Рішення № 40939458, 16.09.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/11410/14 16.09.14

За позовомПрокурора Солом'янського району міста Києва в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції в місті Києві ДоПублічного акціонерного товариства «Укртрансгаз»Простягнення 144 796,53грн. збитків

Суддя Борисенко І.І.

Представники:

Від прокуратури Кубишкіна С.С. - за посв. №023147 від 26.11.2013р.

Від позивача не з'явились

Від відповідача Козак І.З. - за дов.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Прокурор Солом'янського району міста Києва в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції в місті Києві звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Відповідача про стягнення збитків, заподіяних державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря.

07 липня 2014 року через відділ діловодства суду подав письмовий відзив на позовну заяву, в якому заперечив повністю проти задоволення позовних вимог.

29 липня 2014 року через відділ діловодства суду Позивач надав письмові пояснення по справі, відповідно до яких підтримав позовні вимоги повністю.

20 серпня 2014р. через відділ діловодства суду відповідачем було подано клопотання про залучення до розгляду справи представників третьої особи (Державної екологічної інспекції в місті Києві).

Представник прокуратури та позивача заперечили проти задоволення клопотання про залучення третьої особи до розгляду справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 27 ГПК України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справі на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора або з ініціативи господарського суду.

Суд відмовив в задоволенні клопотання відповідача про залучення представників третьої особи (Державної екологічної інспекції в місті Києві) до участі у справі, оскільки таке клопотання є необґрунтованим, а крім того Державна екологічна інспекція в місті Києві є стороною у справі, а саме: Позивачем.

За клопотанням Позивача та Відповідача, з метою забезпечення повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи, спір у даній справі вирішено у строк у відповідності п. 3 ст.69 ГПК України.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення проти позову, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Прокуратурою Солом'янського району міста Києва проведено перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства у діяльності ПАТ «Укртрансгаз».

В ході перевірки встановлено, що Державною екологічною інспекцією у м. Києві в період з 21 жовтня 2013 року по 08 листопада 2013 року було здійснено планову перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства ПАТ «Укртрансгаз», про що складено акт №05/1718а.

За результатами перевірки було встановлено, що філія «Науково-виробничий центр технічної діагностики «Техдіагаз» ПАТ «Укртрансгаз», що розташована за адресою: м. Київ, вул. Волинська, 56 здійснювало викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, а саме газовим котлом Viessmann Vitoplex-200 SX2, без дозволу спеціально уповноваженого органу виконавчої влади, що є порушенням ст. 11 Закону України «Про охорону атмосферного повітря», за що відповідальну особу ОСОБА_3 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 78 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Начальником відділу шкідливих викидів, екології та промислової санітарії філії Науково-виробничого центру технічної діагностики «Техдіагаз» ПАТ «Укртрансгаз» ОСОБА_3 було сплачено штраф у розмірі 136, 00 грн., що свідчить про визнання відповідачем вини.

Окрім того встановлено, що державним, інспектором з охорони навколишнього природного середовища м. Києва Шечковим І.М. відповідно до ст. 20-2 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», ст. 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду у сфері господарської діяльності» з метою усунення порушень виявлених в ході перевірки та зафіксованих у вищевказаному акті було внесено припис ПАТ «Укртрансгаз» за № 05/948 від 08.11.2013 року.

При цьому Державною екологічною інспекцією в м. Києві здійснено розрахунок відшкодування, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами на ПАТ «Укртрансгаз» філії Науково-виробничий центр технічної діагностики «Техдіагаз» за період з 28.10.2010 року по 28.10.2013 року на підставі звіту інвентаризації викидів забруднюючих речовин джерелами та довідки філії Науково-виробничого центру технічної діагностики «Техдіагаз» ПАТ «Укртрансгаз» щодо кількості годин роботи джерел викидів без дозволу на те органів державної влади від 29.10.2013 року №1492/60-02 згідно якого сума збитків складає 144 786, 05 грн.

Такий розрахунок збитків був здійснений на підставі звіту інвентаризації викидів забруднюючих речовин джерелами (розроблено та підписано начальником Київського спеціалізованого пусконалагоджувального управління ВРТП «Укргазенергосервіс» Неупокой С.Г. та затвердженою і підписаною директором НВЦ «Техдіагаз» (довіреність ПАТ «Укртрансгаз» №262 від 19.04.2013 року) Савченко І.A. у 2013 році) та довідки №1492/60-02 від 29.10.2013 року, яку на момент перевірки надала ПАТ «Укртрансгаз» філія «Науково-виробничий центр технічної діагностики «Техдіагаз» щодо кількості годин роботи джерел викидів без дозволу на те органів державної влади.

Суду доведено, що розмір збитків розраховувався за формулою 12 (3 = Мі х 1ДП х Аі х Кт х Кзі) «Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря» далі (методика), затвердженої Міністерством охорони навколишнього природного середовища України від 10.12.2008р. №639 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 21.01.2009р. №48/16064.

Розрахунок маси наднормативного викиду забруднюючої речовини в атмосферне повітря від джерела викиду забруднюючих речовин визначений у відповідній документації, а саме в звіті інвентаризації викидів, здійснювався за формулою 2 методики (Мі = 3,6 х 10-3 х qmі -qmнорм х Т), згідно методики пункту 3.6. розрахунок маси наднормативного викиду забруднюючої речовини в атмосферне повітря від джерела викиду, який здійснюється без дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, здійснюється за параметрами джерела викиду (джерела утворення), зафіксованими у відповідній документації суб'єкта господарювання (матеріали інвентаризації стаціонарних джерел викидів, технологічні регламенти виробництва, режимні карти роботи паливовикористовувального обладнання, питомі викиди (показники емісії), дані державних статистичних спостережень з охорони атмосферного повітря за формою N 2-ТП (повітря), або згідно з методиками для розрахунків маси викидів забруднюючих речовин за час роботи джерела без дозволу на викиди.

Зазначеною Методикою не передбачено визначення середньої величини (потенційного) викиду.

Виходячи з вищевикладеного розрахунок був здійснений відповідно до пункту 3.6. «Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря» затвердженої Міністерством охорони навколишнього природного середовища України від 10.12.2008р. №639 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 21.01.2009р. №48/16064.

Судом встановлено, що з метою стягнення вище вказаних збитків та досудового врегулювання спору, Позивачем на адресу Відповідача було направлено претензію №6 від 20.01.2014 року щодо необхідності сплати вказаних збитків.

Однак, станом на час розгляду справи сума збитків не сплачена, що порушує економічні інтереси держави та завдає шкоди встановленому чинним законодавством порядку притягнення до відповідальності винних осіб за порушення вимог природоохоронного законодавства.

Згідно преамбули Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» охорона навколишнього природного середовища, раціональне використання природних, ресурсів, забезпечення екологічної безпеки життєдіяльності людини - невід'ємна умова сталого економічного та соціального розвитку України.

З цією метою Україна здійснює на своїй території екологічну політику, спрямовану на збереження безпечного для існування живої і неживої природи навколишнього середовища, захисту життя і здоров'я населення від негативного впливу, зумовленого забрудненням навколишнього природного середовища, досягнення гармонійної взаємодії суспільства і природи, охорону, раціональне використання і відтворення природних ресурсів.

Відносини у галузі охорони навколишнього природного середовища в Україні регулюються цим Законом, а також земельним, водним, лісовим законодавством, законодавством про надра, про охорону атмосферного повітря, про охорону і використання рослинного і тваринного світу та іншим спеціальним законодавством (ст. 2 Закону).

Відповідно до статті 38 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» використання природних ресурсів в Україні здійснюється в порядку загального і спеціального використання природних ресурсів.

В порядку спеціального використання природних ресурсів громадянам, підприємствам, установам і організаціям надаються у володіння, користування або оренду природні ресурси на підставі спеціальних дозволів, зареєстрованих у встановленому порядку, за плату для здійснення виробничої та іншої діяльності, а у випадках, передбачених законодавством України, - на пільгових умовах.

