Вирок № 40941685, 16.10.2014, Кальміуський районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Іллічівський районний суд м. Маріуполя)

264/6616/13-к

1-кп/264/17/2014

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16.10.2014 р. Іллічівський районний суд м. Маріуполя під головуванням судді Матвєєвої Ю.О. при секретарі Кадимовій А.І., з участю прокурорів Дудіна О.М., Вознесенського М.Д., Абаніна О.Ю., захисника ОСОБА_1, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Маріуполі кримінальне провадження з обвинувальним актом № 12013050000000962 відносно ОСОБА_2, який народився ІНФОРМАЦІЯ_4 в м. Маріуполі, українця, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, не працюючого, судимого 30 квітня 2014 року Іллічівським районним судом м. Маріуполя за ст. 125 ч. 1 КК України до штрафу в сумі 680 грн., який сплачено 30 квітня 2014 року, не одруженого, зареєстрованого в АДРЕСА_1, мешкаючого в АДРЕСА_2, в скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 13 липня 2013 року приблизно о 22 годині 45 хвилин, керуючи автомобілем «Opel Kadett» державний номерний знак НОМЕР_1, в порушення вимог п. п. 12.4, 12.9 б Правил дорожнього руху України, рухаючись з перевищенням максимально допустимої швидкості руху у населеному пункті близько 80 км/г, здійснював рух по проїжджій частині вул. 40 років Жовтня з боку сел. Сартана в напрямку сел. Гнутово в Іллічівському районі м. Маріуполя. Рухаючись поблизу перехрестя головної дороги вул. 40 років Жовтня з другорядною дорогою вул. Суворова в сел. Талаківка м. Маріуполя, в порушення вимог п. п. 2.3. б, 12.3, в умовах погіршення видимості попереду, діючи необережно, проявляючи злочинну самовпевненість, легковажно розраховуючи, що володіючими навиками керування транспортним засобом він зможе попередити настання дорожньо-транспортної пригоди, своєчасно не виконав належних заходів для зменшення швидкості руху аж до повної зупинки транспортного засобу, ігноруючи встановлений швидкісний режим руху в умовах дорожньої обстановки, що сталася, скоїв наїзд на дитячу коляску, в якій знаходилась малолітня дитина ОСОБА_3, та яку (коляску) утримувала у руках її мати ОСОБА_4 Внаслідок вказаної ДТП малолітня ОСОБА_3 отримала тілесні ушкодження у вигляді компресійного перелому шийного відділу хребетного стовпа з крововиливом під оболонку і в речовину спинного мозку, закритої черепно-мозкової травми, перелому кісток зведення і основи черепа, що ускладнилось набряком головного мозку та легенів, внаслідок вказаних травм розвинувся травматичний шок, від якого малолітня ОСОБА_3 померла у філії лікарської амбулаторії № 3 сел. Талаківка м. Маріуполя. Після чого, водій ОСОБА_2 на керованому ним автомобілі зник з місця події, діючи в порушення вимог п. 2.10 Правил дорожнього руху України. Допущені водієм ОСОБА_2 порушення вимог п.п. 2.3 б, 12.3, 12.4, 12.9 б, 2.10 Правил дорожнього руху України знаходились в прямому причинно-наслідковому зв'язку з настанням ДТП, що спричинила смерть малолітньої ОСОБА_3

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 вину свою у вчиненому правопорушенні не визнав, пояснивши суду, що 13 липня 2013 року в темний час доби він рухався на автомобілі «Opel Kadett» з включеним ближнім світлом фар по центральній дорозі сел. Талаківка зі швидкістю 60 км/г, на якій не було освітлення. Звернув увагу на автомобіль, який рухався по зустрічній смузі з включеним ближнім світлом фар та протитуманним світлом фар йому на зустріч. Наблизившись до автомобіля, він зрозумів що автомобіль не рухається, водночас він побачив на своїй полосі руху дитячу коляску, на якій не було світловідбивних предметів і відразу після цього його автомобіль правим переднім крилом зіткнувся з коляскою. Після зіткнення він подивився у дзеркало заднього виду та у вікно, побачив, як з автомобіля, який стояв на зустрічній полосі руху, вийшов чоловік та побіг в бік коляски, а він в цей момент виключив фари та поїхав в бік лісосмуги, там, забравши свої документи, залишив автомобіль і пішов за край селища. В лісосмузі провів всю ніч, зранку поїхав в інший район міста, а наступного дня з*явився до міліції, де зізнався в скоєному злочині. Зазначив, що якщо би він побачив коляску, то зупинився і попередив би зіткнення.

