Ухвала суду № 40937031, 13.10.2014, Апеляційний суд Київської області

Справа № 1027/6048/12 Головуючий у І інстанції Бончев І.В.Провадження № 11-кп/780/845/14 Доповідач у 2 інстанції Рудніченко О.М.Категорія 28 13.10.2014

УХВАЛА

Іменем України

13 жовтня 2014 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого судді Рудніченко О.М.,

суддів Ігнатюка О.В., Гайдай Р.М.,

при секретарі Журавель К.Б.,

за участю:

прокурора Стаховської Н.О.,

захисника ОСОБА_2,

обвинуваченого ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відео конференції кримінальне провадження за апеляційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на вирок Фастівського міськрайонного суду Київської області від 24 липня 2013 року, яким:

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Фастова Київської області, проживаючого по АДРЕСА_1 інваліда ІІ гр., не працюючого, з середньою спеціальною освітою, розлученого, українця, громадянина України, судимого,

- 17.09.1996 вироком Вишгородського районного суду Київської області за ч. 2 ст. 229-6 КК України (в редакції 1960 року) до двох років позбавлення волі;

- 16.11.1999 вироком Фастівського міського суду Київської області за ч. 2 ст. 140, ч. 3 ст. 140 КК України (в редакції 1960 року) до чотирьох років позбавлення волі з конфіскацією майна;

- 19.05.2004 вироком Фрунзенського районного суду міста Харкова за ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 186 КК України до п'яти років позбавлення волі, покарання за яким відбув повністю 08.12.2008, тобто такого, що в силу ст. 89 КК України має судимість;

- 11.08.2010 вироком Фастівського міськрайонного суду Київської області за ч. 2 ст. 185 КК України до двох років позбавлення волі із застосуванням ст. 75 КК України, постановою Фастівського міськрайонного суду Київської області від 07.09.2011 звільнений від покарання,

визнано винним за ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 309 та ч. 1 ст. 122 КК України до покарання: за ч. 1 ст. 263 КК України - позбавлення волі строком на чотири роки; за ч. 1 ст. 309 КК України - позбавлення волі строком на два роки та шість місяців; за ч. 1 ст. 122 КК України - позбавлення волі строком на три роки. За сукупністю злочинів, відповідно до ст. 70 КК України, визначено ОСОБА_3 остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у виді позбавлення волі строком на чотири роки, -

В С Т А Н О В И Л А:

За вироком суду, в один з днів кінця серпня 2012 року, в денний час, маючи судимість за умисний злочин ОСОБА_3, в лісі, що розташований поруч з селом Веприк Фастівського району Київської області, знайшов вогнепальну зброю - придатну до стрільби, перероблену, а тому незаконно виготовлену саморобним способом, шляхом укорочення ствола та виготовлення пістолетного руків'я, обріз мисливської одноствольної гладкоствольної рушниці марки «ІЖ-К» 16-го калібру, серії Г, НОМЕР_1, 1950 року виготовлення, під штатний патрон, який знаходився в патроннику, та всупереч громадської безпеки у частині убезпечення від порушення правил обороту вогнепальної зброї і бойових припасів, відповідним державним органам його не здав, умисно його у такий спосіб набувши, тобто придбавши.

У той же день ОСОБА_3, без передбаченого дозволу, одразу, умисно перемістив обріз мисливської рушниці з одним штатним мисливським патроном, в руках, безпосередньо при собі, до сараю власного домоволодіння по АДРЕСА_1 де став його там же незаконно зберігати в обраному місці.

03.09.2012 близько 00 год. 25 хв. працівниками міліції саме на території цього домоволодіння було виявлено і вилучено у ОСОБА_3 вказану вогнепальну зброю.

В інший день кінця серпня 2012 року, в денний час, ОСОБА_3, на полі, що розташоване поруч з районом «Заріччя» у місті Фастові Київської області, знайшов і умисно, для особистого вживання без мети збуту, зірвав кілька рослин дикоростучої коноплі, тим самим незаконно придбав наркотичний засіб - канабіс, з яким повернувся до власного домоволодіння по АДРЕСА_1 де одразу долонями рук обірвав з рослини листя, подрібнив їх та залишив підсушувати в шести згортках у сараї на горищі. Тим самим незаконно виготовив без мети збуту особливо небезпечний наркотичний засіб - канабіс, масою 78,79 гр., 17,16 гр., 8,87 гр., 7,41 гр., 6,15 гр., 29,84 гр., відповідно, а всього загальною масою 148,22 гр., який там же став незаконно зберігати.

