Постанова № 40932916, 03.10.2014, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 жовтня 2014 р. Справа № 804/12991/14 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Турової О.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження у м. Дніпропетровську адміністративну справу за позовом Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю «Малбі Фудс» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені, -

в с т а н о в и в :

Дніпропетровське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Малбі Фудс», в якій просило стягнути з відповідача на користь позивача адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу щодо працевлаштування інвалідів у сумі 200462,50грн., а також пеню за порушення термінів сплати цих санкцій у сумі 60,14грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначалося, що відповідач на виконання вимог ст.20 Закону України від 21 березня 1991 року № 875-ХІІ «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» (далі - Закон № 875-ХІІ), як юридична особа, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим ст.19 цього Закону, повинен був сплатити позивачу адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньорічної заробітної плати на цьому підприємстві за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте ним, проте, відповідач означені вимоги закону не виконав, тому позивач просить стягнути суму вказаних адміністративно-господарських санкцій з нарахованою за їх несвоєчасну сплату пенею в судовому порядку.

Позивач про час, дату та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, проте у судове засідання його представник не з'явився, але надав суду клопотання про розгляд справи за його відсутності в порядку письмового провадження, в якому також просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач пред'явлений позов не визнав, подав на нього письмові заперечення, в яких просив повністю відмовити у його задоволенні, посилаючись на те, що у 2013 році згідно вимог ст.19 Закону України №875-ХІІ та нормативу щодо працевлаштування інвалідів на ТОВ «Малбі Фудс» було передбачено 19 робочих місць для цієї категорії осіб, проте всього у 2013 році на підприємстві були працевлаштовані лише 12 інвалідів, про що відповідачем був поданий відповідний звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2013 рік (Форма №10-ПІ). Також відповідачем було вжито всіх заходів щодо інформування Жовтневого районного центру зайнятості населення міста Дніпропетровська про наявність вакансій для інвалідів шляхом подачі відповідних звітів. Крім цього, відповідачем розміщувалися відповідні письмові оголошення в газеті. Однак, не працевлаштовані інваліди, які б претендували на заміщення наявних вакансій, до ТОВ «Малбі Фудс» не направлялися та не зверталися, тому вини відповідача у невиконанні нормативу, встановленого ст.19 Закону України № 875-ХІІ, немає, а, отже, адміністративно-господарські санкції до нього не повинні застосовуватися. З огляду на це, пеня також не має бути нарахована.

Відповідач також був належним чином повідомлений про час, дату та місце розгляду справи, проте його представник у судове засідання не з'явився, надав суду клопотання про розгляд справи за його відсутності в порядку письмового провадження та додаткові докази у справі.

Зважаючи на приписи ч.4 ст.122, ч.4, ч.6 ст.128 КАС України, суд розглянув дану справу в порядку письмового провадження за наявними у справі доказами, оскільки не вбачає потреби заслуховувати свідків та експертів.

Дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, які регулюють спірні правовідносини, суд приходить до висновку про те, що пред'явлений адміністративний позов задоволенню не підлягає, зважаючи на наступне.

За змістом статті 19 Закону № 875-ХІІ для підприємств, установ, організацій встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів. Зокрема означеною статтею визначено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Судом встановлено, що ТОВ «Малбі Фудс» на виконання вимог означеної норми закону було подано до Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів Звіт за Формою № 10-ПІ про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2013 рік, відповідно до якого середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу відповідача фактично за 2013 рік складає 480 осіб, з яких середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність - 12, при цьому кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог ст.19 Закону № 875-ХІІ, протягом звітного періоду має становити - 19 осіб. Отже, кількість незайнятих робочих місць, призначених для забезпечення працевлаштування інвалідів за 2013 рік, згідно встановленого нормативу складає 7 осіб (а.с.4).

Зважаючи на приписи ст.19 Закону № 875-ХІІ, суд вважає, що відповідачем було вірно визначено норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів, виходячи з середньооблікової кількості штатних працівників облікового складу ТОВ «Малбі Фудс» за 2013 рік. Означене позивачем також не заперечувалося.

Також у вказаному звіті значиться, що фонд оплати праці штатних працівників у 2013 році складає 13746000,00грн., а середньорічна заробітна плата штатного працівника за цей період становить 28638,00грн.

Частиною 3 статті 18 Закону № 875-ХІІ встановлено, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Судом встановлено, що на виконання вимог ч.3 ст.18 Закону № 875-ХІІ та наказу Міністерства праці та соціальної політики України від 19 грудня 2005 року № 420 «Про затвердження форм звітності та інструкцій щодо їх заповнення» відповідачем щомісячно протягом 2013 року подавалися звіти за Формою № 3-ПН про наявність вакансій до Жовтневого районного центру зайнятості міста Дніпропетровська, в кожному з яких зазначалося про наявність вільних робочих місць для працевлаштування інвалідів (а.с.15-48).

