Постанова № 40933171, 06.10.2014, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" жовтня 2014 р. Справа№ 927/988/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Лобаня О.І.

суддів: Майданевича А.Г.

Федорчука Р.В.

за участю представників сторін відповідно до протоколу судового засідання від 06.10.2014 року

розглянувши апеляційну скаргу Остерської квартирно-експлуатаційної частини району на рішення господарського суду Чернігівської області від 12.08.2014 року

у справі № 927/988/14 (суддя - Лавриненко Л.М.)

за позовом публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна

компанія «Нафтогаз України»

до Остерської квартирно-експлуатаційної частини району

про стягнення 9 755,62 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Чернігівської області від 12.08.2014 року по справі № 927/988/14 позов публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» до Остерської квартирно-експлуатаційної частини району про стягнення 9 755,62 грн. - задоволено частково. Стягнуто з Остерської квартирно-експлуатаційної частини району на користь публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» 5827,47 грн. пені, 1165,49 грн. 3% річних, 1925,34 грн. інфляційних втрат та 1670,19 коп. судового збору. В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції від 12.08.2014 року, Остерська квартирно-експлуатаційна частина району звернулась до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить рішення господарського суду Чернігівської області від 12.08.2014 року по справі № 927/988/14 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. В обґрунтування апеляційної скарги скаржник, посилається на неповне з'ясування обставин судом першої інстанції, що мають значення для вирішення справи та порушення останнім норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 01.09.2014 року апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду.

В судовому засіданні 06.10.2014 року представник Остерської квартирно-експлуатаційної частини району надав суду свої пояснення по справі в яких, підтримав доводи зазначені в апеляційній скарзі та просив оскаржуване рішення господарського суду Чернігівської області скасувати, та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Представник ПАТ «НАК «Нафтогаз України» у судовому засіданні 06.10.2014 року також надав суду свої пояснення по справі в яких, заперечив проти задоволення апеляційної скарги та просив апеляційний господарський суд залишити без змін оскаржуване рішення місцевого господарського суду від 12.08.2014 року.

Дослідивши наявні в справі матеріали, розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін що з'явились в судове засідання, Київським апеляційним господарським судом встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 26.10.2012 року між Національною акціонерною компанією «Нафтогаз України» (продавець) та Остерською квартирно-експлуатаційною частиною району (покупець) було укладено договір №12/1058-ТЕ-39 про закупівлю природного газу.

Відповідно до пункту 1.1 договору №12/1058-ТЕ-39 про закупівлю природного газу від 26.10.2012 року, продавець (позивач) взяв на себе зобов'язання поставити покупцеві імпортований природний газ (за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, ввезеного на митну територію України ПАТ НАК «Нафтогаз України»), а покупець (відповідач) - прийняти і оплатити природний газ в обсязі, зазначеному у п. 1.2 цього договору. Газ, що постачається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням. Використання газу покупцем для інших потреб не є предметом цього договору.

Згідно п. 1.2 договору №12/1058-ТЕ-39 про закупівлю природного газу від 26.10.2012 року, позивач передає відповідачу в період з 01 жовтня 2012 року по 31 грудня 2012 року природний газ в обсязі до 1498,8 тис. куб.м., в тому числі по місяцях: у жовтні - 282,0 тис.м.куб.; у листопаді - 534,0 тис.м.куб.; у грудні - 682,8 тис.м.куб., всього у IV кварталі 2012 року - 1498,8 ти.м.куб.

Пунктом 3.1 договору №12/1058-ТЕ-39 про закупівлю природного газу від 26.10.2012 року передбачено, що ціна за 1000 куб. м. природного газу, що використовується для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням становить 1091,00 грн. з урахуванням збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом та без урахування податку на додану вартість. До сплати за 1000 куб. м. природного газу - 1 091,00 грн., крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ - 1 309,20 грн. Загальна вартість цього договору на дату укладення становить 1635190,80 грн., крім того ПДВ - 327038,16 грн., разом з ПДВ - 1962228,96 грн.

Відповідно до п.4.1 договору №12/1058-ТЕ-39 про закупівлю природного газу від 26.10.2012 року, оплата за газ здійснюється покупцем (відповідачем) виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця наступного за місяцем поставки газу.

Відповідно до п. 5.1 договору №12/1058-ТЕ-39 про закупівлю природного газу від 26.10.2012 року, термін поставки газу: з 1 жовтня 2012 року по 31 грудня 2012 року включно.

Пунктом 10.1 договору №12/1058-ТЕ-39 про закупівлю природного газу від 26.10.2012 року сторони погодили, що даний договір набирає чинності з дати підписання та скріплення печатками сторін, але не раніше ніж через 14 днів (п'ять робочих днів у разі застосування процедури закупівлі з підстав, визначених пунктом 3 частини другої статті 39 Закону України «Про здійснення державних закупівель») з дня опублікування у державному офіційному друкованому виданні з питань державних закупівель повідомлення про акцепт пропозиції за результатами застосування процедури закупівлі в одного учасника, поширює дію на відносини, що фактично склались між сторонами з 01 жовтня 2012 року, і діє у частині поставки газу до 31 грудня 2012 року включно, а у частині розрахунків - до їх повного здійснення.

Додатковою угодою № 1 від 20.12.2012 року до договору №12/1058-ТЕ-39 про закупівлю природного газу від 26.10.2012 року, сторонами викладено п. 1.2. в новій редакції, відповідно до умов якої продавець передає покупцю в період з 01 жовтня 2012 року по 31 грудня 2012 року природний газ в обсязі до 890,241 тис.м.куб., в тому числі по місяцях: у жовтні - 154,929 тис.м.куб.; у листопаді - 327,312 тис.м.куб.; у грудні - 408,0 тис.м.куб., всього у IV кварталі 2012 року - 890,241 ти.м.куб. Також викладено останній абзац п. 3.1 в новій редакції, відповідно до умов якої загальна вартість цього договору на дату укладення становить 971252,93 грн., крім того ПДВ - 194250,59 грн., разом з ПДВ - 1165503,52 грн.

Відповідно до п. 2.2 додатку №1 від 26.10.2012 року до договору №12/1058-ТЕ-39 про закупівлю природного газу від 26.10.2012 року, обсяг газу, визначений згідно з п. 2.1 цього додатку, є підставою для визначення обсягу газу, переданого за договором у пунктах приймання-передачі. Приймання-передачі газу, поставленого продавцем покупцеві у відповідному місяці поставки газу, оформлюється актом приймання-передачі газу, в якому зазначаються фактичні обсяги спожитого газу, його ціна та вартість. Акт приймання-передачі газу складається на підставі технічних актів приймання-передачі газу між газорозподільним підприємством та покупцем, з урахуванням планового обсягу поставки, наданого продавцем.

Не пізніше 5 числа місяця, наступного за місяцем поставки, покупець зобов'язується надати продавцю для підпису два примірники акта приймання-передачі газу, підписані та скріплені печаткою покупця і погоджені газорозподільним підприємством, копію технічних актів приймання-передачі газу.

На виконання умов договору №12/1058-ТЕ-39 про закупівлю природного газу від 26.10.2012 року, позивач поставив за період з жовтня 2012 року по грудень 2012 року природний газ на загальну суму 1165503,52 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу: від 31.10.2012 року на суму 202833,05 грн.; від 30.11.2012 року на суму 428516,87 грн.; від 31.12.2012 року на суму 534153,60 грн., які підписані сторонами та скріплені печатками двох сторін, копії яких містяться в матеріалах справи (а.с.17-19).

Як вірно вказав суд першої інстанції, по акту приймання-передачі природного газу від 31.10.2012 року на суму 202833,05 грн. за газ поставлений у жовтні 2012 року, відповідач зобов'язаний був розрахуватись в строк до 14.11.2012 року тобто 13.11.2012 року включно; по акту приймання-передачі природного газу від 30.11.2012 року на суму 428516,87 грн. за газ поставлений у листопаді 2012 року - в строк до 14.12.2012 року тобто 13.12.2012 року включно; по акту приймання-передачі природного газу від 31.12.2012 року на суму 534153,60 грн., за газ поставлений у грудні 2012 року - в строк до 15.01.2013 року тобто 14.11.2013 року включно, оскільки 13.01.2013 року припадало на неділю - вихідний день.

Як вбачається із матеріалів справи, та зазначає позивач, відповідач прострочив строки оплати за поставлений природний газ, передбачені п.4.1 договору №12/1058-ТЕ-39 про закупівлю природного газу від 26.10.2012 року, здійснивши оплату: по акту приймання-передачі природного газу від 31.10.2012 року на суму 202833,05 грн. - 28.11.2012 року, згідно платіжного доручення №752 від 28.11.2012 року на суму 202833,05 грн.; по акту приймання-передачі природного газу від 30.11.2012 року на суму 428516,87 грн. - 21.12.2012 року, згідно платіжного доручення №801 від 21.12.2012 року на суму 105398,00 грн. та платіжного доручення №799 від 21.12.2012 року на суму 323118,87 грн.; по акту приймання-передачі природного газу від 31.12.2012 року на суму 534153,60 грн. - 25.01.2013 року, згідно платіжного доручення №33 від 25.01.2013 року на суму 188877,00 грн. та 345277,04 грн. згідно платіжного доручення №46 від 29.01.2013 року.

Так, у липні 2014 року у зв'язку з прострочкою взятих на себе зобов'язань щодо оплати поставленого природного газу ПАТ «НАК «Нафтогаз України» звернулося до господарського суду Чернігівської області з позовом до Остерської квартирно-експлуатаційної частини району про стягнення з відповідача 6525,24 грн. пені, 1305,04 грн. 3% річних та 1925,34 грн. інфляційних втрат, за неналежне виконання умов договору №12/1058-ТЕ-39 про закупівлю природного газу від 26.10.2012 року, додатку №1 від 26.10.2012 року та додаткової угоди №1 від 20.12.2012 року.

В свою чергу Остерська квартирно-експлуатаційна частина району заперечила проти заявленого позову посилаючись на те, що в діях відповідача відсутня вина, оскільки відповідачем здійснена відповідно до умов спірного договору, відповідачем було отримано газ виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням, тому між Остерською КЕЧ району та Будинкоуправлінням №1 Остерської КЕЧ, яке є балансоутримувачем житлових будівель селища Десна було укладено договір про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води №32. Сплата по спірному договору №12/1058-ТЕ-39 про закупівлю природного газу від 26.10.2012 року між позивачем та відповідачем є виконанням цільового зобов'язання і відповідно має здійснюватись за призначенням, оскільки в іншому випадку сплата коштів з неналежних чи на неналежні розрахунки буде вважатися нецільовим використанням коштів. Відповідач зазначав, що важливим моментом при виконанні зобов'язань за договором між сторонами є те, що відповідач має отримати суму коштів від Будинкоуправління №1 по процедурі відповідно до чинного законодавства, а саме згідно спільного протокольного рішення, підписаного після спливу дати оплати по договору з незалежних від відповідача обставин. Тому відповідачем не було враховано причинно-наслідкового зв'язку договору №12/1058-ТЕ-39 про закупівлю природного газу від 26.10.2012 року, укладеного між позивачем та відповідачем та договору №32 від 10.10.2011 року, укладеного між Остерською КЕЧ району та Будинкоуправлінням №1 Остерської КЕЧ району, а також дати отримання відповідачем актів приймання-передачі природного газу. Відповідач, в свою чергу, діяв відповідно до умов договору й одразу після надходження від позивача необхідних документів для здійснення оплати за використаний газ невідкладно подавав їх на реєстрацію до Державного казначейства для виконання своїх зобов'язань, про що свідачать вхідні відмітки казначейства. Позивачем не було подано жодних претензій щодо невчасної оплати по спірному договору, тому вимоги щодо сплати пені, інфляційних втрат та 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання є безпідставними та необґрунтованими.

Як зазначалося раніше, рішенням господарського суду Чернігівської області від 12.08.2014 року по справі № 927/988/14 позов ПАТ «НАК «Нафтогаз України» до Остерської квартирно-експлуатаційної частини району про стягнення 9 755,62 грн. - задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 5827,47 грн. пені, 1165,49 грн. 3% річних, 1925,34 грн. інфляційних втрат та 1670,19 коп. судового збору. В іншій частині позову відмовлено.

Колегія суддів апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін з наступних підстав.

Статтею 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 Цивільного кодексу України). Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Як зазначалося вище та вірно встановлено судом першої інстанції, за актами приймання-передачі природного газу позивач передав, а відповідач прийняв за період з жовтня 2012 року по грудень 2012 року природний газ на загальну суму 1165503,52 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Як зазначалося, договором передбачений обов'язок відповідача остаточно розрахуватися до 14 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу. Тобто, по акту приймання-передачі природного газу від 31.10.2012 року на суму 202833,05 грн. за газ поставлений у жовтні 2012 року, відповідач зобов'язаний був розрахуватись в строк до 14.11.2012 року тобто 13.11.2012 року включно; по акту приймання-передачі природного газу від 30.11.2012 року на суму 428516,87 грн. за газ поставлений у листопаді 2012 року - в строк до 14.12.2012 року тобто 13.12.2012 року включно; по акту приймання-передачі природного газу від 31.12.2012 року на суму 534153,60 грн., за газ поставлений у грудні 2012 року - в строк до 15.01.2013 року тобто 14.11.2013 року включно, оскільки 13.01.2013 року припадало на неділю - вихідний день.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Як вірно вказав місцевий господарський суд та встановлено судом апеляційної інстанції, відповідач несвоєчасно розрахувався з позивачем, тим самим допустив порушення грошового обов'язку. У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (ч. 1 ст. 611 ЦК України).

Частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У зв'язку з прострочкою взятих на себе зобов'язань щодо оплати поставленого природного газу, позивач просить суд стягнути з відповідача 6525,24 грн. пені за період з 14.11.2012 року по 30.01.2013 року, а саме: по акту від 31.10.2012 року за газ спожитий у жовтні 2012 року за період прострочення з 14.11.2012 року по 28.11.2012 року у розмірі 1246,92 грн. пені; по акту від 30.11.2012 року за газ спожитий у листопаді 2012 року за період з 14.12.2012 року по 25.12.2012 року у розмірі 386,93 пені; по акту від 31.12.2012 року за газ спожитий у грудні 2012 року за період з 14.01.2013 року по 30.01.2013 року у розмірі 668,73 грн. пені.

Відповідно до ст. ст. 546, 549 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язань за договором можуть забезпечуватись неустойкою (штрафом, пенею). Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.0Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконання або неналежного виконання зобов'язання.

Згідно зі ст.230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яка сплачується у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктами 4 та 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення зобов'язання застосовуються у розмірі передбаченому сторонами у договорі.

У відповідності до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно п. 7.3 договору №12/1058-ТЕ-39 про закупівлю природного газу від 26.10.2012 року, у разі порушення покупцем умов п. 4.1 договору, покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Відповідно до ст.257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) (ст. 258 Цивільного кодексу України).

Статтею 259 Цивільного кодексу України передбачено, що позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Пунктом 9.3 договору №12/1058-ТЕ-39 про закупівлю природного газу від 26.10.2012 року, також передбачено, що строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення, зокрема, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань, встановлюється тривалістю у 5 років.

Постановою пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 встановлено, що з урахуванням пункту 30.1 статті 30 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» моментом виконання грошового зобов'язання є дата зарахування коштів на рахунок кредитора або видачі їх йому готівкою, а згідно з пунктом 8.1 статті 8 цього Закону банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження. Отже дата сплати заборгованості не враховується в період прострочення.

Матеріалами справи підтверджується прострочка відповідача щодо оплати поставленого природного газу за жовтень-грудень 2012 року, але приймаючи до уваги, що позивачем при розрахунку пені, яка нарахована за несвоєчасне виконання зобов'язання за газ спожитий в жовтні 2012 року, листопаді 2012 року та грудні 2012 року було помилково нарахована пеню за дні, коли була здійснена фактична оплата, що протирічить п. 1.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», а також не враховано, що останній день оплати 13.01.2013 року по акту від 31.12.2012 року за газ спожитий у грудні 2012 року припав на вихідний день, а тому останнім днем оплати є 14.01.2013 року, а отже, як вірно зазначив суд першої інстанції, пеня за прострочку оплати за період з 14.11.2012 року по 27.11.20.12 року по акту від 31.10.2012 року за газ спожитий у жовтні 2012 року становить 1163,80 грн.; по акту від 30.11.2012 року за газ спожитий у листопаді 2012 року за період прострочення з 14.12.2012 року по 24.12.2012 року становить 1759,05 грн.; по акту від 31.12.2012 року за газ спожитий у грудні 2012 року за період прострочення з 15.01.2013 року по 29.01.2013 року становить 2904,62 грн. Загальний розмір пені за прострочку оплати поставленого природного газу за жовтень-грудень 2012 року становить 5827,47 грн.

Також позивач, відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, просить стягнути з відповідача 3 % річних в розмірі 1305,04 грн. та 1925,34 грн. інфляційних втрат, які нараховані за невиконанні зобов'язання, а саме: по акту від 31.10.2012 року за газ спожитий у жовтні 2012 року за період прострочення з 14.11.2012 року по 28.11.2012 року у розмірі 249,38 грн. 3% річних; по акту від 30.11.2012 року за газ спожитий у листопаді 2012 року за період з 14.12.2012 року по 25.12.2012 року у розмірі 386,93 грн. 3% річних та 857 грн. 01 коп. інфляційних втрат за грудень 2012р.; по акту від 31.12.2012 року за газ спожитий у листопаді 2012 року за період з 14.01.2013 року по 30.01.2013 року у розмірі 668,73 грн. 3% річних та 1068 грн. 31 коп. інфляційних втрат за січень 2013 року.

Пунктом 7.1 договору №12/1058-ТЕ-39 про закупівлю природного газу від 26.10.2012 року визначено, що у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за договором сторони несуть відповідальність, передбачену законами України та цим договором.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Так, здійснивши перевірку розрахунку трьох процентів річних зробленого судом та приймаючи до уваги, що позивачем при розрахунку трьох процентів річних за несвоєчасне виконання зобов'язання щодо оплати за газ спожитий в жовтні 2012 року, листопаді 2012 року та грудні 2012 року було помилково нараховано три проценти річних за дні, коли була здійснена фактична оплата, що протирічить п. 1.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», а також не враховано, що останній день оплати 13.01.2013 року по акту від 31.12.2012 року за газ спожитий у грудні 2012 року припав на вихідний день, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, що останнім днем оплати є 14.01.2013 року, а тому позовні вимоги щодо стягнення 3% річних підлягають задоволенню в розмірі 1165,49 грн., а саме: по акту від 31.10.2012 року за газ спожитий у жовтні 2012 року у розмірі 232,76 грн. за період прострочення з 14.11.2012 року по 27.11.20.12 року; по акту від 30.11.2012 року за газ спожитий у листопаді 2012 року у розмірі 351,81 грн. за період прострочення з 14.12.2012 року по 24.12.2012 року; по акту від 31.12.2012 року за газ спожитий у листопаді 2012 року у розмірі 580,92 грн. за період прострочення з 15.01.2013 року по 29.01.2013 року.

Крім того, судом апеляційної інстанції перевірено розрахунок інфляційних втрат, який колегія суддів вважає арифметично вірним та обґрунтованим, а тому вимоги позивача щодо стягнення інфляційних нарахувань в сумі 857,03 грн. за прострочку оплати за грудень 2012 року по акту від 30.11.2012 року за газ спожитий у листопаді 2012 року та в сумі 1068,31 грн. за прострочку оплати за січень 2013 року по акту від 31.12.2012 року за газ спожитий у грудні 2012 року є правомірними та підлягають стягненню в загальній сумі 1925,34 грн.

Доводи скаржника про те, що прострочка виконання зобов'язання сталася не з вини відповідача, судова колегія вважає безпідставними оскільки, укладений між позивачем та відповідачем договір №12/1058-ТЕ-39 про закупівлю природного газу від 26.10.2012 року не містить будь-яких посилань на договір №32 від 10.10.2011 року про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, підписаного між відповідачем та Будинкоуправлінням №1 Остерської КЕЧ, порядок розрахунків відповідача з позивачем встановлений у 4 розділі договору №12/1058-ТЕ-39 від 26.10.2012р. та не містить будь-яких застережень щодо проведення оплат відповідачем за отриманий природний газ за рахунок субвенцій з державного бюджету.

Посилання відповідача на те, що мешканці (кінцеві споживачі) сплачують за опалення впродовж року і мають реструктуризацію заборгованості, судом до уваги не може бути прийнято, оскільки вказана обставина не впливає на обов'язок відповідача виконувати свої договірні зобов'язання перед позивачем та відповідно не виключають його вини у виникненні заборгованості. Аналогічна позиція викладена в постанові ВГС України від 20.09.2011р. по справі № 47/523.

Крім того, як вірно вказав суд першої інстанції, не може бути прийнято судом до уваги і посилання відповідача на невідповідність щодо дати складання та повернення актів приймання-передачі газу, оскільки за умовами п.2.2 додатку №1 до договору №12/1058-ТЕ-39 від 26.10.2012 року первісний обов'язок своєчасного складання та направлення постачальнику актів приймання-передачі покладено на відповідача (покупця), окрім того, за умовами вказаного договору відповідач зобов'язався проводити оплату поставленого позивачем природного газу в незалежності від дати складання, підписання актів-приймання-передачі.

Таким чином, з урахуванням вищевикладеного, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає що суд першої інстанції правомірно задовольнив позов частково та стягнув з відповідача на користь позивача 5827,47 грн. пені, 1165,49 грн. трьох процентів річних та 1925,34 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до ст. 22 ГПК України сторони користуються рівними процесуальними правами. Сторони мають право подавати докази, брати участь у дослідженні доказів.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Отже, виходячи з вищевикладеного, як в суді першої інстанції так і в суді апеляційної інстанції відповідачем не було подано належних та переконливих доказів в заперечення заявленого позову. Судова колегія звертає увагу, що доводи та заперечення викладені у апеляційній скарзі відповідача на рішення суду першої інстанції не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Чернігівської області від 12.08.2014 року, прийняте після повного з'ясування обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, а також у зв'язку з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, є таким що відповідає нормам закону.

Відповідно до ст. 103 ГПК України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право: 1) залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу без задоволення; 2) скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення; 3) скасувати рішення повністю або частково і припинити провадження у справі або залишити позов без розгляду повністю або частково; 4) змінити рішення.

Таким чином, в задоволенні апеляційної скарги Остерської квартирно-експлуатаційної частини району слід відмовити, а оскаржуване рішення господарського суду Чернігівської області від 12.08.2014 року залишити без змін.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.

Враховуючи наведене вище та керуючись статтями 99, 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Остерської квартирно-експлуатаційної частини району на рішення господарського суду Чернігівської області від 12.08.2014 року у справі № 927/988/14 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Чернігівської області від 12.08.2014 року у справі № 927/988/14 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 927/988/14 повернути до господарського суду Чернігівської області.

Головуючий суддя О.І. Лобань

Судді А.Г. Майданевич

Р.В. Федорчук

Дата підписання 13.10.2014 року