Постанова № 40937554, 07.10.2014, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 жовтня 2014 р.м.ОдесаСправа № 490/9379/13-а

Категорія: 10 Головуючий в 1 інстанції: Марич Є. В.

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого - Милосердного М.М.,

суддів - Алєксєєва В.О. та Бітова А.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі міста Миколаєва на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 05 березня 2014 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі міста Миколаєва визнання протиправною та скасування вимоги, зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И Л А :

У серпні 2013 року ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України (далі - УПФУ) в Центральному районі м. Миколаєва, про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату недоїмки від 05.07.2013р. № Ф 1597/1 в розмірі 5766,45 грн., також просила зобов'язати припинити нарахування єдиного внеску.

В обґрунтування позовних вимог зазначалося, що позивач отримує пенсію за віком, добровільної згоди на відрахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування не надавала, в зв'язку з чим вважає вимогу від 05.07.2013р. № Ф 1597/1 незаконною та такою, що підлягає скасуванню.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 05 березня 2014 року позовні вимоги задоволено частково. Суд визнав протиправною та скасував оскаржувану вимогу. Суд присудив позивачу понесені нею судові витрати (судовий збір) у сумі 114,11 грн. з Державного бюджету України. Також, суд стягнув з УПФУ в Центральному районі м. Миколаєва судовий збір в сумі 114,11 грн.

Не погоджуючись з рішенням суду, начальником УПФУ в Центральному районі м. Миколаєва подана апеляційна скарга, в якій зазначено, що вказана постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, тому підлягає скасуванню з ухваленням нової постанови про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрована в якості фізичної особи-підприємця виконавчим комітетом Миколаївської міської ради 07.06.2004 року за № 25220170000029874. Позивач є платником єдиного податку з 01.01.2012, що підтверджується свідоцтвом серії НОМЕР_1 та пенсіонером у разі втрати годувальника, про що свідчить пенсійне посвідчення серії НОМЕР_2.

Підставою звернення до суду стало отримання вимоги про сплату недоїмки від 05.07.2013 № Ф-1597/1, в якій зазначено, що станом на 01.07.2013р. заборгованість зі сплати єдиного внеску, штрафів та пені становить 5766,45 грн.

Вирішуючи справу та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивач досягла пенсійного віку у розумінні ч. 1 ст. 26 "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", тому незалежно від виду пенсії, яку вона отримує, має право на звільнення від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за себе.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, та вважає необхідним зазначити наступне.

Право жінок на пенсію за віком, що передбачено ч. 1 статті 12 "Про пенсійне забезпечення" та ч. 1 ст. 26 "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" у редакціях, чинних на час виникнення спірних відносин, пов'язується, зокрема, із досягненням 55 років.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" платниками єдиного внеску є фізичні особи-підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

За приписами частини 4 статті 4 цього Закону (зі змінами та доповненнями, внесеними Законом № 3609-VI, які набули чинності 6 серпня 2011 року), особи, зазначені у п. 4 ч. 1 цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів також вважає, що від сплати єдиного внеску звільняються ті фізичні особи-підприємці, які обрали спрощену систему оподаткування і є пенсіонерами за віком, в тому числі і позивач у справі.

З викладеного випливає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення позовних вимог, оскільки визначальним критерієм надання пільг щодо звільнення від сплати єдиного внеску, згідно ч. 4 ст. 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" є досягнення фізичною особою-підприємцем пенсійного віку в розумінні ст. 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Зазначений висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, викладеного у постанові від 15 квітня 2014 року (справа №21-59а14), висновки якого, в силу частини 1 статті 244-2 КАС України, є обов'язковими.

Разом з тим, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов до помилкового висновку про стягнення з відповідача судових витрат, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, таки судові витрати компенсуються за рахунок Державного бюджету України.

Отже, виходячи з вищевикладеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно по суті вирішив справу, однак ним помилково застосовано норми права, а тому постановлене судове рішення на підставі п. 1 ч. 1 ст. 201 КАС України підлягає зміні.

Керуючись ст. ст. 195, 197, 198, 201, 205, 207, 254 КАС України, судова колегія,

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду в Центральному районі міста Миколаєва - залишити без задоволення.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 05 березня 2014 року - змінити, виклавши резолютивну частину постанови в наступній редакції:

"Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати вимогу управління Пенсійного фонду України в Центральному районі міста Миколаєва від 05.07.2013 № Ф-1597/1 про сплату суми недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у сумі 5766,45 грн.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 114 грн."

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий: Милосердний М.М.

Судді: Алєксєєв В.О.

Бітов А.І.