Рішення № 40932865, 24.09.2014, Салтівський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Московський районний суд м. Харкова)

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

643/6653/14-ц

2/643/3017/14

24.09.2014 року Московський районний суд м. Харкова у складі головуючого судді Крівцова Д.А., за участю секретаря Мещерякової О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Фінанс» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів, звернення стягнення на предмет застави, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить: стягнути з ОСОБА_2 на його користь заборгованість за кредитним зобов'язанням в розмірі 2000,00 грн.; в рахунок погашення заборгованості за Договором про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу № 11320418000 від 24.03.2008 року, яка станом на 27.01.2014 року становить 173170,68 грн., звернути стягнення на предмет застави: автомобіль Тип Т3 - легковий універсал, Марка - Ssang Yong, Модель - Rexton RX2, Рік випуску - 2007, Номер кузова - НОМЕР_3, державний реєстраційний номер - НОМЕР_4 (далі - Автомобіль), вартість якого згідно договору застави складала 164933,00 грн., який належить на праві власності ОСОБА_1, шляхом продажу вказаного автотранспортного засобу ТОВ «Вердикт Фінанс» з укладанням від його імені договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, зі зняттям вказаного автотранспортного засобу з обліку в органах ДАІ України (на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, а в разі його втрати - отримання дублікату), а також наданням ТОВ «Вердикт Фінанс» всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу. Крім того, просить зобов'язати відповідача ОСОБА_1 передати ТОВ «Вердикт Фінанс» предмет застави, а саме Автомобіль, що належить йому на праві власності та знаходиться у нього або інших осіб, а також комплект ключів від цього автотранспортного засобу, свідоцтво про реєстрацію автотранспортного засобу та технічний паспорт.

В обґрунтування позову зазначив, що 24.03.2008 року між АКБ "Укрсиббанк" (Банком) та ОСОБА_1 (Позичальником) було укладено Договір про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу № 11320418000 (далі - Договір), згідно умов якого банк надав ОСОБА_1 кредит в розмірі 114933,00 грн. на строк до 24.03.2015 року. З метою забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_1 за Договором він згідно умов вказаного Договору передав Банку в заставу вказаний вище Автомобіль. Проте ОСОБА_1 зобов'язання щодо повернення кредиту та процентів не виконав, розмір його заборгованості за Договором станом на 27.01.2014 року складає 173170,68 грн. В даний час на підставі договору факторингу право вимоги за Договором набув позивач. Крім того, між позивачем та ОСОБА_2 укладено договір поруки № 11320418000-П, згідно умов якого ОСОБА_2 поручився за виконання ОСОБА_1 зобов'язань за Договором в розмірі 2000,00 грн.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, про час та дату судового розгляду повідомлявся належним чином, надав заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги та доводи, викладені в позові, підтримав в повному обсязі, не заперечував проти ухвалення заочного рішення у справі.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з'явився, про час і місце судового засідання повідомлявся належним чином, причини неявки суду не повідомив, заперечень проти позову, заяви про розгляд справи за його відсутності, суду не надав.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з'явився, про час і місце судового засідання повідомлявся належним чином, причини неявки суду не повідомив, заперечень проти позову, заяви про розгляд справи за його відсутності, суду не надав.

Оскільки позивач не заперечував проти такого вирішення справи, суд проводить заочний розгляд справи та вирішує її на підставі наявних у ній доказів.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступні факти та відповідні ним правовідносини.

24.03.2008 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» (Банком), з однієї сторони, та ОСОБА_1 (Позичальником), з іншої сторони, укладено Договір про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу № 11320418000.

Відповідно до п. 1.1 Договору, Банк зобов'язується надати Позичальнику, а Позичальник зобов'язується прийняти, належним чином використовувати і повернути Банку кредитні кошти в сумі 114933,00 грн. та сплатити плату за кредит в порядку і на умовах, зазначених договором.

Умовами Договору передбачено, що Позичальник зобов'язаний повернути Кредит у повному обсязі не пізніше 24.03.2015 року, якщо тільки не застосовується інший термін повернення Кредиту відповідно до умов Договору та/або умов відповідної угоди Сторін. Договором встановлений графік платежів, відповідно до якого ОСОБА_1 зобов'язаний щомісячно здійснювати платежі в рахунок повернення кредит та сплати процентів за його користування. Умовами Договору також передбачено сплату процентів за користування кредитом в розмірі 12,50 % річних за перші 30 календарних днів, розмір яких може бути переглянутий, та пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу.

Крім того, згідно п. 2.1 Договору, у забезпечення виконання усіх грошових зобов'язань в повному обсязі Позичальника за Договором Позичальник передає в заставу, а Банк приймає наступне рухоме майно, а саме Автомобіль. Пунктом 2.2. Договору передбачено, що за домовленістю сторін вартість Предмету застави, яким є Автомобіль, складає 164933,00 грн.

20.04.2012 року між Публічним акціонерним товариством «УкрСиббанк» (Клієнтом) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Кредекс Фінанс» (Фактором) укладено Договір факторингу № 05/12, відповідно до п. 2.1 якого Клієнт зобов'язується відступити Фактору права вимоги за кредитами, а Фактор зобов'язується придбати права вимоги за кредитами, прийняти їх і сплатити ціну продажу, передбачену цим Договором. З Витягу з реєстру боржників, який є Додатком № 1 до договору факторингу № 05/12 від 20.04.2014 року, вбачається, що за вказаним договором відступлено в тому числі право вимоги за Договором, укладеним з ОСОБА_1

Крім того, 20.04.2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Кредекс Фінанс» (Клієнтом) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вердикт-Фінанс» (Фактором) укладено Договір факторингу № 05/12-КВ, відповідно до п. 2.1 якого Клієнт зобов'язується відступити Фактору права вимоги за кредитами, а Фактор зобов'язується придбати права вимоги за кредитами, прийняти їх і сплатити ціну продажу, передбачену цим Договором. З Витягу з реєстру боржників, який є Додатком № 1 до договору факторингу № 05/12-КВ від 20.04.2014 року, а також акту приймання-передачі № 12 від 07.07.2012 року вбачається, що за вказаним договором відступлено в тому числі право вимоги за Договором, укладеним з ОСОБА_1

Частиною 1 ст. 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Таким чином, з наданих позивачем документів судом встановлено, що право вимоги до ОСОБА_1 за вказаним вище Договором набув позивач.

Відповідач ОСОБА_1 свої зобов'язання щодо повернення кредиту, сплати процентів та інших платежів згідно Договору належним чином не виконав, у зв'язку з чим у нього станом на 27.01.2014 року утворилась заборгованість в загальному розмірі 173170,68 грн., з яких: заборгованість по основній сумі - 97529,99 грн.; заборгованість за нарахованими відсотками на дату відступлення права вимоги - 31013,77 грн.; нараховані відсотки на дату подачі позову - 21605,65 грн.; пеня за несвоєчасно виконані зобов'язання - 20095,40 грн.; три проценти річних від простроченої суми - 2925,87 грн.

05.09.2013 року між позивачем (Кредитором) та відповідачем ОСОБА_2 (Поручителем) було укладено Договір поруки № 11320418000-П, відповідно до умов якого поручитель зобов'язується перед кредитором відповідати за невиконання позичальником, яким є ОСОБА_1, усіх його зобов'язань перед Кредитором, що виникли з Кредитного Договору № 11320418000 від 24.03.2008 року. Пунктом 1.2 вказаного Договору Поруки передбачено, що Поручитель відповідає перед Кредитором у обсязі 2000,00 грн. за всіма зобов'язаннями Боржника за основним договором, включаючи повернення основної суми боргу, сплату відсотків, комісій, відшкодування можливих збитків, понесених Кредитором в зв'язку з невиконанням Боржником своїх зобов'язань за основним договором, сплату пені та інших штрафних санкцій, передбачених умовами останнього.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо в зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 ЦК.

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфу, які регулюють відносини позики, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає з суті кредитного договору.

Частиною першою статі 1050 ЦК України встановлено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 ЦК України. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Статтею 549 ЦК України передбачено обов'язок боржника сплатити кредитору неустойку (штраф, пеню) в разі порушення ним зобов'язання. Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Згідно ч. 2 ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Згідно ч. 2 вказаної статті боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За таких обставин суд приходить до висновку щодо обґрунтованості вимог позивача відносно стягнення заборгованості за кредитом, процентами, пенею, а також трьох процентів річних від простроченої суми.

Згідно ст. 572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Відповідно до ст. 574 ЦК України застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду.

Статтею 589 ЦК України передбачено, що у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 19 Закону України « Про заставу», за рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання (а у випадках, передбачених законом чи договором, - неустойку), необхідні витрати на утримання заставленого майна, а також витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги, якщо інше не передбачено договором застави.

Статтею 23 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» передбачено, що відповідно до забезпечувального обтяження обтяжувач має право в разі порушення боржником забезпеченого обтяженням зобов'язання або договору, на підставі якого виникло забезпечувальне обтяження, одержати задоволення своєї вимоги за рахунок предмета обтяження в черговості згідно із встановленим пріоритетом. У разі відступлення обтяжувачем забезпеченою обтяженням права вимоги іншій особі до неї також переходять усі права обтяжувача щодо предмета обтяження.

Як встановлено судом з Витягу про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна № 43000390 від 24.12.2013 року, у вказаному реєстрі зареєстрована застава рухомого майна, підставою якої є Договір факторингу № 05/12-КВ, об'єктом обтяження - Автомобіль, обтяжувачем - позивач, боржником - ОСОБА_1

Договором про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу № 11320418000 від 24.03.2008 року, зокрема п. 8.6., передбачено, що звернення стягнення за рішенням суду здійснюється відповідно до чинного законодавства України.

Відповідно до ст. 591 ЦК України реалізація предмета застави, на який звернене стягнення, провадиться шляхом його продажу з публічних торгів, якщо інше не встановлено договором або законом. Порядок реалізації предмета застави з публічних торгів встановлюється законом. Початкова ціна предмета застави для його продажу з публічних торгів визначається в порядку, встановленому договором або законом. Якщо звернення стягнення здійснюється за рішенням суду, суд у своєму рішенні може визначити початкову ціну предмета застави.

Згідно ст. 25 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», якщо інше не передбачено рішенням суду, реалізація предмета забезпечувального обтяження проводиться шляхом його продажу на публічних торгах у порядку, встановленому законом.

Статтею 25 вказаного Закону також передбачено, що у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження в рішенні суду зазначаються в тому числі спосіб реалізації предмета забезпечувального обтяження шляхом проведення публічних торгів або із застосуванням однієї з процедур, передбачених статтею 26 цього Закону.

Статтею 26 вказаного Закону передбачено такий спосіб звернення стягнення на предмет застави, як продаж обтяжувачем предмета забезпечувального обтяження шляхом укладення договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем.

Згідно ст. 30 зазначено Закону обтяжувач має право задовольнити свою вимогу за забезпеченим обтяженням зобов'язанням шляхом продажу предмета забезпечувального обтяження третій особі. Обтяжувач вправі продати предмет обтяження будь-якій особі-покупцю або на публічних торгах.

Таким чином, чинним законодавством України прямо передбачена можливість такого способу звернення стягнення на предмет застави за рішенням суду, як його продаж обтяжувачем шляхом укладення договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем.

