Ухвала суду № 40941254, 30.09.2014, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

30 вересня 2014 р.м.ОдесаСправа № 815/821/14

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Стефанов С. О.

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі:

головуючого - Танасогло Т.М.,

суддів - Бойка А.В.,

- Яковлєва О.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 03 березня 2014 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Енергорежим» до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И Л А :

У лютому 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю (далі ТОВ) «Енергорежим» звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Головного управління (далі ДПІ у Київському районі м. Одеси ГУ) Міндоходів в Одеській області про визнання неправомірним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 000223224 від 09 липня 2013 року.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказував, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню як таке, що не відповідає чинному законодавству, оскільки прийнято на підставі хибних висновків, до яких прийшов відповідач в ході проведення перевірки.

Відповідач позов не визнав, зазначивши, що в ході перевірки з боку позивача були встановлені порушення, які знайшли відображення в акті перевірки, що підтверджується фактичними обставинами, а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято правомірно.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 03 березня 2014 року адміністративний позов - задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Київському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області №000223224 від 09 липня 2013 року. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ «Енергорежим» сплачений судовий збір у розмірі 182,70 грн.

В апеляційній скарзі ДПІ у Київському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області Міндоходів в Одеській області ставиться питання про скасування судового рішення в зв'язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального права, а також що у зв'язку з тим, що висновки суду не відповідають обставинам справи.

Відповідно до приписів ст. 197 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції, може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд за їх участю, а також у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги ДПІ у Київському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області Міндоходів в Одеській області, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.

В період з 14 травня 2013 року по 15 травня 2013 року на підставі наказу ДПІ у Київському районі м. Одеси Одеської області ДПС від 14 травня 2013 року №382-п та посадовою особою відповідача з урахуванням матеріалів невиїзної документальної позапланової перевірки (звірки) «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ ТД «Теплотрейд» з питань правових взаємовідносин з контрагентами за період з 01 жовтня 2009 року по 30 вересня 2012 року» Роздільнянської МДПІ Одеської області ДПС №110-108/22-00/3605780 від 17 жовтня 2012 року, здійснено аналіз та проведено документальну невиїзну перевірку по ТОВ «Енергорежим» з питань дотримання податкового законодавства під час здійснення фінансово-господарських відносин з ТОВ «Торговий дім Теплотрейд» за вересень 2011 року.

За результатами проведеної перевірки відповідачем був складений акт від 15 травня 2013 року №874/22-34/36794946/3 «Про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ «Енергорежим» з питань дотримання податкового законодавства під час здійснення фінансово-господарських відносин з ТОВ «Торговий дім Теплотрейд» за вересень 2011 року», відповідно до висновку якого перевіркою встановлено відсутність у ТОВ «Енергорежим» об'єктів, які підпадають під визначення ст.ст. 134, 185, 188, 200 Податкового кодексу України за вересень 2011 року з відповідними додатками не підтверджують реальність здійснення фінансово-господарських операцій з ТОВ «Торговий дім Теплотрейд»; порушення ст. 185, п.188.1 ст. 188, п.198.2 ст. 198, ст. 200 Податкового кодексу України, що призвело до заниження ТОВ «Енергорежим» суми податкових зобов'язань з податку на додану вартість, в тому числі за рахунок завищення податкового кредиту - за вересень 2011 року у сумі 2 510,41 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення №000223224 від 09 липня 2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 3 765 грн., у тому числі: за основним платежем - 2 510 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 1 255 грн.

Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що висновки акту перевірки відносно позивача щодо порушення ним податкового законодавства є безпідставними, податкове повідомлення-рішення є протиправним, а тому підлягає скасуванню.

Судова колегія вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам Кодексу адміністративного судочинства України, Податкового кодексу України, Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

В апеляційній скарзі ДПІ у Київському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області Міндоходів в Одеській області вказується, що рішення суду першої інстанції є неправильним, оскільки оскаржуване податкове-повідомлення рішення прийнято правомірно, тому, постанову суду першої інстанції необхідно скасувати, винести нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Судова колегія не приймає до уваги ці доводи апелянта, виходячи з наступного.

Згідно з пп.14.1.181 п.14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Порядок формування податкового кредиту встановлений статтею 198 ПК України.

Відповідно п.198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів; отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно п.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податків за ставкою, встановленою п.193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до складу податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст. 201 цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи, 22 травня 2011 року між ТОВ «Енергорежим» та ТОВ «Торговий дім Теплотрейд» укладено договір поставки №ДП-017, відповідно до умов якого ТОВ «ТД «Теплотрейд» зобов'язане передати, а позивача прийняти сантехнічний товар для тепло та водопостачання та оплатити його.

За рахунок вищевказаного договору від 22 травня 2011 року ТОВ «Енергорежим» сформовано податок на додану вартість та податковий кредит - за вересень 2011 року у сумі 2 510,41 грн.

Відповідно п.198.6. ст. 198 цього ж Кодексу передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст. 201 цього Кодексу.

Статтею 201 ПК України встановлено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України). Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби. У разі звільнення від оподаткування у випадках, передбачених ст. 197 цього розділу, у податковій накладній робиться запис «Без ПДВ» з посиланням на відповідний пункт та/або підпункт ст. 197 цього Кодексу. Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Юридичним фактом, який породжує право платника на податкову вигоду (зокрема, у вигляді права на зменшення об'єкта оподаткування ПДВ на суму податкового кредиту), є реальність господарської операції.

За відсутністю факту придбання товарів відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту.

