Постанова № 40941207, 15.10.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 11/366

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(в порядку письмового провадження)

м. Київ

15 жовтня 2014 року 11:57 № 826/13987/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Клочкової Н.В., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Представництва "Ай-Ес-Пі Інтернешнл Корп." до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 15.07.2014 № 0003912206, В С Т А Н О В И В:

Представництво "Ай-Ес-Пі Інтернешнл Корп." (далі - позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - відповідач) визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 15.07.2014 № 0003912206.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.09.2014 року відкрито провадження в адміністративній справі № 826/13987/14.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.09.2014 року закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні 07.10.2014 представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві, та просив задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, хоча був повідомлений про дату, час та місце судового засідання по справі.

Згідно ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи положення ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, беручи до уваги відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, в судовому засіданні 07.10.2014 суд ухвалив перейти до розгляду справи в письмовому провадженні.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, встановив.

На підставі наказу відповідача № 754 від 11.03.2014, згідно пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, ст. 77, п. 82.1 ст. 82 Податкового кодексу України (далі - ПК України) та плану - графіку проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання була проведена виїзна планова перевірка представництва "Ай-Ес-Пі Інтернешнл Корп." (код ЄДРПОУ 26611008) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 14.01.2011 по 31.12.2013, за результатом якої складено акт перевірки від 01.07.2014 № 311/26-57-22-06-09/26611008 (т. 1, а.с. 8-25).

Відповідачем за результатами перевірки встановлені наступні порушення податкового законодавства:

- п. 160.8 ст. 160 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток підприємства на загальну суму 341 497,00 грн.

На підставі складеного акту перевірки від 01.07.2014 № 311/26-57-22-06-09/26611008 податковим органом винесене податкове повідомлення-рішення від 15.07.2014:

- № 0003912206, яким збільшено суму грошового зобов'язання в розмірі 237 822,50 грн., з якої: за основним платежем - 190 258,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 47 564,50 грн. за платежем: податок на прибуток іноземних юридичних осіб, код платежу: 11020500 (т. 1, а.с. 36).

Як вбачається з акту перевірки, в ході проведення перевірки перевіряючими встановлено, що протягом перевіряємого періоду представництво «Ай-Ес-Пі Інтернешнл Корп.», що зареєстроване в Міністерстві економічного розвитку і торгівлі України 21 жовтня 2002 року, та перебуває на обліку в органах Міндоходів починаючи з 03.12.2010 року, отримувало на території України від головної Компанії «ISP INTERNATIONAL CORP» (США) в якості фінансування витрат представництва грошові кошти в іноземній валюті (долар США), всього на загальну суму 398 850,00 дол. США (еквівалент в національній валюті України - 3 094 376,55 грн. (т. 1, а.с. 12)).

Згідно з пп. 3.2 п. 3 Положення про представництво «Ай-Ес-Пі Інтернешнл Корп.» метою діяльності представництва є вжиття підготовчих і допоміжних заходів для Корпорації в Україні.

Крім того, відповідно до пп. 3.3 п. 3 Положення про представництво «Ай-Ес-Пі Інтернешнл Корп.» предметом діяльності представництва є дослідження кон'юктури ринку та виявлення суспільної думки; консультування з питань комерційної діяльності та управління; підтримання контактів з контрагентами Корпорації в Україні та уповноваженими державними органами; збирання та аналіз інформації стосовно українського ринку.

За період з 14.01.2011 по 31.12.2013 представництво «Ай-Ес-Пі Інтернешнл Корп.» задекларувало податок на прибуток в сумі 0, 00 грн. (т. 1, а.с. 15).

Крім того, підставою для прийняття відповідачем оскаржуваного податкового повідомлення - рішення стало встановлення під час перевірки факту, що представництво «Ай-Ес-Пі Інтернешнл Корп.» здійснювало фактично діяльність, як на території України, так і на території інших держав, оскільки, співробітниками (голова) здійснювались відрядження не лише на території України, а і за її межами, що суперечить Положенню про представництво «Ай-Ес-Пі Інтернешнл Корп.».

