Рішення № 40940761, 06.10.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/10631/14 06.10.14

За позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Аксепт-Транс»

про стягнення 155 204, 17 грн.

Судді Васильченко Т.В. (головуючий)

Грєхова О.А.

Ломака В.С.

в присутності представників сторін:

від позивача ОСОБА_1;від відповідачане з'явилися.

Суть спору: Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Аксепт-Транс» про стягнення 155 204, 17 грн., з яких: 123 400, 00 грн. - основний борг, 17 008, 92 грн. - пеня, 6947, 25 грн. - 3 % річних та 7848, 00 грн. - інфляційні втрати.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач на виконання умов договору про надання правових послуг та правове обслуговування від 23.04.2010 надав відповідачу узгоджені договором послуги, втім відповідач, в порушення умов даного договору, свої зобов'язання по оплаті наданих послуг належним чином не виконав, у зв'язку з чим виникла заборгованість.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 02.06.2014 (суддя Дупляк О.М.) порушено провадження у справі №910/10631/14 та призначено справу до розгляду.

Розпорядженням керівника апарату господарського суду міста Києва №04-23/368 від 13.06.2014 призначено повторний автоматичний розподіл справи у господарському суді міста Києва, у зв'язку з тривалим лікарняним судді Дупляк О.М., справу №910/10631/14 передано для розгляду судді Васильченко Т.В.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 16.06.2014 на підставі ст.ст. 65, 86 ГПК України суддею Васильченко Т.В. справу № 910/10631/14 прийнято до провадження та призначено до розгляду.

02.07.2014 відповідач через відділ діловодства суду подав заяву про застосування строків позовної давності та відзив на позов, в якому проти задоволення позову заперечує, оскільки договір припинив свою дію 24.04.2011 і відповідач не надавав позивачу в період з червня 2012 по вересень 2012 письмових окремих доручень, які б узгоджувалися в письмовій формі.

Відповідач 14.07.2014, 28.07.2014, 06.08.2014 подавав клопотання про призначення у справі судової експертизи.

В судових засіданнях 07.07.2014 та 28.07.2014 на підставі ч. 3 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України оголошувались перерви.

28.07.2014 позивач через відділ діловодства суду подав додаткові пояснення по справі, в яких вказав, що через рік після підписання договору сторони в усній формі погодили, що і надалі продовжуватимуть співпрацювати на тих самих умовах, що передбачені договором, про що свідчить і те, що після 24.04.2011 позивач надав відповідачу за його згоди послуги, щомісяця складав письмові звіти, які узгоджувалися відповідачем та сторони щомісяця підписували акти приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) на підставі інформації, наведеної у звіті. Крім того, позивач зазначив, що усі надані ним послуги і після 24.04.2011 оплачувалися відповідачем аж до січня 2012 року, про що свідчать відповідні банківські виписки.

В судовому засіданні 08.08.2014 суд дійшов висновку про призначення колегіального розгляду даної справи.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 08.08.2014 призначено колегіальний розгляд справи № 910/10631/14 у наступному складі суду: Головуючий суддя: Васильченко Т.В., судді: Любченко М.О. та Ломака В.С.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 08.08.2014 справу № 910/10631/14 на підставі ст.ст. 65, 86 ГПК України прийнято до провадження колегією суддів у наступному складі суду: Головуючий суддя: Васильченко Т.В., судді: Любченко М.О., Ломака В.С. та призначено до розгляду.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 06.10.2014 справу №910/10631/14 передано на розгляд колегії суддів у складі: Головуючий суддя: Васильченко Т.В., судді: Грєхова О.А., Ломака В.С. у зв'язку з перебуванням судді Любченко М.О. у відпустці.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 06.10.2014 справу № 910/10631/14 на підставі ст.ст. 65, 86 ГПК України прийнято до провадження колегією суддів у наступному складі суду: Головуючий суддя: Васильченко Т.В., судді: Грєхова О.А., Ломака В.С. та призначено до розгляду.

06.10.2014 позивач через відділ діловодства суду подав заяву, в якій відмовився від позовних вимог в частині стягнення з відповідача пені в сумі 17008,92 грн.

В судовому засіданні 06.10.2014 представник позивача позовні вимоги підтримав в частині стягнення основного боргу, 3% річних та інфляційних втрат, просив задовольнити.

Відповідач своїх представників в судове засідання 06.10.2014 не направив, про причини неявки суду не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Відповідно до п. 3.9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши в судовому засіданні 06.10.2014 клопотання відповідача про призначення у справі судової експертизи, суд дійшов висновку про відмову в їх задоволенні у зв'язку з необґрунтованістю, так як відповідач так і не надав суду зразки печатки товариства, вільні зразки підпису ОСОБА_4 та не забезпечив його явку до суду для відібрання експериментальних зразків підпису, що унеможливлює призначення експертизи.

