Ухвала суду № 40935401, 14.10.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/10504/14 Головуючий у 1-й інстанції: Кобилянський К.М. Суддя-доповідач: Степанюк А.Г.

У Х В А Л А

Іменем України

14 жовтня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Степанюка А.Г.,

суддів - Кузьменка В.В., Шурка О.І.,

при секретарі - Ліневській В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної виконавчої служби України на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 серпня 2014 року у справі за адміністративним позовом Міністерства внутрішніх справ України до Державної виконавчої служби України про визнання неправомірним та скасування рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

У липні 2014 року Міністерство внутрішніх справ України (далі - Позивач, МВС України) звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної виконавчої служби України (далі - Відповідач, ДВС України) про визнання протиправною та скасування постанови державного виконавця Борейка М.В. відділу примусового виконання рішень ДВС України від 20.06.2014 року про стягнення з МВС України штрафу у сумі 1360,00 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 15.08.2014 року адміністративний позов задоволено повністю. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що Відповідачем не подано доказів здійснення заходів щодо встановлення причин невиконання рішення боржником.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. При цьому посилається на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення судом першої інстанції норм матеріального права.

Представник Відповідача в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав, просив її задовольнити, а постанову суду скасувати, прийнявши постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Представник Позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечував та просив залишити постанову суду від 15.08.2014 року без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, повно та всебічно дослідивши обставини справи, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.

Як було встановлено судом першої інстанції, постановою Луганського окружного адміністративного суду від 23.08.2013 у справі № 812/4807/13-а, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 04.12.2013 року, частково задоволено позов ОСОБА_2 до МВС України, Головного управління МВС України в Донецькій області, Управління МВС України на Донецькій залізниці. Визнано пункт 3 висновку від 02.03.2009 року № 16 за матеріалами службового розслідування за фактом скоєння ДТП 06.02.2009 року протиправним; зобов'язано Управління МВС України на Донецькій залізниці привести висновок № 16 від 02.03.2009 року за матеріалами службового розслідування за фактом скоєння ДТП 06.02.2009 року стосовно загибелі ОСОБА_3 у відповідності до акту № 47 від 25.06.2012 року про нещасний випадок (форма Н-1) та акту розслідування нещасного випадку від 25.06.2012 року (форма Н-5) за фактом ДТП, що мав місце 06.02.2009 року, в яких вказано, що загибель останньої сталася при виконанні службових обов'язків та пов'язана з безпосередньою участю в охороні громадського порядку та боротьби зі злочинністю; зобов'язано МВС України прийняти рішення про призначення виплати одноразової грошової допомоги позивачу, у зв'язку з загибеллю ОСОБА_3 у відповідності до статті 23 Закону України «Про міліцію» та п. п. 1.7 постанови Кабінету Міністрів України № 707 від 12.05.2007 року «Про затвердження Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або інвалідності працівника міліції, податкової міліції». У задоволенні решти позовних вимог відмовлено повністю (а.с. 24-30).

На виконання постанови Луганського окружного адміністративного суду від 23.08.2013 року видано виконавчий лист від 24.12.2013 року у справі № 812/4807/13-а (далі - виконавчий лист).

На підставі заяви ОСОБА_2 від 27.12.2013 року Відповідачем прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження від 10.01.2014 року ВП № 41410266 щодо примусового виконання виконавчого листа.

Позивач 24.01.2014 року звернувся до Луганського окружного адміністративного суду із заявою про встановлення способу і порядку виконання судового рішення, про що повідомив ДВС України листом від 24.01.2014 року №12/6-210.

Луганським окружним адміністративним судом направлено на адресу Відповідача лист від 19.03.2014 року № 812/4807/13-а/12587, яким повідомлено державний відділ примусового виконання рішень ДВС України про те, що ухвалою даного суду від 29.01.2014 року зупинено провадження за заявою МВС України про встановлення способу і порядку виконання судового рішення від 23.08.2013 року. Крім того, зазначено, що відповідну справу надіслано до Вищого адміністративного суду України для перегляду в касаційному порядку на виконання запиту, який надійшов до суду 24.01.2014 року, а тому заяву про встановлення способу і порядку виконання судового рішення буде розглянуто після повернення справи з Вищого адміністративного суду України.

Разом з тим, 05.06.2014 року державним виконавцем відділу примусового виконання рішень ДВС України Борейком М.В. прийнято постанову про накладення штрафу на МВС України за невиконання рішення суду у розмірі 680,00 грн.

Відповідачем 06.06.2014 року винесено вимогу до Позивача про виконання виконавчого листа у триденний строк з моменту отримання даної вимоги.

ДВС України 20.06.2014 року за повторне невиконання рішення суду прийнято постанову про накладення штрафу на МВС України у розмірі 1360,00 грн.

Борейком М.В. 23.06.2014 року направлено повторну вимогу на адресу боржника та зобов'язано негайно виконати виконавчий лист з моменту отримання останньої.