Крім цього, в ході перевірки було встановлено, що представництвом здійснюється діяльність, пов'язана з наданням рекламних послуг іншим ніж представництво суб'єктам підприємницької діяльності, про що свідчить інформація в виданні «Фармацевтическая отрасль», факт понесених представництвом витрат підтверджується актами здачі-приймання робіт (надання послуг) з ТОВ «Агенція Професійної інформації», а тому діяльність представництва «Ай-Ес-Пі Інтернешнл Корп.» підпадає під визначення пп. 14.1.108 п. 14.1 ст. 14 ПК України, яким визначено, що маркетингові послуги (маркетинг) - послуги, що забезпечують функціонування діяльності платника податків у сфері вивчання ринку, стимулювання збуту продукції (робіт, послуг), політики цін, організації та управлінні руху продукції (робіт, послуг) до споживача та післяпродажного обслуговування споживача в межах господарської діяльності такого платника податків. До маркетингових послуг належать, у тому числі: послуги з розміщення продукції платника податку в місцях продажу, послуги з вивчення, дослідження та аналізу споживчого попиту, внесення продукції (робіт, послуг) платника податку до інформаційних баз продажу, послуги зі збору та розповсюдження інформації про продукцію (роботи, послуги).

Таким чином, ДПІ у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві дійшла висновку, що представництвом «Ай-Ес-Пі Інтернешнл Корп.» не вірно зазначено ставку оподаткування з податку на прибуток, в результаті чого занижено податок на прибуток в загальній сумі 341 497,00 грн.

Однак, представництво «Ай-Ес-Пі Інтернешнл Корп.» не погоджується з такою позицією контролюючого органу та зазначає, що представництво «Ай-Ес-Пі Інтернешнл Корп.» підлягало б оподаткуванню в Україні як постійне представництво, якби позивач займався виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг для отримання доходу.

Проте, фактично представництво «Ай-Ес-Пі Інтернешнл Корп.» не займається будь-якою із перерахованих видів діяльності, не отримує доходи та фінансується виключно материнською компанією, яка є податковим резидентом США.

Крім того, позивач зазначає, що метою діяльності представництва «Ай-Ес-Пі Інтернешнл Корп.» є вжиття підготовчих і допоміжних заходів для Корпорації в Україні. Проте, ані Конвенція між Урядом України та Урядом США про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податку на доходи та капітал від 04.03.1994 (далі - Конвенція), ані ПК України не обмежують можливість некомерційного представництва в рамках дозволеної діяльності співпрацювати із іноземними організаціями та відправляти працівників у робочі поїздки, пов'язані з діяльністю представництва «Ай-Ес-Пі Інтернешнл Корп.» і виконання мети його діяльності.

У зв'язку з чим, позив вважає, що доводи відповідача про те, що оскільки голова представництва «Ай-Ес-Пі Інтернешнл Корп.» здійснює подорожі за кордон свідчить про здійснення позивачем господарської діяльності на території України є такими, що суперечать податковому законодавству, а тому відповідач безпідставно дійшов висновку, що позивач здійснює такі ж самі види діяльності в Україні, що і види діяльності материнської Компанії «ISP INTERNATIONAL CORP», оскільки представництво не здійснює господарської діяльності, а компанії групи ISP здійснюють виробництво та реалізацію різних засобів хімії.

Крім цього, позивач зазначає, що представництво «Ай-Ес-Пі Інтернешнл Корп.» не надає рекламні послуги, оскільки, позивач сам замовляв рекламу у ТОВ «Агенція Професійної інформації» для розміщення реклами про продукцію материнської компанії у виданні «Фармацевтическая отрасль» (т. 1, а.с. 51-68), що підтверджується актом приймання-передачі послуг від ТОВ «Агенція Професійної інформації» (т. 1, а.с. 69).

Таким чином, представництво «Ай-Ес-Пі Інтернешнл Корп.» не погоджується з податковим повідомленням - рішенням від 15.07.2014 № 0003912206, а тому звернулося з відповідним позовом до суду.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд прийшов до переконання про відмову у задоволенні позовних вимог виходячи з наступних міркувань.

Так, у відповідності до п. 15.1 ст. 15 ПК України, платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Згідно пп. 14.1.122 п. 14.1 ст. 14 ПК України, нерезиденти, у розумінні положень податкового законодавства - це:

а) іноземні компанії, організації, утворені відповідно до законодавства інших держав, їх зареєстровані (акредитовані або легалізовані) відповідно до законодавства України філії, представництва та інші відокремлені підрозділи з місцезнаходженням на території України;

б) дипломатичні представництва, консульські установи та інші офіційні представництва інших держав і міжнародних організацій в Україні;

в) фізичні особи, які не є резидентами України.

Приписами п. 133.2 ПК України визначено, що платниками податку з числа нерезидентів є:

юридичні особи, що створені в будь-якій організаційно-правовій формі, та отримують доходи з джерелом походження з України, за винятком установ та організацій, що мають дипломатичні привілеї або імунітет згідно з міжнародними договорами України;

постійні представництва нерезидентів, які отримують доходи із джерелом походження з України або виконують агентські (представницькі) та інші функції стосовно таких нерезидентів чи їх засновників.

Як було зазначено вище, ДПІ у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві вказує про порушення з боку позивача вимог податкового законодавства, оскільки, за твердженнями останнього, представництво «Ай-Ес-Пі Інтернешнл Корп.» відповідає критеріям постійного представництва, а тому повинно сплачувати податок на прибуток постійного представництва нерезидента в Україні.

Згідно пп. 14.1.193 п. 14.1 ст. 14 ПК України, постійне представництво - постійне місце діяльності, через яке повністю або частково проводиться господарська діяльність нерезидента в Україні, зокрема: місце управління; філія; офіс; фабрика; майстерня; установка або споруда для розвідки природних ресурсів; шахта, нафтова/газова свердловина, кар'єр чи будь-яке інше місце видобутку природних ресурсів; склад або приміщення, що використовується для доставки товарів.

З метою оподаткування термін "постійне представництво" включає будівельний майданчик, будівельний, складальний або монтажний об'єкт чи пов'язану з ними наглядову діяльність, якщо тривалість робіт, пов'язана з таким майданчиком, об'єктом чи діяльністю, перевищує шість місяців; надання послуг (крім послуг з надання персоналу), у тому числі консультаційних, нерезидентом через співробітників або інший персонал, найнятий ним для таких цілей, але якщо така діяльність провадиться (в рамках одного проекту або проекту, що пов'язаний з ним) в Україні протягом періоду або періодів, загальна тривалість яких становить більш як шість місяців, у будь-якому дванадцятимісячному періоді; резидентів, які мають повноваження діяти від імені виключно такого нерезидента, що тягне за собою виникнення у цього нерезидента цивільних прав та обов'язків (укладати договори (контракти) від імені цього нерезидента; утримувати (зберігати) запаси товарів, що належать нерезиденту, із складу яких здійснюється поставка товару від імені нерезидента, крім резидентів, що мають статус складу тимчасового зберігання або митного ліцензійного складу).

Постійним представництвом не є використання споруд виключно з метою зберігання, демонстрації або доставки товарів чи виробів, що належать нерезиденту; зберігання запасів товарів або виробів, що належать нерезиденту, виключно з метою зберігання або демонстрації; зберігання запасів товарів або виробів, що належать нерезиденту, виключно з метою переробки іншим підприємством; утримання постійного місця діяльності виключно з метою закупівлі товарів чи виробів або для збирання інформації для нерезидента; направлення у розпорядження особи фізичних осіб у межах виконання угод про послуги з надання персоналу; утримання постійного місця діяльності виключно з метою провадження для нерезидента будь-якої іншої діяльності, яка має підготовчий або допоміжний характер.

Крім цього, згідно ч. 1 ст. 5 Конвенції "постійне представництво" означає постійне місце комерційної діяльності, через яке резидент в одній Договірній Державі, незалежно від того, чи є він юридичною особою чи ні, повністю або частково здійснює комерційну діяльність в другій Договірній Державі.

Згідно пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Таким чином, якщо відокремлений підрозділ юридичної особи здійснює діяльність, пов'язану з наданням послуг для отримання прибутку, то така діяльність підпадає під ознаки господарської діяльності та повинна оподатковуватися у відповідному порядку.

У зв'язку з чим, враховуючи, що голова представництва «Ай-Ес-Пі Інтернешнл Корп.» здійснював робочі відрядження за кордон, податковий орган дійшов висновку, що представництво «Ай-Ес-Пі Інтернешнл Корп.» підпадає під ознаки постійного представництва материнської компанії, оскільки, здійснювало діяльність, спрямовану на отримання доходу.

Водночас, особливості оподаткування нерезидентів викладені у ст. 160 ПК України.

Будь-які доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, оподатковуються в порядку і за ставками, визначеними цією статтею (п. 160.1 ст. 160 ПК України).

При цьому, відповідно до п. 160.8 ст. 160 ПК України, про порушення яких з боку позивача йдеться в акті перевірки та оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні, суми прибутків нерезидентів, які провадять свою діяльність на території України через постійне представництво, оподатковуються в загальному порядку. При цьому таке постійне представництво прирівнюється з метою оподаткування до платника податку, який провадить свою діяльність незалежно від такого нерезидента.

У разі якщо нерезидент провадить свою діяльність не лише в Україні, а й за її межами, і при цьому не визначає прибуток від своєї діяльності, що ведеться ним через постійне представництво в Україні, сума прибутку, що підлягає оподаткуванню в Україні, визначається на підставі складення нерезидентом відокремленого балансу фінансово-господарської діяльності, погодженого з контролюючим органом за місцезнаходженням постійного представництва.

У разі неможливості визначити шляхом прямого підрахування прибуток, отриманий нерезидентами з джерелом його походження з України, оподатковуваний прибуток визначається контролюючим органом як різниця між доходом та витратами, визначеними шляхом застосування до суми отриманого доходу коефіцієнта 0,7.

Разом з тим, у силу п. 3.2 ст. 3 ПК України, якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору.

Застосування правил міжнародного договору України здійснюється шляхом звільнення від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України, зменшення ставки податку або шляхом повернення різниці між сплаченою сумою податку і сумою, яку нерезиденту необхідно сплатити відповідно до міжнародного договору України (п. 103.1 ст. 103 ПК України).

При цьому, приписами ч. 1 ст. 7 Конвенції визначено, що прибуток від комерційної діяльності резидента Договірної Держави може оподатковуватись тільки у цій Державі, якщо резидент не здійснює або не здійснював комерційну діяльність в другій Договірній Державі через розташоване в ній постійне представництво. Якщо резидент здійснює або здійснював комерційну діяльність як вказано вище, прибутки від цієї комерційної діяльності резидента можуть оподатковуватися в цій другий Державі, але тільки в тій частині, яка може бути віднесена до активів або діяльності цього постійного представництва.

Згідно ч. 2 ст. 7 Конвенції, з урахуванням положень параграфа 3 цієї Статті, якщо резидент Договірної Держави здійснює або здійснював комерційну діяльність у другій Договірній Державі через розташоване там постійне представництво, то в кожній Договірній Державі до такого постійного представництва відноситься прибуток, який воно могло б одержати, якби було окремою та самостійною особою, що здійснює таку ж або аналогічну діяльність в таких же або аналогічних умовах і діяло в повній незалежності щодо підприємства, постійним представництвом якого воно є, та будь-якого іншого асоційованого підприємства в розумінні Статті 9 (Асоційовані підприємства).

Відповідно до ч. 3 ст. 7 Конвенції, у визначенні комерційного прибутку постійного представництва допускається вирахування витрат, які понесені для цілей постійного представництва, включаючи виконавчі та загальноадміністративні витрати, як у Державі, де розташоване постійне представництво, так і в будь-якому іншому місці. Однак, ніякі такі відрахування не можуть бути дозволені по відношенню до сум, якщо будь-які з них мають місце, які сплачуються (інакше, ніж на покриття фактичних витрат) постійним представництвом головному офісу підприємства або його іншому підрозділу як роялті, гонорар або інші подібні платежі за користування патентами або іншими правами, або як комісійні за надані особливі послуги чи за управління, або як відсотки за позичку, надану постійному представництву.

Згідно ч. 5 ст. 7 Конвенції, ніякий прибуток не відноситься до постійного представництва на основі простої закупівлі постійним представництвом товарів або виробів для резидента.

Крім цього, ч. 6 ст. 7 Конвенції визначено для цілей цієї Статті термін "прибуток від комерційної діяльності", який означає прибуток, одержаний від активного ведення комерційної діяльності. Він включає, наприклад, прибуток від виробництва, торгівлі, рибальства, транспортування, комунікацій, видобуток корисних копалин, оренди рухомого майна та надання послуг іншій особі. Він не включає доход, отриманий фізичною особою за надання незалежних особистих послуг (у ролі найманого робітника або в незалежному статусі). Доходи фізичної особи від надання послуг у ролі найманого робітника розглядаються в Статті 15 (Залежні особисті послуги). Доходи фізичної особи від надання незалежних особистих послуг розглядаються в Статті 14 (Незалежні особисті послуги).

Отже, аналіз змісту Конвенції свідчить, що для визнання представництва нерезидента таким, що має статус постійного представництва, необхідною умовою є здійснення ним комерційної діяльності.

Тоді, відповідно до податкового законодавства України, постійне представництво нерезидента в Україні з метою оподаткування розглядається як окремий, незалежний від самого нерезидента, суб'єкт господарської діяльності. А тому взаємовідносини між нерезидентом та його постійним представництвом в Україні слід розглядати як взаємовідносини між різними суб'єктами господарювання та, відповідно, податковий облік самого постійного представництва повинен здійснюватись згідно з загальними правилами, визначеними цим Кодексом та з урахуванням положень Угоди.

При цьому, правовий аналіз вказаних вище норм податкового законодавства України дає підстави для висновку, що обов'язок сплати податку на прибуток у представництва нерезидента виникає за наявності таких обставин: діяльність представництва створює постійне представництво в Україні (має статус постійного представництва) та одержує доходи з джерелом походження з України.

Діяльність, що має підготовчий або допоміжний характер, не може бути підставою для визначення представництва таким, що має статус постійного.

Як стверджує представник позивача, представництво «Ай-Ес-Пі Інтернешнл Корп.» не відноситься до категорії «постійних представництв», оскільки здійснює лише допоміжну діяльність для материнської компанії.

Як вбачається із додатка № 1 до акту перевірки (т. 1, а.с. 29), згідно наданих для перевірки документів та аналізу звітності, наданих до ДПІ у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві, згідно Порядку затвердження форм та Порядку розрахунку податкових зобов'язань з податку на прибуток нерезидентів, які провадять діяльність на території України через постійне представництво, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 25.06.2013 № 610 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18 липня 2013 р. за № 1205/23737, представництво «Ай-Ес-Пі Інтернешнл Корп.» здійснювало пошук оптимальних контрагентів для укладення господарських договорів в інтересах Компанії «ISP INTERNATIONAL CORP.» (США), систематично проводило маркетингові дослідження, збирало, оброблювало необхідну інформацію, здійснювало представництво та захист інтересів, сприяло в розвитку іміджу материнської Компанії «ISP INTERNATIONAL CORP.» (США).

Як вбачається з п. 3.1 Положення про представництво «Ай-Ес-Пі Інтернешнл Корп.», представництво відкривається з метою ефективного сприяння розвитку торгівельно-економічних зв'язків з українськими підприємствами, установами, організаціями; сприяння розширенню ділової співпраці Корпорації з українськими і іноземними юридичними особами, а також з українськими та іноземними організаціями, які не є юридичними особами, їх філіями і представництвами, індивідуальними підприємцями, що знаходяться на всій території України; участь у наукових, науково-практичних, професійних, презентаційних та інших конференціях і семінарах і т.п.; пошук ділових партнерів для Корпорації.

Крім того, згідно пп. 3.2 п. 3 Положення про представництво «Ай-Ес-Пі Інтернешнл Корп.» метою діяльності представництва є вжиття підготовчих і допоміжних заходів для Корпорації в Україні.

Проте, як підтверджується матеріалами справи та не спростовується позивачем, голова представництва «Ай-Ес-Пі Інтернешнл Корп.» здійснював відрядження за кордон України, що прямо суперечить меті представництва, оскільки, Положенням чітко визначено сферу діяльності позивача в межах кордону України.

Крім цього, позивачем не надано суду договір укладений між представництвом «Ай-Ес-Пі Інтернешнл Корп.» та ТОВ «Агенція Професійної інформації», а, відтак, суд позбавлений можливості встановити його умови.

Згідно пп. 14.1.108 п. 14.1 ст. 14 ПК України, маркетингові послуги (маркетинг) - послуги, що забезпечують функціонування діяльності платника податків у сфері вивчання ринку, стимулювання збуту продукції (робіт, послуг), політики цін, організації та управлінні руху продукції (робіт, послуг) до споживача та післяпродажного обслуговування споживача в межах господарської діяльності такого платника податків.

До маркетингових послуг належать, у тому числі: послуги з розміщення продукції платника податку в місцях продажу, послуги з вивчення, дослідження та аналізу споживчого попиту, внесення продукції (робіт, послуг) платника податку до інформаційних баз продажу, послуги зі збору та розповсюдження інформації про продукцію (роботи, послуги).

Таким чином, представництвом «Ай-Ес-Пі Інтернешнл Корп.» не спростовані твердження відповідача, що діяльність позивача підпадає під ознаки маркетингових послуг, оскільки, із наданих позивачем фотокопій рекламних статтей (т. 1, а.с. 51-68) не можливо встановити, що умовами договору, укладеного між представництвом «Ай-Ес-Пі Інтернешнл Корп.» та ТОВ «Агенція Професійної інформації» не були послуги з вивчення, дослідження та аналізу споживчого попиту, внесення продукції (робіт, послуг) платника податку до інформаційних баз продажу, послуги зі збору та розповсюдження інформації про продукцію (роботи, послуги).

Крім того, згідно акту здачі-прийняття робіт (надання послуг, т. 1, а.с. 69) можливо лише встановити, що однією з умов договору про надання послуг ТОВ «Агенція Професійної інформації» було саме рекламні послуги в журналі «Фармацевтическая отрасль» № 2, 3 2013, в т.ч. як решту умов договору встановити неможливо.

Крім цього, як вбачається з акту перевірки позивача, контролюючий орган дійшов висновку, що види діяльності, які зазначені у Витязі з торгового реєстру Компанії «ISP INTERNATIONAL CORP» (США) відповідають видам діяльності, які зазначені в Положенні про представництво «Ай-Ес-Пі Інтернешнл Корп.», проте, позивач для спростування даних тверджень не надав суду відповідний Витяг або інші документи по Компанії «ISP INTERNATIONAL CORP» (США).

Таким чином, суд погоджується з висновком державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві щодо нарахування позивачу податкових зобов'язань з податок на прибуток іноземних юридичних осіб, оскільки, представництво «Ай-Ес-Пі Інтернешнл Корп.» жодним чином не спростувало твердження відповідача.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог та відсутності підстав для їх задоволення.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Частиною 1 ст.9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до положень ч.1 ст.11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною 1 ст. 71 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно ч. 2 ст. 72 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Статтею 159 КАС України встановлено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яке ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими, а, відтак, такими, що не підлягають задоволенню.

Згідно частини 2 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

В даному випадку відсутнє документальне підтвердження судових витрат відповідача, а тому вони стягненню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 2, 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

Відмовити у задоволенні позову представництва «Ай-Ес-Пі Інтернешнл Корп.» повністю.

Постанова набирає законної сили згідно ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, після закінчення строку на апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо постанова не оскаржена в апеляційному порядку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Н.В. Клочкова

Повний текст постанови виготовлено та підписано 15 жовтня 2014 року.