03.09.2012 близько 12 год. 55 хв. працівниками міліції саме там було виявлено і вилучено у ОСОБА_3 наркотичний засіб. Вилучена у ОСОБА_3 речовина є особливо небезпечним наркотичним засобом - канабісом, обіг якого заборонено згідно з Переліком, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України № 770 від 06.05.2000 (Таблиця 1, Список № 1), розмір якого не становить великий (Таблиця 1, затверджена наказом МОЗ України № 188 від 01.08.2000).

02.09.2012 близько 21 год. 00 хв., ОСОБА_3, в стані алкогольного сп'яніння перебував на місці загального відпочинку місцевих мешканців, що розташоване вздовж берегу озера поруч з будинком № 25 провулку Чапаєва в місті Фастові Київської області, де в цей час відпочивали його знайомі - ОСОБА_4 та ОСОБА_5 Відчуваючи після сварки з ОСОБА_4, який став його ображати у нецензурній формі, раптово виниклу до нього неприязнь, а також мотивуючи свої подальші дії помстою за таку образу, ОСОБА_3 вирішив у спосіб застосування вогнепальної зброї, яку протиправно зберігав, заподіяти шкоду його здоров'ю у вигляді нанесення йому саме таких тілесних ушкоджень, які в момент заподіяння не будуть небезпечними для його життя і не потягнуть за собою наслідків у вигляді спричинення останньому загрозливих для життя явищ, але таких, що спричинять тривалий розлад здоров'я.

Доводячи цей злочинний умисел до кінця, ОСОБА_3 спочатку повернувся до власного помешкання та приблизно через двадцять - тридцять хвилин прибув на теж саме місце з обрізом мисливської рушниці марки «ІЖ-К» 16-го калібру, серії Г, НОМЕР_1, в патроннику якої знаходився один заряджений шротом штатний патрон, сховався у кущах, а коли через кілька хвилин знову почув, що ОСОБА_4 в бесіді з ОСОБА_5 та ОСОБА_6 продовжує нецензурно виражатися на його адресу, з відстані до трьох метрів умисно здійснив один прицілений постріл в бік ОСОБА_4 в нижню частину тулуба, спричинивши у спосіб сліпого вогнепального поранення вогнепальною зброєю з дією ранячого знаряддя (шроту) потерпілому ОСОБА_4 умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження у вигляді рани верхньої третини лівого стегна з відкритим переломом шийки стегнової кістки, тобто умисне тілесне ушкодження, що спричинило тривалий розлад здоров'я.

В апеляційній скарзі прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, просить вирок скасувати у зв'язку з невідповідністю висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам справи, ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_3 засудити до за ч. 1 ст. 309 КК України до трьох років позбавлення волі, за ч. 1 ст. 263 КК України до чотирьох років позбавлення волі, за ч. 3 ст. 15 ч. 1 ст. 115 КК України до восьми років позбавлення волі. На підставі ст. 70 КК України, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим остаточно призначити покарання у виді восьми років позбавлення волі. Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави процесуальні витрати за проведення судово-хімічної експертизи в розмірі 588 грн. 48 коп., за проведення експертизи по рахунку №617/ВКД від 21.09.2012 в розмірі 411 грн. 60 коп., за проведення судово-хімічної експертизи вибухових речовин, продуктів вибуху та пострілу по рахунку № 1494/х від 14.11.2012 в розмірі 2122 грн. 56 коп.

Заслухавши доповідача, думку прокурора, який свою апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити, пояснення обвинуваченого та його захисника, які заперечували проти задоволення апеляційної скарги прокурора, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Відповідно до вимог ст. 404 КПК України, апеляційний суд переглядає судові рішення суду першої інстанції у межах апеляційної скарги. У зв'язку з цим, апеляційний суд не наводить доводів на підтвердження тих висновків суду першої інстанції, які не оскаржено в апеляційній скарзі.

З апеляційної скарги прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції вбачається, що висновок суду про доведеність вини обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення за ч.1 ст.263, ч.1 ст.309, за обставин, викладених у вироку та правильність кваліфікації його дій, не оспорюються, а тому апеляційним судом не перевіряються.