За таких обставин, розглядаючи справу в межах заявлених позовних вимог, суд приходить до висновку відносно обґрунтованості позовних вимог щодо звернення стягнення на предмет застави, а саме Автомобіль, що належить на праві власності відповідачу ОСОБА_1, шляхом його продажу позивачем будь-якій особі-покупцю, а також передачі вказаного Автомобіля позивачу.

Оскільки початкова ціна предмета застави для його продажу вказаним вище Договором не встановлена, суд, керуючись роз'ясненнями, викладеними в п. 42 Постанови № 5 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», вважає за необхідне встановити, що початкова ціна реалізації предмету застави встановлюється на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача ОСОБА_2 заборгованості за кредитним зобов'язанням в розмірі 2000,00 грн., то вони також підлягають задоволенню з наступних підстав.

Статтею 553 ЦК України передбачено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

Частиною 1 ст. 554 ЦК встановлено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором, як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Згідно ч. 2 ст. 554 ЦК України, поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до ч. 1 ст. 543 ЦК України, у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

За таких обставин, враховуючи, що Договором поруки передбачено забезпечення виконання зобов'язання частково, в розмірі 2000,00 грн., суд приходить до висновку щодо обґрунтованості вимог позивача про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості за Договором в розмірі 2000,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України суд стягує з відповідачів на користь позивача понесені останнім судові витрати пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 79, 88, 208-209, 212-215, 224-226 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Фінанс» - задовольнити.

В рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, за Договором про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу № 11320418000 від 24.03.2008 року, в розмірі 173170,68 грн. (сто сімдесят три тисячі сто сімдесят гривень шістдесят вісім копійок), з яких: заборгованість по основній сумі - 97529,99 грн.; заборгованість за нарахованими відсотками на дату відступлення права вимоги - 31013,77 грн.; нараховані відсотки на дату подачі позову - 21605,65 грн.; пеня за несвоєчасно виконані зобов'язання - 20095,40 грн.; три проценти річних від простроченої суми - 2925,87 грн., звернути стягнення на предмет застави, а саме на наступний автомобіль: Тип - легковий універсал, Марка - Ssang Yong, Модель - Rexton RX2, Рік випуску - 2007, Номер кузова - НОМЕР_3, державний реєстраційний номер - НОМЕР_4, який належить на праві власності ОСОБА_1, шляхом продажу вказаного автотранспортного засобу Товариством з обмеженою відповідальністю «Вердикт Фінанс» з укладанням від його імені договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, зі зняттям вказаного автотранспортного засобу з обліку в органах ДАІ України (на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, а в разі його втрати - отримання дублікату), а також наданням Товариству з обмеженою відповідальністю «Вердикт Фінанс» всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу, із встановленням початкової ціни реалізації предмету застави на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом.

Зобов'язати ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, передати Товариству з обмеженою відповідальністю «Вердикт Фінанс» предмет застави, а саме наступний автомобіль: Тип - легковий універсал, Марка - Ssang Yong, Модель - Rexton RX2, Рік випуску - 2007, Номер кузова - НОМЕР_3, державний реєстраційний номер - НОМЕР_4, що належить йому на праві власності та знаходиться у нього або інших осіб, а також комплект ключів від цього автотранспортного засобу, свідоцтво про реєстрацію автотранспортного засобу та технічний паспорт.

Стягнути з ОСОБА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Фінанс» грошові кошти в розмірі 2000,00 грн. (дві тисячі гривень) в рахунок погашення заборгованості за Договором про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу № 11320418000 від 24.03.2008 року.

Стягнути з ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Фінанс» суму сплаченого судового збору в розмірі 1711,71 грн.

Стягнути з ОСОБА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Фінанс» суму сплаченого судового збору в розмірі 20,00 грн.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через Московський районний суд м. Харкова протягом десяти днів з дня його проголошення. Позивач, який брав участь у справі, але не був присутнім в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, може подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подачу апеляційної скарги позивачем та письмової заяви про перегляд заочного рішення відповідачем.

Суддя Крівцов Д.А.