Ухвала суду № 40937048, 14.10.2014, Апеляційний суд Київської області

Справа № 381/2467/14-ц Головуючий у І інстанції Соловей Г.В.Провадження № 22-ц/780/5452/14 Доповідач у 2 інстанції ПоліщукКатегорія 58 14.10.2014

УХВАЛА

Іменем України

14 жовтня 2014 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого судді: Поліщука М.А.,

суддів: Малорода О.І., Ігнатченко Н.В.

при секретарі: Бобку О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 25 липня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про відібрання малолітньої дитини, -

В С Т А Н О В И Л А:

У травні 2014 року ОСОБА_3 звернулась до суду із вказаним позовом та просила відібрати малолітню дитину ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1, де- б вона не знаходилась у її батька ОСОБА_1, який проживає за адресою: АДРЕСА_2, та передати дитину матері

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області від 18.12.2013 року визначено місце проживання їх малолітньої доньки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, за місцем проживання матері - ОСОБА_3 Рішення суду набрало законної сили. Після звернення до виконавчої служби з виконавчим листом від 02.04.2014 року ВДВС Фастівського МУЮ було відмовлено у відкритті виконавчого провадження та повернуто виконавчий документ з підстав відсутності заходів примусового виконання рішення. Також позивач зазначала, що відповідач відмовляється виконувати рішення суду в добровільному порядку. Вказувала, що після набрання вказаним рішенням законної сили вчинила відповідні дії, а саме здійснила реєстрацію дочки за адресою: АДРЕСА_1 та отримала виконавчий лист.

Рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області від 25 липня 2014 року позов задоволено. Вирішено відібрати малолітню ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 від ОСОБА_1 і передати її матері ОСОБА_3.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку про відхилення апеляційної скарги із наступних підстав.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив із того, що рішенням Фастівського міськрайонного суду від 18 грудня 2013 року, яке набрало законної сили, визначено місце проживання малолітньої ОСОБА_4 за місцем проживання її матері ОСОБА_3 і вказане рішення суду є невиконаним.

Також суд вказав, що будь-якого іншого судового рішення про зміну місця проживання дитини сторонами не надано.

Колегія суддів погоджується із вказаними висновками суду першої інстанції, так як вони відповідають обставинам справи і вимогам закону.

Відповідно до ст.161 Сімейного кодексу України якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

Статтею 163 ч.2 Сімейного кодексу України визначено, що батьки мають право вимагати відібрання малолітньої дитини від будь-якої особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду.

Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області від 18 грудня 2013 року місцем проживання малолітньої ОСОБА_4, визначено місце проживання разом з матір'ю - ОСОБА_3.(а.с. 20-21).

Ухвалою апеляційного суду Київської області від 27 лютого 2014 року вказане рішення суду залишено без змін, тобто набрало законної сили в установленому законом порядку. (а.с. 6-7).

Суд правильно виходив із того, що відповідно до ч.3 ст.61 ЦПК України не підлягає доказуванню та обставина, що місцем проживання малолітньої дитини ОСОБА_4 визначено місце проживання разом з матір'ю - ОСОБА_3.

За вказаних обставин суд прийшов до вірного висновку, що дії ОСОБА_1 щодо визначення місця проживання доньки ОСОБА_4 за своїм місцем проживання, тобто із батьком, є незаконними, за змістом ч.2 статті 163 Сімейного кодексу України ОСОБА_3 має право вимагати відібрання дитини від ОСОБА_1, який тримає дитину у себе не на підставі закону або рішення суду і позовні вимоги є підставними та ґрунтуються на вимогах закону.

Колегія суддів також враховує, що рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області від 8 квітня 2014 року за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 припинено з 4 березня 2014 року стягнення аліментів на підставі виконавчого листа №2/381/1116/13 виданого 18 грудня 2013 року.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання доньки ОСОБА_4 у розмірі 1\4 частини усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 4 березня 2014 року до досягнення дитиною повноліття. (а.с.11-12).

Рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстав для його скасування при апеляційному розгляді не встановлено.

Доводи апеляційної скарги на те, що суд в порушення норм процесуального права розглянув справу без участі відповідача не заслуговують на увагу, оскільки суд провів заочний розгляд справи і ухвалив заочне рішення, що відповідає положенням глави 8 ЦПК України.

Відповідно до ст.231 ЦПК України заява ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення ухвалою суду від 11 серпня 2014 року залишена без задоволення.

Інші доводи апелянта на те, що суд розглянув справу без висновку служби в справах дітей при Фастівському міськвиконкомі про доцільність проживання дитини із батьком, ухвалив рішення всупереч ст.19 Сімейного кодексу України за відсутності відповідача, прокурора та служби в справах дітей підлягають відхиленню із наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції ОСОБА_1 не надав іншого висновку органу опіки і піклування про доцільність визначення місця проживання дитини із батьком. Судом вказано, що при розгляді справи за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визначення місця проживання дитини та зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визначення місця проживання дитини було досліджено висновок органу опіки і піклування, яким визначено місце проживання дитини із матір'ю.

Відповідно до ст.19 Сімейного кодексу України представник органу опіки і піклування приймав участь у розгляді справи щодо визначення місця проживання малолітньої дитини.

По спору між батьком і матір'ю щодо місця проживання малолітньої дитини відповідно до ст.161 Сімейного кодексу України є рішення суду.

Правовою підставою позову про відібрання малолітньої дитини позивачем зазначено невиконання відповідачем рішення суду, що відповідає способам захисту цивільного права, встановленим законом.

Інші доводи апеляційної скарги про неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права є необґрунтованими і не спростовують висновків суду.

Керуючись ст. 308, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.

Заочне рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 25 липня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: