Рішення № 40933284, 02.10.2014, Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/8073/14-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 жовтня 2014 року м. Рівне

Рівненський міський суд

в особі головуючого судді Головчака М.М.,

з участю секретаря Панасюк О.М.,

прокурора Меленчук І.В.,

представника ОСОБА_1 ОСОБА_2,

представника ОСОБА_3 ОСОБА_4,

представника Управління комунальною

власністю Гарника О.В.,

представника Рівненської міської

ради Андрєєва Р.В.,

представника виконавчого комітету

Рівненської міської ради Капланова О.В.,

відповідача ОСОБА_8,

та її представника ОСОБА_9,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Рівне цивільну справу за позовом заступника прокурора м.Рівне в інтересах ОСОБА_1, ОСОБА_10 до Управління комунальною власністю виконавчого комітету Рівненської міської ради, Рівненської міської ради, ФОП ОСОБА_8, виконавчого комітету Рівненської міської ради, третя особа - комунальне підприємство "Рівненське міське бюро технічної інвентаризації", про визнання незаконним рішення, визнання договору купівлі-продажу індивідуально визначеного майна недійсним, скасування державної реєстрації та свідоцтва про право власності,

В С Т А Н О В И В :

Заступник прокурора м.Рівне звернувся в суд із позовом в інтересах ОСОБА_1,ОСОБА_10 до Управління комунальною власністю виконавчого комітету Рівненської міської ради, Рівненської міської ради, ФОП ОСОБА_8, виконавчого комітету Рівненської міської ради, третя особа - комунальне підприємство "Рівненське міське бюро технічної інвентаризації", про визнання незаконним та скасування рішення виконавчого комітету Рівненської міської ради від 12 грудня 2006 року №245 (із змінами від 14 листопада 2007 року) «Про відміну рішення виконкому від 12 вересня 2006 року №179 та затвердження переліків нежитлових приміщень,що є комунальною власністю територіальної громади м. Рівного в особі Рівненської міської ради» в частині включення до переліку об»єктів, які належать до комунальної власності територіальної громади міста приміщення, розміщеного в підвалі багатоквартирного житлового будинку по АДРЕСА_1, визнання незаконним та скасування рішення Рівненської міської ради №1589 від 12 червня 2008 року «Про приватизацію нежитлового приміщення за адресою АДРЕСА_1», визнання недійсним договору купівлі-продажу ВКТ №045631 від 01 жовтня 2008 року нежитлового приміщення підвалу,що знаходиться в АДРЕСА_1,а саме приміщення №1, №2,№3 загальною площею 22,7 кв.м.,скасування державної реєстрації права власності за ФОП ОСОБА_8 на допоміжне приміщення підвалу,що знаходиться в АДРЕСА_1 та витягу про реєстрацію на об»єкт нерухомого майна, зобов»язання ФОП ОСОБА_8 привести у відповідність придбане приміщення шляхом вивільнення майна.

В обґрунтування позовних вимог вказували,що виконавчий комітет 12 грудня 2006 року затвердив перелік нежитлових приміщень,що є комунальною власністю територіальної громади м.Рівного в особі Рівненської міської ради загальною площею 15,9 кв.м. по АДРЕСА_1. В подальшому 14 листопада 2007 року в рішення виконавчого комітету Рівненської міської ради внесено зміни,згідно яких нежитлове приміщення площею 91,1 кв.м. по АДРЕСА_1 перебуває на балансі ЖКП «Центральне» та віднесено до комунальної власності територіальної громади м.Рівного. 12 червня 2008 року згідно рішення Рівненської міської ради №1589 затверджено перелік об»єктів комунальної власності,що підлягають приватизації шляхом викупу орендарями цих об»єктів, зокрема,нежитлового приміщення загальною площею 22,7 кв.м.,розташованого в підвалі будинку по АДРЕСА_1. Згідно договору купівлі-продажу 01 жовтня 2008 року ФОП ОСОБА_8 придбала приміщення №1,№2,№3 загальною площею 22,7 кв.м. по вищезазначеній адресі. Даний договір 15 жовтня 2008 року зареєстрований в КП «РМБТІ»,про що зроблено відповідний запис №84-2637 у книзі №17. Вказують,що в порушення ст.ст.355,368,369,382 ЦК України згода співвласників багатоквартирного будинку про передачу допоміжних приміщень не надавалася. Вважають,що відповідно до п.41 «Положення про порядок передачі квартир у власність громадян» допоміжні приміщення,які призначені для забезпечення експлуатації та обслуговування будинку, не підлягають приватизації. Отже прийняття виконавчим комітетом Рівненської міської ради рішення в частині включення приміщення по АДРЕСА_1 в перелік об»єктів,які належать до комунальної власності міста, є протиправним,порушує права співвласників цього приміщення,в зв»язку з чим є незаконним та підлягає скасуванню. Згідно інформації ЖКП «Покровське» спірне приміщення призначене для обслуговування мешканців будинку АДРЕСА_1, і оскільки дане приміщення не могло належати територіальній громаді міста,право укладення в Управління комунальною власністю виконавчого комітету Рівненської міської ради договору купівлі-продажу відсутнє,тому на підставі ст.215 ЦК України даний договір є недійсним. Визнання незаконним рішення та недійсним договору купівлі-продажу є підставою для скасування попередньої реєстрації та приведення даного приміщення у відповідність шляхом зобов"язання вивільнення майна. Покликаючись на викладені обставини, просили позов задовольнити.

В судовому засіданні прокурор та представники позивачів позов підтримали з посиланням на обставини,викладені в позовній заяві. Окрім того зазначили, що оскільки про порушення свого права вони дізнались у 2013 року,строк позовної давності звернення до суду ними не пропущений.

Представники відповідачів - Управління комунальною власністю виконавчого комітету Рівненської міської ради Гарник О.В., Рівненської міської ради Андрєєв Р.В., виконавчого комітету Рівненської міської ради Капланов О.В. вказали на те, що позивачами не доведено статусу підвального приміщення по АДРЕСА_1 допоміжним, тому підстав для задоволення позову немає.

Відповідачка ОСОБА_8 та її представник ОСОБА_9 просили у задоволенні позову відмовити. Пояснили,що ОСОБА_8 є власницею нежитлового приміщення підвалу по АДРЕСА_1,в якому жодного технічного обладнання,необхідного для експлуатації будинку, немає. Вказують,що відповідно до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» та Житлового кодексу України необхідно розмежовувати допоміжні приміщення багатоквартирного жилого будинку,які призначені для обслуговування будинку та входять до житлового фонду,та нежилі приміщення,які призначені для торговельних,побутових та інших потреб непромислового характеру. Нежитлове приміщення підвалу, власницею якого є ОСОБА_8 не є допоміжним,а відповідно договір купівлі-продажу укладений відповідно до вимог чинного законодавства. Просили відповідно до ст.267 ЦК України застосувати строк позовної давності,який розпочався з 2009 року,коли позивачі дізналися про передачу підвального приміщення ОСОБА_8 і пропустили строк звернення до суду без поважних причин.

Представник третьої особи КП "РМБТІ" в судове засідання не з"явився, про час та день розгляду справи був повідомлений належним чином.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи,суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення частково з наступних підстав.

Згідно рішення виконавчого комітету Рівненської міської ради від 12 грудня 2006 року №245 «Про відміну рішення виконкому від 12 вересня 2006 року №179 та затвердження переліків нежитлових приміщень,що є комунальною власністю територіальної громади м. Рівного в особі Рівненської міської ради» в зв»язку з уточненням даних щодо об»єктів нерухомого майна,що є комунальною власністю територіальної громади м.Рівного,виконавчий комітет Рівненської міської ради, відмінено рішення виконавчого комітету від 12 вересня 2006 року №179 «Про внесення змін в перелік нежитлових приміщень,що віднесені до комунальної власності територіальної громади м.Рівного в особі Рівненської міської ради», затверджено перелік нежитлових приміщень,що є комунальною власністю територіальної громади м.Рівного в особі Рівненської міської ради,в тому числі і на приміщення по АДРЕСА_1 площею 15,9 кв.м.

В подальшому згідно рішення виконавчого комітету Рівненської міської ради від 10 липня 2007 року №101 внесено зміни та доповнення у перелік нежитлових приміщень, що є комунальною власністю територіальної громади м.Рівного, викладено в новій редакції п.465 - АДРЕСА_1 площею 81,5 кв.м.

14 листопада 2007 року відповідно до рішення виконавчого комітету Рівненської міської ради у перелік нежитлових приміщень, що є комунальною власністю територіальної громади м.Рівного внесено зміни, нежитлове приміщення площею 91,1 кв.м. по АДРЕСА_1 перебуває на балансі ЖКП «Центральне» та віднесено до комунальної власності територіальної громади м.Рівного.

12 червня 2008 року згідно рішення Рівненської міської ради №1589 «Про приватизацію нежитлового приміщення за адресою АДРЕСА_1» затверджено перелік об»єктів комунальної власності, що підлягають приватизації шляхом викупу орендарями цих об»єктів, зокрема, нежитлового приміщення загальною площею 22,7 кв.м.,розташованого в підвалі чотириповерхового цегляного будинку по АДРЕСА_1.

Згідно договору купівлі-продажу індивідуально визначеного майна (нежитлове приміщення) ВКТ №045629, укладеного 01 жовтня 2008 року між Управлінням комунальною власністю виконавчого комітету Рівненської міської ради та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_8,посвідченого приватним нотаріусом ОСОБА_11 Рівненського міського нотаріального округу Рівненської області,зареєстровано в реєстрі №903, остання як покупець придбала нежитлове приміщення підвалу по АДРЕСА_1,а саме приміщення №1(один), №2(два),№3(три),що згідно з проведеним розрахунком складають 25/100 ідеальну частку, вартістю 37 784 грн. 40 коп. Даний договір зареєстровано в РМБТІ 15 жовтня 2008 року за №17-84-2637.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» (в редакції від 17 лютого 2006 року) приватизація державного житлового фонду - це відчуження квартир (будинків), кімнат у квартирах та одноквартирних будинках,де мешкають два і більше наймачів,та належних до них господарських споруд і приміщень (підвалів, сараїв і т.ін.) державного житлового фонду на користь громадян України.

Об»єктами приватизації відповідно до ст.2 Закону є квартири багатоквартирних будинків, одноквартирні будинки, кімнати у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів,які використовуються громадянами на умовах найму.

У відповідності до ч.2 ст.10 Закону,власники квартир багатоквартирних будинків є співвласниками допоміжних приміщень будинку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою, зобов'язані брати участь у загальних витратах, пов'язаних з утриманням будинку і прибудинкової території відповідно до своєї частки у майні будинку. Допоміжні приміщення (кладовки, сараї і т.ін.) передаються у власність квартиронаймачів безоплатно і окремо приватизації не підлягають.

Вирішуючи питання про офіційне тлумачення положень статей 1,10 Закону «Про приватизацію державного житлового фонду", Конституційний Суд України в своєму рішенні від 02 березня 2004 року №4-рп/2004 по справі №1-2/2004 (справа про права співвласників на допоміжні приміщення багатоквартирних будинків), в аспекті конституційного звернення і конституційного подання,виходить з такого.

Згідно з частиною першою статті 1 Закону суть приватизації державного житлового фонду полягає у відчуженні на користь громадян України, а отже, у їхню власність як квартир (будинків), кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, так і належних до них господарських споруд і приміщень (підвалів, сараїв тощо) державного житлового фонду. Закон врегульовує також відносини, пов'язані з виникненням, оформленням та набуттям права приватної власності на квартири та інші об'єкти приватизації державного житлового фонду.

Допоміжні приміщення, відповідно до пункту 2 статті 10 Закону, стають об'єктами права спільної власності співвласників багатоквартирного будинку, тобто їх спільним майном, одночасно з приватизацією громадянами квартир, що засвідчується єдиним документом - свідоцтвом про право власності на квартиру. Для підтвердження набутого в такий спосіб права не потребується вчинення будь-яких інших додаткових юридичних дій. Власникам квартир немає необхідності створювати з цією метою об'єднання співвласників багатоквартирного будинку. Набуте громадянами право на квартири державного житлового фонду та належні до них допоміжні приміщення є непорушним (стаття 41 Конституції України, забезпечується державою і захищається судом (стаття 55 Конституції України).

Відповідно до Конституції України всі суб'єкти права власності рівні перед законом. У багатоквартирних будинках, де не всі квартири приватизовані чи приватизовані повністю, власник(власники) неприватизованих квартир (їх правонаступники) і власники приватизованих квартир багатоквартирного будинку є рівноправними співвласниками допоміжних приміщень. Вони є рівними у праві володіти, користуватися і розпоряджатися допоміжними приміщеннями. Ніхто з власників квартир не має пріоритетного права користуватися та розпоряджатися цими приміщеннями, в тому числі і з питань улаштування мансард, надбудови поверхів і т.ін.

Аналізуючи порушені у конституційному зверненні і конституційному поданні питання щодо права власників приватизованих і неприватизованих квартир багатоквартирних будинків та органів місцевого самоврядування і місцевих державних адміністрацій розпоряджатися допоміжними приміщеннями, а також конструктивними елементами таких будинків(фундамент, несучі стіни, міжповерхові перекриття,сходові марші і т.ін.), Конституційний Суд України виходить з правової характеристики спільного майна власників квартир, конкретизованої у Законі України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку". Правовий режим майна, що перебуває у спільній власності власників квартир, має визначатися, відповідно до Конституції України, виключно законами України.

Отже, виходячи з вищезазначеного рішення Конституційного Суду України, допоміжні приміщення (підвали, сараї, кладовки, горища, колясочні і т.ін.) передаються безоплатно у спільну власність громадян одночасно з приватизацією ними квартир багатоквартирних будинків,підтвердження права власності на допоміжні приміщення не потребує здійснення додаткових дій,зокрема створення об»єднання співвласників багатоквартирного будинку,вступу до нього.

Статтею 1 Закону України "Про об"єднання співвласників багатоквартирного будинку" передбачено, що допоміжні приміщення багатоквартирного будинку - це приміщення, призначені для експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку (сходові клітини, вестибюлі, перехідні шлюзи, позаквартирні коридори, колясочні, кладові, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні шахти та інші технічні приміщення).

Віднесення приміщень, в тому числі підвалів, де розташоване технічне обладнання будинку, до допоміжних приміщень, передбачалось і наказом Держжитлокомунгоспу України від 05 квітня 1996 року №28/389 "Про затвердження Типового статуту об"єднання (товариства) співвласників багатоквартирного будинку" (втратив чинність на підставі наказу Державного комітету з питань житлово-комунального господарства №189/2040 від 17 листопада 2003 року) та наказом Держжитлокомунгоспу України від 27 серпня 2003 року №141 про затвердження нового Типового статуту об'єднання співвласників багатоквартирного будинку та Типового договору відносин власників житлових і нежитлових приміщень та управителя.

Судом досліджено надану характеристику підвального приміщення по АДРЕСА_1 загальною площею 22,7 кв.м., з»ясовано, що в даному приміщенні знаходяться мережі каналізації,холодного водопостачання та опалення,розміщені стояки з запірною арматурою,що підтверджено відповіддю ЖКП «Покровське» заступнику прокурора м.Рівне №287 від 05 березня 2014 року,зміна цільового призначення та реконструкція приміщень ФОП ОСОБА_8 не проводилась,що вбачається із відповіді заступника Управління містобудування та архітектури від 18 лютого 2014 року №01-11/210.

Згідно ч.3 ст.41 Конституції України громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об»єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону.

Як встановлено судом,спірне приміщення згідно із ст.ст.355,356,382 ЦК України є спільною сумісною власністю власників приватизованих квартир в будинку по АДРЕСА_1, оскільки відповідно до цивільного законодавства України розпорядження майном, що є спільною сумісною власністю проводиться за згодою всіх співвласників, а за відсутності згоди - спір вирішується судом.

Згідно ч.3 ст.10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини,на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень,крім випадків,встановлених законом.

Як встановлено судом, вказане підвальне приміщення використовувалось співвласниками квартир в цьому будинку для забезпечення власних потреб, через це приміщення прокладені мережі комунікацій. Таким чином, приміщення призначене для забезпечення експлуатації та обслуговування будинку і є допоміжним. Відповідно належить на праві спільної сумісної власності всім співвласникам квартир, які знаходяться в жилому будинку і перебуває в їх загальному користуванні.

Доводи відповідачів про недоведеність прокладення через спірне приміщення мереж комунікацій, не ґрунтуються на вимогах закону, тому є безпідставними.

Суд встановив,що підвальне приміщення по АДРЕСА_1 призначене для побутового обслуговування мешканців будинку,в якому прокладені трубопроводи водопостачання та каналізації,санітарні приладдя,вважає,що рішення виконавчого комітету та Рівненської міської ради такими,що підлягає скасуванню.

Відповідно до ст.ст.319,321 ЦК України, право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд і має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Всупереч зазначеним вимогам чинного законодавства, без згоди співвласників, рішенням виконкому Рівненської міської ради № 245 від 12 грудня 2006 року, спірне нежитлове приміщення в житловому будинку АДРЕСА_1 безпідставно внесено до переліку об'єктів комунальної власності і в подальшому на підставі договору від 01 жовтня 2008 року Управлінням комунальною власністю продане для ФОП ОСОБА_8

У відповідності зі ст.391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні права користуванні та розпорядження своїм майном.

Згідно ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частиною 1-3,5 та 6 ст.203 цього Кодексу.

За таких обставин, підстави для задоволення позову про визнання договору купівлі-продажу ВКТ №045631 від 01 жовтня 2008 року спірного підвального приміщення по АДРЕСА_1 та зобов»язання ОСОБА_8 вивільнити придбане майно у вказаному приміщенні наявні. Тому позов в цій частині підлягає до задоволення.

В решті вимоги позивачів суд визнає безпідставними.

Державна реєстрація права власності на житлові будинки, споруди регулювалася підзаконними нормативними актами, зокрема, такими як Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року і яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу від 13 грудня 1995 року №56, Тимчасове положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затверджене наказом Міністерства юстиції України від 07 лютого 2002 року №7/5 і зареєстроване в Мін'юсті 18 лютого 2002 року за № 157/6445 (з подальшими змінами).

Суд не вбачає підстав для задоволення позову в частині скасування державної реєстрації та витягу за необґрунтованістю, оскільки наслідком визнання вищезазначених рішень незаконними є скасування реєстрації права власності.

Посилання відповідачів на пропуск позивачами строку позовної давності не заслуговують на увагу, оскільки про порушення свого права останні дізнались у 2013 році.

На підставі викладеного, ст.ст.41,55 Конституції України, ст.ст.355, 368,369,382 ЦК України,Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»,керуючись ст.ст.10, 208, 209, 212-215, 218, 223, 292, 294 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов заступника прокурора м.Рівне в інтересах ОСОБА_1, ОСОБА_10 до Управління комунальною власністю виконавчого комітету Рівненської міської ради, Рівненської міської ради, ФОП ОСОБА_8, виконавчого комітету Рівненської міської ради, третя особа - комунальне підприємство "Рівненське міське бюро технічної інвентаризації", про визнання незаконним рішення, визнання договору купівлі-продажу індивідуально визначеного майна недійсним, скасування державної реєстрації та свідоцтва про право власності задовольнити частково.

Визнати незаконним та скасувати рішення виконавчого комітету Рівненської міської ради від 12 грудня 2006 року за №245 (зі змінами від 14 листопада 2007 року) «Про відміну рішення виконкому від 12 вересня 2006 року за №179 та затвердження переліків нежитлових приміщень, що є комунальною власністю територіальної громади м.Рівного в особі Рівненської міської ради» в частині включення до переліку об'єктів, які належать до комунальної власності територіальної громади міста приміщення, розміщеного в підвалі багатоквартирного житлового будинку по АДРЕСА_1.

Визнати незаконним та скасувати рішення Рівненської міської ради №1589 від 12 червня 2008 року «Про приватизацію нежитлового приміщення за адресою АДРЕСА_1».

Визнати недійсним Договір купівлі-продажу ВКТ №045629 нежитлового приміщення підвалу, що знаходиться в АДРЕСА_1, а саме приміщення №1, №2, №3 загальною площею 22,7 м.кв.,укладений 01 жовтня 2008 року між Управлінням комунальною власністю виконавчого комітету Рівненської міської ради та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_8, посвідченого приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Рівненської області ОСОБА_11,зареєстровано в реєстрі №903.

Зобов'язати фізичну особу-підприємця ОСОБА_8 привести у відповідність придбане приміщення шляхом вивільнення майна.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Рівненської області через Рівненський міський суд поданням в десятиденний строк з дня його проголошення апеляційної скарги. Особи,які брали участь у справі,але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення,можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення,якщо його не скасовано,набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Рівненського міського суду М.М.Головчак

Повний текст рішення виготовлено 07 жовтня 2014 року.

Суддя: