Постанова № 40939343, 09.10.2014, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 802/1442/14-а

Головуючий у 1-й інстанції: Яремчук К.О.

Суддя-доповідач: Смілянець Е. С.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2014 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Смілянця Е. С.

суддів: Залімського І. Г. Сушка О.О.

при секретарі: Копійчук О.В.

за участю представників сторін:

апелянта - Марієн І.С.

відповідача - Андрощук О.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Всеукраїнської громадської організації "Комітет конституційно-правового контролю України" на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 03 червня 2014 року у справі за адміністративним позовом Всеукраїнської громадської організації "Комітет конституційно-правового контролю України" до ректора Вінницького національного технічного університету - Грабка Володимира Віталійовича про визнання дій протиправними, -

В С Т А Н О В И В :

В травні 2014 року до Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом звернулася Всеукраїнська громадська організація "Комітет конституційно - правового контролю України" до ректора Вінницького національного технічного університету Грабка Володимира Віталійовича про визнання дій протиправними.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що відповідачем при наданні відповіді на запит Всеукраїнської громадської організації "Комітет конституційно - правового контролю України" від 25 листопада 2013 року не надано належним чином засвідчених копій запитуваних документів, чим не дотримано вимог Закону України "Про доступ до публічної інформації".

Вінницький окружний адміністративний суд постановою від 12.09.2014 року у задоволенні вказаного позову відмовив.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу з підстав невідповідності висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, у зв'язку з чим, апелянт просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

У судовому засіданні представник апелянта вимоги скарги підтримав у повному обсязі та просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача проти доводів апеляційної скарги заперечив та просив суд у задоволенні апеляційної скарги відмовити у повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати, виходячи з наступного.

Як досліджено з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 25 листопада 2013 року Всеукраїнська громадська організація "Комітет конституційно - правового контролю України" звернулася до Вінницького національного технічного університету із запитом, у якому просила надіслати поштовим відправленням на адресу позивача інформацію у вигляді належним чином засвідчених копій документів, а саме: статут вищого навчального закладу, свідоцтво про реєстрацію вищого навчального закладу, довідку про включення вищого навчального закладу до Державного реєстру ВНЗ України з додатками, ліцензію вищого навчального закладу та додатки до неї, витяг вищого навчального закладу із Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, правила прийому до вищого навчального закладу у 2014 році, положення про приймальну комісію вищого навчального закладу, наказ про затвердження складу приймальної комісії вищого навчального закладу.

05 грудня 2013 року ректор Вінницького національного технічного університету Грабко В.В. надіслав на адресу Всеукраїнської громадської організації "Комітет конституційно - правового контролю України" лист-відповідь вих. №1-11-157, у якому зазначено, що Вінницький національний технічний університет надає належним чином завірені копії статуту університету на десяти аркушах. Також вказаним листом повідомлено, що при виготовленні запитуваних копій документів Вінницький національний технічний університет несе витрати, на відшкодування яких має право відповідно до частини 2 статті 21 Закону України "Про доступ до публічної інформації". Додатково у листі зазначено, що вартість виготовлення копій документів становить 0,4 грн. за один аркуш формату А-4, а тому інші запитувані копії документів позивач може отримати після сплати фактичних витрат на їх виготовлення.

Зазначені дії слугували підставою для звернення позивача до суду.

Суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови та відмови у задоволенні позову виходив з того, що позивачем не було виконано вимог частини 2 статті 21 Закону України "Про доступ до публічної інформації" шляхом оплати фактичних витрат, пов'язаних з копіюванням та друком документів.

Проте до зазначених висновків суду першої інстанції, колегія суддів ставиться критично, з огляду на наступне.

Спірні відносини регулюються Законом України "Про доступ до публічної інформації" № 2939-VI від 13.01.2011.

Основною метою прийняття вказаного Закону є створення механізму реалізації права кожного на доступ до публічної інформації. Він містить перелік гарантій дотримання прав на надання публічної інформації, поетапний порядок доступу до неї, надає визначення таким поняттям як конфіденційна, таємна та службова інформація, регламентує порядок її отримання, визначає порядок і строки подачі та задоволення запиту на інформацію, а також процедуру оскарження рішень, дій чи бездіяльності розпорядників інформації.

Відповідно до визначення публічної інформації, яке міститься в статті 1 Закону України "Про доступ до публічної інформації", - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації. Доступ до інформації забезпечується шляхом її оприлюднення у засобах масової інформації (в офіційних друкованих виданнях, на офіційних веб-сайтах в мережі Інтернет, на інформаційних стендах та будь-яким іншим способом) та через надання інформації за запитами на інформацію.

