Ухвала суду № 40934484, 07.10.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2014 року Справа № 6153/14

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Сеника Р.П.,

суддів Попка Я.С., Яворський І.О.,

з участю секретаря судового засідання Корнієнко О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 03.06.2014 року у справі № 813/3406/14 за позовом Закритого акціонерного товариства «Сетвік» до Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Закрите акціонерне товариство «Сетвік» звернулося з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про скасування податкових повідомлень-рішень від 09.04.2014 року №0007151502 та №0007141502, які були прийняті за результатами перевірки своєчасності сплати самостійно визначеного податкового зобов'язання до бюджету, оформленої актом від 24.03.2014р № 521/15-2/33073065

Позовні вимоги мотивує тим, що повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова ГУ Міндоходів у Львівській області є незаконними, безпідставними та такими, що підлягають скасуванню, оскільки користування земельною ділянкою яка знаходиться у м. Львові по вул. Ю. Федьковича, 55 було припинено ще 18.02.2008 р., а користування земельною ділянкою яка знаходиться у м. Львові по вул. Смаль-Стоцького, 1 - 02.12.2009 р. ЗАТ «Сетвік» не є платником податку плати за землю, а тому в ньому до нього не можуть бути застосовані згадані штрафні санкції.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 03.06.2014 року позов задоволено.

Постанову суду першої інстанції оскаржив відповідач, подавши на неї апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що не погоджується з рішенням суду першої інстанції, оскільки дане рішення винесене з порушенням норм матеріального та процесуального права, та таке, що неповно відображає обставини, які мають істотне значення для даної справи.

Просить скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 03.06.2014 року та відмовити у задоволенні позову.

Вислухавши суддю-доповідача, пояснення позивача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, що державною податковою інспекцією у Франківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області проведено перевірку своєчасності сплати самостійно визначеного податкового зобов'язання до бюджету, за результатами якої 24.03.2014р. складено акт № 521/15-2/33073065.

Згідно з даними актом, в порушення п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України ЗАТ «Сетвік» протягом граничних строків несвоєчасно сплачено суму самостійно визначеного податкового зобов'язання з земельного податку з юридичних осіб.

На підставі даних зазначених в Акті відповідачем 09.04.2014 р. було прийнято: податкове повідомлення-рішення №0007151502, яким позивача було зобов'язано сплатити штраф у розмірі 517,44 грн.; податкове повідомлення-рішення № 0007141502, яким позивача було зобов'язано сплатити штраф у розмірі 25 860,90 грн.

Не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями ЗАТ «Сетвік» оскаржило їх до суду.

Задовольняючи у позовних вимогах у справі, суд першої інстанції виходив з того, що користування земельною ділянкою яка знаходиться у м. Львові по вул. Ю. Федьковича, 55 було припинено ще 18.02.2008 р., а користування земельною ділянкою яка знаходиться у м. Львові по вул. Смаль-Стоцького, 1 з 02.12.2009 р., ЗАТ «Сетвік» не є платником податку плати за землю відповідно до ст.269 ПК України, а тому до нього не можуть бути застосовані вищевказані штрафні санкції.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

ЗАТ «Сетвік» було стороною укладених з Львівською міською радою договору оренди землі від 26 травня 2005 р. (адреса: м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1) та договору оренди землі від 14 березня 2006 р. (адреса: м. Львів, вул. Ю. Федьковича, 55).

18 лютого 2008 р. між ЗАТ «Сетвік» згідно та ПП «Схід-Захід Україна» було укладено договір купівлі-продажу об'єкта нерухомого майна відповідно до п. 1.1. якого Продавець зобов'язується передати, а Покупець зобов'язується прийняти у власність належне Продавцю та праві власності нежитлове приміщення, а саме: будівлю під літерою «А-2» площею 2493,1 кв. м., яка знаходиться у м. Львові по вул. Ю. Федьковича, 55.

Рішенням господарського суду Львівської області 19.06.2013 р. по справі № 914/1314/13 встановлено, що фактичне користування земельною ділянкою на вул.Ю.Федьковича, 55 у м.Львові та зведеною на ній будівлею здійснює її новий власник, правовідносини які виникли між ЗАТ «Сетвік» та Львівською міською радою на підставі договору оренди землі від 14 травня 2006 р. як і будь- які зобов'язання ЗАТ «Сетвік» є припиненими з 18 лютого 2008 р. В п. 2 резолютивної частини цього рішення зазначено: «визнати припиненими з 18.02.2008р. правовідносини між ЗАТ «Сетвік» та Львівською міською радою за договором оренди землі від 14.03.2006 р. та зареєстрованим у Львівській міській раді за №Ф-393».

Аналогічні обставини були встановлені рішенням господарського суду Львівської області від 24.12.2012 р. по справі № 5015/4834/12 щодо земельної ділянки за адресою: м. Львів, на вул. Смаль-Стоцького,1, в пункті 2 якого зазначено: «визнати правовідносини які виникли між Закритим акціонерним товариством «Сетвік» та Львівською міською радою на підставі договору оренди землі від 26 травня 2005 р. припиненими з 02 грудня 2009 р.».

Статею 269 ПК України передбачено, що платниками податку є: власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі.

Згідно з ч.І ст.93 Земельного кодексу України та ст.1 Закону України «Про оренду землі» право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Відповідно до п. «а», «е» ч.І ст. 141 ЗК України підставами припинення права користування земельною ділянкою є добровільна відмова від права користування земельною ділянкою та набуття іншою стороною права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці.

Пунктом 7 ч.І ст. 31 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що договір оренди землі припиняється в разі набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці.

Відповідно до ч.І ст. 377 ЦК України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Частина 2 ст. 120 ЗК України визначає, якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем 22.11.2013р. подані податкові декларації за 2010-2012 роки, що спростовує твердження відповідача про те, що сума податкового зобов'язання по земельному податку є узгодженою, відтак податковий орган, неправомірно наклав штраф у розмірі 517,44 грн. та 25 860,90 грн., прийнявши податкові повідомлення-рішення №0007141502 та №0007151502.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову.

З огляду на викладене та враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, як передбачено ч. 1 ст. 71 КАС України, колегія суддів вважає, що органом державної податкової служби не представлено достатньо доказів, які б в своїй сукупності підтверджували підставність прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень 09.04.2014 року №0007151502 та №0007141502.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі наведеного, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, а також відсутня невідповідність висновків суду обставинам справи.

Керуючись ч. 3 ст. 160, ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області без задоволення.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 03.06.2014 року у справі № 813/3406/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий: Р.П. Сеник

Судді : Я.С. Попко

І.О. Яворський