Незважаючи на невизнання ОСОБА_2 своєї вини, його вина в інкримінованому йому правопорушенні підтверджується зібраними на досудовому слідстві та дослідженими в судовому засіданні доказами обвинувачення.

Так, потерпіла ОСОБА_4 в судовому засіданні пояснила, що 13 липня 2013 року о 22 годині 30 хвилин вона з дитиною ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, та з подругами ОСОБА_5 та ОСОБА_6 повертались з прогулянки. Дійшовши до перехрестя вулиць 40 років Жовтня та Суворова в сел. Талаківка, вони вирішили перейти дорогу. Освітлення на проїжджій частині не було, але світло падало від кіоску неподалік. В цей момент до них під*їхав автомобіль «Шевроле», яким керував її двоюрідний брат ОСОБА_7, зупинився на зустрічній смузі і вони почали розмовляти. Вона, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 стояли на узбіччі дороги, ОСОБА_5 тримала коляску за ручку, яка була встановлена навпроти козирка, тобто козирок коляски та її передні колеса знаходились на проїжджій частині. В цей момент на великій швидкості проїхав автомобіль з ярким світлом фар, за кермом якого, як їй потім стало відомо від ОСОБА_5, був ОСОБА_2, та вдарив коляску. Від удару коляска відлетіла на перехрестя, збивши з ніг ОСОБА_6. Після цього ОСОБА_7 вибіг з автомобілю, взяв дитину та побіг до амбулаторії.

Свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні пояснив, що він є двоюрідним братом потерпілої ОСОБА_4 13 липня 2013 року в темний час доби він рухався по сел. Талаківка на автомобілі «Шевроле Авео», побачивши ОСОБА_4, зупинився на своїй полосі руху з включеним ближнім світлом фар та протитуманним світлом фар, а вона з подругами та з дитячої коляскою залишилась на протилежному узбіччі дороги. Освітлення над проїжджою частиною не було. В цей момент мимо проїхав автомобіль "Опель", збив коляску з дитиною, і не зупиняючись та не змінюючи напрямок руху, поїхав далі. Він вибіг з автомобілю, схопив дитину та побіг до амбулаторії, де лікарі намагались надати дитині допомогу, але вона померла.

Свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні дав аналогічні ОСОБА_7 показання.

Свідок ОСОБА_9 в судовому засіданні пояснив, що він працює заступником Талаківського селищного голови. В середині липня 2013 року приблизно о 22 год. він їздив за територію селища та в лісосмузі побачив автомобіль «Опель» з розбитим крилом та фарою. Вказаний автомобіль був пов'язаний з ДТП, яка сталася на вул. 40 років Жовтня в сел. Талаківка. Під час ДТП освітлення над проїжджою частиною не було, а світло від кіоску, який розташований на перехресті вулиць Суворова та 40 років Жовтня жодним чином на освітлення проїжджої частини не впливало.

Свідок ОСОБА_6 в судовому засідання пояснила, що 13 липня 2013 року вона, ОСОБА_5 та ОСОБА_4 з дитиною були на дитячому майданчику. Коли прямували додому по вул. 40 років Жовтня на зустрічній полосі руху зупинився автомобіль «Шевроле Авео», яким керував ОСОБА_7, вони теж зупинились на узбіччі з дитячою коляскою. Їх розмова тривала приблизно 2 хвилини, потім вона побачила автомобіль ОСОБА_2, який рухався зі швидкістю 90-100 км/г, який збив дитячу коляску, та не зупиняючись поїхав з місця пригоди.

Свідок ОСОБА_5 в судовому засіданні пояснила, що 13 липня 2013 року приблизно о 23 годині вона, ОСОБА_6 та ОСОБА_4 з дитиною повертались з дитячого майданчика, рухались по узбіччю проїжджої частини вул. 40 років Жовтня і збирались переходити дорогу в районі зупинки громадського транспорту. В цей час на протилежній полосі руху зупинився автомобіль «Шевроле Авео» під керуванням ОСОБА_8, а вони, перебуваючи на узбіччі, повернулись до нього. Вона (ОСОБА_5) везла дитячу коляску і теж повернула її на проїжджу частину і в цей момент дитячу коляску збив автомобіль «Опель». Від удару коляска відлетіла приблизно на п'ять метрів на вул. Суворова. Після удару водій Опеля з автомобілю не виходив і не зупиняючись покинув місце ДТП. До удару автомобіль вона не бачила, звуків гальм вона не чула.

Допитані в судовому засіданні в якості свідків поняті ОСОБА_10 та ОСОБА_11 пояснили, що при проведенні слідчого експерименту в ході досудового слідства за 5 метрів до місця наїзду вони бачили силует, схожий на тачку.

Крім показань потерпілої та свідків, вина ОСОБА_2 доведена ще й письмовими доказами, а саме:

- протоколом огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 14 липня 2013 року, схемою та фототаблицею до нього, в яких зафіксовано місце ДТП, стан та ширина дорожнього покриття, розташування дитячої коляски. (т. 1 а.с. 33-34; 36-46);

- протоколом огляду трупа малолітньої ОСОБА_3, фототаблицею до нього (т. 1 а.с. 36, 47-48);

- висновком експерта за результатами проведення судово-медичної експертизи дослідження трупа ОСОБА_3 № 1510 від 13 серпня 2013 року, відповідно до якого смерть малолітньої ОСОБА_3 настала в результаті травматичного шоку, що розвинувся внаслідок отриманої поєднаної травми тіла : компресійного перелому шийного відділу хребетного стовпа з крововиливом під оболонки і речовину головного мозку; закритої черепно-мозкової травми: перелому кісток зведення і основи черепа, що ускладнилася набряком головного мозку і легенів (т. 1, а.с. 50-53);

- протоколом огляду транспортного засобу на місці його виявлення та фототаблицею до нього від 15 липня 2013 року, на яких зафіксовано місце виявлення автомобіля, стан автомобіля та його пошкодження. (т. 1 а.с. 58-67)

- протоколом додаткового огляду і перевірки технічного стану транспорту від 16 липня 2013 року, згідно з яким було оглянуто автомобіль «Opel Kadett» державний номерний знак НОМЕР_1 та дитяча коляска «Bambino», експериментально зіставлені механічні пошкодження автомобіля та дитячої коляски (т. 1 а.с. 117-129);

- протоколом проведення слідчого експерименту, схемою та фототаблицею до нього від 16 липня 2013 року з участю свідка ОСОБА_7, відповідно до якого останній розказав і показав на те, як і де був розташований автомобіль «Шевроле Авео» під його керуванням, як була розташована дитяча коляска відносно його автомобіля, як рухався автомобіль «Opel Kadett», місце зіткнення автомобілю «Opel Kadett» та дитячої коляски (т. 1 а.с.130-138);

- протоколом проведення слідчого експерименту, схемою та фототаблицею до нього від 16 липня 2013 року з участю свідка ОСОБА_8, відповідно до якого останній показав місце наїзду автомобіля «Opel Kadett» на дитячу коляску. (т. 1 а.с.139-143);

- висновком судової транспортно-трасологічної та автотехнічної експертизи від 14 серпня 2013 року, відповідно до якого гальмівна система, рульове управління автомобіля «Opel Kadett» знаходилися в працездатному стані і могли виконувати задані функції з управління автомобілем. Ходова частина автомобіля «Opel Kadett» знаходилася в працездатному стані. У первинний момент наїзду автомобіль «Opel Kadett» контактував правою передньою частиною з лівою передньою боковою частиною дитячої коляски. В момент первісного контактування (наїзду) з дитячою коляскою автомобіль «Opel Kadett» знаходився в русі. (т. 1 а.с. 165-174)

- протоколом проведення слідчого експерименту від 30 липня 2013 року з участю підозрюваного ОСОБА_2, схемою та фототаблицею до нього, відповідно до якого останній розказав і показав розташування автомобіля «Шевроле Авео», дитячої коляски, як рухався автомобіль «Opel Kadett» під його керуванням та місце зіткнення його автомобіля та дитячої коляски. (т. 2 а.с.15-33)

- протоколами проведення слідчих експериментів від 31 липня 2013 року з участю свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6, схемами та фототаблицями до них, відповідно до яких свідки розказали та показали розташування транспортних засобів та пішоходів, а також про обставини, за яких сталася ДТП. (т. 2 а.с. 34-45)

- протоколом проведення слідчого експерименту з участю потерпілої ОСОБА_4, схемою та фототаблицею до нього, згідно з якими вона розказала та показала розташування транспортних засобів та дитячої коляски в момент ДТП. (т. 2 а.с. 46-51)

- висновком судової автотехнічної та транспортно-трасологічної експертизи від 02 вересня 2013 року, відповідно до якого дії водія ОСОБА_2 не відповідали вимогам п.п. 12.2, 12.3, 12.4, 12.9 (б) Правил дорожнього руху України та перебували у причинному зв'язку з настанням події. (т. 2 а.с. 74-81)

- протоколом проведення слідчого експерименту від 21 липня 2014 року за ухвалою Іллічівського районного суду м. Маріуполя від 06 червня 2014 року з участю обвинуваченого ОСОБА_2, схемою та фототаблицею до нього, відповідно до якого встановлено конкретну видимість дитячої коляски як при включеному протитуманному та ближньому світлі фар у автомобіля «Шевроле Авео», яка складає 41,7 м, так і при виключеному протитуманному та ближньому світлі фар, але при включеному габаритному світлі фар у вищезазначеного автомобіля, яка складає 49,98 м.

Стосовно позиції сторони захисту з приводу того, що обвинувачений не міг допустити знаходження дитячої коляски на проїжджій частині, оскільки його увага була прикута до автомобіля "Шевроле Авео", який знаходився на зустрічній смузі руху, суд не може брати її за основу, оскільки пунктами 2.3 (б) та 12.3 Правил дорожнього руху України передбачено, що водій зобов'язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об'єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об*їзду перешкоди. Тому твердження сторони захисту, що обвинувачений під час руху не бачив коляску, не позбавляли обвинуваченого обов'язку в нічний час доби дотримуватись вимог Правил дорожнього руху України з метою уникнення наїзду на будь-яку перешкоду.

Щодо вказівки сторони захисту на не встановлення швидкісного режиму руху автомобіля ОСОБА_2 під час скоєння ним ДТП, суд вважає це надуманим, оскільки під час досудового розслідування та судового розгляду встановлена приблизна швидкість руху автомобіля зі слів свідків, вказана швидкість стороною захисту не оспорювалась та не спростована. Втім, на думку суду, визначення конкретної швидкості руху в даній ситуації не є основоположним, оскільки в темний час доби обвинувачений повинен був дотримуватись пунктів 2.3(б) та 12.3 Правил дорожнього руху України, детальний зміст яких викладено вище.

Таким чином, дослідивши зібрані по справі докази, суд приходить до висновку, що доводи сторони захисту з приводу недоведеності вини обвинуваченого не знайшли свого підтвердження і були спростовані наданими стороною обвинувачення доказами. Судом під час судового розгляду встановлено, що подія злочину мала місце, вина обвинуваченого в скоєнні ним злочину доведена повністю, причинний зв'язок між його діями і наслідками, а саме смертю малолітньої потерпілої ОСОБА_3 існує, тому дії ОСОБА_2 правильно кваліфіковано за ч. 2 ст.286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілої.

Призначаючи покарання ОСОБА_2 суд враховує ступінь тяжкості скоєного кримінального правопорушення, обставини його вчинення та особу обвинуваченого.

