Рішення № 40933189, 14.10.2014, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"14" жовтня 2014 р. Справа № 918/1191/14

Господарський суд Рівненської області у складі судді Бережнюк В.В. розглянувши справу

за первісним позовом Іноземне підприємство "Торговий дім "ЄПК-Запоріжжя"

до відповідача Публічне акціонерне товариство "Рівнеазот"

про стягнення заборгованості в сумі 101 255,52 грн.

за зустрічним позовом Публічного акціонерного товариства "Рівнеазот"

до відповідача Іноземного підприємства "Торговий дім "ЄПК-Запоріжжя"

про стягнення штрафу в сумі 63 781 грн. 87 коп.

За участю представників сторін:

від ІП "ТД "ЄПК-Запоріжжя" : не з'явився

від ПАТ "Рівнеазот" : Гуз С.Б.

В судовому засіданні оголошувалася перерва з 07 жовтня 2014 року до 14 жовтня 2014 року.

ВСТАНОВИВ:

Іноземне підприємство "Торговий дім "ЄПК-Запоріжжя" звернулося до господарського суду Рівненської області із позовом до відповідача Публічного акціонерного товариства "Рівнеазот" про стягнення в сумі 101 255 грн. 52 коп., з яких 58 720 грн. 37 коп. - основний борг, 42 535 грн. 15 коп. - оперативно-господарські санкції, що складаються з : 19 798 грн. 77 коп. - пені, 7 290 грн. 96 коп. - 3% річних, 12 509 грн. 40 коп. - інфляційних втрат, 2 936 грн. 02 коп. - штрафу. Свої вимоги обґрунтовує невиконанням відповідачем умов Договорів поставки товару №208 від 05.02.2013 р. та №1209 від 10.09.2013 р. в частині оплати вартості отриманого товару - підшипників різної номенклатури та асортименту.

08.09.2014 р. до початку розгляду господарським судом справи по суті, відповідно до ст.60 Господарського процесуального кодексу України, відповідачем (за первісним позовом) - Публічним акціонерним товариством "Рівнеазот" подано зустрічний позов до Іноземного підприємства "Торговий дім "ЄПК-Запоріжжя" про стягнення штрафу в сумі 63 781 грн. 87 коп. за порушення строків поставки товару - підшипників різної номенклатури та асортименту, обумовлених у Договорах поставки товару №208 від 05.02.2013 р. та №1209 від 10.09.2013 р. (арк.с. 54-56). Ухвалою суду від 24.09.2014 р. вказану зустрічну позовну заяву прийнято для спільного розгляду з первісним позовом у справі №918/1191/14 (арк.с. 119).

В судовому засіданні 07 жовтня 2014 року представник позивача (за первісним позовом) підтримав позовні вимоги повністю. Просить стягнути з ПАТ "Рівнеазот" 101 255 грн. 52 коп., з яких 58 720 грн. 37 коп. - основний борг, 42 535 грн. 15 коп. - оперативно-господарські санкції, що складаються з : 19 798 грн. 77 коп. - пені, 7 290 грн. 96 коп. - 3% річних, 12 509 грн. 40 коп. - інфляційних втрат, 2 936 грн. 02 коп. - штрафу.

Відповідач (за первісним позовом) подав письмовий відзив на позов, у якому вказує, що загальна сума поставленого товару по Договору №208 від 05.02.2013 р. становить 71 518 грн. 03 коп. з ПДВ, що менше на 15 300 грн. 93 коп. від заявленої суми в позовній заяві, а по Договору №1209 від 10.09.2013 р. - 1 201 920 грн. 00 коп. з ПДВ. Крім того, на 12 320 грн. 34 коп. з ПДВ було здійснено позадоговірні поставки, що не може , на думку відповідача, розглядатися в межах даного позову. ПАТ "Рівнеазот" пояснює, що остаточний розрахунок по Договору №208 був проведений у березні 2014 року та заборгованість за останній відсутня. Щодо боргу по Договору №1209 вказує, що згідно платіжних доручень було сплачено 1155520 грн. 00 коп. А на суму 46 400 грн. 00 коп. ПАТ "Рівнеазот" подав позивачу заяву про залік однорідних вимог №1470 від 26.03.2014 р. Також погашено суму заборгованості за позадоговірну поставку товару на суму 12 320 грн. 34 коп. з ПДВ. Відтак ПАТ "Рівнеазот" стверджує, що у останнього відсутній борг перед ІП "ТД "ЄПК-Запоріжжя". Також вважає, що позивач (за первісним позовом) неправомірно та необґрунтовано нарахував оперативно-господарські санкції. За наведеного просить в відмовити в задоволенні первісного позову.

У судовому засіданні 07.10.2014 р. представник ПАТ "Рівнеазот" надав пояснення, які співпадають з позицією, що викладена у письмовому відзиві.

Також представник ПАТ "Рівнеазот" підтримав поданий зустрічний позов. З приводу останнього зазначив, що при виконанні договірних зобов'язань ІП "ТД "ЄПК-Запоріжжя" допущено порушення строків поставки товару. Так, згідно п.4.2. Договору №208 строк поставки товару: 90 календарних днів з моменту підписання договору, який складений сторонами 05.02.2013 р. Відповідно останнім днем поставки товару, на думку ПАТ "Рівнеазот", вважається 03.06.2013 р. Товар на суму 40 509 грн. 36 коп. з ПДВ був поставлений 26.07.2013 р. та 15.10.2013 р., тобто з порушенням строків поставки. Відповідно до п.8.2. Договору передбачено штраф 20% від вартості несвоєчасно поставленого товару, який Постачальник зобов'язаний сплатити Покупцю. Тому позивачем за зустрічним позовом нараховано штраф 20% від вартості невчасно поставленого товару на підставі даного пункту Договору, що складає 8 101 грн. 87 коп.

Крім того, згідно п.4.2. Договору №1209 строк поставки товару: підшипник 1097784 - 8 шт. та підшипник 3656 - 16 шт. на протязі 14 календарних днів з моменту підписання договору; підшипник 1097784 - 6 шт. до 31.12.2013 р. Договір підписаний сторонами 10.09.2013 р. Згідно накладної №135 від 27.01.2014 р. відповідачу за зустрічним позовом було з порушенням строків поставлено 4 підшипника 1097784 на загальну суму 278 400 грн. 00 коп. з ПДВ. Відповідно до п.8.2. Договору №1209 Постачальник зобов'язаний сплатити Покупцю штраф в розмірі 20% від вартості несвоєчасно поставленого товару. Тому, ПАТ "Рівнеазот" нарахував відповідачу 20% штрафу, що становить 55 680 грн. 00 коп.

Загальна сума штрафу, яку просить стягнути ПАТ "Рівнеазот" з ІП "ТД "ЄПК-Запоріжжя", складає 63 781 грн. 87 коп. За наведеного просить зустрічний позов задоволити.

Натомість представник відповідача за зустрічним позовом ІП "ТД "ЄПК-Запоріжжя" в судовому засіданні надав пояснення, згідно яких вважає, що зустрічний позов не підлягає задоволенню. Пояснює, що дійсно мало місце невчасне постачання товару до ПАТ "Рівнеазот", але це прострочення відбулося з вини останнього, оскільки ПАТ "Рівнеазот" невчасно сплачував кошти за поставлений раніше товар. Вказує, що згідно ст.616 ЦК України якщо порушення зобов'язання сталося з вини кредитора, суд відповідно зменшує розмір збитків та неустойки, які стягуються з боржника. Суд має право зменшити розмір збитків та неустойки, які стягуються з боржника, якщо кредитор умисно або з необережності сприяв збільшенню розміру збитків, завданих порушенням зобов'язання, або не вжив заходів щодо їх зменшення. Враховуючи викладене ІП "ТД "ЄПК-Запоріжжя" просить відмовити в задоволенні зустрічного позову.

Окрім цього, 07 жовтня 2014 року через канцелярію суду представник ІП "ТД "ЄПК-Запоріжжя" подав додаткові пояснення по суті спору, згідно яких повідомив, що здійснив перевірку інформації щодо наявності чи відсутності боргу у ПАТ "Рівнеазот" та виявив, що документально підтверджується той факт, що за Договором №208 від 05.02.2013 р. за відповідачем обліковується борг у розмірі 0 грн. 03 коп., а за Договором №1209 від 10.09.2013 р. - 46 400 грн. 00 коп.

Поряд з тим, не подав суду обґрунтованого обрахунку оперативно-господарських санкцій з урахуванням вказаних відомостей та інформації щодо дати та сум проплат коштів відповідачем за отриманий товар - підшипники.

Більше того, не зважаючи на надані пояснення та підтвердження у засіданні того, що фактично борг відповідача становить за Договором №208 від 05.02.2013 р. - 0 грн. 03 коп., а за Договором №1209 від 10.09.2013 р. - 46 400 грн. 00 коп., позивач за первісним позовом наполягає на стягненні з ПАТ "Рівнеазот" 101 255 грн. 52 коп., з яких 58 720 грн. 37 коп. - основний борг, 42 535 грн. 15 коп. - оперативно-господарські санкції, що складаються з : 19 798 грн. 77 коп. - пені, 7 290 грн. 96 коп. - 3% річних, 12 509 грн. 40 коп. - інфляційних втрат, 2 936 грн. 02 коп. - штрафу.

Також ПАТ "Рівнеазот" подав додаткові пояснення від 07.10.2014 р., за якими наполягає на задоволенні зустрічного позову, оскільки вважає його обґрунтованим.

Після оголошеної перерви 14 жовтня 2014 року представники сторін до суду не з'явилися.

Розглянувши матеріали справи, повно та об'єктивно оцінивши всі обставини справи в їх сукупності, господарський суд прийшов до висновку, що первісний позов підлягає задоволенню частково, також зустрічний позов слід задоволити частково. При цьому суд виходив з такого.

Судом встановлено, що 05 лютого 2013 року між Іноземним підприємством "Торговий дім "ЄПК-Запоріжжя" (Постачальник) та Публічним акціонерним товариством "Рівнеазот" (Покупець) було укладено Договір поставки товару №208 (арк.с. 27-30). Згідно з п.1.1, п.2.1. Договору Постачальник зобов'язується поставити Покупцю підшипники (далі Товар), а Покупець зобов'язується прийняти Товар та оплатити його вартість на умовах даного Договору. Найменування, кількість та ціна Товару визначається згідно Специфікації (Додаток №1), яка є невід'ємною частиною даного Договору.

Загальна сума Договору складає 71 518 грн. 03 коп., в тому числі ПДВ - 11 919 грн. 67 коп. Розрахунки з Покупцем здійснюються шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Постачальника на протязі 14 календарних днів з моменту отримання Товару та позитивних висновків вхідного контролю якості Товару по показниках, передбачених в п.6.1. даного Договору (розділ 3 Договору).

Відповідно до пунктів 4.1., 4.2. Договору поставка Товару здійснюється на умовах СРТ (ІНКОТЕРМС- Офіційні правила тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати, редакція 2000 року) склад Покупця, що знаходиться за адресою: м.Рівне-17, ПАТ "Рівнеазот". Строк поставки: 90 календарних днів з моменту підписання Договору.

Пунктами 8.2., 8.3. Договору сторони передбачили, що у випадку порушення строку поставки або строку заміни Товару відповідно до п.6.2. Договору, Постачальник зобов'язаний сплатити Покупцю штраф у розмірі 20% від вартості несвоєчасно поставленого або несвоєчасно заміненого Товару. У випадку прострочення оплати за фактично поставлений Товар Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі 0,1% від простроченої суми за кожен день прострочення.

За умовами пункту 12.1. даний Договір набирає чинності з моменту його підписання Сторонами і діє до 31.12.2013 р., а в частині гарантійних зобов'язань - до закінчення строку гарантії.

Договір підписано уповноваженими представниками сторін та скріплено відбитками їх печаток.

На виконання умов вказаного вище Договору позивач за первісним позовом поставив відповідачу товар - підшипники на загальну суму 86 818 грн. 96 коп., що підтверджується видатковими накладними №179 від 05.02.2013 р., №388 від 04.03.2013 р., №1139 від 05.06.2013 р., №1155 від 10.06.2013 р., №1514 від 26.07.2013 р., №2117 від 15.10.2013 р., №2611 від 23.12.2013 р. та довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей (арк.с. 11-13,17-22,61-63,80,82-85,87-88).

Проте відповідач за первісним позовом свої зобов'язання по оплаті вартості отриманого товару за даним Договором виконав не своєчасно, оплату провів в сумі 86 818 грн. 93 коп., що стверджено платіжними дорученнями (арк.с. 93-109). Таким чином, несплаченими лишилися 0 грн. 03 коп. Вказане підтвердили представники сторін у судових засіданнях.

З огляду на несвоєчасне виконання умов Договору №208 позивач за первісним позовом, керуючись п.8.3. Договору, нарахував відповідачу 11 872 грн. 29 коп. - пені за період з 20.06.2013 р. по 30.07.2014 р.

Покликаючись на ст.625 ЦК України позивач нарахував 949 грн. 78 коп. - 3% річних та 1 976 грн. 08 коп. - інфляційних втрат.

Покликаючись на п.66 "Положення про поставки продукції виробничого призначення" затвердженого Постановою Ради Міністрів СРСР №888 від 25.07.1988 р. ІП "ТД "ЄПК-Запоріжжя" нарахував для ПАТ "Рівнеазот" 616 грн. 02 коп. - штрафу у розмірі 5% від суми основного зобов'язання.

Розрахунки санкцій відображені позивачем на аркушах справи 31-33.

Крім того, 10 вересня 2013 року між Іноземним підприємством "Торговий дім "ЄПК-Запоріжжя" (Постачальник) та Публічним акціонерним товариством "Рівнеазот" (Покупець) було укладено Договір поставки товару №1209 (арк.с. 23-26). Згідно з п.1.1, п.2.1. Договору Постачальник зобов'язується поставити Покупцю підшипники (далі Товар), а Покупець зобов'язується прийняти Товар та оплатити його вартість на умовах даного Договору. Найменування, кількість та ціна Товару визначається згідно Специфікації (Додаток №1), яка є невід'ємною частиною даного Договору.

Загальна сума Договору складає 1 201 920 грн. 00 коп., в тому числі ПДВ - 200 320 грн. 00 коп. Розрахунки з Покупцем здійснюються шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Постачальника на протязі 14 календарних днів з моменту отримання Товару та позитивних висновків вхідного контролю якості Товару по показниках, передбачених в п.6.1. даного Договору (розділ 3 Договору).

Відповідно до пунктів 4.1., 4.2. Договору поставка Товару здійснюється на умовах СРТ (ІНКОТЕРМС- Офіційні правила тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати, редакція 2000 року) склад Покупця, що знаходиться за адресою: м.Рівне-17, ПАТ "Рівнеазот". Строк поставки: підшипник 1097784 - 8 шт. та підшипник 3656 - 16 шт. на протязі 14 календарних днів з моменту підписання Договору; підшипник 1097784 - 6 шт. до 31.12.2013 р.

Пунктами 8.2., 8.3. Договору сторони передбачили, що у випадку порушення строку поставки або строку заміни Товару відповідно до п.6.2. Договору, Постачальник зобов'язаний сплатити Покупцю штраф у розмірі 20% від вартості несвоєчасно поставленого або несвоєчасно заміненого Товару. У випадку прострочення оплати за фактично поставлений Товар Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі 0,1% від простроченої суми за кожен день прострочення.

За умовами пункту 12.1. даний Договір набирає чинності з моменту його підписання Сторонами і діє до 31.12.2013 р., а в частині гарантійних зобов'язань - до закінчення строку гарантії.

Договір підписано уповноваженими представниками сторін та скріплено відбитками їх печаток.

На виконання умов вказаного вище Договору позивач за первісним позовом поставив відповідачу товар - підшипники на загальну суму 1 201 920 грн. 00 коп., що підтверджується видатковими накладними №135 від 27.01.2014 р., №2116 від 15.10.2013 р., №1861 від 11.09.2013 р. та довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей (арк.с. 14-16,68-70,90-92).

Проте відповідач за первісним позовом свої зобов'язання по оплаті вартості отриманого товару за даним Договором виконав не своєчасно, оплату провів частково в сумі 1 155 520 грн. 00 коп., що стверджено платіжними дорученнями (арк.с. 93-109). Таким чином, несплаченими лишилися 46 400 грн. 00 коп. Представники сторін також підтвердили наведене у судових засіданнях.

З огляду на несвоєчасне виконання умов Договору №1209 позивач за первісним позовом, керуючись п.8.3. Договору, нарахував відповідачу 7 926 грн. 48 коп. - пені за період з 25.09.2013 р. по 30.07.2014 р.

Покликаючись на ст.625 ЦК України позивач нарахував 6341 грн. 18 коп. - 3% річних та 10533 грн. 32 коп. - інфляційних втрат.

Покликаючись на п.66 "Положення про поставки продукції виробничого призначення" затвердженого Постановою Ради Міністрів СРСР №888 від 25.07.1988 р. ІП "ТД "ЄПК-Запоріжжя" нарахував ПАТ "Рівнеазот" 2320 грн. 00 коп. - штрафу у розмірі 5% від суми основного зобов'язання.

Розрахунки санкцій відображені позивачем на аркушах справи 31-33.

ПАТ "Рівнеазот" звернувся до ІП "ТД "ЄПК-Запоріжжя" із претензією №809 від 18.02.2014 р., у якій вказав, що у зв'язку з невчасною поставкою товару на суму 232 000 грн. 00 коп. на підставі п.8.2. Договору №1209 останньому нараховано штраф в розмірі 20% від вартості недопоставленого товару, що складає 46 400 грн. 00 коп. (арк.с. 71).

У відповідь на претензію ІП "ТД "ЄПК-Запоріжжя" листом №370 від 25.02.2014 р. нарахування штрафу не визнав та повідомив, що ПАТ "Рівнеазот" несвоєчасно оплачує отриманий товар - підшипники, тим самим порушуючи умови укладених договорів та провокуючи Постачальника на здійснення нарахувань Покупцю оперативно-господарських санкцій.

У подальшому ПАТ "Рівнеазот" звернувся до ІП "ТД "ЄПК-Запоріжжя" із заявою №1470 від 26.03.2014 р. про зарахування (залік) зустрічних однорідних вимог, у якій йдеться про те, що оскільки позивач за первісним позовом заборгував відповідачу за зустрічним позовом грошову суму в розмірі 46 400 грн. 00 коп. за порушення строку поставки товару, та водночас ПАТ "Рівнеазот" є боржником ІП "ТД "ЄПК-Запоріжжя" у зв'язку з неповним розрахунком за отриманий товар у сумі 206 199 грн. 22 коп., тому повідомив про припинення зобов'язання в сумі 46 400 грн. 00 коп. внаслідок зарахування зустрічних однорідних вимог (арк.с. 110).

ІП "ТД "ЄПК-Запоріжжя" листом №528 від 04.04.2014 р. відповів на дану заяву, вказавши, що запропонований залік не може бути здійснено, оскільки вимоги про які йдеться не є однорідними (арк.с. 131).

Також позивач за первісним позовом звертався до відповідача із претензією №818 від 22.05.2014 р. У останній йдеться про те, що станом на 22.05.2014 р. заборгованість ПАТ "Рівнеазот" перед Постачальником становить 58 720 грн. 37 коп., у зв'язку з чим Покупцю нараховано санкції у розмірі 28 531 грн. 35 коп. Відтак ІП "ТД "ЄПК-Запоріжжя" просив сплатити вказані суми коштів на його рахунок (арк.с. 133-134). Відповідь на дану претензію у матеріалах справи відсутня.

У свою чергу, ПАТ "Рівнеазот", з огляду на несвоєчасну поставку підшипників, нарахував ІП "ТД "ЄПК-Запоріжжя" штраф. А саме, покликаючись на п.4.2. Договору №208, зважаючи, що товар на суму 40 509 грн. 36 коп. з ПДВ був поставлений 26.07.2013 р. та 15.10.2013 р., нарахував штраф 20% від вартості несвоєчасно поставленого товару, що складає 8 101 грн. 87 коп.

Покликаючись на п.4.2. Договору №1209, зважаючи, що згідно накладної №135 від 27.01.2014 р. відповідачу за зустрічним позовом було з порушенням строків поставлено 4 підшипника 1097784 на загальну суму 278 400 грн. 00 коп. з ПДВ, нараховано штраф в розмірі 20% від вартості несвоєчасно поставленого товару, що становить 55 680 грн. 00 коп.

Всього позивач за зустрічним позовом нарахував 63 781 грн. 87 коп. штрафу.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, - зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст.526 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ч.2 ст.193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму ( частина 1 статті 712 ЦК України).

Щодо вимог первісного позову.

Як зазначалося вище, ПАТ "Рівнеазот" звертався до ІП "ТД "ЄПК-Запоріжжя" із заявою №1470 від 26.03.2014 р. про зарахування (залік) зустрічних однорідних вимог на суму 46 400 грн. 00 коп.

Стаття 601 Цивільного кодексу України визначає, що зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін. Аналогічні правила містить ч.3 ст.203 Господарського кодексу України.

При цьому слід наголосити, що при здійсненні операцій із зарахування зустрічних вимог у господарській діяльності мають дотримуватись такі умови: вимоги контрагентів повинні бути зустрічними, тобто кожен із контрагентів повинен мати заборгованість по відношенню до іншого (кожна із сторін одночасно є як боржником, так і кредитором); вимоги повинні бути однорідними; з обох вимог має настати термін виконання, встановлений договором або законом (за винятком зобов'язань, за якими не встановлено терміну або термін визначається моментом вимоги). Однорідність цих вимог повинна випливати із їх юридичної природи і матеріального змісту та не залежить від підстав виникнення зобов'язань.

Як вбачається з матеріалів справи у ПАТ "Рівназот" існує не погашена заборгованість перед ІП "ТД "ЄПК-Запоріжжя" за отримані підшипники згідно Договору №1209 від 10.09.2013 р.

Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 14.05.1992 N 2343-XII визначає що є грошовим зобов'язанням - це зобов'язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України. До грошових зобов'язань відносяться також зобов'язання щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; зобов'язання, що виникають внаслідок неможливості виконання зобов'язань за договорами зберігання, підряду, найму (оренди), ренти тощо та які мають бути виражені у грошових одиницях. До складу грошових зобов'язань боржника, в тому числі зобов'язань щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування, не включаються неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові санкції, визначені на дату подання заяви до господарського суду, а також зобов'язання, які виникли внаслідок заподіяння шкоди життю і здоров'ю громадян, зобов'язання з виплати авторської винагороди, зобов'язання перед засновниками (учасниками) боржника - юридичної особи, що виникли з такої участі.

Таким чином борг ПАТ "Рівнеазот" у розмірі 46 400 грн. 00 коп. є грошовим зобов'язанням.

Поряд з тим, ПАТ "Рівнеазот" було нараховано для ІП "ТД "ЄПК-Запоріжжя" 46 400 грн. 00 коп. штрафу за порушення строку поставки підшипників.

Штраф та пеня є одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України (частина перша статті 230 ГК України). Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною четвертою статті 231 ГК України.

Отже, за своєю правовою природою нараховані для ІП "ТД "ЄПК-Запоріжжя" 46 400 грн. 00 коп. штрафу не є основним зобов'язанням, а є заходом відповідальності за порушення зобов'язань.

Відтак, грошові вимоги у розмірі 46 400 грн. 00 коп., які сторони заявили одна одній, у даному випадку не можна вважати однорідними. Відповідно не можуть бути зараховані як зустрічні.

Вказане також відображено у п.1.14. постанови пленуму Вищого господарського суду України 17.12.2013 № 14 " Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", за яким вимоги про сплату пені та передбачених частиною другою статті 625 ЦК України інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошових зобов'язань хоча й мають грошовий характер, але за своєю правовою природою не є основним зобов'язанням, а є заходом відповідальності за порушення зобов'язань, й відтак ці вимоги не можуть бути зараховані як зустрічні в порядку статті 601 ЦК України.

Тому суд погоджується із висновком позивача за первісним позовом, який викладений у листі №528 від 04.04.2014 р., про те, що запропонований у заяві ПАТ "Рівнеазот" залік не може бути здійснено, оскільки вимоги про які йдеться не є однорідними.

Відтак, позивач за первісним позовом вчинив правомірно не здійснивши залік зустрічних вимог, та користуючись наданим йому законодавством правом, звернувся до суду із позовом про стягнення згаданого боргу.

Отже, враховуючи усе викладене вище, позовні вимоги за первісним позовом ІП "ТД "ЄПК-Запоріжжя" в частині стягнення з ПАТ "Рівнеазот" 46 400 грн. 03 коп. основного боргу за поставлений товар - підшипники, підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на законі та договорі, не спростовані відповідачем, тому в цій частині підлягають задоволенню.

Щодо вимог за первісним позовом про стягнення 42 535 грн. 15 коп. - оперативно-господарських санкцій суд зазначає наступне.

Матеріалами справи підтверджено, що за Договором №208 від 05.02.2013 р. за відповідачем за первісним позовом обліковується борг у розмірі 0 грн. 03 коп., а за Договором №1209 від 10.09.2013 р. - 46 400 грн. 00 коп.

За ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата 3% від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові, та у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті (п.п. 3.1., п. 4.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 року № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").

Відповідно до п. 5.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 року № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" кредитор вправі вимагати, в тому числі в судовому порядку, сплати боржником сум інфляційних нарахувань та процентів річних як разом зі сплатою суми основного боргу, так і окремо від неї.

Згідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором (ч. 1 ст. 216 ГК України).

У силу вимог ч.ч. 1, 2 ст. 217 ГК України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Згідно з ч. 1. ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Отже, одним із видів господарських санкцій згідно з ч. 2 ст. 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню.

Розмір штрафних санкцій відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Такий вид забезпечення виконання зобов'язання як пеня та її розмір встановлено ч. 3 ст. 549 ЦК України, ч. 6 ст. 231 ГК України, ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та ч. 6 ст. 232 ГК України.

Так, відповідно до статей 1 та 3 Закону України від 22.11.1996 р. №543/96-ВР "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам ч. 4 ст. 231 ГК України.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено ч. 2 ст. 231 ГК України.

В інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою ст. 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить ст. 61 Конституції України, оскільки згідно зі ст. 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до ст. 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій (Постанова Верховного Суд України від 27.04.2012 року № 3-24гс12).

Поряд з тим суд наголошує, що ІП "ТД "ЄПК-Запоріжжя", не зважаючи на надані пояснення і докази, та підтвердження у засіданні того, що фактично борг відповідача становить за Договором №208 від 05.02.2013 р. - 0 грн. 03 коп., не подав суду обґрунтованого обрахунку оперативно-господарських санкцій, нарахованих за невчасне виконання умов цього Договору з урахуванням інформації щодо усіх дат та сум проплат відповідачем коштів за отриманий товар - підшипники, та з врахуванням існуючого станом на час розгляду даної справи основного боргу у розмірі 0 грн. 03 коп.

Наданий позивачем за первісним позовом розрахунок санкцій, що міститься на аркушах справи 31-32, не може бути прийнятий судом як правильний та обґрунтований, оскільки у ньому не відображено усіх дат та сум проплат відповідачем коштів за отриманий товар. Крім того, у платіжних дорученнях про часткові сплати відповідачем за первісним позовом боргу за отримані підшипники у графі "Призначення платежу" не відображено та не конкретизовано за якими саме накладними здійснювалися погашення боргу, лише наявна вказівка на підставі якого договору відбуваються оплати. Також сторони не надали суду інформації щодо того, в рахунок погашення боргу по яких саме накладних на підприємствах зараховувалися згадані платежі. Вказане не дає суду можливості перевірити розміри та періоди існування заборгованості (з урахуванням часткових сплат) по кожній видатковій накладній окремо.

Тому враховуючи викладені обставини та зважаючи, що суд не вбачає можливим у цій частині перевірити правильність нарахування таких санкцій, заявлені ІП "ТД "ЄПК-Запоріжжя" 11 872 грн. 29 коп. - пені, 949 грн. 78 коп. - 3% річних, 1 976 грн. 08 коп. - інфляційних втрат за Договором №208 від 05.02.2013 р. задоволенню не підлягають.

Відносно нарахованих відповідачу за первісним позовом 7 926 грн. 48 коп. - пені за період з 25.09.2013 р. по 30.07.2014 р., 6341 грн. 18 коп. - 3% річних, 10533 грн. 32 коп. - інфляційних втрат, за невчасне виконання умов Договору №1209 від 10.09.2013 р. необхідно звернути увагу на слідуюче.

Перевіряючи розміри вказаних санкцій судом встановлено, що у наданому позивачем за первісним позовом розрахунку не відображено чи враховано під час їх нарахування відповідачу відтермінування сплати коштів (передбачене п.3.2. Договору №1209) по кожній накладній окремо. Крім того, у платіжних дорученнях про часткові сплати відповідачем за первісним позовом боргу за отримані підшипники у графі "Призначення платежу" не конкретизовано за якими саме накладними здійснювалися погашення боргу, лише наявна вказівка на підставі якого договору відбуваються оплати. Також сторони не надали суду інформації щодо того, в рахунок погашення боргу по яких саме видаткових накладних на підприємствах зараховувалися згадані платежі. Вказане не дає суду можливості перевірити розміри та періоди існування заборгованості (з урахуванням часткових сплат) по кожній видатковій накладній окремо та здійснити власний обрахунок пені, 3% річних та інфляційних втрат.

Вбачається можливим лише перевірити правильність нарахування даних санкцій на існуючий борг 46 400 грн. 00 коп., який залишився неоплаченим станом на 28.03.2014 р., по 30.07.2014 р.

Відтак, суд перевірив нарахування та здійснив власний обрахунок заявлених санкцій, у результаті чого встановлено, що за невчасне виконання зобов'язань по Договору №1209 від 10.09.2013 р. за період з 28.03.2014 р. по 30.07.2014 р. на суму 46 400 грн. 00 коп. : пеня у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який вона сплачується, становить 2 988 грн. 67 коп.; 3% річних складає 476 грн. 71 коп.; інфляційні втрати - 4 036 грн. 80 коп.

Також позивач за первісним позовом неправомірно нарахував 616 грн. 02 коп. - штрафу в розмірі 5% від суми основного боргу по Договору №208 та 2320 грн. 00 коп. - штрафу у розмірі 5% від суми основного боргу по Договору №1209, оскільки останній нарахований з посиланням на діючу по даний час Постанову Ради Міністрів СРСР №888 від 25.07.1988 р., якою затверджено "Положення про поставки продукції виробничо-технічного призначення, Положення про поставки товарів народного споживання і Основних умов регулювання договірних відносин при здійсненні експортно-імпортних операцій" (далі - Положення).

Суд наголошує, що у правовідносинах, які виникли між ІП "ТД "ЄПК-Запоріжжя" та ПАТ "Рівнеазот" з приводу виконання Договорів №208 та №1298 неприпустимо нарахування штрафу, покликаючись на дане Положення, так як під експортно-імпортними операціями розуміється комерційна діяльність, пов'язана з купівлею-продажем товарів, що мають матеріально-речову форму. При цьому під експортними операціями розуміється діяльність, пов'язана з продажем і вивозом за кордон товарів для передачі їх у власність іноземному контрагентові; під імпортними операціями розуміється діяльність, пов'язана із закупівлею і ввезенням іноземних товарів для подальшої реалізації їх на внутрішньому ринку своєї країни. Натомість Договори №208 та №1298 не були укладені між сторонами з приводу здійснення діяльності, яка пов'язана з продажем і вивозом за кордон товарів для передачі їх у власність іноземному контрагентові, та із закупівлею і ввезенням іноземних товарів для подальшої реалізації їх на внутрішньому ринку своєї країни. За своєю правовою природою згадані правочини є договорами поставки товарів, яка здійснюється в межах митної території України. Та обставина, що позивач за первісним позовом є іноземним підприємством не дає права останньому у даному випадку нараховувати штраф з посиланням на наведене вище Положення.

Відтак, вимоги позивача по первісному позову в частині стягнення з ПАТ "Рівнеазот" 616 грн. 02 коп. - штрафу по Договору №208 та 2320 грн. 00 коп. - штрафу по Договору №1209 задоволенню не підлягають.

Відносно вимог зустрічного позову ПАТ "Рівнеазот" про стягнення з ІП "ТД "ЄПК-Запоріжжя" штрафу в розмірі 63 781 грн. 87 коп. необхідно зазначити наступне.

Як вказувалося вище, згідно п.4.2. Договору №208 від 05.02.2013 р. строк поставки товару: 90 календарних днів з моменту підписання Договору. Таким чином, ІП "ТД "ЄПК-Запоріжжя" повинен був у даному випадку поставити підшипники у строк до 06 травня 2013 року. Однак, відповідно до видаткових накладних №1514 та №2117 підшипники на суму 40360 грн. 32 коп. були поставлені 26 липня 2013 року, та підшипники на суму 149 грн. 04 коп. поставлені 15 жовтня 2013 року.

Отже, належними та допустимими доказами підтверджено, що товар по Договору №208 на суму всього 40 509 грн. 36 коп. доставлено ПАТ "Рівнеазот" з порушенням строків поставки. У результаті чого покликаючись на п.8.2. цього Договору Покупець правомірно нарахував штраф 20% від вартості несвоєчасно поставленого товару, що складає 8 101 грн. 87 коп. (40 509 грн. 36 коп. * 20% = 8 101 грн. 87 коп.).

Відповідно до п.4.2. Договору №1209 від 10.09.2013 р. строк поставки товару: підшипник 1097784 - 8 шт. та підшипник 3656 - 16 шт. на протязі 14 календарних днів з моменту підписання Договору; підшипник 1097784 - 6 шт. до 31.12.2013 р. Таким чином, ІП "ТД "ЄПК-Запоріжжя" повинен був у даному випадку поставити підшипник 1097784 - 8 шт. та підшипник 3656 - 16 шт. у строк до 24 вересня 2013 року, підшипник 1097784 - 6 шт. до 31.12.2013 р. Однак, відповідно до видаткової накладної №135 підшипники 1097784 у кількості 4 шт. на суму 278 400 грн. 00 коп. були поставлені 27 січня 2014 року.

Отже, належними та допустимими доказами підтверджено, що товар по Договору №1209 на суму 278 400 грн. 00 коп. доставлено ПАТ "Рівнеазот" з порушенням строків. У результаті чого покликаючись на п.8.2. цього Договору Покупець правомірно нарахував штраф 20% від вартості несвоєчасно поставленого товару, що складає 55 680 грн. 00 коп. (278 400 грн. 00 коп. * 20% = 55 680 грн. 00 коп.).

Слід відмітити, що у письмових поясненнях від 23.09.2014 р. ІП "ТД "ЄПК-Запоріжжя" визнав факт несвоєчасної поставки товарів до ПАТ "Рівнеазот", разом з тим вказав, що таке прострочення відбулося у зв'язку з невчасними розрахунками зі сторони ПАТ "Рівнеазот" за отримані підшипники.

Суд звертає увагу, що встановлення умов щодо відповідальності є гарантією дотримання прав і обов'язків сторін, охороною майнових інтересів господарюючих суб'єктів. Положення про відповідальність є істотною умовою договору.

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором (частина друга статті 193, частина перша статті 216 та частина перша статті 218 ГК України).

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною четвертою статті 231 ГК України.

Разом з тим, відповідно до ч.1 ст.233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

За умовами пункту 3 частини 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Суд зауважує, що ПАТ "Рівнеазот" до матеріалів справи не подав документів, які засвідчують, що останній поніс значні збитки у зв'язку з несвоєчасним отриманням підшипників від Постачальника.

Також доказами наявними у справі №918/1191/14 підтверджується факт несвоєчасних розрахунків за отримані Покупцем підшипники.

Крім того, із видаткової накладної №135 від 27 січня 2014 року вбачається, що підшипники 1097784 у кількості 4 шт. на суму 278 400 грн. 00 коп. були поставлені на 27 днів пізніше, ніж передбачено умовами договору. На думку суду такий термін прострочення поставки не є значним.

Враховуючи викладене вище у сукупності суд вважає можливим зменшити розмір штрафу до 50% від заявленої суми 63 781 грн. 87 коп. за несвоєчасну поставку товару, та стягнути його в сумі 31 890 грн. 94 коп.

При цьому, суд звертає увагу на те, що для застосування судом права зменшити розмір штрафних санкцій, у випадку наявності для цього підстав, подання боржником відповідного клопотання чинним законодавством не вимагається.

Отже, аналізуючи все вищевикладене, враховуючи встановлені обставини, суд прийшов до висновку, що вимоги позивача за зустрічним позовом про стягнення з ІП "ТД "ЄПК-Запоріжжя" на користь ПАТ "Рівнеазот" штрафу підлягають задоволенню частково в сумі 31890 грн. 94 коп.

Відповідно до ст.ст.32-34 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

В свою чергу господарський суд, керуючись положеннями статті 43 Господарського процесуального кодексу України, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Отже, вимоги по первісному позову ІП "ТД "ЄПК-Запоріжжя" до відповідача ПАТ "Рівнеазот" підлягають частковому задоволенню, а саме в частині стягнення : 46 400 грн. 03 коп. основного боргу, 2 988 грн. 67 коп. - пені, 476 грн. 71 коп. - 3% річних та 4 036 грн. 80 коп. - інфляційних втрат, всього - 53 902 грн. 21 коп. В задоволенні решти вимог первісного позову слід відмовити за безпідставністю та необґрунтованістю.

Поряд з тим, вимоги позивача за зустрічним позовом про стягнення з ІП "ТД "ЄПК-Запоріжжя" на користь ПАТ "Рівнеазот" штрафу підлягають задоволенню частково в сумі 31890 грн. 94 коп. В задоволенні решти вимог зустрічного позову необхідно відмовити.

Відповідно до ч.5 ст.49 ГПК України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Розмір пропорції задоволених вимог первісного позову проти заявлених складає 53,23%.

Розмір пропорції задоволених вимог зустрічного позову проти заявлених складає 50%.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Первісний позов задоволити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Рівнеазот" (33017, м.Рівне-17, код ЄДРПОУ 05607824) на користь Іноземного підприємства "Торговий дім "ЄПК-Запоріжжя" (69600, м.Запоріжжя, вул.Димитрова, 52, код ЄДРПОУ 35300916) - 46 400 грн. 03 коп. основного боргу, 2 988 грн. 67 коп. - пені, 476 грн. 71 коп. - 3% річних, 4 036 грн. 80 коп. - інфляційних втрат, 1 077 грн. 97 коп. витрат по сплаті судового збору. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. В задоволенні решти вимог первісного позову відмовити.

4. Зустрічний позов задоволити частково.

5. Стягнути з Іноземного підприємства "Торговий дім "ЄПК-Запоріжжя" (69600, м.Запоріжжя, вул.Димитрова, 52, код ЄДРПОУ 35300916) на користь Публічного акціонерного товариства "Рівнеазот" (33017, м.Рівне-17, код ЄДРПОУ 05607824) - 31 890 грн. 94 коп. штрафу, 913 грн. 50 коп. витрат по сплаті судового збору. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

6. В задоволенні решти вимог зустрічного позову відмовити.

Повне рішення складено "15" жовтня 2014 року

Суддя Бережнюк В.В.