова позиція викладена в Постановах Вищого господарського суду України від 11.06.2012р. справа № 18/3329/11, від 18.02.2014р. справа № 922/3964/13.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за необхідне покласти на відповідача витрати по сплаті судового збору в сумі 1827,00 грн., оскільки з його вини спір було доведено до суду.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.13, 124, 129 Конституції України, Законом України "Про охорону навколишнього природного середовища", Законом України "Про відходи", ст.ст. 9, 1166 Цивільного кодексу України, ст. ст. 1, 3, 18, 96, 211 Земельного кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 33-34, 38, 43, 49, 65, 82-85, Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Акціонерного товариства "Утківське відгодівельне господарство" (62560, Харківська область, Харківський район, смт. Утківка, вул. Леніна, 78, код ЄДРПОУ 00450223) на користь місцевого бюджету Утківської селищнлї ради (62471, Харківська область, Харківський район, смт. Утківка, вул. Леніна, 70, код ЄДРПОУ 24134461, р/р 33117331700444, код 24134461, банк ГУДКУ в Харківській області, УДК в Харківському районі, МФО 851011 для зарахування по коду бюджетної класифікації 24062100 "Грошові стягнення за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, внаслідок господарської та іншої діяльності) збитки, заподіяні державі внаслідок засмічення земельної ділянки, в розмірі 50983,64 грн.

Стягнути з Акціонерного товариства "Утківське відгодівельне господарство" (62560, Харківська область, Харківський район, смт. Утківка, вул. Леніна, 78, код ЄДРПОУ 00450223) на користь Державного бюджету України (одержувач - УДКС у Дзержинському районі м. Харкова, № рахунку 31215206783003, код одержувача 37999654, банк одержувача - ГУДКСУ у Харківській обл., МФО 851011) 1827,00 грн. судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 14.10.2014 р.

Головуючий суддя Суддя Суддя Р.М. Аюпова С.Ч. Жельне М.І. Шатерніков

справа № 922/2472/14