Ухвала суду № 40933481, 14.10.2014, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

__________

10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-604, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua

Головуючий у 1-й інстанції: Липа В.А.

Суддя-доповідач:Майор Г.І.

УХВАЛА

іменем України

"14" жовтня 2014 р. Справа № 806/1686/14

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Майора Г.І.

суддів: Бучик А.Ю.

Одемчука Є.В.,

при секретарі Городнюк В. М. ,

за участю сторін:

від позивача: Фізична особа-підприємець ОСОБА_3, ОСОБА_4;

від відповідача: Плужнік К.В., Баранова О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "16" червня 2014 р. у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Малинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2014 року фізична особа-підприємець ОСОБА_3 звернувся до адміністративного суду з позовом до Малинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області, в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення Малинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області про застосування фінансових санкцій № 0000532200 від 03.03.2014 року. В обґрунтування позову позивач зазначив, що податковим органом було проведено фактичну перевірку його господарської одиниці щодо дотримання порядку здійснення платником податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій, свідоцтв про державну реєстрацію, виробництва та обігу підакцизних товарів, за результатами якої складено акт від 19.02.2014 року №0045/06/30/22/НОМЕР_2. Під час проведеної перевірки перевіряючими зроблено висновок про порушення ним вимог статті 15-3 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", з якими позивач не погоджується. Рішення податкового органу вважає протиправним, безпідставним та необґрунтованим, а тому просить скасувати його у повному обсязі, оскільки він має право здійснювати продаж алкогольних напоїв відповідно до ліцензії на право здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями.

Постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 16 червня 2014 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, фізична особа-підприємець ОСОБА_3 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на недоведеність обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судове рішення та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги.

Представники відповідача в судовому засіданні заперечили проти доводів апеляційної скарги . Вважають, що постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, а тому просили залишити її без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Заслухавши пояснення представників сторін, свідків, розглянувши матеріали справи, дослідивши доводи апеляційної скарги та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального законодавства, колегія суддів уважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з огляду на таке.

Судом встановлено, що за результатами перевірки господарської одиниці - магазину, який належить позивачу та розташований в АДРЕСА_1, посадовими особами Малинської ОДПІ Головного управління Міндоходів у Житомирській області складений акт № 0045/06/30/22/НОМЕР_2 від 19.02.2014 року, яким зафіксовано продаж суб'єктом господарювання алкогольних напоїв на розлив для споживання на місці, який не є суб'єктом господарювання громадського харчування та спеціалізованим відділом, що має статус суб'єкта господарювання громадського харчування.

Перевірку проведено у присутності продавця магазину - ОСОБА_7, яка ознайомлена з актом перевірки, про що свідчить її підпис на акті перевірки.

Представники органу податкової служби були допущені до проведення перевірки, що підтверджується підписами продавця ОСОБА_8 на направленнях, акті перевірки, описі наявних грошових коштів, поясненні ОСОБА_7

На підставі акта перевірки за порушення вимог статті 15-3 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" згідно статті 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" відповідачем винесено рішення про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій №0000532200 від 03.03.2014 року на суму 6800,00 грн. за продаж суб'єктом господарювання алкогольних напоїв на розлив для споживання на місці ГО, що не має статусу суб'єкта господарювання громадського харчування.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції прийшов до висновків, що позовні вимоги ФОП ОСОБА_9 є необґрунтованими та такими, що не підлягають до задоволення.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, оскільки вони ґрунтуються на приписах чинного законодавства та підтверджуються обставинами справи.

Так, стаття 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Права, обов'язки, загальні підстави та порядок проведення фактичних перевірок податковими органами встановлені статтями 20, 75, 80 Податкового кодексу України.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", роздрібна торгівля - діяльність по продажу товарів безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків, у тому числі на розлив у ресторанах, кафе, барах, інших суб'єктах господарювання громадського харчування.

Згідно пункту 2 Правил роздрібної торгівлі алкогольними напоями, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №854 від 30.07.1996 року, роздрібна торгівля алкогольними напоями - діяльність з продажу алкогольних напоїв безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків, у тому числі на розлив у ресторанах, кафе, барах, інших підприємствах громадського харчування.

Роздрібна торгівля алкогольними напоями здійснюється через спеціалізовані підприємства, в тому числі фірмові, спеціалізовані відділи (секції) підприємств з універсальним асортиментом продовольчих товарів, підприємства чи спеціалізовані відділи (секції) магазинів споживчої кооперації, а також підприємства громадського харчування.

Пунктом 22 вказаної Постанови передбачено, що продаж алкогольних напоїв на розлив для споживання на місці здійснюється тільки підприємствами громадського харчування та спеціалізованими відділами підприємств, що мають статус підприємств громадського харчування, підприємств з універсальним асортиментом товарів.

Громадське харчування - сфера виробничо-торговельної діяльності, в якій виробляють і продають продукцію власного виробництва та закупні товари, як правило, призначені для споживання на місці, з організацією дозвілля або без нього.

Згідно Правил роботи закладів (підприємств) ресторанного господарства, затверджених Наказом Міністерство економіки та з питань європейської інтеграції України №219 від 24.07.2002р. (наказом Мінєкономіки від 09.10.2006р. №309 у назві і тексті Правил слова "громадське харчування" замінено словами ресторанне господарство, з чого вбачається що діюче законодавство розцінює ці поняття як тотожні) встановлено, що ресторанне господарство - вид економічної діяльності суб'єктів господарської діяльності щодо надавання послуг відносно задоволення потреб споживачів у харчуванні з організуванням дозвілля або без нього;

заклад ресторанного господарства - організаційно-структурна одиниця у сфері ресторанного господарства, яка здійснює виробничо-торговельну діяльність: виробляє і (або) доготовляє, продає і організовує споживання продукції власного виробництва і закупних товарів, може організовувати дозвілля споживачів (п. 1.3).

Суб'єктами господарської діяльності здійснюється діяльність у сфері ресторанного господарства після їх державної реєстрації в установленому законодавством порядку. Роздрібна торгівля алкогольними напоями і тютюновими виробами в закладах (підприємствах) ресторанного господарства здійснюється суб'єктами господарської діяльності за наявності відповідних ліцензій (п.1.4).

Заклади (підприємства) ресторанного господарства поділяються за типами: фабрики-кухні, фабрики-заготівельні, ресторани, бари, кафе, їдальні, закусочні, буфети, магазини кулінарних виробів, кафетерії, а ресторани та бари - також на класи (перший, вищий, люкс) (п.1.5 ).

Суб'єкти господарської діяльності у сфері ресторанного господарства при облаштуванні закладу (підприємства) згідно з обраним типом (класом) повинні мати необхідні виробничі, торговельні та побутові приміщення, а також обладнання для приготування та продажу продукції (п.1.6).

З врахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що статтею 15-3 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" дозволяється продаж алкогольних напоїв на розлив для споживання на місці тільки суб'єктам господарювання громадського харчування та спеціалізованим відділам, що мають статус суб'єктів господарювання громадського харчування, підприємств з універсальним асортиментом товарів.

Таким чином, правом реалізації алкогольних напоїв на розлив для споживання на місці наділені: по перше - суб'єкти господарювання громадського харчування (кафе, бари, ресторані та інші), що мають ліцензію на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями, а по друге - спеціалізовані відділі, що мають статус суб'єктів господарювання громадського харчування, підприємств з універсальним асортиментом товарів, тобто, кафетерії, бари, ресторани та інші, що функціонують як відокремлені підрозділи підприємств з універсальним асортиментом товарів, та самі по собі мають статус суб'єктів господарювання громадського харчування та відповідні ліцензії.

Саме таке тлумачення вимог ст.15-3 Закону № 481/95-ВР відповідає завданням основних засад обмеження шкідливого впливу споживання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, передбачених ст.15-1 вказаного Закону, дозволяє здійснювати державний контроль за дотриманням законодавства про обіг алкогольної продукції, і в той же час не порушує права та інтересі споживачів іншої продукції, що знаходиться в підприємствах з універсальним асортиментом товарів.

Також суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що оскільки магазин розташований за адресою: Житомирська область, Радомишльський район, с. Краснобірка, по вулиці Чорновола, 6 не є суб'єктом господарювання громадського харчування, а також спеціалізованим відділом, що має статус суб'єктів господарювання громадського харчування, підприємств з універсальним асортиментом товарів, окремий відділ для реалізації алкогольної продукції у складі магазину не створений, тому він не міг здійснювати продаж алкогольних напоїв на розлив.

Відтак, саме спеціалізований відділ, повинен мати статус об'єкту громадського харчування, проте такий відділ у магазині позивача відсутній.

Наявність ліцензії АЕ №353228 на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями на магазин лише свідчить про можливість на законних підставах продавати алкогольні напої як підприємству торгівлі, а не громадського харчування.

Доводи позивача щодо допущених податковим органом помилок в тексті оспорюваного рішення про застосування фінансових санкцій щодо факту здійсненого порушення норм Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" не є переконливими, оскільки спростовуються наданими до матеріалів справи копії виправленого рішення про застосування фінансових санкцій та не змінюють суті порушення.

Враховуючи викладене вище, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що податковий орган під час прийняття рішення про застосування фінансових санкцій №0000532200 від 03.03.2014 року діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб визначений чинним законодавством, а відтак підстави для його скасування у суду відсутні.

Показання свідка Старовойт О.А. не спростовують встановлені податковим органом порушення, оскільки вона не була присутня при проведенні перевірки.

До показань свідка ОСОБА_7 суд відноситься критично враховуючи те, що вона є донькою позивача. Крім того, її показання щодо непроведення перевірки, нездійснення торгівельної діяльності в день перевірки та інші доводи спростовуються дослідженими судом актом первірки від 19.02.2014 року та її поясненнями до акта перевірки.

Твердження представника позивача, що згідно робочого проекта магазин є обєктом громадського харчування є помилковим враховуючи те, що це визначення 1990 року стосується торгового центру, а не магазину.

Доводи представника позивача про те, що за результатами перевірки було складено два акти не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи.

Відповідно до статті 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції. Постанова суду першої інстанції прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів уважає, що постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, відповідає матеріалам справи та чинному законодавству, а підстави для задоволення апеляційної скарги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 відсутні.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 залишити без задоволення, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "16" червня 2014 р. без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис) Г.І. Майор

судді: (підпис) А.Ю.Бучик

(підпис) Є.В.Одемчук

З оригіналом згідно: суддя _______ Г.І. Майор

Повний текст cудового рішення виготовлено "16" жовтня 2014 р.

Роздруковано та надіслано:р.л.п.

1- в справу:

2 - позивачу/позивачам: Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 АДРЕСА_2

3- відповідачу/відповідачам: Малинська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Житомирській області пл.Соборна,10,м.Малин,Житомирська область,11603

- ,