Постанова № 40932918, 06.10.2014, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2014 року Житомир справа № 806/3533/14

категорія 8.3.1

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Токаревої М.С.,

за участі секретаря Смолінської І.П.,

за участі представників позивача та відповідача,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом СТОВ "Агроресурс" до Новоград-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

встановив:

СТОВ "Агроресурс" звернулося до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Новоград-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень. В обгрунтування позову позивач зазначив, що Новоград-Волинською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Житомирській області було проведено планову виїзну перевірку сільськогосподарського товариства "Агроресурс" з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2012 року по 31.12.2013 року, за наслідками якої було складено акт від 26.06.2014 року №941/22-00/32215839. На підставі вказаного акту 21 липня 2014 року було винесено податкові повідомлення-рішення за №№ 000991220, яким позивачу збільшено грошове зобов’язання з податку на додану вартість із товарів вироблених в Україні (робіт, послуг) на 1083660 грн. у т.ч. 722440 грн. - за основним платежем та 361220 грн. - за штрафними (фінансовими)санкціями та 000990220, яким позивачу збільшено суму грошового зобов’язання з податок на прибуток на 1126518 грн. у т.ч. 751012 грн. - за основним платежем та 375506 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями. Позивач вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесено відповідачем з порушенням норм чинного законодавства, а тому просить визнати їх протиправними та скасувати.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав викладених у позовній заяві та просив позов задовольнити у повному обсязі.

Представники відповідача у судовому засіданні позов не визнали та заперечували щодо його задоволення з підстав викладених у письмових запереченнях.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази наявні у матеріалах справи, дійшов висновку, що позов обгрунтований та підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи Новоград-Волинською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Житомирській області було проведено планову виїзну перевірку сільськогосподарського товариства "Агроресурс" з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2012 року по 31.12.2013 року.

За наслідками проведеної перевірки було складено акт від 26.06.2014 року №941/22-00/32215839 у якому відображено допущення позивачем рядку порушень, зокрема, п.184.7 ст.184, п.198.5 ст.198 ПК України в результаті чого донараховано податок на доднау вартість на суму 722440,00 грн. Також було встановлено порушення п.138.2 та п.138.4 ПК України в результаті чого донараховано податок на прибуток на загальну суму 751012,00 грн.

На підставі вказаного акту 21 липня 2014 року було винесено податкові повідомлення-рішення за №№ 000991220, яким позивачу збільшено грошове зобов’язання з податку на додану вартість із товарів вироблених в Україні (робіт, послуг) на 1083660 грн. у т.ч. 722440 грн. - за основним платежем та 361220 грн. - за штрафними (фінансовими)санкціями та 000990220, яким позивачу збільшено суму грошового зобов’язання з податок на прибуток на 1126518 грн. у т.ч. 751012 грн. - за основним платежем та 375506 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Як вбачається з матеріалів справи між СТОВ "Агроресурс" та ТОВ "Моноліт-Форт" при здійсненні господарських взаємовідносин, було укладено ряд договорів, зокрема договори поставки №19 від 19.06.2012 року, №35 від 01.10.2012 року та договір оренди транспортних засобів №47 від 01.10.2012 року.

Позиція відповідача щодо заниження позивачем ПДВ грунтується на тому, що при проведенні перевірки на підтвердження виконання умов вказаних договорів СТОВ "Агроресурс" було надано ТТН у яких міститься суперечлива інформація, зокрема, щодо пункту навантаження, що на думку відповідача, свідчить про дефектність цих первинних документів.

Суд не погоджується з таким твердження контролюючого органу з наступних підстав.

Відповідно до розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні затверджених Наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997р. товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу, а товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно- матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Згідно із п. 11.1, 11.3, 11.4, 11.5, 11.7 вказаних правил основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається. Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Після прийняття вантажу згідно з товарно- транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Разом з тим, вказані правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, документи обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно- транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей, тобто, навіть у разі ненадання цих документів до перевірки такі дії позивача не можуть бути розцінені, як підстави до висновку до заниження сум ПДВ.

Крім того, слід відмітити, що відповідно до роз’яснень наданих Вищим адміністративним судом України сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце (інформаційний лист від 01.11.2011 року № 1936/11/13-11).

Відповідачем не заперечується фактичний рух активів та зміни у власному капіталі платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю.

Разом з тим, вказано також, що отримано акт ДПІ у Солом’янському районі м. Києва від 08.11.2013 року № 111/26-58-22-01-17/31245841 "Про неможливість проведення зустрічної перевірки ТОВ "Моноліт-Форт" щодо документального підтвердження господарських відносин та їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.06.2012 року по 31.12.2012 року. Крім того, від ГОВ в Житомирській області отримано листа від 18.06.2014 року №18203/7/07/07-3 з додатками з яких вбачається, що станом на 18.06.2014 року проведеними заходами неможливо місцезнаходження ТОВ "Моноліт-Форт" та його посадових осіб за місцем реєстрації.

Дане твердження відповідача не приймається судом до уваги з наступних підстав.

У разі наявності у державних органів інформації про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб’єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (Рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 року у справі “Інтерсплав проти України”).

Слід відмітити, що твердження щодо того, що підприємство не знаходиться за своїм місцезнаходженням не може бути підставою до висновку, про неможливість укладення ним будь яких господарських договорів, оскільки у ЄДР відсутній запис про припинення діяльності даного підприємства, а тому підприємство може здійснювати господарську діяльність на власний розсуд.

Крім того, чинним законодавством не передбачено обов’язок проведення зустрічних перевірок для підтвердження податкового кредиту.

Податковим кодексом України або ж іншим нормативно-правовим актом не встановлено будь-яких обмежень, ніж наявність належним чином оформленої податкової накладної, щодо включення до податкового кредиту суми сплаченого податку, не встановлено обов'язку для позивача здійснювати контроль за веденням господарської діяльності та зобов'язань сплати податку до бюджету контрагентами.

Зауважень до податкових накладених на підставі яких позивачем сформовано податковий кредит у контролюючого органу немає.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, що позов у частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 21.07.2014 року № 000991220 є обгрунтованим та підлягає задоволенню.

Що стосується податкового повідомлення-рішення від 21.07.2014 року № 000991220 то суд з цього приводу зазначає наступне.

Згідно п. 138.4 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Як зазначає відповідач у акті про результати планової виїзної перевірки СТОВ "Агроресурс" №941/22-00/32215839 від 26.06.2014р., в ході опрацювання договору № 9 про закупівлю послуг з експлуатаційного утримання автомобільних доріг державного значення загального користування Житомирської області від 19.06.2012 року встановлено, що додаткові зміни щодо зменшення суми договору не вносились. Згідно оборотно-сальдової відомості по рахунку 361 за 2012р. встановлено, що СТОВ "Агроресурс" було виконано послуги з експлуатаційного обслуговування автодоріг державного значення на загальну суму 6 576 341,40грн. Станом на 01.04.2012р. по розрахунках зі Службою автомобільних доріг у Житомирській області рахувалась заборгованість в розмірі 1790578,0грн. Загальна сума розрахунків по даному контрагенту склала у 2012 році 8366919,40грн.

Для виконання вищевказаного договору СТОВ "Агроресурс" використовувало матеріали, необхідні для виконання певного виду робіт, а саме: фарбу дорожню, склокульки, розчинник, асфальтобетон та інші будівельні матеріали. Всі витрати будівельних матеріалів, ПММ, послуг сторонніх організацій товариство обліковувало на рахунку 23 "Виробництво" що і є виробничою собівартістю виконаних робіт/наданих послуг. Дані витрати повинні бути відшкодовані замовником з урахуванням непрямих витрат (адмін. витрати, податки та збори).

Згідно оборотно-сальдової відомості по рахунку 23 "Виробництво" за грудень 2012 року було встановлено, що витрати, накопичені в дебеті рахунка в загальній сумі 458277 грн. по закінчені податкового періоду (4 квартал 2012року) були віднесені у ДТ рахунка 39 "Витрати майбутніх періодів" у зв’язку з тим, що послуги виконані не в повній мірі та відповідно не прийняті замовником. У І кварталі 2013року замовником - Службою автомобільних доріг у Житомирській області було відшкодовано витрати в розмірі 80 777,0грн. Сума витрат в розмірі 377500 грн. була включена товариством до собівартості наданих послуг у І кварталі 2013р.

На підставі зазначеного відповідач прийшов до висновку, що в порушення п.138.2, п.138.4 ст.138 ПК України товариством завищено собівартість наданих послуг на загальну суму 377 500 грн., в тому числі за І квартал 2013р. на суму 377 500грн.

Позивач в свою чергу, не заперечує, що для виконання договору № 9 про закупівлю послуг з експлуатаційного утримання автомобільних доріг державного значення загального користування Житомирської області від 19.06.2012 року ним було використано матеріали, необхідні для виконання робіт, а саме: фарба дорожня, склокульки, розчинник, асфальтобетон та інші будівельні матеріали. Витрати на їх придбання позивач обліковував на рахунку 23 "Виробництво". Ці витрати були повністю включені у вартість виконаних робіт за договором № 9 від 19.06.2012 року зі Службою автомобільних доріг у Житомирській області, про що надано довідки про вартість виконаних будівельних робіт та акти виконаних будівельних робіт. Розрахунки за виконані позивачем роботи Служба автомобільних доріг у Житомирській області здійснила повністю і станом на кінець 2012 року заборгованість по виконаних роботах перед позивачем була відсутня, що підтверджується карткою рахунку 361 "Контрагенти" по Службі автомобільних доріг у Житомирській області за 4 квартал 2012 року.

При цьому не знайшли підтвердження в судовому засіданні твердження відповідача про те, що у І кварталі 2013 року Замовником – Службою автомобільних доріг у Житомирській області було відшкодовано витрати в розмірі 80 777,0 грн. На підтвердження цих даних відповідачем не надано жодного доказу.

На спростування вищезазначеного позивач надав до суду картку рахунку 361 "Контрагенти" по Службі автомобільних доріг у Житомирській області за І квартал 2013 року, з якої вбачається, що жодних розрахунків в І кварталі 2013 року між позивачем та Службою автодоріг не здійснювалось.

Позивач також заперечує стосовно того, що витрати в сумі 458 277 грн., понесені в ІV кварталі 2012 року, були безпідставно перенесені в І квартал 2013 року.

Так, позивачем в І кварталі 2013 року було отримано дохід від надання транспортних послуг ПАТ "Донецьксталь" - металургійний завод", що надавалися згідно Договору № 26652 дс про надання послуг транспортного експедирування від 01.08.2012 року. При наданні цих послуг підприємством використовувалися транспортні засоби, на експлуатацію яких були віднесені витрати на закупівлю товарно-матеріальних цінностей, в тому числі на закупівлю палива та запасних частин, які були понесені Позивачем в ІV кварталі 2012 року та обліковувалися на рахунку 23. Оскільки закуплені в 2012 році дизельне паливо на запасні частини не були повністю використані Позивачем при здійсненні господарської діяльності, їх залишки загальною вартістю 458 277 грн. по закінченні податкового періоду (ІV квартал 2012 року) були віднесено у Дт рахунка 39 "Витрати майбутніх періодів". Вартість цих товарно-матеріальних цінностей була включена у вартість наданих послуг ПАТ "Донецьксталь" - металургійний завод", на підтвердження чого позивачем надано акти наданих послуг за період з січня по березень 2013 року.

Натомість відповідач не зміг надати суду доказів та не зміг пояснити на підставі чого він прийшов до висновку, що залишки загальною вартістю 458 277 грн., які по закінченні податкового періоду (ІV квартал 2012 року) були віднесено у Дт рахунка 39 "Витрати майбутніх періодів" використовувались при виконані договору № 9 про закупівлю послуг з експлуатаційного утримання автомобільних доріг державного значення загального користування Житомирської області від 19.06.2012 року.

Враховуючи те, що відповідачем не надано належних доказів на підтвердження своїх висновків зазначених в акті про результати планової виїзної перевірки СТОВ "Агроресурс" №941/22-00/32215839 від 26.06.2014р., а позивачем надані пояснення з відповідними доказами, які свідчать про правомірність дій позивача, а тому висновок відповідача що в порушення п.138.2, п.138.4 ст.138 ПК України позивачем завищено собівартість наданих послуг на загальну суму 377 500грн., в тому числі за І квартал 2013р. на суму 377 500грн. є безпідставним.

Висновки перевіряючих податкового органу, викладені в акті, на підставі якого прийняті оспорювані податкові повідомлення - рішення, ґрунтуються лише на припущеннях, не підтверджених документами.

Відповідно до ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень суб"єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача.

Таким чином, суд приходить до висновку про обґрунтованість доводів позивача щодо протиправності оспрюваних податкових повідомлень - рішень, та вважає їх такими, що підлягають скасуванню.

Керуючись статтями 122, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

постановив:

Позовні вимоги СТОВ "Агроресурс" задовольнити.

Визнати податкові повідомлення-рішення Новоград-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області від 21 липня 2014 року за №№ 000991220 та 000990220 протиправними та скасувати їх.

Постанова набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, і може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції у порядку, визначеному статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя М.С. Токарева

Повний текст постанови виготовлено: 13 жовтня 2014 р.