Постанова № 40938441, 01.10.2014, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2014 р. Справа № 804/14734/14 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Серьогіної О.В.

при секретарі судового засіданняБурцевої Я.Е. за участю представника позивача Продайко О.В. представника позивача Бурковської О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Дніпровський металургійний завод ім. Ф.Е. Дзержинського» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Межрігіонального головного управління Міндоходів про скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Дніпровський металургійний завод ім. Ф.Е. Дзержинського» звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську Державної податкової служби, в якому просив:

- скасувати податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську Державної податкової служби від 18.01.2013р. № 0000021500 про завищення від'ємного значення податку на додану вартість за грудень 2009р. у розмірі 4800 грн., № 0000011500 про завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 2009 рік у розмірі 52800 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані з посиланням на п.п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.п. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.5.1 п.7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», ст.ст. 204, ч. 1,2 ст. 215, ч.2 ст. 207. ч.1 ст. 216, ст. 228 Цивільного кодексу України порушенням відповідачем вимог чинного законодавства при винесенні оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

При цьому позивач зазначає, що платник податку на додану вартість - покупець товарів не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням продавцями, які зареєстровані у встановленому законом порядку та зареєстровані платниками податку на додану вартість, вимог законодавства щодо здійснення господарської операцій, дотримання вимог податкового законодавства тощо, і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків за можливу діяльність вказаних суб'єктів господарювання. Жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.06.2013р. у задоволені позову відмовлено.

Позивач, не погодившись з постановою суду першої інстанції звернувся до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, яка ухвалою суду від 30.10.2013р. залишена без задоволення, постанова суду від 12.06.2013р. без змін.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 02.09.2014 року постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.06.2013р. та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 30.10.2013р. скасував та направив справу на новій розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.09.2014 р. справа прийнята до провадження та призначена до розгляду у судове засідання на 01.10.2014 року.

У судове засідання з'явився представник позивача та відповідача.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.10.2014 року здійснено заміну відповідача на належного - Спеціалізовану державну податкову інспекцію з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Межрігіонального головного управління Міндоходів.

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав та просив суд задовольнити його з підстав викладених у позовній заяві.

Представник відповідача заперечував проти задоволення даного позу у зв'язку з його необґрунтованістю

Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що 18.01.2013 року відповідачем були винесені наступні податкові повідомлення-рішення:

- податкове повідомлення-рішення форма «П» № 0000011500, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 52800 грн.;

- податкове повідомлення-рішення форма «В4» № 0000021500, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення податку на додану вартість на суму 4800 грн.

Вказані податкові повідомлення-рішення були винесені на підставі Акту від 14.01.2013 року № 24/15-05393043 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ПАТ «Дніпровський металургійний завод ім. Ф.Е. Дзержинського» з питань дотримання вимог податкового законодавства України при взаємовідносинах з ФОП ОСОБА_5 за період з 01.12.2009р. по 31.12.2009р.».

У вказаному акті зазначено, що перевіркою встановлено укладення угоди з ФОП Палій без мети настання реальних наслідків. Отже, зазначений договір відповідно до п.п.1, 2 ст. 215, п.п. 1, 5 ст. 203 Цивільного кодексу України є нікчемним, і в силу ст. 216 Цивільного кодексу України не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Враховуючи вищевикладене позивачем порушено:

- п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», ст. 93, ч.1 ст.203, ч.1,2 ст.215, ч.2 ст.207, ч.1 ст.216, ст.228 Цивільного кодексу України - у 4 кварталі 2009р. безпідставно віднесено до складу валових витрат суму витрат по взаємовідносинах з ФОП ОСОБА_5 у розмірі 24000 грн.;

- п.п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» - заниження валових доходів у IV кварталі 2009 року на 28800 грн. при оприбуткуванні ТМЦ, безоплатно отриманих від невстановлених осіб;

- пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» у грудні 2009 року на суму 4800 грн. по операціях з придбання господарських товарів у ФОП ОСОБА_5, що призвело до порушення п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме: завищення від'ємного значення різниці між сумою податкових зобов'язань та сумою податкового кредиту поточного звітного періоду (грудень 2009 року) на загальну суму 4800 грн.

Статтею 75 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI встановлено, що органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом.

За змістом п. 78.1.1 ст. 78 документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється, зокрема, за наявності такої обставини, як те, що за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

У відповідності зі ст. 78.4 Податкового кодексу України про проведення документальної позапланової керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Судом встановлено, що документальна позапланова виїзна перевірка позивача була проведена на підставі наказу № 593 від 25.12.2012 року. Наказ та направлення № 442/15-0 від 25.12.2012 року, № 443/15-0 від 25.12.2012 року, № 441/15-0 від 25.12.2012 року були отримані головним бухгалтером підприємства, що позивачем не оспорюються.

Відповідно до вимог п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин) під валовими витратами виробництва та обігу розуміється сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до вимог пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Підпунктом 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин) сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пп. 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пп. 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Як вбачається з матеріалів справи, 03.03.2008 року між позивачем та ФОП ОСОБА_5 укладено договір поставки № 28-0454-02, предметом якого є постачання господарських товарів узгодженими партіями. Кількість, номенклатура, ціна та строки визначені у Специфікаціях, які додаються до цього договору та є його невід'ємною частиною. Поставка здійснюється на умовах СРТ склад «Покупця» м. Дніпродзержинськ за правилами Інкотермс-2000.

На виконання умов договору № 28-0454-02 від 03.03.2008 року позивач придбав у ФОП ОСОБА_5 у грудні 2009р. віники сорго у кількості 1500 шт., мітли березові у кількості 7500 шт. на загальну вартість 28 800,00грн. (в т. ч. ПДВ 4800,00 грн.), що підтверджується рахунком-фактурою від 16.12.2009р. №16/12/01, видатковою накладною від 16.12.2009р. №16/12/01, податковою накладною від 16.12.2009р. №16/12/01. В грудні 2009р. сплачено платіжним дорученням від 09.12.2009 року № 3137 раніше поставлений товар в сумі 28 800 грн., в тому числі ПДВ 4800 грн. Оплата за поточний товар здійснена платіжним дорученням від 12.03.2010 року № 2820 на загальну суму 28800,00 грн., в т.ч. ПДВ - 4800,00 грн.

У відповідності з Порядком оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом ДПА України від 22.12.2010 року № 984, результати документальних перевірок оформлюються у формі акта або довідки. У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт, а у разі відсутності порушень - довідка. Акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Як вбачається з матеріалів справи, Акт від 14.01.2013 року № 24/15-05393043 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ПАТ «Дніпровський металургійний завод ім. Ф.Е. Дзержинського» з питань дотримання вимог податкового законодавства України при взаємовідносинах з ФОП ОСОБА_5 за період з 01.12.2009р. по 31.12.2009р.» вказаним вимогам законодавства не відповідає, тобто не містить систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового законодавства із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Крім того, як вбачається із змісту вказаного акту перевірки, єдиною підставою винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень з'явилась наявність актів інших податкових органів. Проте, правове значення мають факти здійснення господарських операцій безпосередньо між учасниками цих операцій, на підставі яких сформовані дані податкового обліку. Відносини між учасниками попередніх господарських операцій щодо постачання товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на факт реальності господарських операцій, вчинених між останнім платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Проте, відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Разом з тим, ст. 61 Конституції України передбачено, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, а тому органи державної податкової служби України не позбавлені права та можливості вжити необхідних заходів у тому числі примусового характеру до порушників податкового законодавства (анулювати реєстрацію платника ПДВ, донарахувати суму податку, звернутися до суду з позовом про скасування державної реєстрації тощо).

Чинним законодавством України не передбачено обов'язку платника податків, а також не надано йому права перевіряти достовірність даних, які вказуються контрагентом в його первинних документах, а також контролювати показники податкової звітності по податках та обов'язкових платежах. Це саме стосується і перевірки платником податків намірів контрагентів щодо сплати ними державі податків.

Суд зазначає, що одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків.

Жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини.

Стаття 204 Цивільного кодексу України закріплює принцип презумпції правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він невизнаний судом недійсним.

Згідно з ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Отже, підставою вважати правочин нікчемним являється його недійсність, встановлена законом, а не актами перевірки, які б факти в цьому акті не були відображені.

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У складі цивільного правопорушення, передбаченого ст. 228 ЦК України міститься обов'язкова ознака - специфічна мета - порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Наявність мети, включеної до складу правопорушення підлягає обов'язковому доведенню.

Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника - фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю.

При цьому, наявність мети зазначеної в диспозиції ст. 228 ЦК України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями Кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину.

Відповідачем не надано доказів фактів порушення конституційних прав чи свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконного володіння ним внаслідок укладання та виконання позивачем та його контрагентом спірного правочину.

Відповідачем також не доведено наявності мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, а також існування умислу у позивача чи його контрагента, як обов'язкової ознаки для визнання правочину нікчемним та застосування адміністративно-господарських санкцій.

Отже, належних доказів нікчемності правочину, укладеному між позивачем та ФОП ОСОБА_5, відповідач не надав, а також не надав доказів визнання цих правочинів недійсними судом.

Таким чином, обставини, наведені відповідачем у акті перевірки, є недостатніми для висновку про наявність підстав для того, щоб вважати, що угода, укладена з вказаним контрагентом позивача, є нікчемною та не спричиняє реального настання правових наслідків, і відповідно для винесення податкових повідомлень-рішень.

Що стосується доводів Публічного акціонерного товариства «Дніпровський металургійний завод ім. Ф.Е. Дзержинського» про порушення відповідачем строків давності при винесені оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 102.1 ст. 102 Податкового кодексу України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку. У разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов'язань за такою податковою декларацією протягом 1095 днів з дня подання уточнюючого розрахунку.

З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що відповідач мав право самостійно визначити суму грошових зобов'язань не пізніше закінчення 1095 дня, тобто до 20.01.2013 року включно.

Частиною 2 статті 71 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач не довів правомірність винесення ним оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Керуючись ст. 158-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську Державної податкової служби від 18.01.2013р. № 0000021500 про завищення від'ємного значення податку на додану вартість за грудень 2009р. у розмірі 4800 грн., № 0000011500 від 18.01.2013 р. про завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 2009 рік у розмірі 52800 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства «Дніпровський металургійний завод ім. Ф.Е. Дзержинського» (код ЄДРПОУ 05393043) судовий збір у сумі 149,11 грн.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 06 жовтня 2014 року

Суддя О.В. Серьогіна