Статтею 1 Закону України «Про охорону атмосферного повітря» передбачено, що атмосферне повітря - життєво важливий компонент навколишнього природного середовища, який являє собою природну суміш газів, що знаходиться за межами жилих, виробничих та інших приміщень; викид це надходження в атмосферне повітря забруднюючих речовин або суміші таких речовин, а норматив гранично допустимого викиду забруднюючої речовини стаціонарного джерела-гранично допустимий викид забруднюючої речовини суміші цих речовин в атмосферне повітря від стаціонарного джерела викиду.

За умовами ст. 10 вищевказаного Закону підприємства, установи, організації та громадяни - суб'єкти підприємницької діяльності, що здійснюють викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря та діяльність яких пов'язана з впливом фізичних та біологічних факторів на його стан, зобов'язані, зокрема, здійснювати організаційно-господарські, технічні та інші заходи щодо забезпечення виконання вимог, передбачених стандартами та нормативами екологічної безпеки у галузі охорони атмосферного повітря, дозволами на викиди забруднюючих речовин, вживати заходи щодо зменшення обсягів викидів забруднюючих речовин і зменшення впливу фізичних факторів; забезпечувати безперебійну ефективну роботу і підтримання у справному стані споруд, устаткування та апаратури для очищення викидів і зменшення рівнів впливу фізичних та біологічних факторів.

Нормами ч. 6 ст. 11 зазначеного Закону встановлено, що викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися на підставі дозволу, виданого суб'єкту господарювання, об'єкт якого належить до першої групи, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення. При цьому, до першої групи належать об'єкти, які взяті на державний облік і мають виробництва або технологічне устаткування, на яких повинні впроваджуватися екологічно безпечні технології та методи керування.

Так, п.п. 2,3,4 Порядку проведення та оплати робіт, пов'язаних з видачею дозволів на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, обліку підприємств, установ, організацій та громадян - підприємців, які отримали такі дозволи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №302 від 13.03.2002 передбачена видача дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами за заявою підприємства, установи, організації з доданням встановленого пакету документів за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища та центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення.

У дозволі на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами встановлюються обсяги викидів забруднюючих речовин.

Отже, як вбачається з аналізу вищевикладених норм, за ПАТ «Укртрансгаз» закріплений обов'язок здійснення викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами виключно на підставі дозволу.

Проте, як вбачається з матеріалів перевірки, Відповідач здійснював викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря без відповідного на те дозволу.

Відповідно до ст. 34 Закону України «Про охорону атмосферного повітря» шкода, завдана порушенням законодавства про охорону атмосферного повітря, підлягає відшкодуванню у порядку та розмірах, встановлених законом.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду визначено статтею 1166 Цивільного кодексу України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Тобто, за змістом даної правової норми, підставою для виникнення цивільно-правової відповідальності є наявність шкоди, протиправна поведінка (дія чи бездіяльність) заподіювача шкоди, причинний зв'язок між ними та наявність вини особи, яка заподіяла шкоду.

Факт здійснення Відповідачем викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, без дозволу підтверджується актом перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря від 21.10.2013-08.11.2013, який є джерелом доказової інформації.

Порядок визначення розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами суб'єктів господарювання (юридичних і фізичних осіб) визначений у Методиці розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України № 639 від 10.12.2008, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин (надалі - Методика).

При цьому, п. п. 2.1.2, 2.7.1 Методики встановлено, що наднормативними викидами вважаються зокрема, викиди забруднюючих речовин, на які відсутній дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, уключаючи окремі забруднюючі речовини, викиди яких підлягають регулюванню відповідно до законодавства і розрахункові методи визначення наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря та об'ємної витрати газопилового потоку застосовуються, зокрема у випадках викиду забруднюючих речовин від джерел викидів, які здійснюються без дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами суб'єктів господарювання.

В Постанові Вищого господарського суду України № 5002-9/5511-2011 від 30.01.2013р. зазначається наступне:

При цьому, за викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря без дозволу, порядок розрахунку маси наднормативного викиду забруднюючої речовини в атмосферне повітря від джерела викиду визначається положеннями п.3.6 Методики, який не містить вимоги чи обмеження щодо періоду часу, за який має здійснюватись нарахування шкоди, тому положення п.3.11 Методики до спірних правовідносин не застосовуються.

Разом з тим, положення п.3.6. Методики №639 визначають, що розрахунок маси наднормативного викиду забруднюючої речовини в атмосферне повітря від джерела викиду здійснюється за параметрами джерела викиду, зафіксованими у відповідній документації суб'єкта господарювання, що з урахуванням приписів статті 69 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», у редакції, що діяла на час спірних правовідносин, щодо повного відшкодування шкоди, означає, що як і ті викиди забруднюючої речовини в атмосферне повітря, що були здійснені до початку перевірки, так і ті, що здійснені після її початку і до моменту усунення порушення, при здійсненні розрахунку на підставі відповідної документації суб'єкта господарювання, є тими негативними наслідками, а відтак і шкодою, що підлягає відшкодуванню за встановлених судами обставин справи.

Положення ж п.3.11 Методики №639 щодо визначення часу роботи джерела в режимі наднормативного викиду з моменту виявлення порушення, як про це вказує Відповідач, можуть застосовуватись при застосуванні інструментально-лабораторних методів контролю, які передбачають врахування результатів вимірювань масової концентрації забруднюючих речовин з урахуванням певного проміжку часу (п.2.5 та 2.6 цієї Методики), тоді як розрахункові методи таких вимог не містять (п.2.7). До того ж, у разі фіксації порушення з моменту виявлення при застосуванні розрахункових методів унеможливлюється використання відповідної документації суб'єкта господарювання через її відсутність, оскільки згідно із Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції, якою є факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів, або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення (п.п. 2.2, 2.1).

Відтак, застосування положень п.3.11 Методики №639 при застосуванні розрахункових методів унеможливило б фіксацію порушення.

Аналогічна правова позиція міститься у постанові Вищого господарського суду України № 15/5026/1163/2012 від 04.03.2013р.

Виходячи з вищевикладеного, є всі підстави для стягнення з ПАТ «Укртрансгаз» збитків, нанесених Державі.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України, Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Виходячи з вищенаведених норм закону, Відповідачем належним чином протягом розгляду справи не було надано належних доказів по справі на спростування позовних вимог.

В судовому засіданні, допустимими доказами, які знаходяться в матеріалах справи Позивач довів, що його вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Оскільки в силу вимог п. 11 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про судовий збір" від сплати судового збору звільняються, зокрема, органи прокуратури - при здійсненні представництва інтересів громадян або держави в суді, та позовні вимоги прокурора задоволені, то на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір стягується в Державний бюджет України.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити повністю

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" (01021, м. Київ, вул. Кловський узвіз, 9/1; Код: 30019801) 144 796 (сто сорок чотири тисячі сімсот дев'яносто шість) грн. 53 коп. збитків, заподіяних державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря на користь державного бюджету на розрахунковий рахунок в Банку Управління Державного казначейства України в місті Києві, одержувач УДК у Солом'янському районі міста Києва, р/р 33118331700010, МФО 820019, одержувач ГУ ДКСУ у місті Києві, Код ЄДРПОУ: 38050812, код бюджетної класифікації 24062100.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" (01021, м. Київ, вул. Кловський узвіз, 9/1; Код: 30019801) до Державного бюджету України: одержувач - УДКСУ у Шевченківському районі м. Києва, код 37995466, банк одержувача -ГУ ДКСУ у м. Києві, р/р 31111094700011, МФО 820019, КЕКД 22080300, назва - плата за судовий збір в розмірі 2 895 (дві тисячі вісімсот дев'яносто п'ять) грн. 93 коп.

Накази видати відповідно до ст. 116 ГПК України.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 10.10.2014р.

Суддя І.І.Борисенко