В судовому засіданні 06.10.2014 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши представника позивача, який приймав участь під час розгляду справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

23.04.2010 між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (виконавець, адвокат) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Аксепт-Транс» (замовник) було укладено договір про надання правових послуг та правове обслуговування, відповідно до умов якого адвокат переймає на себе зобов'язання надавати правову допомогу в об'ємі і на умовах, передбачених цим договором, а замовник зобов'язаний сплатити замовлення в порядку і терміни обумовлені сторонами (п.1.1 договору).

При цьому, відповідно до п. 1.2 договору замовник відповідно до цього договору має право давати окремі доручення по здійсненню конкретних дій, складанню процесуальних і інших документів. Окремі доручення узгоджуються сторонами у письмовій формі.

Адвокат, в свою чергу, відповідно до погоджених сторонами доручень: веде претензійну роботу по матеріалах, які готує замовник, представляє у встановленому порядку інтереси замовника в судах України і в інших органах при розгляді правових питань; дає письмові висновки, пояснення, довідки адвоката по правових питаннях, які виникають в діяльності замовника; надає правову допомогу замовникові по підготовці судово-процесуальних документів, а також правильному оформленню договорів і здійснює допомогу в їх укладанні.

Пунктом 1.5 договору сторони узгодили, що замовник зобов'язується своєчасно забезпечувати адвоката всім необхідним для виконання доручень, передбачених цим договором, зокрема, документами і інформацією, оплачувати витрати, в тому числі судові, які необхідні для виконання доручень, своєчасно оплачувати послуги адвоката, видавати адвокатові, а у разі потреби, іншим особам, які є співробітниками або помічниками адвоката, довіреність, для участі у суді.

За правову допомогу, передбачену п.п. 1.2 та 1.3, п. 1 замовник сплачує адвокатові винагороду відповідно до звіту у людино-годинах про час, який було затрачено адвокатом на виконання окремих доручень замовника. Вартість однієї години роботи адвоката над дорученням замовника складає 400,00 грн. (п.п.4.1-4.2 договору).

При цьому, замовник здійснює оплату за даною угодою в готівковому вигляді особисто адвокатові або в безготівковому вигляді на розрахунковий рахунок. За дії передбачені п.п. 1.2, 1.3 п.1 цього договору передоплата (аванс) здійснюється в момент його підписання, повністю сума гонорару сплачується протягом 10 днів з моменту отримання звіту про виконання доручення і акту приймання-передачі послуг (робіт) (п.5.1 договору).

Пунктом 3.1 договору сторони визначили термін його дії, договір набирає чинності з моменту його підписання та укладений на один рік, тобто до 23.04.2011 року.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що сторони продовжували виконувати умови даного договору і після 24.04.2011, про що свідчать підписані обома сторонами без заперечень акти приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) з посиланням на даний договір та часткові оплати цих послуг відповідачем, тобто сторони своїми діями засвідчили (погодили) продовження дії вказаного договору і після 24.04.2011 року, що спростовує доводи відповідача про припинення дії договору.

Так, на виконання умов даного договору, позивач надав відповідачу правові послуги на загальну суму 78800, 00 грн., що підтверджується підписаними без заперечень та скріпленими печатками актами приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 29.02.2012 на суму 16400,00 грн., від 30.03.2012 на суму 19200,00 грн., від 28.04.2012 на суму 19600,00 грн. та від 31.05.2012 на суму 23600,00 грн. та звітами.

Крім того, в якості доказу надання правових послуг на загальну суму 51200, 00 грн. позивач надав звіти та акти приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 27.06.2012 на суму 30000, 00 грн., від 31.07.2012 на суму 11200, 00 грн., від 31.08.2012 на суму 8400,00 грн., від 28.09.2012 на суму 1600, 00 грн., складені виконавцем-позивачем.

Відповідно до п. 7.2 договору якщо протягом десяти днів після відправлення звіту про виконання доручення, на адресу замовника або іншу адресу, яка вказана замовником, не отримані мотивовані заперечення в прийнятті виконаного доручення (бажаного результату замовника згідно доручення) доручення вважається виконаним, і, у разі несплати сум гонорару, підлягає оплаті згідно умов цього договору.

Доказом надіслання відповідачу на адресу, зазначену в договорі актів та звітів за червень 2012, липень 2012, серпень 2012, вересень 2012 позивач надав суду супровідний лист від 30.10.2012, опис вкладення у цінний лист від 30.10.2012 та фіскальний чек № 9394 від 30.10.2012.

Відповідач заперечив факт отримання актів та звітів за період з червня по вересень 2012 року. При цьому, відповідач не подав суду докази неодержання ним актів та звітів (довідку підприємства зв'язку про ненадходження на його адресу відповідного рекомендованого поштового відправлення), в той час, як ухилення відповідача від одержання на підприємстві зв'язку листа, що містив вимогу (відмова від його прийняття, нез'явлення на зазначене підприємство після одержання його повідомлення про надходження рекомендованого або цінного листа) не дає підстав вважати вимогу непред'явленою.

З огляду на викладене, оскільки доказів мотивованих заперечень від підписання звітів та актів за вказаний період матеріали справи не містять та суду не надано, суд прийшов до висновку, що правові послуги на загальну суму 51200,00 грн. за період з червня по вересень 2012 року прийняті відповідачем у відповідності до п.7.2 договору.

До того ж, про фактичне надання позивачем відповідачу правових послуг за період з червня по вересень 2012 року, визначених у звітах та актах приймання-передачі, свідчать і наявні в матеріалах справи копії документів по справах №5011-70/4176-2012, №8/530-13/275-22/106, №5011-23/5252-2012, №5011-46/8526-2012, з яких вбачається, що позивач приймав участь під час розгляду вищевказаних справ в якості представника ТОВ «Аксепт-Транс», а також видані відповідачем на ім'я позивача довіреності б/н від 07.07.2011 та від 01.07.2012.

Відтак, суд вважає, що позивач належним чином користувався наданими йому ГПК України правами, надав належні докази на підтвердження його позовних вимог стосовно надання відповідачу правових послуг на загальну суму 130000,00 грн.

На відповідачеві ж лежить тягар доказування тих обставин, на які він посилається, заперечуючи проти позову.

Втім, відповідач не надав суду належних доказів ( у розумінні статті 32 ГПК України), які б спростовували факт надання йому позивачем правових послуг за вказаний період у заявленій сумі.

Пунктом 5.1 договору сторони узгодили, що замовник здійснює оплату за даною угодою в готівковому вигляді особисто адвокатові або безготівковому вигляді на розрахунковий рахунок. За дії передбачені п.п 1.2, 1.3, п. 1 цього договору передоплата (аванс) здійснюється в момент його підписання, повністю сума гонорару сплачується протягом десяти днів з моменту отримання звіту про виконання доручення і акту приймання-передачі послуг (робіт).

Позаяк, відповідач в порушення умов договору свої зобов'язання в частині оплати наданих правових послуг своєчасно та у повному обсязі не виконав, сплативши лише за спірний період 6600,00 грн., внаслідок чого за ним утворилась заборгованість за надані послуги в сумі 123400,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За умовами ст.ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

При цьому, зобов`язання в силу вимог ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься у п.1 ст. 193 Господарського кодексу України.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором про надання послуг, а за умовами ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

За приписами ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У зв'язку з невиконанням покладеного на відповідача обов'язку щодо оплати наданих правових послуг, позивач 28.01.2013 звертався до відповідача з вимогою про погашення заборгованості, яка залишена відповідачем без задоволення.

В той час як, п. 2 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Порушенням зобов'язання, у відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відтак, враховуючи, що факт надання позивачем визначених умовами договору послуг та факт порушення відповідачем своїх договірних зобов`язань в частині своєчасної та повної оплати наданих послуг підтверджений матеріалами справи і не спростований відповідачем належними доказами, суд прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення основного боргу в сумі 123400, 00 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановлено індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відтак, оскільки відповідач допустив прострочення виконання грошового зобов'язання, позивачем нараховано за період з 11.03.2012 по 15.05.2014 та заявлено до стягнення з відповідача 3% річних в сумі 6947, 25 грн. та інфляційні втрати у розмірі 7848, 00 грн.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. (Відповідної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові № 48/23 від 18.10.2011 р. та Верховний Суд України у постанові № 3-12г10 від 08.11.2010 р.).

Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобов'язання виникають нові додаткові зобов'язання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру.

Перевіривши надані позивачем розрахунки інфляційних втрат, суд дійшов висновку про їх обґрунтованість, вірність та відповідність фактичним обставинам справи і нормам чинного законодавства, тому вимоги позивача в цій частині підлягають задоволенню.

Втім, перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних, суд дійшов висновку про часткове задоволення вимог в цій частині в сумі 6942,10 грн. за розрахунком суду, оскільки позивачем не враховано, що в 2012 році 366 днів, а не 365, як враховував позивач.

Щодо позовних вимог в частині стягнення пені у сумі 17008,92 грн., то позивач в процесі розгляду справи, користуючись правом наданим йому ст. 22 ГПК України, відмовився від них.

Приписами ст. 22 Господарського процесуального кодексу України визначено, що господарський суд не приймає відмови від позову, зменшення розміру позовних вимог, визнання позову відповідачем, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

Зважаючи на п. 4.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", у випадках відмови позивача від позову (пункт 4 частини першої статті 80 ГПК) господарському суду слід керуватись частиною шостою статті 22 ГПК, тобто перевіряти, чи не суперечить ця відмова законодавству та чи не порушує вона інтереси інших осіб.

Звернення до суду з позовом, як і відмова від нього чи його частини, є формою реалізації прав позивача, а відтак відмова Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 від позову в частині стягнення пені не суперечить діючому законодавству України та не порушує чиї-небудь права і інтереси.

За таких обставин, оскільки дана відмова від позову в частині стягнення пені не порушує чиїх - небудь прав і законних інтересів, з правовими наслідками відмови від позову позивач ознайомлений, вона приймається судом, що у відповідності до п. 4 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України зумовлює припинення провадження у справі в частині стягнення з відповідача пені в сумі 17008,92 грн.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Зокрема, в силу вимог ст. ст. 33, 34 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов'язку сплатити заявлену до стягнення заборгованість, а твердження відповідача, з приводу того, що акти та звіти за період з лютого 2012 року по травень 2012 року підписано не уповноваженою особою до уваги не приймаються, оскільки звіти та акти виконаних робіт містять підпис посадової особи генерального директора відповідача та скріплені його печаткою. Належних доказів в підтвердження того, що акти та звіти за вказаний період підписані не уповноваженою особою суду не надано. До того ж, під час розгляду справи відповідач так і не надав суду зразки печатки товариства, вільні зразки підпису ОСОБА_4 та не забезпечив його явку до суду для відібрання експериментальних зразків підпису, що унеможливлювало призначення експертизи.

Безпідставними є і доводи відповідача про пропуск позивачем строку позовної давності, оскільки відповідно до пункту 5.1 договору повністю сума гонорару сплачується відповідачем протягом десяти днів з моменту отримання звіту про виконання доручення і акту приймання-передачі послуг (робіт), тобто, у даному випадку - не пізніше 11.11.2013, а відтак строк позовної давності щодо вимог про стягнення основного боргу закінчується 11.11.2016. Позивач звернувся до суду з позовом 30.05.2014, тобто до спливу строку позовної давності, а відтак відсутні правові підстави для відмови у задоволені позовних вимог щодо стягнення основного боргу на підставі статті 267 Цивільного кодексу України.

З огляду на вищевикладене, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

На підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При цьому, позивач при зверненні до суду із заявленими позовними вимогами повинен був сплатити судовий збір в розмірі 3104,08 грн., втім сплатив 3105,00 грн., про що свідчить наявна в матеріалах справи квитанція №ПН733316 від 21.05.2014.

Згідно ч. 2 ст. 7 Закону України "Про судовий збір", судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми.

Таким чином, враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку, що позивачу підлягає поверненню зайво сплачений судовий збір в розмірі 0 грн. 92 коп.

Керуючись ст.ст. 43, 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Припинити провадження у справі в частині стягнення пені сумі 17008,92 грн.

2. В іншій частині позовні вимоги задовольнити частково.

3. Стягнути Товариства з обмеженою відповідальністю "Аксепт-Транс" (03151, м. Київ, вул. Волинська, буд. 47; ідентифікаційний код 30518388) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 123400 (сто двадцять три тисячі чотириста) грн. 00 коп. - основного боргу, 6942 (шість тисяч дев'ятсот сорок дві) грн. 10 коп. - 3 % річних, 7848 (сім тисяч вісімсот сорок вісім) грн. 00 коп. - інфляційних втрат та 2763 (дві тисячі сімсот шістдесят три) грн. 80 коп. судового збору, видати наказ позивачу після набрання рішенням суду законної сили.

4. Повернути Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) з Державного бюджету України 0 грн. 92 коп. зайво сплачений судовий збір, перерахований квитанцією №ПН733316 від 21.05.2014, оригінал якої знаходиться в матеріалах справи.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 13.10.2014.

Головуючий суддя: Т.В.Васильченко

Судді: О.А.Грєхова

В.С.Ломака