Ухвала суду № 40940572, 13.10.2014, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 802/2194/14-а

Головуючий у 1-й інстанції: Богоніс М.Б.

Суддя-доповідач: Мельник-Томенко Ж. М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2014 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Мельник-Томенко Ж. М.

суддів: Ватаманюка Р.В. Сторчака В. Ю.

при секретарі: Лукашик М.О.

за участю представників сторін:

позивача - Нечепуренко Л.М., Андрощук О.Б., представники на підставі довіреностей

відповідача - Щолокова Ю.В., представник на підставі довіреності

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Вінницького національного технічного університету на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 07 серпня 2014 року у справі за адміністративним позовом Вінницького національного технічного університету до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення та податкової вимоги , -

В С Т А Н О В И В :

У червні 2014 року Вінницький національний технічний університет звернувся до суду з позовом до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення та податкової вимоги.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 07.08.2014 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову суду та прийняти нову про задоволення позову. В обґрунтування апеляційної скарги скаржник вказав, що податковий органом неправомірно нараховано ВНТУ грошове зобов'язання за несвоєчасне завершення імпортних операцій, оскільки позивач здійснюючи імпортні операції дотримався законодавчо встановленого строку (180 календарних днів).

В судовому засіданні представники позивача підтримали вимоги викладені в апеляційній скарзі та просили її задовольнити.

Представник відповідача заперечував проти задоволення апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції посадовими особами Вінницької ОДПІ проведено позапланову виїзну документальну перевірку ВНТУ з питань дотримання вимог валютного законодавства України при проведенні розрахунків за контрактами № б/н від 02.04.2013 року, № б/н від 09.04.2013 року, № б/н від 24.07.2013 року, № б/н від 25.07.2013 року.

За результатами перевірки 07.05.2014 року Вінницькою ОДПІ складено акт № 1149/2206/02070693 "Про результати позапланової виїзної перевірки ВНТУ з питань дотримання вимог валютного законодавства України при проведенні розрахунків за контрактами № б/н від 02.04.2013 року, № б/н від 09.04.2013 року, № б/н від 24.07.2013 року, № б/н від 25.07.2013 року".

16.05.2014 року на підставі Акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення № 0004462206, яким у зв'язку з порушенням ст. 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", позивачу визначено суму грошового зобов'язання - пеня за порушення термінів у сфері ЗЕД у розмірі 15875 грн.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції вказав, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 16.05.2014 року № 0004462206 та вимога № 2924-25 від 02.06.2014 року прийняті на підставі та у спосіб, що визначені нормами чинного законодавства.

Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду апеляційної інстанції враховуючи наступні обставини.

Податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення №0004462206 від 16.05.2014 року, яким позивачу нараховано пеню за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД за невиконання зобов'язань та штрафні санкції за порушення вимог валютного законодавства на суму 15875 грн. Позивачу запропоновано протягом 10 днів сплатити вказану заборгованість.

У зв'язку з несплатою податкового боргу відповідачем 02.06.2014 року виставлено податкову вимогу № 2924-25 на загальну суму 15875 грн.

Положеннями ст. ст. 1, 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" визначено, що виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.

Імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.

Законом України від 06.11.2012 року №5480 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розширення інструментів впливу на грошово-кредитний ринок" в Закон України №185/94-ВР внесені зміни, а саме статтю 2 доповнено частиною 4, якою встановлено, що Національний банк України має право запроваджувати на строк до шести місяців інші строки розрахунків, ніж ті, що визначені частиною першою цієї статті.

Отже, відповідно до наданих Законом повноважень, Правління НБУ 16.11.2012 року прийняло постанову №475 "Про зміну строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів і запровадження обов'язкового продажу надходжень в іноземній валюті" (далі - Постанова №475), в якій зазначено "Установити, що розрахунки за операціями з експорту та імпорту товарів, передбачені в статтях 1 та 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", повинні здійснюватися у строк, що не перевищує 90 календарних днів". Вказані норми постанови діють протягом 6 місяців з моменту набрання чинності цією постановою, тобто з 19.11.2012 року та на протязі 6 місяців діяв 90-дений строк, встановлений ч.1 ст.2 Закону України №185/94-ВР.

Таким чином, за експортно-імпортними операціями, які здійснюються починаючи з 19.11.2012 р., діє такий порядок: виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 90 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності; імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі коли таке відстрочення перевищує 90 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики.

Крім того, згідно із Законом № 185 порядок розрахунків за експортно-імпортними операціями не залежить від моменту (дати) укладання зовнішньоекономічного контракту.

Отже, за експортно-імпортними операціями, які здійснюються починаючи з 19.11.2012 р., застосовується 90-денний строк розрахунків незалежно від дати укладання зовнішньоекономічного контракту.

У статті 4 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" зазначено, що порушення резидентами строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

Так, судом першої інстанції встановлено, ВНТУ було укладено Угоду про співпрацю № б/н від 02.04.2013 р. із нерезидентом "Technishe Universitat Darmstadt" (Germany) шляхом направлення на стажування ОСОБА_6 Вартість послуг складає 1429,87 євро.

За результатами позапланової документальної виїзної перевірки встановлено, що на виконання Угоди про співпрацю, платіжним дорученням № 3 від 14.11.2013 року ВНТУ перерахував на користь нерезидента валютні кошти в сумі 1429,87 євро. Граничний строк отримання імпортних послуг за вказаною операцією - 12.02.2014 року.

Однак, в законодавчо встановлений строк імпортні послуги від нерезидента в рахунок отриманої плати по Угоді про співпрацю № б/н від 02.04.2013 року були не отримані. Таким чином, станом на 13.02.2014 року утворилась прострочена дебіторська заборгованість в сумі 1429,87 євро, граничний строк погашення якої минув 12.02.2014 року.

Сума простроченої дебіторської заборгованості в сумі 1429,87 євро закрилась шляхом отримання від нерезидента послуг (акт б/н від 04.03.2014 року про надання послуг по стажуванню ОСОБА_6.), з порушенням законодавчо встановлених строків розрахунків.

09.04.2013 року ВНТУ уклав Договір про співпрацю із нерезидентом "Technishe Universitat Darmstadt" (Germany) шляхом направлення на стажування науковця ОСОБА_7 Вартість послуг складає 2323,52 євро.

За результатами позапланової документальної виїзної перевірки встановлено, що на виконання Договору про співпрацю, платіжним дорученням № 4 від 11.11.2013 року ВНТУ перерахував на користь нерезидента валютні кошти в сумі 2323,52 євро. Граничний строк отримання імпортних послуг за вказаною операцією - 09.02.2014 року.

Сума простроченої дебіторської заборгованості в сумі 2323,52 євро закрилась шляхом отримання від нерезидента послуг (акт б/н від 09.04.2014 року про надання послуг по стажуванню ОСОБА_7.), з порушенням законодавчо встановлених строків розрахунків.

24.07.2013 року ВНТУ уклав Договір про навчання та стажування із нерезидентом "Faculdade de Ciencias e Tecnologia Universidade Nova de Lisboa" (Portugal) шляхом направлення на стажування ОСОБА_8 Вартість послуг складає 2001,78 євро.

На виконання Договору про навчання та стажування № б/н від 24.07.2013 року, платіжним дорученням № 1 від 08.11.2013 року ВНТУ перерахував на користь нерезидента валютні кошти в сумі 2001,78 євро. Граничний строк отримання імпортних послуг за вказаною операцією - 06.02.2014 року.

Однак, в законодавчо встановлений строк імпортні послуги від нерезидента в рахунок отриманої плати по Договору про навчання та стажування № б/н від 24.07.2013 року були не отримані. Станом на 29.04.2014 року (день закінчення перевірки) сума дебіторської заборгованості залишилась незмінною в сумі 2001,78 євро.

25.07.2013 року ВНТУ уклав Договір про навчання та стажування із нерезидентом "Faculdade de Ciencias e Tecnologia Universidade Nova de Lisboa" (Portugal) шляхом направлення на стажування студентки ОСОБА_5 Вартість послуг складає 1572,89 євро.

На виконання Договору про навчання та стажування № б/н від 25.07.2013 року, платіжним дорученням № 2 від 08.11.2013 року ВНТУ перерахував на користь нерезидента валютні кошти в сумі 1572,89 євро. Граничний строк отримання імпортних послуг за вказаною операцією - 06.02.2014 року.

Однак, в законодавчо встановлений строк імпортні послуги від нерезидента в рахунок отриманої плати по Договору про навчання та стажування № б/н від 25.07.2013 року були не отримані. Станом на 29.04.2014 року (день закінчення перевірки) сума дебіторської заборгованості залишилась незмінною в сумі 1572,89 євро.

Податкове повідомлення-рішення - письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов'язок платника податків сплатити суму грошового зобов'язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності (п.п. 14.1.157 п. 14.1 ст. 14 ПК України).

Підпунктом 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 ПК України грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідно до п. 2.1 розділу 2 Порядку направлення органам державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 28.11.2012 року № 1236, орган державної податкової служби визначає суму нарахування (зменшення) грошового зобов'язання, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість та складає податкове повідомлення-рішення у випадках, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є орган державної податкової служби.

Згідно з абз. 11 п. 2.2 вказаного Порядку, у випадках, зазначених у пункті 2.1 цього розділу, відповідний структурний підрозділ органу державної податкової служби складає податкове повідомлення-рішення: за формою згідно з додатком 11 про застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) та/або пені за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності (форма „У").

Таким чином відповідачем правомірно винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення, оскільки позивачем прострочено терміни розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідно до п. 14.1.153 ст. 14 ПК України, податкова вимога - письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу.

Пунктом 54.5 ст. 54 ПК України передбачено, якщо сума грошового зобов'язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність і повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне та повне погашення нарахованого узгодженого грошового зобов'язання і має право оскаржити зазначену суму в порядку, встановленому цим Кодексом.

В силу п.57.3 ст. 57 ПК України, у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу. У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Приписами пункту 59.1 статті 59 ПК України встановлено, що у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Таким чином судом першої інстанції вірно зазначено, що податкове повідомлення-рішення констатує наявність заборгованості у відповідача, а тому податковий орган направляючи позивачу податкову вимогу діяв в порядку і способу визначених законодавством. Крім того, вимога була прийнята податковим органом після закінчення строку сплати грошового зобов'язання.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову тому, що вимоги апелянта не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи, а висновки суду першої інстанції не спростовуються доводами апеляційної скарги.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому відсутні підстави для її скасування.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Вінницького національного технічного університету, - залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 07 серпня 2014 року, - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 20 жовтня 2014 року .

Головуючий Мельник-Томенко Ж. М.

Судді Ватаманюк Р.В.

Сторчак В. Ю.