Так, обвинувачений раніше судимий, не працює, за місцем проживання характеризується позитивно, на обліку в спеціалізованих медичних установах не перебуває, вжив заходів до добровільного відшкодування матеріальної шкоди потерпілій в сумі 10110 грн., що суд враховує, як обставину яка пом'якшує покарання.

Між тим, враховуючи тяжкі наслідки, які настали від дій обвинуваченого, факт загибелі малолітньої дитини, принципову позицію потерпілої, суд приходить до висновку щодо необхідності призначення обвинуваченому покарання у вигляді позбавлення волі в межах санкції статті обвинувачення в умовах ізоляції від суспільства з позбавленням права керувати транспортними засобами.

Підстав для застосування до покарання ст. 69 чи ст. 75 КК України суд не вбачає.

Потерпілою ОСОБА_4 було заявлено цивільний позов з урахуванням останніх уточнений вимог від 26.03.2014р. до обвинуваченого ОСОБА_2 та Страхового товариства з додатковою відповідальністю «Гарантія» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, в якому просила стягнути солідарно з відповідачів матеріальну шкоду у розмірі 10 530,00 грн. та моральну шкоду в сумі 200 000,00 гривень. В обґрунтування позову зазначила, що в результаті дорожньо-транспортної пригоди загинула її донька. Цим злочином позивачці була завдана моральна шкода в сумі 200 000,00 грн., яка виразилася в неодноразових поясненнях органам внутрішніх справ із приводу обставин загибелі доньки; відчуваннях головної болі, запаморочення, зниження зору, розладу пам'яті, сну. Позивач та його родина перебувають в постійній нервовій напрузі, змушені докладати додаткові зусилля для організації свого життя. Також позивачка понесла матеріальні витрати на поховання доньки у розмірі 3 700,00 грн., які були витрачені на спорудження пам'ятника та металевої огорожі до нього, проведення поминального обіду у розмірі 6 830,00 грн. Згідно полісу цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 була застрахована в Страховому товаристві з додатковою відповідальністю «Гарантія». Вказує, що оскільки настав страховий випадок, тому завдана шкода підлягає відшкодуванню страховиком в межах лімітів страхової суми.

Відповідач ОСОБА_2 позовні вимоги визнав частково, добровільно відшкодував в рахунок матеріальної шкоди 10110 грн.. Суму моральної шкоди просив зменшити до 20000 грн., оскільки вважав її завищеною.

Відповідач СТДВ «Гарантія» в судове засідання явку свого представника не забезпечила, заперечень не надіслала.

Суд, вислухавши пояснення сторін в рамах цивільного позову, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 13.07.2013р. відбулась дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої загинула донька позивачки ОСОБА_3 Оскільки вина відповідача ОСОБА_2 у вчиненому ним злочині була доведена, тому він є відповідальною особою за завдану ним матеріальну та моральну шкоду.

Згідно ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно ч 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно ст. 1201 Цивільного кодексу України особа, яка завдала шкоди смертю потерпілого, зобов'язана відшкодувати особі, яка зробила необхідні витрати на поховання та на спорудження надгробного пам'ятника, ці витрати.

Згідно матеріалів справи позивачка понесла матеріальну шкоду, яка полягала у витратах на поховання в сумі 300,00 грн. та встановлення хресту в сумі 420,00 грн., що підтверджується квитанцією від 15.07.2013р. (т. 2 а.с. 135) та накладною №801 від 30.08.2013р. (т. 2 а.с. 136)

Відповідачем ОСОБА_2 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди виплачено потерпілій 10110 грн., що підтверджується квитанціями про поштові перекази від 17 жовтня 2013 року (т. 2 а.с. 124) та від 16 листопада 2013 року (т. 2 а.с.134), у зв'язку з чим в задоволенні позову в рамках цієї суми слід відмовити.

Разом з тим, загальні витрати на встановлення хресту в сумі 420,00 грн. добровільно відшкодовані не були та підлягають стягненню з відповідача ОСОБА_2

Крім того, внаслідок смерті доньки позивачці було завдано моральної шкоди, яка полягала в перенесених душевних стражданнях матері в результаті загибелі рідної дитини.

Статтею 3 Конституції України закріплено фундаментальні цінності, відповідно до яких людина, її життя і здоров'я, безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає, зокрема: у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Згідно ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини фізичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Відповідно до ч.2 ст. 1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім'єю.

При визначені розміру заподіяної моральної шкоди судом враховано глибину душевних страждань потерпілої, яка через протиправні дії обвинуваченого понесла невідворотну втрату рідної дитини, тому суд вважає, що достатньою, справедливою та розумною компенсацією за завдану моральну шкоду буде грошова сума заявлена позивачем в розмірі 200 000,00 грн, що з урахуванням правової позиції, викладеної в постанові Верховного суду України від 19.12.2011р. (по справі №6-65цс11), відповідає вимогам розумності та справедливості й не може вважатися явно завищеною чи надмірною.

При розподілі заявленої суми між відповідачами суд виходить із наступного.

Відповідно до полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АВ/9736670 цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 була застрахована в СТзДВ «Гарантія». (т. 2 а.с. 89)

Згідно ст. 979 ЦК України та п.22.1 ст. 22 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до п. 23.1 ст. 23 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» шкодою, заподіяною життю та здоров'ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є моральна шкода, пов'язана із смертю потерпілого. Пунктом 27.3 вказаного Закону визначено, що страховик (у випадках, передбачених підпунктами "г" і "ґ" пункту 41.1 та підпунктом "в" пункту 41.2 статті 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим). Загальний розмір такого страхового відшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, і виплачується рівними частинами. На день настання страхового випадку - 13.07.2013р. мінімальний розмір заробітної плати, встановлений законом, був 1147,00 грн. Таким чином розмір страхового відшкодування, який охоплюється дією страхового полісу та лімітом, передбаченим законом, і підлягає стягненню з відповідача СТзДВ «Гарантія» дорівнює 13 764,00 грн. (1147,00 грн. х 12).

Згідно ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

З урахуванням наведеної норми закону решту суми моральної шкоди, яка не охоплюється дією страхового полісу, має відшкодувати відповідач, а саме моральну шкоду в сумі 186 236,00 грн.

Таким чином, за результатами вирішення цивільного позову з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 підлягає стягненню матеріальна шкода в сумі 420 грн. та моральна шкода в сумі 186236,00 грн. Зі Страхового товариства з додатковою відповідальністю «Гарантія» на користь ОСОБА_4 слід стягнути в рахунок відшкодування моральної шкоди 13764,00 грн.

Вимоги прокурора щодо відшкодування з обвинуваченого судових витрат в сумі 10030 грн. за проведення судових експертиз на стадії досудового розслідування задоволенню не підлягають, оскільки це не передбачено нормами діючого КПК України.

Керуючись ст. ст. 368,374 КПК України, суд -

З А С У Д И В:

ОСОБА_2 визнати винним в скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та призначити йому покарання у вигляді чотирьох років позбавлення волі з відбуттям покарання в кримінально-виконавчій установі закритого типу з позбавленням його права керувати усіма видами транспортних засобів строком на два роки.

Запобіжний захід до набрання вироком законної сили залишити без змін - домашній арешт.

Строк покарання відраховувати з моменту затримання.

Цивільний позов ОСОБА_4 до ОСОБА_2, Страхового товариства з додатковою відповідальністю «Гарантія» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 матеріальну шкоду в сумі 420,00 грн. та в рахунок відшкодування моральної шкоди грошові кошти в сумі 186 236,00 грн.

Стягнути зі Страхового товариства з додатковою відповідальністю «Гарантія» (ідентифікаційний код 21130899, 04070, м.Київ, вул. Костянтинівська, будинок 56, офіс 13) на користь ОСОБА_4 в рахунок відшкодування моральної шкоди грошові кошти в сумі 13 764,00 грн.

В решті позовних вимог - відмовити.

На вирок може бути подана апеляція до апеляційного суду Донецької області через Іллічівський районний суд міста Маріуполя Донецької області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Копію вироку негайно після проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя : Матвєєва Ю. О.