Згідно з положеннями ст. 12 Закону України "Про доступ до публічної інформації" суб'єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є: запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об'єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб'єктів владних повноважень; розпорядники інформації - суб'єкти, визначені у ст. 13 цього Закону; структурний підрозділ або відповідальна особа з питань запитів на інформацію розпорядників інформації.

Як свідчать матеріали справи, позивач є зареєстрованою відповідно до вимог Закону України "Про громадські об'єднання" юридичною особою, а отже є суб'єктом запиту - запитувачем інформації.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 13 Закону України "Про доступ до публічної інформації" розпорядниками інформації визнаються особи, якщо вони виконують делеговані повноваження суб'єктів владних повноважень згідно із законом чи договором, включаючи надання освітніх, оздоровчих, соціальних або інших державних послуг - стосовно інформації, пов'язаної з виконанням їхніх обов'язків.

Згідно з ч. 1 ст. 32 Закону України "Про вищу освіту" безпосереднє управління діяльністю вищого навчального закладу здійснює його керівник - ректор (президент), начальник, директор, тощо. При цьому, приписами ч. 2 ст. 32 Закону України "Про вищу освіту" передбачено перелік владних управлінських функцій, що виконує керівник вищого навчального закладу.

Положеннями п. 9 ч. 1 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що відповідач - суб'єкт владних повноважень, а у випадках передбачених законом, й інші особи, до яких звернена вимога позивача.

Саме такий випадок і передбачений ч. 3 ст. 23 Закону України "Про доступ до публічної інформації", згідно з якою - оскарження рішень, дій чи бездіяльності розпорядників інформації до суду здійснюється відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України.

Таким чином, як встановлено судом першої інстанції, відповідач є розпорядником інформації відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 13 Закону України "Про доступ до публічної інформації" та належним відповідачем у справі відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 3 КАС України.

В свою чергу, приписами ст. 14 Закону України "Про доступ до публічної інформації" визначено обов'язок розпорядників інформації надавати достовірну, точну та повну інформацію. Достовірність, точність і повність наданої інформації може бути встановлена лише, якщо її носій (копії документів) належним чином засвідчений уповноваженим органом.

Пунктом 3, 6 ч. 1 ст. 21 Закону України "Про громадські об'єднання" визначає право громадських об'єднань на одержання у порядку, визначеному Законом, публічну інформацію, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації та здійснювати інші права, не заборонені Законом.

Закон України "Про доступ до публічної інформації" встановлює, що доступ до інформації забезпечується двома шляхами: шляхом систематичного та оперативного оприлюднення інформації і надання інформації за запитами на інформацію.

У розрізі наведеного колегія суддів вважає, що нормами чинного законодавства прямо передбачено право витребування громадськими організаціями належним чином засвідчених копій документів-носіїв публічної інформації та зобов'язання відповідача як розпорядника інформації надавати публічну інформацію за такими запитами.

Надаючи правову оцінку висновкам суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції зважає на наступне.

Положеннями статті 19 Закону України "Про доступ до публічної інформації" передбачено, що запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні. Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту. Запити можуть подаватися в усній, письмовій чи іншій формі (поштою, факсом, телефоном, електронною поштою) на вибір запитувача. Письмовий запит подається в довільній формі. Запит на інформацію має містити: ім'я (найменування) запитувача, поштову адресу або адресу електронної пошти, а також номер засобу зв'язку, якщо такий є; загальний опис інформації або вид, назву, реквізити чи зміст документа, щодо якого зроблено запит, якщо запитувачу це відомо; підпис і дату за умови подання запиту в письмовій формі.

Як свідчать матеріали справи, запит позивача містить всі необхідні реквізити, визначені нормами статті 19 Закону України "Про доступ до публічної інформації".

Частиною 1 статті 20 Закону України "Про доступ до публічної інформації" закріплено, що розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту.

Відповідно до статті 21 Закону України "Про доступ до публічної інформації" інформація на запит надається безкоштовно. Проте, у разі якщо задоволення запиту на інформацію передбачає виготовлення копій документів обсягом більш як 10 сторінок, запитувач зобов'язаний відшкодувати фактичні витрати на копіювання та друк. Розмір фактичних витрат визначається відповідним розпорядником на копіювання та друк в межах граничних норм, встановлених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо розпорядник інформації не встановив розміру плати за копіювання або друк, інформація надається безкоштовно.

Через призму положень Закону України "Про доступ до публічної інформації" випливає, що доступ до інформації забезпечується шляхом надання інформації за запитами, з якими запитувач має право звернутися до розпорядника інформації, незалежно в якій формі поданий запит (усній або письмовій), а розпорядник інформації, в свою чергу, має надати відповідь не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту. При цьому, надання копій запитуваних документів в межах 10 аркушів здійснюється безкоштовно, а фактичні витрати на копіювання та друк документів обсягом більш як 10 сторінок підлягають відшкодуванню запитувачем інформації. Безкоштовно надається інформація незалежно від обсягу сторінок документів, на яких вона розміщена, якщо розпорядник інформації не встановив розміру плати за її копіювання або друк.

Положеннями частини 1 статті 22 Закону України "Про доступ до публічної інформації" передбачено підстави для відмови у задоволенні запиту. Так, вказаними нормами визначено, що розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках:

1) розпорядник інформації не володіє і не зобов'язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит;

2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини 2 статті 6 цього Закону;

3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов'язані з копіюванням або друком;

4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною 5 статті 19 цього Закону.

Суд першої інстанції, як на підставу відмови у задоволенні позову, посилається на те, що запитувана інформація передбачає копіювання більш як 10 сторінок, проте колегія суддів вважає вказані висновки безпідставними, оскільки відповідач, відмовляючи в наданні інформації, позбавив позивача права на безкоштовне отримання інформації в межах 10 сторінок, визначене ст. 22 Закону України "Про доступ до публічної інформації".

При цьому Закон України "Про доступ до публічної інформації" закріплює обов'язок запитувача здійснити оплату фактичних витрат, пов'язаних з копіюванням або друком документів обсягом більш як 10 сторінок, однак такий порядок законодавством не встановлений.

Виходячи з наведеного, для можливості запитувачу інформації провести відшкодування таких витрат розпоряднику інформації необхідно спершу повідомити запитувачу інформації розрахунковий рахунок, розмір витрат та порядок відшкодування витрат, до того ж, запитувач інформації наперед не може знати обсяг сторінок, на яких ця інформація розміщена.

При цьому, суд враховує, що у запиті № 971/4-13 від 25.11.2013 позивач вказав, що готовий виконати всі зобов'язання, покладені на нього як на запитувача інформації ЗУ "Про доступ до публічної інформації".

Відповідно до ч. 4 ст. 21 ЗУ "Про доступ до публічної інформації" при наданні інформації, що становить суспільний інтерес, плата за копіювання та друк не стягується. Визначення терміну інформації, що становить суспільний інтерес у Законі України "Про доступ до публічної інформації" відсутній, відтак, указаний термін є оціночною категорією.

На думку судової колегії, інформація, яка була запитана у відповідача, пов'язана зі вступом до вищого навчального закладу становить суспільний інтерес, оскільки необхідна громадянам для реалізації свого права на освіту, закріпленого у статті 53 Конституції України.

Зрештою колегія суддів вважає помилковими посилання суду першої інстанції на ч. 1 ст. 22 Закону України "Про доступ до публічної інформації", зокрема з приводу того, що розпорядник не володіє інформацією і останнім не дотримано вимог складання та подання запиту, з огляду на нижчевикладене.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 Закону України "Про доступ до публічної інформації" у відмові в задоволенні запиту на інформацію має бути зазначено:

1) прізвище, ім'я, по батькові та посаду особи, відповідальної за розгляд запиту розпорядником інформації;

2) дату відмови;

3) мотивовану підставу відмови;

4) порядок оскарження відмови;

5) підпис.

У відповіді на запит, по-перше, вказана єдина мотивована підстава відмови в його задоволенні з посиланням на відповідний пункт статті 22 Закону України "Про доступ до публічної інформації" - несплата фактичних витрат, пов'язаних з копіюванням документів. По-друге, вимоги до запиту на інформацію, передбачені частиною 5 статті 19 цього Закону України "Про доступ до публічної інформації" позивач дотримав, що вбачається з самого запиту про надання інформації.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає обґрунтованими доводи апелянта про наявність правових підстав для задоволення адміністративного позову шляхом визнання протиправною відмову ректора Вінницького національного технічного університету - Грабка В.В. у задоволенні запиту на інформацію Всеукраїнської громадської організації "Комітет конституційно-правового контролю України".

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Всеукраїнської громадської організації "Комітет конституційно-правового контролю України" задовольнити повністю.

Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 03 червня 2014 року у справі за адміністративним позовом Всеукраїнської громадської організації "Комітет конституційно-правового контролю України" до голови приймальної комісії Вінницького національного технічного університету - ректора Грабка Володимира Віталійовича про визнання дій протиправними, скасувати.

Ухвалити нову постанову, якою адміністративний позов Всеукраїнської громадської організації "Комітет конституційно-правового контролю України" задовольнити повністю.

Визнати протиправною відмову голови приймальної комісії Вінницького національного технічного університету - ректора Грабка Володимира Віталійовича у задоволенні запиту на інформацію Всеукраїнської громадської організації "Комітет конституційно-правового контролю України".

Постанова суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. ст. 212, 254 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі "14" жовтня 2014 р. .

Головуючий Смілянець Е. С.

Судді Залімський І. Г.

Сушко О.О.