Рішення № 40933041, 09.10.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/17491/14 09.10.14За позовом Заступника Київського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері

в інтересах держави, органом управління якої є:

Міністерство оборони України

Військова частина А 1789

до Товариство з обмеженою відповідальністю "Авіакомпанія "Хорс"

про стягнення 191 932,08 грн.

Суддя Головатюк Л.Д.

Представники сторін:

Від прокурора не прибув

Від позивача 1 Рибалка Л.М. (дов. № 220/587/д від 08.11.2013)

Від позивача 2 Шигун Д.Ю.(дов. від 03.06.2014)

Від відповідача: не прибув

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Прокурор звернувся до господарського суду м. Києва з позовною заявою про стягнення з відповідача заборгованості у зв`язку з неналежним виконанням умов договору оренди нежитлового приміщення № 181/9/3-409 від 31.07.2000 в розмірі 191 932, 08 грн.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 26.08.2014 порушено провадження у справі №910/17491/14 та призначено до розгляду на 10.09.2014.

Представник позивача 1 з'явився в судове засідання 10.09.2014, надав пояснення по суті справи та подав додаткові докази по справі.

Прокурор, представник відповідача не з'явилися в судове засідання 10.09.2014, причин неявки суд не повідомили, хоча про час та місце розгляду справи були повідомленні належним чином.

Представник позивача 2 в судове засідання 10.09.2014 не прибув, проте через канцелярію суду подав клопотання про відкладення розгляду справи. Суд задовольнив клопотання позивача 2, розгляд справи відклав на 25.09.2014.

Прокурор, представник відповідача не з'явилися в судове засідання 25.09.2014, причин неявки суд не повідомили, хоча про час та місце розгляду справи були повідомленні належним чином.

Представники позивача 1, позивача 2 з'явилися в судове засідання 25.09.2014, надали пояснення по суті справи та подали додаткові докази по справі.

Розгляд справи було відкладено на 09.10.2014.

Представники позивача 1, позивача 2 з'явилися в судове засідання 09.10.2014, надали пояснення по суті справи, позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити в повному обсязі.

Прокурор, представник відповідача не з'явилися в судове засідання 09.10.2014, причин неявки суд не повідомили, хоча про час та місце розгляду справи були повідомленні належним чином.

Оскільки про час та місце судового засідання прокурор та відповідач були належним чином повідомлені, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судовому засіданні складався протокол згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивачів, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Згідно зі ст. 121 Конституції України прокуратура покликана захищати інтереси держави і шляхом звернення до суду з позовом реалізує ці повноваження.

Відповідно до резолютивної частини рішення Конституційного Суду України №3-рп/99 від 8 квітня 1999 року по справі №1-1/99, прокурори вправі звертатись з позовами в інтересах держави. Оскільки «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Статтею 36-1 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що представництво прокуратурою інтересів громадян або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадян або держави у випадках, передбачених законом. Форма представництва є звернення до суду з позовами або заявами про захист прав і свобод іншої особи, невизначеного кола осіб, прав юридичних осіб, коли порушуються інтереси держави або громадянина, про визнання незаконними правових актів, дій чи рішень органів і посадових осіб.

Згідно зі ст. 1, 3 Закону України «Про Збройні Сили України», Збройні Сили України - це військове формування, на яке покладається оборона України, захист суверенітету, територіальної цілісності і недоторканості. Безпосереднє керівництво Збройними Силами України здійснює Міністерство оборони України, яке є центральним органом виконавчої влади і військового управління. Збройні Сили України, складаються з органів військового управління, з'єднань, об'єднань, військових частин, військових навчальних закладів.

Відповідно до ст. ст. 58, 59 Закону України «Про затвердження Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України», командир (начальник) є єдиноначальником і особисто відповідає перед державою за бойову і мобілізаційну готовність ввіреної йому частини (установи, навчального закладу). Він, серед іншого, зобов'язаний вживати заходів щодо відшкодування збитків, заподіяних військовій частині (установі, начальному закладу), для чого діяти у відповідності із законом, в тому числі представляти інтереси держави у разі необхідності в судах.

Статтею 15 Закону України «Про Збройні Сили України» визначено, що фінансування Збройних Сил України здійснюється за рахунок коштів державного бюджету України.

Згідно зі ст. ст. 3, 10 Закону України «Про Збройні сили України», Міністерство оборони України є центральним органом виконавчої влади і військового управління, у підпорядкуванні якого перебувають Збройні Сили

України. Міністерство оборони України здійснює військово-політичне та адміністративне управляння Збройними Силами України.

