Рішення № 40936777, 14.10.2014, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

14.10.2014 Справа № 920/1286/14

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційного підприємства «Логіка», м. Суми

до відповідача: Публічного акціонерного товариства «Сумський авторемонтний завод», м. Суми

про дострокове розірвання договору оренди приміщення

та за зустрічним позовом: Публічного акціонерного товариства «Сумський авторемонтний завод», м. Суми

до відповідача за зустрічним позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційного підприємства «Логіка», м. Суми

про стягнення 39256 грн. 29 коп.

Суддя В.Л.Котельницька

За участю представників сторін:

від позивача за первісним позовом: В.П.Пейков (довіреність б/н від 08.07.2014)

від відповідача за первісним позовом: Є.М.Шаматрін (довіреність б/н від 14.01.2014)

від позивача за зустрічним позовом: Є.М.Шаматрін (довіреність б/н від 14.01.2014)

від відповідача за зустрічним позовом: В.П.Пейков (довіреність б/н від 08.07.2014)

За участю секретаря судового засідання - Ю.О.Зеря

Суть спору: позивач за первісним позовом у поданій до господарського суду позовній заяві просить суд розірвати з 01.05.2014 договір оренди приміщення № 01/2014-ОП від 01.04.2014, укладений між сторонами у справі, та стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати.

Відповідач за первісним позовом подав до суду відзив на позовну заяву (вхідний реєстраційний № 10002) від 05.08.2014, в якому проти позову заперечує, вважає вимоги позивача безпідставними та необґрунтованими. Крім того, у відзиві відповідач зазначив, що він 01.08.2014 повідомив позивача про відмову від укладеного договору, у зв'язку з чим на даний момент взагалі відсутній предмет спору за цим позовом.

Позивач за зустрічним позовом просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційного підприємства «Логіка» на свою користь 39256 грн. 29 коп. заборгованості за укладеним договором оренди приміщення № 01/14-ОП від 01.04.2014, у тому числі 38258 грн. 77 коп. основного боргу, 370 грн. 00 коп. пені, 134 грн. 76 коп. - сума 3% річних, 429 грн. 76 коп. - відшкодування вартості спожитої активної електроенергії, а також стягнути з позивача витрати по сплаті судового збору.

Відповідач за зустрічним позовом подав до суду заперечення на зустрічний позов, в якому вказує що визнає частково заявлені зустрічні позовні вимоги у сумі 16800 грн. 00 коп., а саме: 12000 грн. 00 коп. за травень 2014 року та 4800 грн. 00 коп. за 12 днів червня 2014 року, оскільки відповідач за зустрічним позовом неодноразово намагався розірвати договір, а позивач за зустрічним позовом, на думку відповідача за зустрічним позовом, умисно затягував час дострокового розірвання договору з метою отримання додаткових прибутків.

Від представника позивача за зустрічним позовом до суду надійшла заява (вхідний реєстраційний № 12477 від 29.09.2014) про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач просить суд стягнути з відповідача за зустрічним позовом на свою користь 91339 грн. 41 коп., у тому числі 38258 грн. 77 коп. заборгованості з орендної плати, 430 грн. 11 коп. - суму 3% річних, 635 грн. 00 коп. пені, 492 грн. 76 коп. відшкодування вартості спожитої активної електричної енергії, 51522 грн. 77 коп. неустойки за прострочення повернення орендованого майна за договором.

Відповідачем за зустрічним позовом були подані додаткові заперечення на зустрічний позов (вхідний реєстраційний № 13184 від 14.10.2014), у якому сторона заперечує проти нарахування йому орендної плати за той час, коли відповідач не міг користуватись орендованим приміщенням не зі своєї вини.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши подані докази, суд

ВСТАНОВИВ:

01.04.2014 між ТОВ ВКП «Логіка» (позивачем за первісним позовом) та ПАТ «Сумський авторемонтний завод» (відповідачем за первісним позовом) було укладено договір оренди приміщення № 01/2014-ОП.

