Ухвала суду № 40934529, 14.10.2014, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 жовтня 2014 р.м.ОдесаСправа № 815/1951/14

Категорія: 9.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Бжассо Н. В.

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду, у складі:

головуючого - Яковлєва О.В.,

суддів - Бойко А.В., Танасогло Т.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м.Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2014 року, у справі за позовом Науково-технічної виробничої фірми "Промсервіс" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю до Державної податкової інспекції у Приморському районі м.Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області, про скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И Л А :

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2014 року задоволено позов та скасувано податкове повідомлення-рішення відповідача №0002692230 від 07.11.2013 року, на суму за основним платежем - 60840 грн. та за штрафними санкціями - 30420 грн.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням відповідачем подано апеляційну скаргу з якої вбачається про порушення судом норм матеріального та процесуального права, а тому просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою в задоволені позов відмовити.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовано тим, що висновок суду першої інстанції не відповідає встановленим обставинам у справі, так як відповідачем в ході проведеної перевірки встановлено порушення підприємством п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст.198 ПК України, а саме безтоварність проведених між позивачем та ПП "Ріекс" господарських операцій у червні 2013 року, що призвело до заниження розміру податку на додану вартість за цей період, на суму 60840 грн., а тому податкове повідомлення-рішення є правомірним.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення - без змін, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що в період з 16.10.2013 року по 22.10.2013 року податковим органом проведено позапланову невиїзну документальну перевірку позивача щодо документального підтвердження його господарських відносин з ПП "Ріекс", за червень 2013 року, про що складено акт №2275/15-53-22-3/30542824, яким встановлено порушення позивачем п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст.198 ПК України, що призвело до заниження розміру податку на додану вартість за цей період, на суму 60840 грн.

Порушення полягає у тому, що між позивачем та ПП "Ріекс" укладено безтоварні угоди, які не спрямовані на реальне настання наслідків, а тому підприємством невірно визначено розмір ПДВ за даний період.

За результатами проведеної перевірки податковим органом винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0002692230 від 07.11.2013 року, на суму за основним платежем - 60840 грн. та за штрафними санкціями - 30420 грн.

За наслідком встановлених обставин судом першої інстанції, з яким погоджується судова колегія, зроблено висновок щодо відсутності порушення податкового законодавства з боку позивача, так як господарські операції між ним та його контрагентом носять реальний характер.

Згідно з пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Статтею 188 Податкового Кодексу України встановлено, що база оподаткування операцій з постачання товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче за звичайних цін, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на етиловий спирт, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів, крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

Відповідно до п.198.1 ст.198 ПК України - право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 ст.198 ПК України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: - дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; - дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п.198.3 ст.198 ПК України - податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст.198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Частиною 2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно з ч.2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» - первинні документи, тобто податкові, видаткові накладні, рахунки, довіреності, акти виконаних робіт, акти прийому - передачі товарів, робіт, послуг оформлені на паперових носіях та при наявності таких обов'язкових реквізитів: назва документа (форми); дата і місце складання; назва підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильності її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Судовою колегією встановлено, що відповідно до акту перевірки позивачем занижено ПДВ за червень 2013 року, на 60840 грн.

На формування розміру вказаних податків вплинули господарські операції позивача з ПП "Ріекс" щодо придбання запчастин, які виконано на підставі договору купівлі-продажу №40101 від 02.04.2012 року.

На підтвердження господарських відносин позивача з даним контрагентом судом зібрано наступні документи: копія договору із контрагентом (т.1, а.с.12), видаткова накладна (т.1, а.с.16), рахунок-фактура (т.1, а.с.17), платіжне доручення (т.1, а.с.18), податкові накладні (т.1, а.с.20-27), картки обліку придбаного товару на складі позивача (т.1, а.с.29-62), товарно-транспортні накладні та договір з третьою особою на перевезення придбаного товару (т.1, а.с.69, 71), докази подальшого використання придбаного товару у власній господарській діяльності (т.1, а.с.86-152).

Судовою колегією досліджено дані документи та встановлено, що підприємство позивача виготовляє і продає електротехнічну продукцію, а тому ним укладено договір з ПП "Ріекс" щодо придбання відповідних компонентів і деталей, а належними доказами підтверджено оплату даного товару, його фактичне отримання позивачем та перепродаж готової продукції третім особам, тобто позивачем доведено товарність проведеної операції.

З огляду на вищевикладене колегія суддів приходить до висновку, що оскільки позивачем підтверджено розмір ПДВ за вказаний період - оскаржуване рішення податкового органу є необґрунтованим та правомірно скасовано судом першої інстанції.

Колегія суддів також зазначає, що позивачем добросовісно придбано товари у вищевказаної юридичної особи, а тому, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи.

Такої правової позиції додержується й Верховний Суд України у постанові від 09.09.2008 року, по справі №21-500во08, від 01.06.2010 року, по справі №21-573во10 та від 31.01.2011 року, по справі №21-47а10.

Враховуючи вищевикладене судова колегія вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, що є підставою для залишення її без задоволення.

Керуючись ст.ст.185, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, судова колегія,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м.Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області - залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2014 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через 5 днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням апеляційного суду.

Головуючий: О.В. Яковлєв

Судді: А.В. Бойко

Т.М. Танасогло