Позивачем 25.06.2014 року було направлено на адресу державного виконавця лист № 12/6-2401, в якому МВС України повідомило про зупинення Луганським окружним адміністративним судом провадження у справі за заявою про встановлення способу і порядку виконання рішення та просило Відповідача зупинити виконавче провадження № 41410266 до закінчення розгляду відповідної заяви в суді.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, Позивач звертався до Окружного адміністративного м. Києва з позовом, зокрема, про визнання протиправною та скасування постанови державного виконавця від 05.06.2014 року про стягнення з МВС України штрафу у розмірі 680,00 грн. Постановою від 14.01.2014 року даний позов задоволено частково та скасовано постанову про накладення штрафу від 05.06.2014 року ВП № 41410266 (а.с. 55-60).

Державним виконавцем 02.07.2014 року у зв'язку з неможливістю виконати рішення без участі боржника винесено постанову про закінчення виконавчого провадження.

На підставі встановлених вище обставин, виходячи з системного аналізу приписів ст. ст. 25, 27, 75, 89 Закону України «Про виконавче провадження», суд першої інстанції дійшов висновку про неправомірність прийняття Відповідачем оскаржуваної постанови про накладення штрафу за повторне невиконання боржником рішення суду, оскільки державним виконавцем не було надано суду доказів здійснення останнім заходів для встановлення поважності причин невиконання відповідного рішення.

З таким висновком суду першої інстанції не можна не погодитися з огляду на наступне.

Згідно ч. 1 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» (далі - Закон) державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до ч. 2 ст. 25 Закону державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

Положеннями ч. 1 ст. 27 Закону визначено, що у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

Приписами ч. 1 ст. 89 Закону закріплено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на посадових осіб - від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на боржника - юридичну особу - від сорока до шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

Як вбачається з матеріалів справи, Позивач листом від 24.01.2014 року №12/6-210 повідомляв Відповідача про неможливість виконання виконавчого листа, а також про звернення з цих підстав до Луганського окружного адміністративного суду із заявою про встановлення способу і порядку виконання судового рішення.

Державним виконавцем відділу примусового виконання рішень ДВС України Борейком М.В. 05.06.2014 року прийнято постанову про накладення штрафу на МВС України за невиконання рішення суду у розмірі 680,00 грн.

Згідно ч. 2 ст. 89 Закону у разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин державний виконавець у тому ж порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до правоохоронних органів з поданням (повідомленням) про притягнення боржника до кримінальної відповідальності відповідно до закону.

На виконання вимог вищезазначеної норми Позивачем 20.06.2014 року винесено постанову про накладення штрафу на МВС України у розмірі 1360,00 грн. за повторне невиконання рішення суду.

Однак, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на те, що приймаючи постанову від 20.06.2014 року, ДВС України не повністю виконано встановлені Законом умови щодо визнання причин невиконання рішення суду неповажними.

Як вірно зауважено судом першої інстанції, на адресу Відповідача направлялися боржником (а.с. 19) та Луганським окружним адміністративним судом (а.с. 79) листи про повідомлення державного виконавця щодо причин неможливості виконання рішення суду із зазначенням підстав невиконання (звернення із заявою про встановлення способу і порядку виконання судового рішення) та можливого часу здійснення виконання (повернення справи із Вищого адміністративного суду України до Луганським окружним адміністративним судом).

Отже, боржником зазначено підстави об'єктивної неможливості виконання рішення суду та здійснено дії для усунення відповідних перешкод шляхом звернення до суду із відповідною заявою.

За таких обставин, Окружний адміністративний суд м. Києва дійшов обґрунтованого висновку про те, що державним виконавцем не здійснено дій щодо оцінки наявності ознак поважності або неповажності причин невиконання боржником рішення суду, чим порушено положення ст. 89 Закону.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, постанова про накладення штрафу на МВС України за повторне невиконання рішення суду прийнята з порушенням чинного законодавства та підлягає скасуванню.

Крім того, необхідно зауважити, що постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 14.07.2014 року, що набрала законної сили 10.09.2014 року, визнано протиправною та скасовано постанову державного виконавця про накладення штрафу у розмірі 680,00 грн., у зв'язку з прийняттям якої Відповідачем винесено оскаржувану постанову від 20.06.2014 року.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до статті 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право, зокрема, залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

У відповідності до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів із наведеними висновками суду першої інстанції погодилась, оскільки вони знайшли своє підтвердження в ході апеляційного розгляду справи. Судом було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права. У зв'язку з цим колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу - залишити без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 195, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної виконавчої служби України - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 серпня 2014 року у справі за адміністративним позовом Міністерства внутрішніх справ України до Державної виконавчої служби України про визнання неправомірним та скасування рішення - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, а якщо її було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі. Касаційна скарга на судові рішення подається у порядку та строки, визначені ст.ст. 211, 212 КАС України.

Головуючий суддя А.Г. Степанюк

Судді В.В. Кузьменко

О.І. Шурко

Головуючий суддя Степанюк А.Г.

Судді: Кузьменко В. В.

Шурко О.І.