Рішення № 40933092, 13.10.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/17085/14 13.10.14За позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Добробут та захист"

до Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія "ОРАНТА"

про відшкодування шкоди в порядку регресу 12 269,27 грн.

Суддя Грєхова О.А.

Представники сторін:

від позивача: Колодежний С. В. - представник за довіреністю

від відповідача: Чала І. М. - представник за довіреністю

СУТЬ СПОРУ :

Заявлено позов про стягнення з Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія "ОРАНТА" шкоди в порядку регресу в розмірі 10078,54 грн., 799,38 грн. пені, 1210,76 грн. суми інфляції, 180,59 грн. 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач на підставі договору добровільного страхування наземного транспорту № 22/17/1-0061 внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди (надалі - ДТП) виплатив страхове відшкодування власнику автомобіля марки DAF FT XF д/н НОМЕР_1, а тому позивачем відповідно до положень статті 27 Закону України "Про страхування" та статей 993, 1191 Цивільного кодексу України отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Відповідальність власника транспортного засобу - автомобіля AUDI, д/н НОМЕР_2, яким скоєно ДТП, застрахована відповідачем на підставі договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс № АВ/7609842), а тому позивач вказує, що обов'язок з відшкодування збитків покладається на відповідача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.08.2014 порушено провадження по справі № 910/17085/14, розгляд справи призначено на 22.09.2014.

У зв'язку з нез'явленням в судове засідання 22.09.2014 представника відповідача розгляд справи відкладено на 13.10.2014.

Представник позивача в судове засідання 13.10.2014 з'явився та підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні надав відзив на позов в якому зазначив, що полісом № АВ/7609842 передбачено франшизу в розмірі 510,00 грн. яка не була врахована позивачем при розрахунку позовних вимог та заперечив проти стягнення 799,38 грн. пені, 1210,76 грн. інфляційних та 180,59 грн. 3% річних

На виконання вимог ст. 81-1 ГПК України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 13.10.2014 року відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва

В С Т А Н О В И В:

30.04.2013 між ПрАТ "Страхова компанія "Добробут та захист" та ТОВ «Імперіал-Транс» укладено Договір № 22/17/1-0061 добровільного страхування наземного транспорту (надалі - Договір), предметом якого є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать закону і пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням транспортними засобами, а також додатковим обладнанням, зазначеним у договорі.

Так, згідно з вказаним договором на страхування прийнято транспортний засіб: вантажний автомобіль DAF FT XF 105.460 2013 року випуску, д.р.н. НОМЕР_1.

Відповідно до довідки № 9213043 про дорожньо-транспортну пригоду станом на 08.06.2013 на автодорозі Одеса-Б.Дністровський 11км+25м сталась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля DAF FT XF д/н НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_3 та автомобіля AUDI д/н НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_4

Згідно з постановою Роздільнянського районного суду Одеської області № 511/1792/13-п (провадження № 3/511/797/13) від 23.08.2013 ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення.

Згідно договору №22/17/1-0061 добровільного страхування наземного транспорту автомобіль марки автомобіль DAF FT XF д/н НОМЕР_1 застраховано у ПАТ "Страхова компанія "Добробут та захист" від ризику, зокрема згідно п.5.3.1 дорожньо-транспортної пригоди.

Відповідно до звіту № 109/13 від 04.07.2013 вартість майнової шкоди на рівні вартості відновлювального ремонту з урахуванням зносу заміняємих складових складає 10443,90 грн.

Відповідно до норм чинного законодавства та враховуючи умови договору страхування позивач визнав вищезазначену дорожньо-транспортну пригоду страховим випадком, про що склав страховий акт № 082/07/13 від 10.07.2013 на суму 10078,54 грн.

Позивачем було проведено взаємозалік належного до сплати страхового відшкодування в рахунок погашення чергового платежу на суму 10078,54 грн., що підтверджується довідкою головного бухгалтера Шелестюк О.Ю. від 12.07.2013.

Відповідачу було вручено претензію від 03.10.2013р., яка залишена без відповіді та задоволення.

Оскільки ліміт відповідальності страховика за полісом №АВ/7609842 становив 50000,00 грн., позивач просить стягнути з відповідача 10078,54 грн.

Позивач, керуючись ст.625 ЦК України, нарахував відповідачу 1210,76 грн. інфляційних втрат та 799,38 грн. 3% річних.

Крім того, позивач керуючись п.36.5 ст.36 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" нарахував відповідачу пеню в сумі 799,38 грн.

Суд, розглянувши та дослідивши докази по справі дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 1187 Цивільного кодексу України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

На підставі ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України "Про страхування", до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник, або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Таким чином, після виплати страхового відшкодування на користь ТОВ «Імперіал-Транс» до ПрАТ „Страхова компанія „Добробут та захист" перейшло право зворотної вимоги, яке ТОВ «Імперіал-Транс» має до особи відповідальної за завдані збитки.

Особою, відповідальною за завдані збитки, є відповідач в силу наступних обставин.

Відповідно до постанови Роздільнянського районного суду від 23.08.2013р., справа №511/1792/13-п (провадження № 3/511/797/13), ДТП сталася внаслідок здійснення водієм ОСОБА_4 адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КпАП.

Цивільно-правова відповідальність особи, яка керувала забезпеченим транспортним засобом застрахована у Бориславському відділенні ХОД Відкритого акціонерного товариства „Національна страхова компанія „ОРАНТА" (поліс №АВ/7609842).

Згідно ст. 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.

Відповідно до ст. 1188 Цивільного кодексу України шкода завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Відповідно до ст. 22.1 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до п. 36.2 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» 36.2. Страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний: прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування або прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування.

Згідно п. 36.4. ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування (крім регламентної виплати, передбаченої підпунктом "а" пункту 41.1 статті 41 цього Закону), лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Відповідно до ст.9 Закону України „Про страхування", страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку.

До страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток (ст.27 Закону України „Про страхування").

Згідно постанови пленуму Верховного суду України від 27.03.1992 року №6 „Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди", з винної особи за регресною вимогою стягується сума майнових витрат, понесених на виконання зобов'язання по відшкодуванню шкоди, а якщо законом встановлено межі відшкодування або межі відповідальності винної особи, то з неї витрати стягуються в цих межах.

03.10.2013р. в порядку досудового врегулювання спору ПрАТ „Страхова компанія „Добробут та захист" звернулося до відповідача з претензією на суму 10078,54 грн. Проте відповідач залишив дану претензію без відповіді та задоволення.

Оскільки ліміт відповідальності страховика за полісом №АВ/7609842 становив 50000,00 грн. та франшиза рівна 510,00 грн., до стягнення з відповідача підлягає 9568,54 грн. (10078,54 грн. - 510,00 грн. = 9568,54 грн.).

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У статті 979 ЦК України встановлено, що у разі настання страхового випадку страховик зобов'язаний виплатити страхувальникові грошову суму (страхову виплату). Оскільки зобов'язання страховиків у разі настання страхового випадку зводиться до здійснення страхової виплати, то таке зобов'язання є грошовим і в разі прострочення його виконання настає відповідальність, передбачена ч.2 ст.625 ЦК України, зокрема сплата боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення. Проценти річних так само, як інфляційні втрати на суму боргу входять до складу грошового зобов'язання і на відміну від пені не є санкцією за порушення грошового зобов'язання, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних витрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів і отриманні компенсації (плати) від боржника за користування отриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання. Таким чином, інфляційні нарахування на суму боргу та три проценти річних є наслідком невиконання грошового зобов'язання. Така позиція викладена Верховним судом України в аналізі судової практики розгляду цивільних справ, що виникають з договорів страхування.

Позивач, виплативши страхове відшкодування, отримав право регресної вимоги до відповідача на стягнення цієї суми, відтак, зважаючи на вищенаведене, суд дійшов висновку, що позивач правомірно нарахував інфляційні втрати та 3% річних.

Здійснивши перерахунок інфляційних втрат та трьох відсотків річних, з урахуванням прострочення відповідачем сплати грошового зобов'язання, господарський суд дійшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат та трьох відсотків річних підлягають задоволенню частково у розмірі 1149,49 грн. та 171,45 грн. відповідно.

Позивач керуючись пунктом 2 статті 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" нарахував та просить стягнути з відповідача пеню в сумі 799,38 грн. за період прострочення з 08.01.2014 по 09.07.2014 на суму прострочення у розмірі 10078,54 грн.

Відповідно до пункту 37.2 статті 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування з вини страховика або МТСБУ особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє у період, за який нараховується пеня.

Здійснивши перерахунок пені, з урахуванням суми завданої шкоди за мінусом франшизи, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають задоволенню частково в сумі 758,93 грн. (судом здійснено розрахунок пені з урахуванням суми 9568,54 грн.)

Заперечення відповідача викладені у відзиві на позов щодо заявлених пені, 3% річних та інфляційних не ґрунтуються на нормах чинного законодавства та не спростовують правової позиції позивача, а тому до уваги судом не приймаються.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія "ОРАНТА" (02081, м. Київ, вул. Здолбунівська, 7-Д, ідентифікаційний код 000034186) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Добробут та захист" (01001, м. Київ, вул. Михайлівська, 24/11-13В; ідентифікаційний код 31571133) суму страхового відшкодування у розмірі 9568,54 грн. (дев'ять тисяч п'ятсот шістдесят вісім гривень 54 коп.), 758,93 грн. (сімсот п'ятдесят вісім гривень 93 коп.) пені, 1149,49 грн. (одну тисячу сто сорок дев'ять гривень 49 коп.) інфляційних втрат, 171,45 грн. (сто сімдесят одну гривню 45 коп.) 3% річних та судовий збір у розмірі 1734,55 грн. (одна тисяча сімсот тридцять чотири гривні 55 коп.).

3. Видати наказ.

4. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання повного тексту рішення 16.10.2014

Суддя О.А. Грєхова