Відповідно до умов зазначеного договору оренди (п. 1.1.) відповідач зобов'язався передати, а ТОВ ВКП «Логіка» зобов'язалось прийняти у тимчасове платне користування нежитлове приміщення головного корпусу (автобусний цех) під літерою А-І загальною площею 3379 м2, яке знаходиться за адресою: м. Суми, пр-т Курський, 26 та належить відповідачу за первісним позовом на праві приватної власності згідно наказу Міністерства транспорту України № 633 від 14.12.1994 та переліку майна від 13.08.2008. Сторони домовились, що вартість приміщення, що орендується, складає 1000000,00 грн. Разом з приміщенням відповідач зобов'язався передати нам майно, яке знаходилось у цьому приміщенні, а саме: гідропідіймач П-112 у комплекті зі станцією - 2 шт., зборка силова ЩС4 (відсутня розводка), ЩС5 (відсутні вставки і плавки), ЩС6 (комплект) - 3шт., кран-балка Q 2т.- 2шт., кран-балка Q 2т.- 1шт. (відсутній привод переміщення балки), тепловентилятор (без електродвигунів) - З шт., випрямлювач 220-12 - 1 шт., сейф металевий - 2шт., ящик інструментальний 2-х секційний - 1шт., бойлери (у неробочому стані) - З шт.

Метою договору оренди приміщення та майна відповідно до його пункту 2 було розміщення в ньому виробничих ліній та обладнання позивача за первісним позовом.

Одночасно з підписанням договору оренди було підписано акт приймання-передачі від 01.04.2014.

У відповідності із пунктом 4.1. договору № 01/2014-ОП він вступає в дію з дати укладання і діє до 31.03.2017 включно.

Однак, як зазначає у позовній заяві позивач за первісним позовом, після підписання акту приймання-передачі приміщення, останній не мав змоги розмістити у ньому необхідне обладнання та виробничі лінії через невиконання відповідачем за первісним позовом своїх зобов'язань за укладеним договором.

Листами № 2280 від 23.05.2014 та № 2289 від 26.06.2014 позивач за первісним позовом звертався до відповідача з вимогою дострокового розірвання договору оренди приміщення, оскільки орендар фактично не має можливості з незалежних від нього обставин використовувати орендоване ним приміщення у відповідності до мети укладеного договору оренди.

01.08.2014 керівництво позивача листом № 1897 було повідомлено про те, що відповідно до положень діючого цивільного законодавства орендодавець (відповідач за первісним позовом) відмовляється від договору оренди та просить повернути це приміщення за відповідним актом приймання-передачі.

Відповідно до ч. 1 ст.759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно із положеннями ч. 1 ст. 762 вищезазначеного кодексу за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідно до ст. 782 Цивільного кодексу України наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд. У разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.

Як вбачається з матеріалів справи, повідомлення про відмову відповідача за первісним позовом від договору оренди приміщення № 01/2014-ОП від 01.04.2014 було отримано представником позивача 01.08.2014.

Таким чином, даний договір є розірваним з 01.08.2014 в силу закону, у зв'язку з чим на момент розгляду первісної позовної заяви предмет спору відсутній.

На підставі наведеного, суд робить висновок про припинення провадження у справі в частині розгляду первісної позовної заяви в зв'язку з відсутністю предмета спору.

Дослідивши матеріали справи за зустрічною позовною заявою, суд зазначає наступне.

У відповідності до п. 5.1, п. 5.2 укладеного між сторонами у справі договору оренди приміщення № 01/2014-ОП від 01.04.2014, ТОВ ВКП «Логіка» повинно було сплачувати у період з 01.04.2014 по 01.10.2014 орендну плату у розмірі 12000,00 грн. (з урахуванням індексу інфляції) не пізніше 25 числа кожного місяця.