Підтвердженням реального здійснення господарської операції є первинні документи, які свідчать про фактичну поставку товарів продавцем та їх отримання покупцем, документи, підтверджуючі використання вказаних товарів у власній господарської діяльності.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

У ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» містяться вимоги до первинних документів, зокрема вони повинні бути складені під час здійснення господарських, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення та мати таки обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно п.п.2.1.,2.2. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24 травня 1995 року, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів. Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі - первинні документи).

З матеріалів справи вбачається, що на виконання вищезазначеного договору від 22 травня 2011 року позивачем надано до суду належним чином складені та підписані первинні та інші бухгалтерські документи, а саме: платіжні доручення №216 та 217 від 09 вересня 2011 року (а.с.99,103); податкова накладна №17 від 09 вересня 2011 року на загальну суму 1 220,02 грн. (у т.ч. ПДВ 203,34 грн.) та податкова накладна №32 від 09 вересня 2011 року на загальну суму 13 842,39 грн. (у т.ч. ПДВ 2307,07 грн.), усього на суму 15 062,41 грн. (у т.ч. ПДВ 2510,41 грн.) (а.с.101,105); видаткова накладна №РН-0000421 від 09 вересня 2011 року на поставку солі для видалення накипу MAX PLZ (1,2 кг) у кількості 10 одиниць загальною вартістю 1 220,02 грн. (у т.ч. ПДВ 203,34 грн.) та видаткова накладна №РН-0000444 від 19 вересня 2011 року на поставку бойлеру косв. ОКС 500 NTRR/lMPa ND Drazice в кількості 1 одиниці та баку мембранного HYDRO-PRO 50 (вертикальний) у кількості 1 одиниці загальною вартістю 13 842,39 грн. (у т.ч. ПДВ 2 307,07 грн.) (а.с.100,104).

Слід зазначити, що вищезазначений товар було доставлено транспортом постачальника - ТОВ «ТД «Теплотрейд» на склад позивача та прийнято особисто директором ТОВ «Енергорежим» Бурлак Д.В. на підставі довіреностей на отримання ТМЦ серії 12ААВ №876192 від 09 вересня 2011 року та серії 12ААВ №876195 від 19 вересня 2011 року, що були зареєстровані у Книзі обліку довіреностей за 2010-2015 роки позивача (а.с.106-108).

Проаналізувавши надані позивачем суду первинні документи, колегія суддів вважає, що вони оформлені належних чином відповідно до ст. 201 ПК України та Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні».

Враховуючи вищезазначене, судова колегія вважає, що дані первинні документи підтверджують правомірність формування сум податкового кредиту по операціям позивача з його вищезазначеним контрагентом, а також реальність здійснення вказаних операцій.

Що стосується доводів апелянта відносно неправильності формування податкового кредиту на податку на додану вартість з посиланням на акт перевірки Роздільнянської МДПІ Одеської області ДПС від 17 жовтня 2012 року №110-108/22-00/36057580 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ТД «Теплотрейд» з питань правових відносин з контрагентами за період з 01 жовтня 2009 року по 30 вересня 2012 року», то колегія суддів вважає їх необґрунтованими, виходячи з наступного.

У вищевказаного акту від 17 жовтня 2012 року №110-108/22-00/36057580 вбачається, що право ТОВ «Енергорежим» на податковий кредит з ПДВ на підставі податкових накладних, наданих ТОВ «ТД «Теплотрейд» за вересень 2011 року і далі по ланцюгу постачання, на виконання укладених угод, не виникало.

При цьому, в акті від 17 жовтня 2012 року висновки про відсутність поставки за укладеним ТОВ «Енергорежим» з його контрагентом правочином ґрунтуються на припущеннях та не підтверджені посиланнями на будь-які первинні документи.

Слід зазначити, що недопустимість таких підходів до проведення перевірок платників податків визнано ДПА України та доведено до відома підпорядкованих підрозділів листом № 20289/7/16-1617 від 29 вересня 2010 року «Щодо підстав для визнання договорів нікчемними».

У своїх висновках (акт від 17 жовтня 2012 року №110-108/22-00/36057580) податковий орган вважає, що постачальник позивача фактично не здійснював господарської діяльності, а лише документував операції із товаром.

При цьому, актом перевірки від 15 травня 2013 року №874/22-34/36794946/3 не встановлено жодного фактичного порушення вимог норм законодавства, яке б позбавляло позивача права на формування податкового кредиту та податкових зобов'язань з податку на додану вартість.

Поряд з цим, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що якщо контрагент не виконав своїх зобов'язань по належному формуванню первинних документів для підтвердження податкового кредиту або зобов'язання з ПДВ, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту з ПДВ, якщо останній виконав усі передбачені законом умови для цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що грошове зобов'язання з податку на додану вартість та податковий кредит, що винили з правовідносин позивача з ТОВ «ТД «Теплотрейд», за перевіряємий період сформовані правильно.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог, оскільки повідомлення-рішення від №000223224 від 09 липня 2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 3 765 грн., у тому числі: за основним платежем - 2 510 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 1 255 грн. прийнято ДПІ у Київському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області протиправно, а тому підлягають скасуванню.

Враховуючи все вищевикладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, відповідно, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 195, 197; п.1 ч.1 ст. 198; ст. 200; п.1 ч.1 ст. 205; ст. 206; ч.5 ст. 254 КАС України, судова колегія, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 03 березня 2014 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які брали участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: Т.М. Танасогло

Суддя: А.В. Бойко

Суддя: О.В. Яковлєв