Ухвала суду № 40932982, 07.10.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 810/3693/14 Головуючий у 1-й інстанції: Головенко О.Д. Суддя-доповідач: Романчук О.М

У Х В А Л А

Іменем України

07 жовтня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого: Романчук О.М.,

Суддів: Глущенко Я.Б.,

Шелест С.Б.,

при секретарі Артюхіній М.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Продагрозбут» на постанову Київського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2014 р. у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Продагрозбут» до Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Київській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Продагрозбуд» звернулось з адміністративним позовом до Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень форми «Р» від 20.12.2012 № 0000822201 та № 0000832201.

18.05.2013 року Київським окружним адміністративним судом було винесено постанову, якою позов задоволено частково та визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення - рішення № 0000832201, а також визнано протиправним та скасоване податкове повідомлення - рішення № 0000822201 в частині збільшення суми грошового зобов'язання із податку на прибуток у розмірі 1 814 116,59, з яких 1 468 641,59 за основним платежем та 345 475,00 за штрафними (фінансовими) санкціями. В решті позовних вимог було відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду 26.11.2013 року вищевказане рішення в частині відмови в задоволенні позовних вимог позивача про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 20.12.2012 року № 0000822201 щодо збільшення суми грошового зобов'язання із податку на прибуток у розмірі 438 295,41 грн. було скасовано та прийнято нове, яким позов в цій частині задоволено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України 26.05.2014 року дане рішення щодо податкового повідомлення-рішення від 20.12.2012 року № 0000822201 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 438 295,41 грн. скасовано та направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2014 року у задоволені позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 20.12.2012 року №0000822201 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 438 295,41 грн. відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції з мотивів неповного з'ясування обставин справи, що призвело до неправильного вирішення справи, та порушення судом норм матеріального права та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст.196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст.41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що основними видами діяльності ТОВ «Продагрозбуд» є: оптова торгівля хімічними продуктами (основний); вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур; змішане сільське господарство; допоміжна діяльність у рослинництві; допоміжна діяльність у тваринництві; оброблення насіння для відтворення.

На підприємстві в період з 31 жовтня 2012 року по 13 листопада 2012 року проведено документальну позапланову виїзну перевірку з питань дотримання і правильності нарахування та сплати податку на додану вартість та податку на прибуток за період з 01 січня 2011 року по 30 червня 2012 року, за результатами якої було складено акт перевірки від 27.11.2012 № 1520/22-01/31575363, за висновками якого, на переконання посадових осіб ДПІ, підприємством занижено податок на прибуток на загальну суму 1 897 937, 00 грн., в тому числі за ІІ кв. 2011 року на суму 480 038, 00 грн., І квартал 2012 року на суму 966 000, 00 грн., ІІ квартал 2012 року на суму 451 899, 00 грн.; занижено податок на додану вартість на 920 000, 00 грн.

Згідно з висновками акту перевірки перевіряючими встановлено ряд порушень, а саме п.п. 14.1.56 п. 14.1 ст. 14, п. 135.1, п. 135.4 ст. 135, п. 138.6 ст. 138 Податкового кодексу України (надалі - ПК України), у результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 1 897 937,00 грн., в тому числі за ІІ квартал 2011 року на суму 480 038,00 грн., І квартал 2012 року на суму 966 000,00 грн., ІІ квартал 2012 року на суму 451 899,00 грн.; п. 198.1, п. 198.2 ст. 198 ПК України та занижено податок на додану вартість на 920 000,00 грн.

На підставі зазначеного акту, відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 20 грудня 2012 року № 0000822201 на суму 2 252 412, 00 грн. та № 0000832201 на суму 1 380 000, 00 грн.

Як вбачається з ухвали Вищого адміністративного суду України від 26.05.2014 року судам при розгляді даної справи необхідно врахувати обставини, що викладені судом касаційної інстанції та з'ясувати характер і зміст спірних правовідносин та операцій між позивачем та його контрагентом - ПП «Ферзь - Транс», а також дослідити документи, які належать складати залежно від певного виду господарської операції, наявність у підприємства основних засобів та трудових ресурсів, необхідних для вчинення дій, що становлять зміст відповідних операцій, а також на підставі встановлених фактів визначити чи відбувся рух активів між учасниками даної господарської операції.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Як передбачає п. 138.2 ст. 138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

За нормами п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абз. 1 цього пункту.

В інформаційному листі Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011 року зазначено, що судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати рух активів у процесі здійснення господарської операції.

При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як то: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Колегія суддів дослідивши матеріали справи, встановила, що між позивачем та його контрагентом ПП «Ферзь-Транс» був укладений договорів купівлі-продажу від 27.05.2011 року № 2705/1.

Згідно умов договору, продавець ПП «Ферзь-Транс» зобов'язується передати належний йому товар у власність покупцеві ТОВ «Продагрозбут», а покупець - прийняти товар та сплатити за нього вартість.

Загальна кількість товару та асортимент визначаються згідно замовлення покупця.

Порядок доставки відображається у заявках.

Загальна ціна договору становить 5 300 000,00 грн.

Оплата мала проводиться шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок продавця до 30.12.2011 року.

В підтвердження реальності здійснення даної господарської операції ТОВ «Продагрозбут» було подано до суду копії видаткових накладних № РН-60103 від 01.06.2011 року, № РН-60202 від 02.06.2011 року, № РН-60304 від 03.06.2011 року, № РН-60703 від 07.06.2011 року, № РН-61301 від 13.06.2011 року, № РН-61701 від 17.06.2011 року, № РН-62801 від 28.06.2011 року, № РН-62901 від 29.06.2011 року; копії податкових накладних № 360 від 01.06.2011 року, № 361 від 02.06.2011 року, № 362 від 03.06.2011 року, № 363 від 07.06.2011 року, № 364 від 13.06.2011 року, № 365 від 17.06.2011 року, № 366 від 28.06.2011 року, № 367 від 29.06.2011 року.

Однак, як вірно зазначив в своїй постанові суд першої інстанції, розрахунковий рахунок ПП «Ферзь-Транс» у ПАБ «Фінростбанк», який зазначений у договорі від 27 травня 2011 року - 260090030000283, відкритий лише 20.07.2011 року, що ставить під сумнів твердження про послідовність звичних господарських правовідносин: відкриття рахунків із наступним укладенням договорів.

Колегією суддів, також, було досліджено матеріали справи, в яких містяться первинні бухгалтерські документи, та встановлено відсутність ряду обов'язкових первинних документів, що належить обов'язково складати при даній господарській операції, а саме товарно-транспортних накладних щодо перевезення товару.

Так, порядок перевезення вантажів автомобільним транспортом та оформлення вантажів для перевезень врегульовано Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року №363, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 року за № 128/2568.

Пунктами 1 та 11.3 Наказу № 363 встановлено, що дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається, а також дорожній лист - це документ установленого законодавством зразка для визначення та обліку роботи автомобільного транспортного засобу.

Відповідно п. 11.1 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997 р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 р. а № 128/2568, основними документами на перевезення вантажів є товарно - транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.

Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом) (пункт 11.5 Правил). Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику (пункт 11.7). В ТТН вказується дата, марка та номер автомобіля, номер подорожнього листа, назва автопідприємства, ПІП водія, вид перевезень, назва «Замовника», «Вантажовідправника», «Вантажоодержувача», адресу пункту навантаження та пункту розвантаження.

Підсумовуючи вищенаведене, слід зазначити, що використання товарно-транспортної накладної при здійсненні автомобільних перевезень є обов'язковим. Відсутність чи неправильне оформлення ТТН має наслідком, відповідно, відсутність документального підтвердження господарської операції та наявність помилок у відображені результатів господарської операції в обліку (як бухгалтерському, так і податковому).

Проте, матеріали справи не містять вищезазначених документів (подорожніх листів, товарно-транспортних накладних).

Водночас ст. 1 Закону України від 16.07.1999 року № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Як вбачається з матеріалів справи, представником позивача у судовому засіданні в суді першої інстанції було повідомлено, про те, що придбаний товар був постановлений не в повному обсязі та оплата за його купівлю не відбулась.

З огляду на викладене, судом першої інстанції вірно зроблено висновок про відсутність руху активів між позивачем та його контрагентом.

Щодо трудових ресурсів ПП «Ферзь-Транс» позивачем на вимогу суду не надано жодних доказів щодо їх можливості надавати послуги з поставки вказаного товару.

З огляду на викладене, колегія суддів, погоджується з позицією суду першої інстанції про те, що позивачем не підтверджено наявність отримання товару від ПП «Ферзь - Транс», що свідчить про те, що правочини між ними здійснені без мети настання реальних наслідків, оскільки з наданих позивачем документів неможливо встановити факт отримання товару та його поставки, перевезення, зберігання, зокрема позивачем не надано безпосередньо договорів або інших письмово підтверджених доказів щодо наявності будь-яких правовідносин з ПП «Ферзь-Транс» та ряд інших документів, які б могли свідчити про реальність придбання товарів.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з дотриманням норм матеріального та процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в справі, підтверджених доказами, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, то колегія суддів апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 200, 205, 206 КАС України, суд -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Продагрозбуд» - залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: О.М. Романчук

Судді: Я.Б. Глущенко

С.Б.Шелест

Головуючий суддя Романчук О.М

Судді: Глущенко Я.Б.

Шелест С.Б.