Доводи апеляційної скарги прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, про те, що дії обвинуваченого ОСОБА_3 неправильно перекваліфіковані судом першої інстанції з ч.3 ст.15 ч.1 ст.115 КК України на ч.1 ст.122 КК України, на думку колегії суддів, є необґрунтованими.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду № 2 від 07.02.2003 року «Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров»я особи» питання про умисел необхідно вирішувати виходячи із сукупності всіх обставин вчиненого діяння, зокрема враховувати спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію поранень та інших тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного і потерпілого, що передувала події,їх стосунки. Визначальним при цьому є суб»єктивне ставлення винного до наслідків своїх дій: (при умисному вбивстві настання смерті охоплюється умислом винного, а в разі заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, яке спразнило смерть потерпілого, ставлення винного до її настання характеризується необережністю).

Умисне вбивство може бути вчинене з прямим умислом, коли винний усвідомлює суспільно небезпечних характер свого діяння, передбачає його суспільно небезпечні наслідки у вигляді смерті іншої людини і бажає її настання, або з непрямим умислом - коли винний хоча і не бажає настання смерті іншої людини, але свідомо припускає її настання.

В ч. 3 ст. 15 КК України визначено, що замах на вчинення злочину є незакінченим, якщо особа з причин, що не залежали від її волі, не вчинила усіх дій, які вважала необхідними для доведення злочину до кінця.

Як свідчить аналіз матеріалів справи, висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_3 у вчинені умисного середньої тяжкості тілесного ушкодження передбаченого ч.1 ст. 122 КК України, ґрунтуються на сукупності зібраних у справі, досліджених судом та викладених вироком доказів, а саме:

- пояснення потерпілого ОСОБА_4, який за відсутності будь- яких даних про наявність при цьому особистого інтересу, як на стадії досудового розслідування (т. 1 а.к.п. 53), так і в судовому засіданні, не приховуючи фактів ініціювання конфлікту, образливого ставлення до ОСОБА_3, давав детальні і послідовні показання щодо всіх цих фактичних обставин злочину, у тому числі і самих його мотивів та цілей, до моменту, коли почув постріл, який, як він бачив зробив ОСОБА_3, після чого він відчув різкий біль в області верхньої третини лівого стегна (указавши на це місце в судовому засіданні) та втратив свідомість. Як при цьому наголошував потерпілий, на протязі останніх чотирнадцяти років, тобто з моменту знайомства з ОСОБА_3, він перебував з ним в приятельських стосунках, періодично разом вживали алкогольні напої, між ними ворожнечі, конфліктів з будь якого приводу ніколи не було. Не допустив потерпілий і будь яких інших мотивів, ніж ті, які були встановлені в судовому засіданні. Як також категорично зазначив потерпілий, він не впевнений в тому, що при зазначених обставинах ОСОБА_3 бажав спричинити йому смерть, оскільки відстань між ними була незначною і саме цей фактор не завадив би тому здійснити саме прицільний постріл в життєво важливі органи, а не по ногах. Свої показання потерпілий ОСОБА_4 підтвердив в судовому засіданні і під час одночасного допиту між ним та обвинуваченим ОСОБА_3, який повністю з ними погодився.

- показами обвинуваченого ОСОБА_3, який підтвердив у судовому засіданні, у тому числі і під час одночасного допиту між ним, а також потерпілим ОСОБА_4, свідками ОСОБА_5, ОСОБА_6 всі відповідні обставини з фактичного боку, у тому числі спільного з ними вживання алкогольних напоїв, образи в його адресу з боку саме потерпілого ОСОБА_4, повернення додому, де саме він взяв обріз мисливської рушниці, подальшого прибуття до місця спільного відпочинку, перебування і очікування в кущах, а потім, після повторних висловлювань на його адресу з боку потерпілого образливих нецензурних висловів, у зв'язку з цим пострілу в його бік. Як далі уточнював обвинувачений, наміру на спричинення потерпілому ОСОБА_4 саме умисних тілесних ушкоджень він не мав, фактично намагався пострілом, який вважав направленим у землю перед потерпілим, лише його налякати, а тому переконаний, що влучив у нього випадково, незрозуміло як. Водночас, ОСОБА_3 визнав, що у нього конфліктів з потерпілим ніколи не було, вони періодично зустрічались, разом вживали алкогольні напої, мали спільних друзів. Чому він при таких обставинах вирішив застосувати стосовно потерпілого зброю пояснити не міг, вважаючи, що це є наслідком алкогольного сп'яніння зі сторони їх обох. Після пострілу, коли його дії став у законний спосіб припиняти свідок ОСОБА_5, він одразу пішов додому, де ліг відпочивати, рушницю не ховав, а лише поклав її під диваном на якому відпочивав. При цьому правоохоронним органам про подію не повідомив і карету швидкої допомоги не викликав, оскільки вважав, що це зроблять інші особи. Будь яких подальших спроб повернутись на місце відпочинку та у будь який спосіб домогтися спричинити смерть потерпілого він не здійснював;

- протоколом огляду місця події проводився 02.09.2012 у період з 22 год. 00 хв. до 22 год. 33 хв. на місцевості, яка розташована у м. Фастові по провулку Чапаєва поряд з озером, яке розташоване напроти будинку №25. (т. 1 а.к.п. 18-22);

- протоколом огляду місця події, який проводився 02.09.2012 у період з 23 год. 00 хв. до 23 год. 20 хв. в приміщенні Фастівської ЦРЛ, речових доказів, речі потерпілого ОСОБА_4, які були вилучені одразу після його доставки до лікувального закладу, дійсно мають на собі сліди як унаслідок їх пошкодження складовою вогнепального пострілу, так і зберегли на собі наслідки отриманих потерпілим тілесних ушкоджень, видимим проявом чого виступають схожі на кров чисельні плями. При цьому дірка, що утворилась внаслідок пострілу, розташована по висоті до 15 см. від нижнього зрізу сорочки (т. 1 а.к.п. 27-30);

- протоколом огляду місця події, який проводився 02.09.2012 у період з 23 год. 25 хв. до 23 год. 50 хв. в приміщенні Фастівської ЦРЛ, речових доказів - фрагментів шроту, зазначені об'єкти були видалені медичними працівниками з рани потерпілого ОСОБА_4 під час його госпіталізації до лікувального закладу (т. 1 а.к.п. 32-33);

- протоколом огляду місця події, який проводився 03.09.2012 у період з 00 год. 25 хв. до 01 год. 00 хв. за місцем проживання обвинуваченого ОСОБА_3, речовий доказ, працівниками міліції був виявлений і вилучений на городі у закопаному виді, обгорнутий у простирадло обріз мисливської рушниці марки «ІЖ-К» 16-го калібру, серії Г, НОМЕР_1, в патроннику якого патронів не було (т. 1 а.к.п. 36-39);

- показами свідка ОСОБА_5, який повідомив, що 02.09.2012 близько 21 год. 00 хв., ОСОБА_3 дійсно в стані алкогольного сп'яніння перебував на місці загального відпочинку місцевих мешканців, що розташоване вздовж берегу озера, розташованого поруч з провулком Чапаєва в місті Фастові Київської області, де в цей час відпочивали в тому числі він та потерпілий ОСОБА_4 та вони вживали алкогольні напої разом з першим. При цьому будь яких конфліктів до цього не було. Сам особисто він перебував в добрій свідомості, поводив себе адекватно, а ОСОБА_3 та ОСОБА_4, навпаки, перебували у стані сильного алкогольного сп'яніння. В якусь мить він побачив, як ОСОБА_3 разом з ОСОБА_4 відійшли трохи в бік від нього та про щось почали сваритися, після чого перший наніс потерпілому один удар, у зв'язку з чим він підбіг до них та, захищаючи потерпілого, наніс ОСОБА_3 один удар у відповідь, що змусило останнього залишити зазначене місце і протягом наступного часу приблизно до однієї години він його не бачив. Але при цьому ОСОБА_3, залишаючи це місце став їм погрожувати розправою, не виказуючи того, що їх повбиває. Як далі показав свідок, за час відсутності обвинуваченого, до них з ОСОБА_4 приєднався їхній товариш - ОСОБА_6, з яким вони втрьох стояли біля кущів навпроти повороту озера та балакали про свої справи. Коли вони пригадали про обставини конфлікту між ОСОБА_3 та ОСОБА_4, останній знову став нецензурно висловлюватись на адресу того, при тому, що саме в цей час ОСОБА_3 в полі їхнього зору не було і де саме той повинен був перебувати вони навіть не здогадувались, вважаючи, що той до них не повернеться. Як при цьому уточнив свідок, приблизно через 10 - 15 сек. після того, як ОСОБА_4, став нецензурно висловлюватись на адресу ОСОБА_3 він почув голосне викрикування обвинуваченим в бік потерпілого «ХТО?», одночасно з цим і постріл, та побачив слід характерного світіння, що виникає внаслідок згоряння пороху, який був направлений з кущів (куди саме він стояв обличчям під час розмови) в бік потерпілого ОСОБА_4 по висоті на рівні приблизно до одного метру від землі (саме на рівні половини зросту особи середньої статури) та на відстані до трьох - чотирьох метрів від зрізу кущів до останнього. При цьому постріл був спрямований виключно в бік потерпілого, оскільки ні його, ні ОСОБА_6, які стояли поруч шротом не зачепило. Одразу після пострілу ОСОБА_4 упав на землю, він обернувся в бік кущів і побачив силует ОСОБА_3 на відстані до півтора метру від них. Зрозумівши, що це саме ОСОБА_3 здійснив постріл, він одразу кинув в його бік камінь, який лежав поруч, а коли той упав, накинувся на нього та став вживати заходів для припинення злочину. Після цього ОСОБА_3 зник з поля його зору. Зброю він також забрав разом із собою. Як категорично зазначав свідок, що після пострілу ОСОБА_3 не підходив і не запитував про стан потерпілого, оскільки саме він заважав будь яким його діям. Вважав, що саме стан алкогольного сп'яніння став у нагоді конфлікту між обвинуваченим та потерпілим, а також подальший дій першого щодо застосування зброї, оскільки вони раніше не конфліктували та мали між собою добрі стосунки. Також допускає, що ОСОБА_3 саме у тій ситуації не бажав смерті потерпілого. При цьому свідок в судовому засіданні категорично заявив, що причин оговорювати ОСОБА_3 у нього не має. Свої показання свідок ОСОБА_5 підтвердив в судовому засіданні і під час одночасного допиту між ним та обвинуваченим ОСОБА_3, який повністю з ними погодився. Свідком в судовому засіданні крім того власноручно складено план-схему місця події, на якій він зобразив, як на його думку, точні місця розташування, своє, ОСОБА_4, ОСОБА_6, а також місця, відстані та напряму, з якого був здійснений постріл. Вцілому аналогічні показання щодо цих обставин кримінального провадження давав свідок і під час його допиту 02.09.2012 року (т. 1 а.к.п. 56-59) на стадії досудового розслідування.

- показами свідка ОСОБА_6, які є аналогічні за змістом і повністю підтверджують при цьому факти свого прибуття в тверезому стані на берег у той час, коли там в стані алкогольного сп'яніння перебували лише ОСОБА_4 та ОСОБА_5, бесіди між ними трьома коло кущів, нецензурних висловів у цей час з боку ОСОБА_4 в адресу ОСОБА_3, направленого пострілу з кущів по висоті на рівні приблизно до одного метру від землі (саме на рівні половини зросту особи середньої статури) та на відстані до трьох - чотирьох метрів від зрізу кущів в бік саме ОСОБА_4 приблизно через п'ятнадцять секунд після нецензурних висловлювань зі словами «Хто я такий?», в судовому засіданні свідок ОСОБА_6 вказав, уточнивши при цьому, що як результат такого пострілу, потерпілий одразу упав на живіт, а він зі сторони пострілу побачив саме ОСОБА_3, який виходив з кущів з обрізом мисливської зброї в руках, зрозумівши, що стріляв саме він. Після цього між ОСОБА_5, який як внаслідок кинувся на ОСОБА_3, та останнім відбулась короткочасна бійка, після якої останній пішов з цього місця зі зброєю у руках. Вважає, що саме стан алкогольного сп'яніння став у нагоді щодо застосування ОСОБА_3 зброї та допускає, що останній не бажав вбити у такий спосіб потерпілого, оскільки постріл був направлений у нижню половину його тіла. При цьому свідок в судовому засіданні категорично заявив, що причин оговорювати ОСОБА_3 у нього не має. Свої показання свідок ОСОБА_6 підтвердив в судовому засіданні і під час одночасного допиту між ним та обвинуваченим ОСОБА_3, який повністю з ними погодився, і крім того уточнив їх під час одночасного допиту між ним та свідком ОСОБА_5 Свідком в судовому засіданні крім того власноручно складено план-схему місця події, на якій він зобразив, як на його думку, точні місця розташування, своє, ОСОБА_4, ОСОБА_5, а також місця, відстані та напряму, з якого був здійснений постріл. Вцілому аналогічні показання щодо цих обставин кримінального провадження давав свідок і під час його допиту 19.09.2012 року (т. 1 а.к.п. 60) на стадії досудового розслідування.

