Постанова № 40941216, 29.07.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

29 липня 2014 року №826/6819/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Літвінової А.В., при секретарі судового засідання Давиденко Л.В., розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю «Стамар-Крокус»додержавної податкової інспекції у Печерському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києвіпровизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 20.12.2013 №109226552201,ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Стамар-Крокус» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва із позовом до державної податкової інспекції у Печерському районі головного управління Міністерства доходів і зборів про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 20.12.2013 №109226552201.

Позовні вимоги мотивовано тим, що державною податковою інспекцією у Печерському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві на підставі хибних висновків акту перевірки від 13.12.2013 №1785/26552201/21532356, необґрунтовано прийнято податкове повідомлення-рішення від 20.12.2013 №109226552201. За посиланням позивача, він є добросовісним платником податків, вчинені ним господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту.

Відповідач проти позову заперечив з огляду на обґрунтованість висновків акту перевірки від 13.12.2013 №1785/26552201/21532356 та, відповідно, податкового повідомлення-рішення від 20.12.2013 №109226552201.

Розгляд справи здійснено в письмовому провадженні відповідно до приписів частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Печерському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві проведено документальну планову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Стамар-Крокус» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2010 по 31.12.2012, валютного та іншого законодавства за період з 11.11.1993 по 31.12.2012.

Перевіркою встановлено порушення товариством з обмеженою відповідальністю «Стамар-Крокус» пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на суму 374 720,00 грн.

За наслідками перевірки державною податковою інспекцією у Печерському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві складено акт від 13.12.2013 №1785/26552201/21532356 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 20.12.2013 №109226552201, яким позивачеві визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 513 886,00 грн. у тому числі: 374 720,00 грн. - основний платіж, 139 166,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Зазначена позиція суду узгоджується із позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною у листі від 02.06.2011 №742/11/13-11.

Як вбачається з акту перевірки державної податкової інспекції у Печерському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві від 13.12.2013 №1785/26552201/21532356 висновки щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства зроблено з огляду на:

відсутність факту реальності господарських операцій між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю «Авеста Трейд»;

віднесення до складу податкового кредиту за травень 2011 року суми податку, сплаченого при розмитнені товару, не підтвердженого оригіналом вантажно-митної декларації.

З матеріалів справи вбачається, що між товариством з обмеженою відповідальністю «Стамар-Крокус» та товариством з обмеженою відповідальністю «Авеста Трейд» здійснювались господарські операції на підставі рахунків-фактур від 03.03.2011 №362, від 29.06.2011 №246, від 29.11.2011 №1916/2, від 23.12.2011 №2020/3 та від 30.12.2011 №2042, від 30.05.2012 №455/3.

На підтвердження руху активів в процесі здійснення господарських операцій позивачем надано суду копії: рахунків-фактур від 03.03.2011 №362, від 29.06.2011 №246, від 29.11.2011 №1916/2, від 23.12.2011 №2020/3 та від 30.12.2011 №2042, від 30.05.2012 №455/3; видаткових накладних за відповідні періоди; податкових накладних за відповідні періоди; виписок по особових рахунках за відповідні періоди; податкових декларацій з податку на додану вартість за відповідні звітні періоди; платіжних доручень за відповідні періоди; копії довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей; витягу із журналу реєстрації таких довіреностей; пояснення щодо економічної доцільності господарських взаємовідносин із товариством з обмеженою відповідальністю «Авеста Трейд» разом з звітом приходу товару та відвантаження придбаної у товариства з обмеженою відповідальністю «Авеста Трейд» продукції третім особам; докази наявності складських приміщень (договір оренди, акти приймання-передачі тощо); докази транспортних перевезень товару (оборотно-сальдова відомість про наявність на балансі у товариства транспортних засобів, подорожні листи тощо).

Крім того, позивачем надано суду нотаріально посвідчену заяву директора товариства з обмеженою відповідальністю «Авеста Трейд» Ніколаєнка Андрія Михайловича від 07.07.2014 щодо здійснення ним реальних господарських взаємовідносин із товариством з обмеженою відповідальністю «Стамар-Крокус» та власноручне підписання всіх необхідних для реалізації господарських взаємовідносин документів.

У свою чергу, державною податковою інспекцією у Печерському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві на спростування реальності господарських операцій, здійснених товариством з обмеженою відповідальністю «Стамар-Крокус» та товариством з обмеженою відповідальністю «Авеста Трейд» вказано на акт державною податковою інспекцією у Святошинському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві від 27.05.2013 №348/22-509/34295994«Про неможливість проведення зустрічної звірки товариства з обмеженою відповідальністю «Авеста Трейд» з питань своєчасності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість за період з 01.01.2011 по 31.12.2012».

При цьому, з акту державної податкової інспекції у Святошинському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві від 27.05.2013 №348/22-509/34295994 вбачається, що товариство з обмеженою відповідальністю «Авеста Трейд» декларувало свої грошові зобов'язання з податку на додану вартість.

Разом з тим, з акту планової перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Стамар-Крокус» від 13.12.2013 №1785/26552201/21532356 не вбачається, що відповідачем перевірялись і аналізувались первинні документи по господарським взаємовідносинам позивача із товариством з обмеженою відповідальністю «Авеста Трейд», рух активів під час здійснення господарських операцій не встановлювався. Висновки контролюючого органу щодо порушення позивачем податкового законодавства зроблено виключно на припущеннях посадових осіб відповідача.

Доводи контролюючого органу щодо віднесення позивачем до складу податкового кредиту за травень 2011 року суми податку, сплаченого при розмитнені товару, не підтвердженого оригіналом вантажно-митної декларації, спростовано під час судового розгляду справи шляхом надання суду до огляду оригіналу вантажно-митної декларації.

Окрім того в матеріалах справи містяться копії вантажно-митної декларації, виписка по рахунку.

При цьому, доказів щодо витребовування у позивача під час перевірки цих документів, а також неправильністю відображених у декларації позивача показників, відповідачем суду не надано.

Аналіз матеріалів справи щодо взаємовідносин між приватним підприємством «Стамар-Крокус» та товариством з обмеженою відповідальністю «Авеста Трейд», свідчить, що:

- податковим органом не надано суду доказу щодо наявності на момент вчинення господарських операцій дефекту у правовому статусі контрагента позивача;

- всупереч вимогам податкового законодавства України, висновки податкового органу в спірних правовідносинах базуються на аналізі обставин, які не можуть бути самостійною підставою для нарахування суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість;

- під час перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Стамар-Крокус» відповідачем не перевірявся рух активів у процесі здійснення господарських операцій між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю «Авеста Трейд»;

- доказів щодо порушення фіскальних інтересів держави внаслідок таких взаємовідносин відповідач суду також не надав.

Суд звертає увагу, що з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку, право на податковий кредит та віднесення сум понесених витрат до складу валових витрат товариства не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

Відповідно до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими зобов'язаннями.

Таким чином, недотримання контрагентом позивача податкової дисципліни (що відповідачем суду не доведено) має правові наслідки саме для цього контрагента, оскільки порушення платником вимог податкового законодавства тягне застосування заходів відповідальності саме до такого платника та не може негативно впливати на податковий облік інших осіб (зокрема, його контрагентів) за відсутності факту причетності останніх до таких правопорушень та за наявності факту здійснення господарської операції.

Аналогічна правова позиція була висловлена також Вищим адміністративним судом України, зокрема, в ухвалах суду від 29.01.2014 №К/9991/81114/11, від 22.01.2014 № К/9991/37637/12, від 17.02.2014 № К/800/50945/13, від 19.02.2014 № К/800/61338/13, від 11.03.2014 №К/800/1128/14, від 03.03.2014 № К/800/12888/13, від 02.06.2014 №К/800/6497/13.

Судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), "Булвес" АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), які відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

За таких обставин, відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів, що фінансово-господарські операції між товариством з обмеженою відповідальністю «Стамар-Крокус» та товариством з обмеженою відповідальністю «Авеста Трейд» не були спрямовані на настання реальних наслідків фінансово-господарської діяльності; доказів того, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 20.12.2013 прийнято обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин справи, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Стамар-Крокус» про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення від 20.12.2013 №109226552201, підлягають задоволенню.

Згідно з вимогами статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Керуючись статтями 69, 70, 71 та 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Печерському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві від 20.12.2013 №109226552201.

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Літвінова А.В.