Відповідно до п. п. 1, 3.3, 6 «Положення про Міністерство оборони України», затвердженого Указом Президента України від 6 квітня 2011 року, Міністерство оборони України є центральним органом виконавчої влади і військового управління, що забезпечує проведення в життя державної політики у сфері оборони держави та військового будівництва, керівництва Збройними Силами України, їх мобілізаційну і бойову готовність та підготовку до виконання покладених на них завдань і в процесі їх виконання взаємодіє з іншими центральними і місцевими органами виконавчої влади. Міністерство оборони України забезпечує життєдіяльність Збройних Сил України, їх функціонування, бойову та мобілізаційну готовність, боєздатність, підготовку до виконання покладених на них завдань, застосування, комплектування особовим складом та його підготовку, постачання озброєння та військової техніки, підтримання справності, технічної придатності та модернізації зазначеного озброєння і техніки, матеріальних, фінансових, інших ресурсів та майна згідно з потребами, визначеними Генеральним штабом Збройних Сил в межах коштів, передбачених Державним бюджетом України, і здійснює контроль за їх ефективним використанням, організовує виконання робіт і надання послуг в інтересах Збройних Сил України.

Відтак шкода, яка спричиняється Міністерству оборони України у особі військової частини A1789 неналежним виконанням господарських зобов'язань, є безпосередньо шкода інтересам держави.

31.07.2000 між TOB «Авіакомпанія»Хорс» та Міністерством оборони України укладено Договір №181/9/3-409 «Оренди нежитлового приміщення розташованого за адресою: м. Васильків 6». Зазначений Договір був упорядкований Додатковою угодою №25 до Договору, підписаною 15.12.2009.

Суттєві зміни до істотних умов Договору внесено Додатковою угодою №39, укладеною сторонами 18.05.2013.

Відповідно до Протоколу припинення дії Договору оренди нежитлового приміщення від 22.02.2014, сторони Договору прийшли до узгодження питання щодо припинення дії Договору з 22.02.2014. Разом з тим сторонами визначено наявність заборгованості TOB «Авіакомпанія «Хорс» по сплаті орендної плати за використання приміщення.

Згідно змісту Договору оренди нежитлового приміщення укладеного 31 липня 2000 року №181/9/3-409 (упорядкованого Додатковою угодою до діючого договору 15.12.2009 та Додатковою угодою №39 від 18.05.2013), TOB «Авіакомпанія «Хорс» орендувалося арочне сховище для літака загальною площею 460,3 кв. м., яке використовувалось для зберігання майна (п. 1.1 Договору).

Відповідно пункту 3.3. Договору орендна плата, всі комунальні та інші платежі перераховуються Орендарем Орендодавцю щомісячно не пізніше 20 числа місяця, наступного за звітним місяцем.

Пунктом 5.2. Договору (обов'язки Орендаря) Орендар зобов'язується своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Додатковою угодою до Договору, укладеною сторонами 18.05.2013 передбачено:

розмір плати за перший базовий місяць оренди, який має становити з врахуванням нової вартісної оцінки об'єкту, становить 11780,52 грн.(пункт 1 Угоди);

Орендар зобов'язувався здійснити реструктуризацію недоплати коштів, яка визначена сторонами і становить 80694,05 грн. яка виникла за 2012 рік, на протязі шести місяців з дня підписання Угоди рівними частинами (пункт 1.2. Угоди).

Не зважаючи на той факт, що Орендодавцем належно виконувалися зобов'язання за Договором (що підтверджено актами здачі - приймання робіт (надання послуг)) та своєчасно надсилалися рахунки, щодо сплати орендної плати, згідно змісту Договору, «Авіакомпанія «Хорс», неналежно виконувала Договірні зобов'язання щодо сплати орендної плати та здійснення реструктуризації боргу. Так, станом на 16.05.2014, відповідач не сплатив 53694,05грн. - сума заборгованості по реструктуризації боргу та 104052,30 грн. - сума орендної плати за використання житлового приміщення.

Листом від 05.02.2014 №96/13/ю TOB «Авіакомпанія «Хорс», направлено акт звірки розрахунків між сторонами договору, що підтверджує вищезазначене.

10.02.2014 за №96/22/ю Генеральному директору TOB «Авіакомпанія «Хорс», встановленим порядком направлена претензія з вимогою негайно сплатити орендну плату в повному обсязі, на яку відповідь не отримано.

Військова частина неодноразово зверталася до Відповідача, з вимогою сплатити борг по орендній платі. Незважаючи на звернення, заборгованість не відшкодована, жодної відповіді за вимогами не надано.

Дії (бездіяльність) Відповідача є грубим порушенням покладених на нього Договірних зобов'язань, суперечить принципу взаємовигідності сторін Договірних зобов'язаннях, вимог справедливості, добросовісності та розсудливості, грубим порушенням вимог чинного законодавства, щодо використання державного майна.

Внаслідок укладення договору оренди, між сторонами, згідно ст. 11 ЦК України, виникли цивільні права та обов'язки. Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення ГК України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Статтею 626 ЦК України визначено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором. Зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦКУ) Відповідно до ст.629 ЦКУ договір є обов'язковим до виконання сторонами, а отже умови договору, укладеного між сторонами є юридично обов'язковими.

Згідно ст. 173 ГК України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Відповідно до частини сьомої зазначеної статті не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ч. 1 ст. 629 ЦК України).

У відповідності до ст.ст. 202, 203, 205, 206 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно умов ч.1 ст. 6 ЦК України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно ст.173 Господарського кодексу України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

У відповідності до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

На підставі ст. 3 ЦК України, яка закріплює свободу договору, сторони мають право як врегулювати у договорі свої відносини, які не врегульовані цими актами, так і відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Відповідно до ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається у випадках і на умовах, встановлених договором.

Згідно ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати всій обов'язок, а кредитор -прийняти виконання особисто, якщо інше встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Відповідно до ст. 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно ст.. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Статтею 283 ГК України встановлено, що за договором оренди одна сторона(орендодавець) передає другій стороні(орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ст. 286 ГК України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Твердження відповідача про те, що акт звірки розрахунків підписаний особами посадове ставище яких не вказано, доказів передачі в користування орендованих приміщень позивач не надав, відсутні факти користування орендованими приміщеннями, тощо, спростовуються наявними матеріалами справи, зокрема підписаним відповідачем та скріпленим його печаткою актом звірки розрахунків. Той факт що позивач не подав ордери на заселення мешканців гуртожитку не спростовує факт проживання тих же мешканців у кімнатах наданих позивачем, що знову ж таки підтверджується актом звірки розрахунків станом на 31.03.2014.

За таких обставин, суд вимоги прокуратури та позивачів в частині стягнення основного боргу в сумі 157 746,35 грн. вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню та стягненню з відповідача.

Відповідно до статей 610, 612 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Договір, згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Оскільки факт невиконання та прострочення грошового зобов'язання відповідачем є доведеним, у позивача є всі правові підстави вимагати стягнення з відповідача передбачених ст. 231 ГК України та договором штрафу та пені.

Відповідно до ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно із ст. 599 Цивільного Кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч.4 ст. 549 ЦК України).

Відповідно до п. 9.1 Договору за невиконання зобов'язань відповідно до даного Договору сторони несуть відповідальність згідно чинного законодавства України.

П. 3.5 передбачено, що орендна плата та інші платежі, які перераховані Орендарем несвоєчасно, або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується на користь Орендодавця відповідно до чинного законодавства України з врахуванням пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості з відрахуванням індексації за кожен день прострочення, включаючи день оплати.

Ч.1 ст. 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за провопорушення в сфері господарювання, шляхом зазстосування до правопорушників господарських санкцій на підстаах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та Договором, ч .2 ст. 216 ГК України чітко вказує, що зазтосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав та законних інтересів громадян, організацій та держави, та забезпечувати порядок в сфері господарювання.

Стаття 231 ГК України визначає розмір штрафних санкцій, який визначається Законом, щодо окремих видів зобов'язань, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Частиною 2 зазначеної статті визначено, що за прострочення понад 30 днів строків виконання зобов'язання додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної вартості.

Оскільки відповідач не погасив заборгованість, яка у нього утворилась перед позивачем за поставлений товар, останній нарахував відповідачеві штраф на підставі ст. 231 ГК України, який складає 11 042,23 грн. та пеню, яка складає 12 091,62 грн.

Отже, згідно з розрахунком позивача підлягає стягненню з відповідача на користь позивача штраф в сумі 11 042,23 грн. та пеня в сумі 12 091,62 грн. З цими сумами суд погоджується, так як позивачем вони розраховані арифметично вірно.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача інфляційні втрати в сумі 11 051,88 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов'язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Згідно розрахунку позивача, інфляційні збитки складають 11 051,88 грн. В цій частині суд задовольняє позовні вимоги.

Відповідно до ст. ст. 43, 33, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, з відповідача на користь позивача стягуються понесені позивачем витрати по сплаті держмита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу пропорційно задоволеним позовним вимогам.

На підставі викладеного, керуючись Цивільним Кодексом України, ст.ст. 33, 34, 49, 64, 75, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Заступника Київського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави, органом управління якої є: Міністерство оборони України та Військова частина А 1789 задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Авіакомпанія "Хорс" (01133, м. Київ, Печерський район, бульвар Лесі Українки, буд. 34, код ЄДРПОУ 04937956) на користь Військової частини А 1789 (08606, Київська обл., м. Васильків, в/м 11, в/ч А1789, код ЄДРПОУ 07972947) основну заборгованість в сумі 157 746 (сто п'ятдесят сім тисяч сімсот сорок шість) грн. 35 коп., штраф в розмірі 11 042(одинадцять тисяч сорок дві) грн. 23 коп., пеню в сумі 12 091(дванадцять тисяч дев'яносто одна) грн. 62 коп., інфляційні збитки в сумі 11 051(одинадцять тисяч п'ятдесят одна) грн. 88 коп.

3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Авіакомпанія "Хорс" (01133, м. Київ, Печерський район, бульвар Лесі Українки, буд. 34, код ЄДРПОУ 04937956) в дохід державного бюджету України судовий збір в розмірі 3838(три тисячі вісімсот тридцять вісім) грн. 64 коп.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржене в порядку та строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

6. Копію рішення розіслати сторонам.

Суддя Головатюк Л.Д.

Дата підписання повного тексту рішення - 14.10.2014