Рішення № 40936995, 01.10.2014, Галицький районний суд Івано-Франківської області

Єдиний унікальний номер 341/108/14-ц

Номер провадження 2/341/201/14

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2014 року Галицький районний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого судді - Гаполяка Т.В.

секретарів судових засідань - Томин Л.В., Цимбалістої О.В.

в м. Галичі розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання недійсними свідоцтв про право на спадщину та визнання права власності на частку у спадковому майні, суд

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_3 звернувся до Галицького районного суду Івано-Франківської області з позовом до ОСОБА_4, уточнивши позовні вимоги просить суд:

- визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом від 11 квітня 2005 року, зареєстроване в реєстрі за № 657 на спадкове майно - домоволодіння АДРЕСА_1, видане на ім'я ОСОБА_5;

- визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом від 01 березня 2011 року, зареєстроване в реєстрі за № 402 на спадкове майно - домоволодіння АДРЕСА_1, видане на ім'я ОСОБА_4;

- визнати за позивачем право власності на ? частину домоволодіння АДРЕСА_1 в порядку спадкування після смерті батьків ОСОБА_6 та ОСОБА_7.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що його батькам на праві власності належало домоволодіння АДРЕСА_1 в рівних частках - по ? кожному. В батьків було троє дітей: він - ІНФОРМАЦІЯ_1, його сестра, мати відповідача - на час смерті - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 та брат ОСОБА_8.

В 1969 році помер батько ОСОБА_6, після смерті якого відкрилась спадщина. До спадкового майна належала ? частина спірного домоволодіння. Спадкоємцями, які фактично прийняли спадщину в рівних частках (по 1/6) були: він, його мати та брат ОСОБА_8, які на час смерті батька проживали за згаданою адресою. Сестра ОСОБА_5 не прийняла спадщину після смерті батька, оскільки в цей час проживала в республіці Казахстан.

В 1995 році померла мати позивача ОСОБА_7, після смерті якої відкрилась спадщину, зокрема на належні останній 2/3 спірного домоволодіння. Спадкоємцями після смерті такої, які прийняли спадщину є він та його покійна сестра ОСОБА_5, оскільки на час смерті матері проживали за даною адресою та прийняли спадщину. Брат ОСОБА_8 станом на 1995 рік не проживав по даній, фактично не вступив в управління або володіння спадковим майном.

Відтак, після смерті батька та матері йому належить ? частина спірного домоволодіння, сестрі ОСОБА_5 належало 1/3 частина, а брату ОСОБА_8 1/6 частина. Спадкоємцем після смерті сестри ОСОБА_5 за заповітом є її син, а його племінник, відповідач ОСОБА_4

В 2013 році йому стало відомо, що Галицькою міською радою розглядається питання щодо передачі відповідачу у власність земельної ділянки по АДРЕСА_1 як власнику всього спірного домоволодіння, відтак звернувся в суд з даним позовом.

В судовому засіданні позивач позов підтримав, додатково пояснив, що за адресою: АДРЕСА_1 проживає з народження та даною адресою по даний час є зареєстрованим його місце проживання. Він переважно проживає за адресою: АДРЕСА_2, однак за адресою: АДРЕСА_1 також періодично проживає, користується будинком, господарськими спорудами, обробляє город. Його сестра до часу смерті батька ОСОБА_6 залишила будинок, працювала в республіці Казахстан, перебувала в місцях позбавлення волі. На час смерті матері в 1995 році уже проживала в м. Галичі. На час смерті батька проживав також брат ОСОБА_8.

Представники позивача - син ОСОБА_11 та ОСОБА_12 в судовому засіданні позов підтримали, надали пояснення аналогічні викладеним в позовній заяві.

Відповідач ОСОБА_4 позов заперечив. Пояснив, що є спадкоємцем за заповітом після смерті своєї матері ОСОБА_5 Його мати в період з 1963 року по 1971 рік працювала (була військовослужбовцем) у військовій частині в республіці Казахстан. В 1971 році повернулась в м. Галич та проживала за адресою: АДРЕСА_1. Він в цей період виховувався в інтернаті в м. Рогатині. На час смерті діда ОСОБА_6 в 1969 році у спірному будинку проживав дядько ОСОБА_8. На час смерті баби ОСОБА_7 з такою проживала лише його мати ОСОБА_5. Позивач побудував будинок за адресою: АДРЕСА_2, де проживає та зареєстрований. Станом на 1995 рік позивач - ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 не проживав.

Представник відповідача - адвокат ОСОБА_15 позов заперечила. Зазначила, що позивач може претендувати на певну частину спірного домоволодіння за умови, що в судовому порядку буде встановлено факт прийняття спадщини. Оскільки дана вимога не заявлена, відсутні підстави для задоволення позову, просила в такому відмовити.

