Ухвала суду № 40939207, 14.10.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/9095/14 Головуючий у 1-й інстанції: Каракашьян С.К. Суддя-доповідач: Твердохліб В.А.

У Х В А Л А

Іменем України

14 жовтня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Твердохліб В.А.,

суддів Троян Н.М., Костюк Л.О.,

за участю секретаря Погребняк М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві апеляційну скаргу Приватного виробничого підприємства «Квадро» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 серпня 2014 року у справі за адміністративним позовом Приватного виробничого підприємства «Квадро» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Приватне виробниче підприємство «Квадро» (далі - Позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві (далі - Відповідач) про скасування податкових повідомлень-рішень від 16.06.2014 року №0001311502 та №0001321502.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 серпня 2014 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, Позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове, яким задовольнити адміністративний позов в повному обсязі.

В апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника Позивача та представників Відповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що Відповідачем проведено камеральну перевірку даних Позивача, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість, за результатами якої складено акт від 28.05.2014 року №900/2-26-50-20-02-24126303.

В ході перевірки контролюючим органом виявлено порушення Позивачем п.п.198.2, 198.6 ст.198, п.п.201.10, 201.6 ст.201 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), що спричинило віднесення до складу податкового кредиту суму ПДВ в розмірі 40 000 000,00 грн за 172 податковими накладними від 24.04.2014 року, виписаними ТОВ «Зерно - Світ».

Крім того, податковий орган вказує на те, що ТОВ «Зерно - Світ» в податковій декларації за квітень 2014 року не відображено податкові зобов'язання по податкових накладних в кількості 172 штуки на суму 240 000 000,00 грн, в т.ч ПДВ в сумі 40 000 000, 00 грн, вказані накладні не зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних.

16.06.2014 року Відповідачем відносно Позивача винесено податкові повідомлення-рішення:

№0001311502, яким зменшено суму від'ємного значення суми податку на додану вартість на суму 38 744 754,00 грн;

№0001321502, яким збільшено грошове зобов'язання зі сплати податку на додану вартість на суму 1 370 372,50 грн, в т.ч. 1 096 298,00 грн - за основним платежем, 274 074,50 грн - штрафні (фінансові) санкції.

Так, 15.04.2014 року між Позивачем (Покупець) та ТОВ «Зерно-Світ» (Постачальник) укладено договір купівлі-продажу №01/15/04-14, за умовами якого Постачальник зобов»язується передати у власність Покупця олію соняшникову нерафіновану, а Покупець - сплатити вартість за товар та прийняти його на умовах договору.

Згідно п.198.1 ст.198 Кодексу право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно п.198.2 ст.198 Кодексу датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.6 статті 198 Кодексу встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

За правилами п.201.1 ст.201 Кодексу платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну,

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу (п.201.8 ст.201 Кодексу).

Згідно п.201.10 ст.201 Кодексу податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. Таке право зберігається за ним протягом 60 календарних днів, що настають за граничним терміном подання податкової декларації за звітний (податковий) період, у якому не надано податкову накладну або порушено порядок її заповнення та/або порядок реєстрації в Єдиному реєстрі. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Відповідно визначення ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частиною 1 статті 9 вказаного Закону передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Отже, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування ПДВ має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

На виконання вимог п.201.10 ст.201 Кодексу Позивачем надано контролюючому органу заяву від 20.05.2014 року №02/20/05-14, в якій він вказує про те, що при перевірці відомостей Єдиного реєстру податкових накладних ним виявлено відсутність реєстрації податкових накладних, виписаних його контрагентом за наслідками здійснення господарської операції.

До вказаної заяви Позивач додав копії платіжних доручень в кількості 172 шт. на 86 арк., які, на його думку, підтверджують факт оплати отриманого ним товару.

Крім того, під час апеляційного розгляду Позивачем на підтвердження заявлених позовних вимог надано реєстр розрахункових документів (передоплата за олію соняшникову згідно договору №01/15/04-14 від 15.04.2014 року).

На думку колегії суддів судом першої інстанції обґрунтовано не прийнято до уваги надані платником податків копії розрахункових документів, а саме: платіжних доручень, оскільки вказані документи оформлені неналежним чином.

Так, надані копії документів не містять печатки та підпису Позивача в справі, натомість містять ксерокопію відбитку штампу банку.

В ході апеляційного розгляду представник Позивача вказала на те, що зазначені платіжні доручення оформлювалися ПВП «Квадро» в електронному вигляді, а тому відсутні печатка та підпис підприємства, однак, при цьому не змогла пояснити наявності ксерокопії відбитку штампу банку на вказаних електронних платіжних документах.

З огляду на вказане, колегія суддів дійшла висновку про те, що надані Позивачем копії платіжних документів не є розрахунковими в розумінні п.201.10 Кодексу, а будь-яких первинних документів у підтвердження факту отримання товарів/послуг на виконання вимог вказаної норми закону Позивачем не надано.

Колегія суддів також враховує ту обставину, що контрагентом Позивача - ТОВ «Зерно-Світ» не відображено в податковій декларації за квітень 2014 року зобов'язання по податкових накладних в кількості 172 штуки на суму 240 000 000,00 грн, в т.ч ПДВ в сумі 40 000 000, 00 грн.

З огляду на вказане, колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість та правомірність рішення суду першої інстанції про відмову в задоволенні заявлених позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені ст.ст. 201, 202 КАС України.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст.198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Приватного виробничого підприємства «Квадро» залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 серпня 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя Твердохліб В.А.

Судді Троян Н.М.

Костюк Л.О.

Ухвала складена в повному обсязі 17 жовтня 2014 року.

.

Головуючий суддя Твердохліб В.А.

Судді: Троян Н.М.

Костюк Л.О.