Позивачем за зустрічним позовом на адресу ТОВ ВКП «Логіка» були направлені: рахунок-фактура № СФ-0000513 від 08.05.2014 за оренду за травень місяць на суму 12396,00 грн.; рахунок-фактура № СФ-0000642 від 10.06.2014 за оренду за червень місяць на суму 12867,05 грн.; рахунок-фактура № СФ-0000764 від 10.07.2014 за оренду за липень місяць на суму 12995,72 грн.

Також, згідно п. 7.1. цього договору відповідач за зустрічним позовом зобов'язався укласти з ПАТ «Сумиобленерго» договір на постачання електроенергії у приміщення, що орендується, та забезпечити окремий облік спожитої електроенергії. До укладення зазначеного договору орендар відшкодовує орендодавцеві спожиту ним електроенергію згідно показів встановленого орендарем за власний рахунок лічильника.

Відповідно до акту від 15.05.2014, складеного представниками сторін, відповідачем станом на вказану дату було спожито 388 кВт електроенергії.

Згідно з даними рахунку ПАТ «Сумиобленерго» № 11/3424від 15.05.2014, у травні 2014 року 1 кВт активної електроенергії коштував 1,27 грн. (3559,28 грн. /2810 кВт).

Таким чином, відповідач за зустрічним позовом мав, на думку позивача, відшкодувати йому за спожиту активну електроенергію 492,76 грн. (388 кВт х 1,27 грн.).

Також з посиланням на приписи ст. 785 Цивільного кодексу України позивачем за зустрічним позовом було нараховано відповідачеві за зустрічним позовом неустойку у розмірі подвійної орендної плати за користуванням об'єкту оренди у сумі 51522,77 грн., оскільки з часу повідомлення відповідача про відмову від договору оренди (з 01.08.2014) останнім не були вчинені дії по поверненню орендованого майна.

Крім цього, позивачем за зустрічним позовом були заявлені вимоги про стягнення з відповідача за зустрічним позовом відповідно до заяви про збільшення позовних вимог 635,00 грн. пені, нарахованої у відповідності до п. 9.1 договору оренди № 01/2014-ОП від 01.04.2014 (у випадку прострочення сплати орендних, комунальних та інших платежів орендар сплачує орендодавцю пеню в розмірі 5 грн. за кожен день прострочення), а також 430,11 грн. суму 3% річних.

Однак суд не може погодитись з позицією позивача за зустрічним позовом щодо стягнення з відповідача за зустрічним позовом всіх вищезазначених сум з огляду на зазначене:

Відповідно до ч. 1 ст.759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно із положеннями ч. 1 ст. 762 вищезазначеного кодексу за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Умовами укладеного договору (п. 5.1.) сторони встановили, що щомісячний розмір орендної плати становить 12000,00 грн. з урахуванням ПДВ; щомісячна плата сплачується орендарем з урахуванням індексу інфляції.

Згідно із частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і відповідно до умов договору, згідно вимог статті 610 цього Кодексу, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст.773 Цивільного кодексу України наймач зобов'язаний користуватися річчю відповідно до її призначення та умов договору.

Наведеному кореспондуються обов'язок наймодавця передати наймачеві річ у комплекті і у стані, що відповідають умовам договору найму та її призначенню (ч.1 ст.767 ЦК України).

Разом з тим, згідно з імперативними приписами ч.6 ст.762 ЦК України наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Зважаючи на те, що норма ч.6 ст.762 ЦК України не містить договірних застережень, то її застосування в орендних правовідносинах сторін ніяким чином не залежить від таких обставин, як-от, невизначеність в договорі умов щодо звільнення орендаря від внесення орендної плати через неможливість користування орендованим майном, за яку орендар не відповідає; обізнаність (необізнаність) орендаря з незадовільним (аварійним) технічним станом орендованого нерухомого майна тощо.