Свідок ОСОБА_16 в судовому засіданні пояснив, що проживає за адресою: АДРЕСА_3. На час смерті ОСОБА_6 в будинку також проживав ОСОБА_3, доглядав батьків, здійснював поховання, використовує на даний час будинок по АДРЕСА_1, обробляє город, сад.

Свідок ОСОБА_17 в судовому засіданні пояснила, що є тещею відповідача. В 1984 році приходила на заручини по адресі: АДРЕСА_1. В цей час по даній адресі проживали ОСОБА_7 та її сваха ОСОБА_5.

Свідок ОСОБА_18 в судовому засіданні пояснила, що проживає за адресою: АДРЕСА_4. В 1995 році була на похороні ОСОБА_7. На час смерті ОСОБА_7 в будинку за адресою: АДРЕСА_1 проживала також ОСОБА_5. ОСОБА_3 проживав окремо в побудованому будинку і в 1980 році на весілля вона просила ОСОБА_3 уже з нового будинку. Діти ОСОБА_3 - ОСОБА_26 та ОСОБА_11 народились ще в старому будинку за адресою АДРЕСА_1.

Свідок ОСОБА_21 в судовому засіданні пояснила, що проживає за адресою: АДРЕСА_5. Станом на 1969 рік в будинку за адресою: АДРЕСА_1 проживали подружжя ОСОБА_6 та ОСОБА_7, син ОСОБА_3 з дружиною ОСОБА_2, дітьми ОСОБА_26 та ОСОБА_11, син ОСОБА_8. ОСОБА_3 до будинку добудував веранду. На час смерті ОСОБА_7 з такою проживала дочка ОСОБА_5.

Свідок ОСОБА_24 в судовому засіданні пояснила, що в 1971 році одружилась та прийшла проживати в АДРЕСА_6. Проживала по сусідству з ОСОБА_7. В 1971 році ОСОБА_3 проживав окремо в своєму будинку. За адресою АДРЕСА_1 проживали ОСОБА_7, її дочка ОСОБА_5, внук ОСОБА_4.

Заслухавши позивача, його представників, відповідача, його представника, свідків, дослідивши матеріали справи суд вважає, що позов слід задовольнити з наступних підстав.

Судом встановлено, що ухвалою від 14 лютого 1952 року Народного суду Галицького району Станіславської області визнано право власності на домоволодіння за подружжям ОСОБА_6 та ОСОБА_7 (аркуш 10 справи № 99 за 1952 рік).

На підставі даного рішення виконкомом Галицької міської ради народних депутатів видано свідоцтво про право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 за ОСОБА_6 та ОСОБА_7 по половині (а.с. 47).

В подружжя ОСОБА_6 та ОСОБА_7 було троє дітей: дочка ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 39) : син ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 5) та син ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_5 (а.с. 81).

Відповідно до ст. 524 ЦК України (1963 року), спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом.

Відповідно до ст. 525 ЦК України (1963 року), часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця, а при оголошенні його померлим - день, зазначений в статті 21 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 529 ЦК України (1963 року), при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. До числа спадкоємців першої черги належить також дитина померлого, яка народилася після його смерті.

Відповідно до ст. 548 ЦК України (1963 року), для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями.

Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

Відповідно до ст. 549 ЦК України (1963 року), визнається, що спадкоємець прийняв спадщину, зокрема, якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном.

Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

ІНФОРМАЦІЯ_6 року помирає ОСОБА_6, після смерті якого відкривається спадщина. До спадкового майна відноситься, зокрема, ? частина житлового будинку по АДРЕСА_1. Доказів складання заповіту померлим судом не здобуто, відтак, має місце спадкування законом.

Спадкоємцями першої черги, які прийняли спадщину та успадкували по 1/6 спірного будинку були: вдова померлого ОСОБА_7, сини ОСОБА_3 та ОСОБА_8, оскільки такі на час смерті ОСОБА_6 проживали за адресою: АДРЕСА_1, відтак фактично вступили в управління та володіння спадковим майном. Мати відповідача ОСОБА_5 не прийняла спадщини після смерті батька, оскільки протягом шести місяців з дня смерті не зверталась з заявою до нотаріуса, не вступила в управління або володіння спадковим майном. З оспорюваного свідоцтва про право на спадщину за законом від 11 квітня 2005 року, виданого на ім'я ОСОБА_5 (а.с. 10) за її заявою вбачається, що остання оформлювала право власності на спірний будинок в порядку спадкування після смерті матері ОСОБА_7 не вказуючи про прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_6

ІНФОРМАЦІЯ_7 року померла ОСОБА_7, після смерті якої відкривається спадщина. До спадкового майна відноситься, зокрема, 2/3 частин житлового будинку по АДРЕСА_1. Доказів складання заповіту померлою судом не здобуто, відтак, має місце спадкування законом.

Спадкоємцями першої черги, які прийняли спадщину та успадкували по 1/3 спірного будинку були син ОСОБА_3 та дочка ОСОБА_5, оскільки такі на час смерті матері ОСОБА_7 проживали за адресою: АДРЕСА_1, що стверджується копією паспорта позивача (а.с. 6), та копією будинкової книги (а.с. 56-57), відтак фактично вступили в управління та володіння спадковим майном. Суд бере до уваги відомості щодо зареєстрованого місця проживання позивача визначені в паспорті, оскільки місце проживання вибирається фізичною особою. Маючи паспорт з відміткою, вибраним місцем проживання, реєстрації проживання станом на 1995 рік позивача є будинок за адресою АДРЕСА_1, м. Галич.

Після смерті ОСОБА_6 та ОСОБА_7 частки спадкоємців у спадковому майні, зокрема щодо будинку АДРЕСА_1 складають: ОСОБА_3 - ?, ОСОБА_8 - 1/6, ОСОБА_5 - 1/3.

ОСОБА_5 за життя склала заповіт, за яким все своє майно заповіла відповідачу - сину ОСОБА_4 (а.с. 53).

ІНФОРМАЦІЯ_8 року ОСОБА_5 померла (а.с. 57).

Відповідно до ст. 1216 ЦК України (2003 року), спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1269 ЦК України, спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Відповідач ОСОБА_4 прийняв спадщину після смерті матері ОСОБА_5, оскільки ІНФОРМАЦІЯ_8 року звернувся до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини.

Як вбачається з оспорюваного свідоцтва про право на спадщину за законом від 11 квітня 2005 року на спадкове майно - домоволодіння АДРЕСА_1, видане на ім'я ОСОБА_5, остання успадкувала таке після смерті матері ОСОБА_5 Спадкодавцю домоволодіння належало, зокрема ? частина на підставі дублікату свідоцтва про право особистої власності на житловий будинок та ? в порядку спадкування після смерті чоловіка ОСОБА_6

Як вбачається з оспорюваного свідоцтва про право на спадщину від 01 березня 2011 року на спадкове майно - домоволодіння АДРЕСА_1, видане на ім'я ОСОБА_4 (а. с. 11) від 01 березня 2011 року, останній успадкував домоволодіння після смерті матері ОСОБА_5

Зміст свідоцтв не відповідає встановленим обставинам справи, порушує право власності позивача, відтак такі слід визнати недійсними.

За позивачем слід визнати право власності на ? частину житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 93,5 кв.м., житловою площею 41,8 кв.м. в порядку спадкування після смерті батьків ОСОБА_6 та ОСОБА_7.

Суд критично оцінює доводи представника відповідача про необхідність встановлення фактів прийняття спадщини позивачем шляхом розгляду даного питання як позовної вимоги з огляду на те, що враховуючи положення ч. 1 ст. 159 ЦПК України, судом під час розгляду справи безпосередньо досліджено докази у справі подані сторонами та враховуючи положення ст. 214 ЦК України вирішено питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються та які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.

Розгляд вимог про встановлення фактів, зокрема щодо прийняття спадщини до 2004 року, здійснюється в окремому провадженні з метою охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав, що в подальшому реалізовується в позасудовому порядку. В разі наявності спору про право, як в даному випадку, враховуючи положення п. 6 ст. 235 ЦПК України, спір по суті вирішується в порядку позовного провадження.

По справі слід провести розподіл судових витрат між сторонами в порядку визначеному ст. 88 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 15, 16, ЦК України, ст. ст. 10, 11, 60, 88, 209, 212-215 Цивільного процесуального кодексу України ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом від 11 квітня 2005 року, зареєстроване в реєстрі за № 657 на спадкове майно - домоволодіння АДРЕСА_1, видане на ім'я ОСОБА_5;

Визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом від 01 березня 2011 року, зареєстроване в реєстрі за № 402 на спадкове майно - домоволодіння АДРЕСА_1, видане на ім'я ОСОБА_4;

Визнати за ОСОБА_3 право власності на ? частину житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 93,5 кв.м., житловою площею 41,8 кв.м. в порядку спадкування після смерті батьків ОСОБА_6 та ОСОБА_7.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 243 грн. 60 коп. сплаченого судового збору.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя:Т. В. Гаполяк