При цьому з листа Жовтневого районного центру зайнятості міста Дніпропетровська від 25.06.2014 року №1595 вбачається, що ТОВ «Малбі Фудс» дійсно щомісячно протягом 2013 року надавало звіти про наявність вільних робочих місць за формою 3-ПН щодо потреби в працівниках-інвалідах, згідно яких у січні 2013 року була наявна 1 вакансія для осіб з обмеженою працездатністю, у лютому 2013 року - 4 вакансії, у березні-травні 2013 року - 5 вакансій, у червні, липні 2013 року - 7 вакансій, у серпні, вересні 2013 року - 10 вакансій, у жовтні-грудні 2013 року - 11 вакансій. Однак протягом 2013 року особи з групою інвалідності, які були зареєстровані в Жовтневому районному центрі зайнятості міста Дніпропетровська, до ТОВ «Малбі Фудс» направлені не були (а.с.71).

Щодо зазначення відповідачем у звітах за формою 3-ПН протягом 2013 року різної кількості вакансій для працевлаштування інвалідів, то означене викликане поступовим збільшенням штатних працівників ТОВ «Малбі Фудс» протягом цього періоду, а саме збільшенням штатних одиниць з 413,1 до 644,35, що посвідчується наданими відповідачем штатними розписами за 2013 рік. Отже, кількість вакансій для працевлаштування інвалідів вказувалася із розрахунку середньооблікової кількості штатних працівників на початок кожного поточного місяця 2013 року.

Судом також встановлено, що позивачем протягом 2013 року самостійно були працевлаштовані на різні посади 6 осіб, які мають групу інвалідності.

Крім того, з метою заповнення наявних вакансій, створених для інвалідів, відповідач протягом 2013 року розміщував відповідні оголошення у друкованому виданні «Днепровская неделя», в яких безпосередньо зазначалося, що ТОВ «Малбі Фудс» запрошує на роботу осіб, які мають інвалідність (а.с.55-66).

Доказів необґрунтованих відмов з боку відповідача відносно працевлаштування інвалідів позивачем не надано.

Частиною першою статті 20 Закону № 875-ХІІ передбачено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.

Згідно частини 2 цієї статті порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

При цьому, адміністративно-господарські санкції за незайняті інвалідами робочі місця не є податком, збором (обов'язковим платежем), обов'язкова сплата яких передбачена Конституцією України та Податковим кодексом України, а є заходом впливу на правопорушника у сфері господарювання у зв'язку зі скоєнням правопорушення.

Так, відповідно до частини першої статті 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Частиною другою наведеної статті передбачено, що учасник господарських відносин відповідає, зокрема, за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито всіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Згідно ст.18 Закону № 875-ХІІ забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості, при цьому підбір робочого місця здійснюється переважно на підприємстві, де настала інвалідність, з урахуванням побажань інваліда, наявних у нього професійних навичок і знань, а також рекомендацій медико-соціальної експертизи. Інвалідам, які не мають змоги працювати на підприємствах, в установах, організаціях, державна служба зайнятості сприяє у працевлаштуванні з умовою про виконання роботи вдома.

Статтею 18-1 цього Закону встановлено, що інвалід, який не досяг пенсійного віку, не працює, але бажає працювати, має право бути зареєстрованим у державній службі зайнятості як безробітний, при цьому Державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.

З аналізу наведених норм випливає, що обов'язок підприємства зі створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком займатися пошуком інвалідів для працевлаштування.

Як встановлено судом відповідачем було створені робочі місця для працевлаштування інвалідів згідно законодавчого визначеного нормативу, також ним щомісячно протягом 2013 року подавалися звіти Форми № 3-ПН до відповідного районного центру зайнятості населення про наявність у ТОВ «Малбі Фудс» протягом 2013 року вакантних робочих місць безпосередньо для інвалідів, розміщувалися відповідні оголошення в друкованому виданні, а також самостійно були працевлаштовані 6 осіб, які мають групу інвалідності, отже, відповідачем було вжито всі необхідні заходи, передбачені законодавством та спрямовані на створення робочих місць для працевлаштування інвалідів та недопущення правопорушення у сфері господарювання.

У зв'язку із цим покладення на ТОВ «Малбі Фудс» відповідальності за не направлення уповноваженими органами необхідної кількості інвалідів для їх працевлаштування, відсутність у населеному пункті за місцем знаходження відповідача інвалідів, які бажають працевлаштуватись, має узгоджуватися з підставами, передбаченими частиною другою статті 218 ГК України.

Така правова позиція зі спірного питання висловлена Верховним Судом України у постанові від 20 червня 2011 року у справі № 21-60а11, а також у постанові від 26 червня 2012 року у справі № 21-105а12.

Зважаючи на те, що відповідачем було доведено факт вжиття ним всіх необхідних заходів, передбачених законодавством та спрямованих на створення робочих місць для працевлаштування інвалідів та недопущення правопорушення у сфері господарювання, що в розумінні ст.218 ГК виключає притягнення останнього до відповідальності за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, а також враховуючи те, що Дніпропетровське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів не надало суду доказів безпідставної відмови ТОВ «Малбі Фудс» у працевлаштуванні інвалідів як за їх особистими зверненнями, так і за направленнями районного центру зайнятості, суд вважає, що адміністративно-господарські санкції були застосовані до відповідача неправомірно, а, отже, неправомірно була нарахована і пеня за порушення термінів їх сплати, тому позовні вимоги про їх стягнення з ТОВ «Малбі Фудс» задоволенню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 122, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

п о с т а н о в и в :

У задоволенні адміністративного позову Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю «Малбі Фудс» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені - відмовити у повному обсязі.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст. 186 цього Кодексу до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя О.М. Турова