З матеріалів справи, зокрема з висновку експертного будівельно-технічного дослідження, вбачається, що передані в оренду приміщення не були звільнені від устаткування, автотранспорту, матеріалів, інструментів; в приміщенні проводились ремонтно-зварювальні роботи; виконано демонтаж системи опалення (трубопроводів і радіаторів), вентиляції, відсутні освітлювальні пристрої, а наявні електророзподільні щити розукомплектовані та потребують проведення ремонтних робіт; у частині приміщень виконано демонтаж оздоблення поверхні підлоги, внаслідок чого поверхня підлоги потребує проведення додаткових ремонтних робіт.

Беручи до уваги наявність об'єктивних обставин, які перешкоджали відповідачу за зустрічним позовом в подальшому використовувати орендоване майно за призначенням, і про це був повідомлений орендодавець листами № 2280 від 23.05.2014, № 2289 від 26.06.2014, в тому числі і про намір розірвати договір в судовому порядку, суд зазначає про наявність правових підстав для звільнення відповідача за зустрічним позовом від сплати орендної плати за період, протягом якого він фактично не мав можливості користуватись об'єктом оренди (з липня 2014 року).

Вимоги щодо стягнення неустойки у розмірі подвійної орендної плати за користуванням об'єкта оренди у сумі 51522,77 грн. (за серпень та вересень 2014 року) задоволенню не підлягають, оскільки твердження позивача за зустрічним позовом про відмову відповідача вчиняти дії по поверненню орендованого майна спростовуються матеріалами справи, зокрема наданими в судовому засіданні за присутності представника позивача за первісним позовом актами приймання-передачі орендованого майна, підписаних відповідачем за зустрічним позовом.

На підставі наведеного, суд дійшов висновку про часткове задоволення вимог позивача за зустрічним позовом, а саме: в частині стягнення з відповідача за зустрічним позовом орендної плати за травень 2014 року та червень 2014 року в сумі 12396,00грн. та 12867,05грн. відповідно (з урахуванням індексу інфляції за попередні періоди відповідно до умов спірного договору).

Крім зазначеного, пунктом 9.1. договору оренди приміщення № 01/2014-ОП від 01.04.2014 сторони узгодили, що орендар у випадку прострочення сплати орендних, комунальних та інших платежів сплачує орендодавцю пеню у розмірі 5 грн. за кожен день прострочення.

Разом з тим, відповідно до статті 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, а згідно із статтею 3 зазначеного Закону розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Враховуючи наведені норми законодавства, суд дійшов висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача пені у межах заявленої суми - 635,00 грн.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором, або законом.

Таким чином, здійснивши з урахуванням положень діючого законодавства перерахунок сум 3% річних, суд дійшов висновку, що задоволенню підлягають вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 231 грн.92 коп. - сума 3% річних.

Вимоги щодо стягнення з відповідача за зустрічним позовом 492,76 коп. відшкодування вартості спожитої активної електричної енергії задовольняються судом, оскільки підтверджені матеріалами справи, а також не заперечуються відповідачем у поданих до суду документах.

Відповідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України з відповідача за зустрічним позовом підлягають відшкодуванню судові витрати у вигляді судового збору пропорційно розміру задоволених вимог.

Враховуючи викладене, ст.ст. 44, 49, 80, 82 ,82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Провадження у справі щодо розгляду первісної позовної заяви - припинити.

2. Зустрічний позов задовольнити частково.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційного підприємства «Логіка» (40000, м. Суми, вул. Кірова, 144/3, офіс 2; код ЄДРПОУ 06711682) на користь Публічного акціонерного товариства «Сумський авторемонтний завод» (40000, м. Суми, пр-т Курський, 26; код ЄДРПОУ 05422065) 25263 грн. 05 коп. заборгованості по орендній платі за травень, червень 2014 року з урахуванням індексу інфляції, 635 грн. 00 коп. пені, 231 грн. 92 коп. 3% річних, 492 грн. 76 коп. відшкодування вартості спожитої активної електроенергії, 532 грн. 57 коп. витрат по сплаті судового збору.

4. В іншій частині зустрічного позову - відмовити.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 17.10.2014.

Суддя В.Л.Котельницька