- показами свідка ОСОБА_7, яки є знайомим потерпілого, в судовому засіданні пояснив, що 02.09.2012 близько 21 год. 00 хв. він перебував на озері, розташованому поруч з провулком Чапаєва в місті Фастові Київської області, ловив рибу і побачив ОСОБА_3, який йшов зі сторони озера та вголос балакав про те, що візьме зброю і постріляє. Оскільки він не зрозумів причину такої поведінки обвинуваченого, то одразу пішов в бік іншого озера, звідки саме йшов обвинувачений, де побачив перебуваючих у стані алкогольного сп'яніння ОСОБА_4 з ОСОБА_5, яким про це розповів, а вони у свою чергу також йому повідомили про те, що ОСОБА_3 погрожував саме їм і вони про це добре знають. При цьому пояснили, що ОСОБА_3 вже не повернеться на берег. Як також пояснив свідок, приблизно через пів години він почув з боку того місця, де відпочивали ОСОБА_4 та ОСОБА_5 постріл, одразу направився в те місце, а по дорозі зустрів ОСОБА_3, який тримав в руках обріз мисливської зброї і мовчки йшов у бік вулиці 12-го грудня. Підійшовши до того місця він побачив, що на землі животом донизу лежав ОСОБА_4, з під нього витікала кров, поруч нікого не було, трохи пізніші підійшов ОСОБА_5, а він особисто зателефонував і викликав карету швидкої допомоги. Самих обставин пострілу він не бачив. При цьому свідок в судовому засіданні категорично заявив, що причин оговорювати ОСОБА_3 у нього не має. Такі самі показання щодо цих обставин кримінального провадження давав свідок і під час його допиту 10.09.2012 (т. 1 а.к.п. 61) на стадії досудового розслідування.

- висновком судово - медичної експертизи № 93/д від 19.11.2012 (т. 1 а.к.п. 141-142), яким встановлено, що при зазначених обставинах справи, при судово-медичному дослідженні документів, у потерпілого ОСОБА_4 мала місце спричинена у спосіб сліпого вогнепального поранення вогнепальною зброєю з дією ранячого знаряддя (шроту), рана верхньої третини лівого стегна з відкритим переломом шийки стегнової кістки, що спричинило розлад здоров'я терміном понад 21 добу.

- -висновком судової експертизи вибухових речовин та продуктів пострілу № 1494/х від 14.11.12 (т. 1 а.к.п. 125-129), видно, що з обріза мисливської одноствольної гладкоствольної рушниці марки «ІЖ-К» 16-го калібру, серії Г, НОМЕР_1, після останнього чищення проводились постріли. Проте, на одежі, змивах з рук, обличчя обвинуваченого ОСОБА_3, зразках його волосся, продуктів пострілу не виявлено.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно прийшов до висновку, що ОСОБА_3 під час пострілу діяв з непрямим умислом на заподіяння тілесних ушкоджень потерпілому, разом з тим, ОСОБА_3 умисел на спричинення потерпілому середньої тяжкості тілесного ушкодження реалізував повністю, виконав об»єктивну сторону злочину та завдав реальної шкоди об»єкту злочину, вчинивши тим самим закінчений злочин.

Також колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно прийшов до висновку про відсутність об»єктивних доказів, що підтверджують наявність у обвинуваченого прямого умислу на позбавлення життя потерпілого, і тому правильно кваліфікував дії обвинуваченого за ч.1 ст.122 КК України, як заподіяння потерпілому умисного середньої тяжкості тілесного ушкодження.

Доводи апеляційної скарги прокурора не спростовують висновків суду першої інстанції про відсутність в діях обвинуваченого складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.15, ч.1 ст.115 КК України. Враховуючи всі обставини вчинення злочину в їх сукупності, зокрема той факт, що у патроннику обріза був лише один патрон, обвинувачений зробив не прицільний постріл в сторону потерпілого, обвинувачений мав намір лише на спричинення потерпілому тілесних ушкоджень, спосіб заподіяння ушкоджень потерпілому, поведінку обвинуваченого та потерпілого, яка передувала події, їх відносини, колегія суддів дійшла висновку, що ОСОБА_3 не мав умислу на вбивство потерпілого, а тілесні ушкодження без мети позбавлення життя.

Доводи прокурора, викладені в апеляційній сказі, про те, що при заподіянні потерпілому тілесних ушкоджень ОСОБА_3 діяв з прямим умислом на його вбивство, не ґрунтуються на матеріалах справи.

Посилання прокурора в апеляційній скарзі на невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження, на думку колегії є необґрунтованими.

Так, судом першої інстанції в ході розгляду справи були досліджені всі докази, які містяться в матеріалах провадження та які були представлені учасниками судового розгляду, їм надана належна оцінка. Будь-які суперечності у висновках, вирок суду не містить.

Будь-яких клопотань з приводу дослідження доказів в суді апеляційної інстанції, прокурором заявлено не було.

Доводи прокурора, викладені в апеляційній сказі, про те, що свідок ОСОБА_8 зупинив подальші дії ОСОБА_3, направлені на позбавлення життя потерпілого ОСОБА_4 та доведення свого умислу на позбавлення життя потерпілого до кінця, є безпідставними, оскільки в обрізі мисливської рушниці марки «ІЖ-К» 16-го калібру, серії Г, НОМЕР_1 в патроннику знаходився лише один заряджений шротом штатний патрон. Тобто зробити ще один постріл з даної рушниці обвинувачений не мав можливості.

Посилання прокурора в апеляційній скарзі на те, що свідки ОСОБА_8 та ОСОБА_9 в ході судового слідства давали покази про те, що у ОСОБА_3 був умисел на вчинення навмисного вбивства потерпілого ОСОБА_4 є надуманими. Так, із матеріалів кримінального провадження вбачається, що жоден зі свідків судовому засіданні не підтвердив того факту, що умисел ОСОБА_3 був спрямований на навмисне вбивство потерпілого, а не на спричинення йому тілесних ушкоджень.

При призначенні обвинуваченому ОСОБА_3 покарання суд першої інстанції згідно з вимогами ст. 65 КК України врахував ступінь тяжкості вчинених ним кримінальних правопорушень, які є умисними злочинами середньої тяжкості; дані про особу винного, який: судимий за вчинення умисних корисливих злочинів, у тому числі і тяжкого, натомість належних висновків для себе не зробив і свою поведінку не виправив, а навпаки став на стійкий шлях щодо вчинення й інших умисних злочинів, але є інвалідом ІІ гр., хворіє на низку інших тяжких захворювань, у побуті за місцем проживання характеризується позитивно, на обліку у лікаря психіатра не перебуває, перебуває на обліку у лікаря нарколога з приводу опійної наркоманії.

Колегія суддів вважає, що покарання, призначене засудженому, є справедливим, необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів, відповідає загальним засадам призначення покарання, визначеним ст.ст.50, 65 КК України.

Разом з тим колегія суддів вважає за можливе задовольнити вимоги апеляційної скарги щодо вирішення питання про судові витрати та стягнення з ОСОБА_3 на користь держави витрати, пов'язані із проведення судово-хімічної експертизи в розмірі 588 грн. 48 коп., за проведення експертизи по рахунку №617/ВКД від 21.09.2012 в розмірі 411 грн. 60 коп., за проведення судово-хімічної експертизи вибухових речовин, продуктів вибуху та пострілу по рахунку № 1494/х від 14.11.2012 в розмірі 2122 грн. 56 коп.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Істотних порушень вимог кримінального чи кримінально-процесуального закону, які б давали безумовні підстави для скасування вироку, не встановлено.

Керуючись ст.ст. 392, 404, 405, 407 КПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Вирок Фастівського міськрайонного суду Київської області від 24 липня 2013 року щодо ОСОБА_3 - змінити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави витрати, пов'язані із проведення судово-хімічної експертизи в розмірі 588 грн. 48 коп., за проведення експертизи по рахунком №617/ВКД від 21.09.2012 в розмірі 411 грн. 60 коп., за проведення судово-хімічної експертизи вибухових речовин, продуктів вибуху та пострілу по рахунку № 1494/х від 14.11.2012 в розмірі 2122 грн. 56 коп.

В решті вирок залишити без змін.

Касаційна скарга на ухвалу може бути подана безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня його проголошення, а обвинувачена - у той же строк з дня вручення їй копії судового рішення.

С У Д Д І: