Постанова № 40941196, 08.10.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 11/197

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

08 жовтня 2014 року 15:00 № 826/10370/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Клочкової Н.В., при секретарі судового засідання Тур Ю.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Державної податкової інспекції у Черкаському районі Головного управління Міндоходів у Черкаській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "БЕАРС ЛОГІСТИК ЦЕНТР" про стягнення заборгованості, за участі представників сторін:

представник позивача не прибув;

представник відповідача Іліка Н.В.;

На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 08 жовтня 2014 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ВСТАНОВИВ:

Державна податкова інспекція у Черкаському районі Головного управління Міндоходів у Черкаській області (далі - позивач) звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "БЕАРС ЛОГІСТИК ЦЕНТР" (далі - відповідач) про боргу в розмірі 44 727,33 грн.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.07.2014 відкрито скорочене провадження по справі.

11 вересня 2014 до Окружного адміністративного суду міста Києва надійшло клопотання відповідача про відстрочку виконання судового рішення на один рік.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.09.2014 суд перейшов до розгляду справи за загальними правилами.

В судовому засіданні 08.10.2014 року представник відповідача просила суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представник позивача в судове засідання не прибув, подавши клопотання про розгляд справи без участі представника ДПІ у Черкаському районі Головного управління Міндоходів у Черкаській області.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, а саме повідомлення про взяття на облік за неосновним місцем обліку (форма № 16-ОПП), ТОВ "БЕАРС ЛОГІСТИК ЦЕНТР" взято на облік за неосновним місцем обліку у ДПІ у Черкаському районі Головного управління Міндоходів у Черкаській області від 14.07.2014 № 7124/23-25-18-024 (т. 1, а.с. 13).

У зв'язку з чим, 27.01.2014 ТОВ "БЕАРС ЛОГІСТИК ЦЕНТР" подало до ДПІ у Черкаському районі Головного управління Міндоходів у Черкаській області податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) від 27.01.2014 № 9002592602 за 2014 рік із самостійно визначеною сумою податку за 2014 рік в розмірі 134 886,28 грн.

Однак, враховуючи, несплату товариством чергових платежів за січень-травень 2014 року в сумі 56 202,60 грн. у відповідача виникла заборгованість в розмірі 44 727,33 грн. (56 202,60 (нарахування згідно податкової декларації № 9002592602) + 71,89 (залишок несплаченої пені) - 11 500,00 грн. (сплата) - 47,16 грн. (переплата)).

У зв'язку з чим, податковим органом було виставлено податкову вимогу від 17.03.2014 № 272-25, яка була отримана, відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення № 18003 0221684 3, головним бухгалтером товариства 20.05.2014 (т. 1, а.с. 12).

Крім цього, як підтверджується матеріалами справи, відповідач не надав суду письмових заперечень з обґрунтуванням безпідставності позовної вимоги про стягнення податкового боргу.

Натомість, в матеріалах справи наявне клопотання ТОВ "БЕАРС ЛОГІСТИК ЦЕНТР" від 11.09.2014 про відстрочку виконання судового рішення на один рік, а, відтак, суд дійшов висновку, що відповідач не заперечує проти наявності заборгованості та її стягнення та лише просить суд відстрочити її стягнення, що в даному порядку не передбачено КАС України (ст. 263 КАС України).

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог, суд прийшов до переконання про задоволення позовних вимог виходячи з наступних міркувань.

Спірні правовідносини регулюються Податковим кодексом України (далі - ПК України), який відповідно до п. 1.1 ст. 1 цього Кодексу регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Пунктом 15.1 ст. 15 ПК України передбачено, що платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Податковим зобов'язанням в розумінні ПК України визначається сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк) (пп. 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 ПК України).

У відповідності до пп. 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 ПК України "грошове зобов'язання платника податків" - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Згідно п. 54.1 ст. 54 ПК України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом (п. 57.1 ст. 57 ПК України).

Відтак, як підтверджується матеріалами справи, відповідач самостійно визначив суму податку за 2014 рік в розмірі 134 886,28 грн., згідно декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) від 27.01.2014 № 9002592602, проте, не сплатив чергові платежі за січень-травень 2014 року в сумі 56 202,60 грн.

Підпунктом 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України передбачено, що сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання набуває статусу податкового боргу.

Згідно п. 59.1 ст. 59 ПК України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до п. 59.4. ПК України, податкова вимога надсилається (вручається) також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до ч. 5 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що для звернення до адміністративного суду щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів, встановлюється місячний строк.

Однак, ні позивач, ні відповідач не надали суду доказів оскарження податкової вимоги форми Ю від 17.03.2014 року № 272-25 про стягнення з відповідача суму податкового боргу за узгодженими грошовими зобов'язаннями станом на 16.03.2014 в розмірі 11 193,36 грн., яка була отримана відповідачем 20.05.2014.

Відповідно до п. 59.5 ст. 59 ПК України у разі коли у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується, погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що виник після надіслання (вручення) податкової вимоги.

Пунктом 57.3 ст. 57 ПК України передбачено, що у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

На день розгляду справи сума податкового боргу відповідачем погашена не була. Доказів оскарження податкової вимоги, погашення податкового боргу за податковою вимогою відповідачем або звернення до органу державної податкової служби із заявами про розстрочення/відстрочення грошових зобов'язань або податкового боргу до суду не надано.

Органами уповноваженими здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу в межах їх повноважень, згідно з п. 41.5 ст. 41 ПК України, є виключно органи державної податкової служби.

Відповідно до пп. 20.1.28 п. 20.1 ст. 20 ПК України органи державної податкової служби мають право стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом.

Зокрема, підпунктом 20.1.18 п. 20.1 ст. 20 ПК України передбачено право органів державної податкової служби звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами (п. 87.2 ст. 87 ПК України).

Орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі (п. 95.1 ст. 95 ПК України).

Згідно з п. 95.2 ст. 95 ПК України стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги.

Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини (п. 95.3 ст. 95 ПК України).

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Частиною 1 ст.9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до положень ч.1 ст.11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною 1 ст. 71 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно ч. 2 ст. 72 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Статтею 159 КАС України встановлено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яке ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, а, відтак, такими, що підлягають задоволенню.

Згідно ч. 2 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

В даному випадку відсутні документально підтверджені судові витрати позивача, а тому вони стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись ст.ст. 2, 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов державної податкової інспекції у Черкаському районі Головного управління Міндоходів у Черкаській області задовольнити повністю.

2. Стягнути товариства з обмеженою відповідальністю "БЕАРС ЛОГІСТИК ЦЕНТР" (код ЄДРПОУ 32376935, юридична адреса: 02094, м. Київ, вул. Попудренка, буд. 25) суму податкової заборгованості перед бюджетом в сумі 44 727,33 грн. (сорок чотири тисячі сімсот двадцять сім грн. 33 коп.) з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника на користь бюджету через державну податкову інспекцію у Черкаському районі Головного управління Міндоходів у Черкаській області (18003, м. Черкаси, вул. В. Чорновола, 157).

Постанова набирає законної сили згідно ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, після закінчення строку на апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо постанова не оскаржена в апеляційному порядку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Н.В. Клочкова

Повний текст постанови виготовлено та підписано 09.10.2014 року.