Рішення № 40932175, 14.10.2014, Апеляційний суд Донецької області (м. Маріуполь)

22-ц/775/1392/2014(м)

265/4063/14-ц

Головуючий у 1-й інстанції Шиян В.В.

Суддя-доповідач Сорока Г.П. Категорія 50

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

14 жовтня 2014 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області в складі:

головуючого - Сорока Г.П.,

суддів - Гаврилової Г.Л., Баркової Л.Л.,

при секретарі - Бєльченко Б.Ф.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Маріуполі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа ОСОБА_4, про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини та дружини до досягнення дитиною трирічного віку за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 08 серпня 2014 року,-

В С Т А Н О В И Л А :

24 червня 2014 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення на її користь аліментів в розмірі ? частини з усіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісячно на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_5 та на її утримання до досягнення дитиною трирічного віку, посилаючись на те, що вона з відповідачем проживає сумісно, не працює у зв'язку із здійсненням догляду за дитиною, але він матеріально дитину не забезпечує.

В обґрунтування позовних вимог посилалась на те, що з 20.04.2013 року вони з відповідачем перебувають у зареєстрованому шлюбі, від якого мають сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1. Проживають спільно, вона не працює, оскільки знаходиться у відпустці по догляду за дитиною. Відповідач матеріально дитину не забезпечує, сплачує аліменти на дітей від першого шлюбу в розмірі 1/3 частини від заробітку.

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м.Маріуполя Донецької області від 08 серпня 2014 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 на утримання неповнолітньої дитини аліменти у розмірі 1/6 частки з усіх видів його заробітку, починаючи з 24 червня 2014 року і до досягнення дитиною ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, повноліття.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 на її утримання аліменти у розмірі 1/6 частки з усіх видів його заробітку, починаючи з 24 червня 2014 року і до досягнення дитиною ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 трирічного віку.

Також стягнуто з ОСОБА_3 на користь держави судовий збір у розмірі 243,60 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду, третя особа ОСОБА_4 в апеляційній скарзі просить рішення змінити та стягнути з відповідача ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_5 в розмірі 1/6 частки від його заробітку (доходу) щомісячно до досягнення дитиною 18-тирічного віку, в іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Позивачка ОСОБА_2 та відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилися, про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином шляхом направлення поштового повідомлення та телефонограм, зареєстрованих у встановленому порядку в журналі телефонограм, витяг з якого долучений до справи. Подали до суду письмові заяви про розгляд справи у їх відсутності. За таких обставин, виходячи з положень ст.305 ЦПК України, колегія суддів дійшла до висновку про можливість розгляду справи у їх відсутності.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення третьої особи ОСОБА_4, яка доводи апеляційної скарги підтримала, просила апеляційну скаргу задовольнити, змінити рішення суду та відмовити у задоволенні позову ОСОБА_2 про стягнення аліментів на її утримання, а рішення суду в частині стягнення аліментів на утримання дитини залишити без зміни, перевіривши матеріали справи в межах апеляційного оскарження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно вимог ст.309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права, а також розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні рішення судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, що викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання рішення не тим суддею, який розглянув справу.

Судом встановлено і це підтверджується матеріалами справи, що сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі з 20.04.2013 року, від якого мають сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.4,5).

Згідно довідки, виданої квартальним комітетом №5 органу громадського самоврядування селища «Правий берег» від 23 червня 2014 року, ОСОБА_2 проживає без реєстрації разом з сином ОСОБА_5 та чоловіком ОСОБА_3.( а.с.7).

Відповідно до довідки № 03-2471 від 6 серпня 2014 року, виданої Управлінням праці та соціального захисту населення Орджонікідзевського району міста Маріуполя, ОСОБА_2 перебуває на обліку в управлінні та отримує допомогу відповідно до Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» з 1 лютого 2014 року в сумі 810 грн.(а.с.39).

Згідно довідки 022/6465, виданої ПАТ «МК» Азовсталь» 23 червня 2014 року, ОСОБА_3 працює в доменному цеху ПАТ «МК» Азовсталь» та отримує середньомісячну заробітну плату в розмірі 6275,13 грн., сплачує аліменти на користь ОСОБА_4 на утримання двох неповнолітніх дітей в розмірі 1/3 частини заробітної плати на підставі виконавчого листа 2/0519/2306, виданого Жовтневим районним судом міста Маріуполя від 6 червня 2012 року (а.с.6).

Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції, керуючись положеннями ст.ст.75,80,181,182 СК України, виходив з того, що сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі, від якого мають сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1. Позивачка проживає разом з малолітньою дитиною. Враховуючи матеріальне становище сторін, те, що відповідач працює, отримує середньомісячний дохід в розмірі 6275,13грн., сплачує аліменти на утримання двох неповнолітніх дітей від першого шлюбу у розмірі 1/3 частини з усіх видів доходів, несе витрати по оплаті комунальних послуг та погашенню кредиту, суд дійшов до висновку про стягнення з нього аліментів на користь позивачки на утримання дитини до досягнення нею повноліття у розмірі 1/6 частини з усіх видів заробітку та на утримання позивачки до досягнення дитиною трирічного віку у розмірі 1/6 частини з усіх видів заробітку.

Зі справи вбачається, що, оскаржуючи рішення суду, ОСОБА_4 в апеляційній скарзі з рішенням суду в частині стягнення аліментів з відповідача на користь позивачки у розмірі 1/6 частини з усіх видів заробітку на утримання дитини погодилась і просить в цій частині рішення суду залишити без зміни. Позивачка та відповідач рішення суду не оскаржили. Тому, переглядаючи справу відповідно до вимог ст.303 ЦПК України в межах доводів апеляційного оскарження, колегія суддів не перевіряє законність рішення суду в частині стягнення аліментів з відповідача на користь позивачки на утримання неповнолітньої дитини, оскільки в цій частині рішення суду фактично не оскаржується, у зв'язку з чим у апеляційного суду відсутні підстави для наведення правових висновків щодо законності рішення в цій частині.

Перевіряючи законність рішення суду в частині стягнення з відповідача аліментів на користь ОСОБА_2 на її утримання до досягнення дитиною трирічного віку, тобто, в межах доводів апеляційного оскарження, колегія суддів не може погодитись з висновками суду в даній частині рішення, оскільки вони не відповідають обставинам справи та вимогам матеріального і процесуального права.

Згідно з вимогами ст.84 СК України дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років. Право на утримання дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того, чи вона працює, та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу.

Відповідно до ст.80 СК України аліменти присуджуються одному з подружжя у частці від заробітку (доходу) другого з подружжя і (або) у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів одному з подружжя суд визначає з урахуванням можливості одержання утримання від повнолітніх дочки, сина, батьків та з урахуванням інших обставин, що мають істотне значення.

Згідно з положеннями ч.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ч.1, п.п.5,6 ч.2 ст.119 ЦПК України позовна заява подається в письмовій формі та повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують кожну обставину.

Згідно з ст.10,60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Як вбачається зі справи, позивачка, звертаючись до суду з позовом про стягнення аліментів з відповідача на її утримання до досягнення дитиною трирічного віку, позивачка в своїй позовній заяві ніяких обставин не навела, свої вимог не обґрунтувала, послалась тільки те, що вона не працює з причини здійснення догляду за неповнолітньою дитиною. При цьому зазначила, що вона проживає спільно з відповідачем, який матеріально не забезпечує дитину.

З журналу судового засідання та технічного запису судового засідання вбачається, що в суді першої інстанції позивачка підтвердила, що вона проживає спільно з відповідачем однією сім'єю разом з дитиною, але доходів чоловіка не вистачає на утримання дитини у зв'язку з тим, що він сплачує аліменти на утримання двох дітей на користь третьої особи і кредит, що їм матеріально утримувати дитину допомагає її мати. Будь-яких обставин щодо заявлених вимог про стягнення аліментів на її утримання в судовому засіданні позивачка не навела та жодних доказів не надала ні суду першої інстанції, ні апеляційному суду.

Відповідач, частково визнаючи позов, в судовому засіданні в суді першої визнав, що він проживає разом з позивачкою та дитиною, веде з позивачкою спільне господарство. Також пояснив, що у них є матеріальні труднощі із-за наявності кредитних зобов'язань та зобов'язань по сплаті аліментів на користь третьої особи ОСОБА_4 на утримання двох дітей.

Заперечуючи проти позову про стягнення аліментів на утримання позивачки до досягнення дитиною трирічного віку, третя особа ОСОБА_4 стверджувала, що сторони проживають разом, ведуть спільне господарство і що позов заявлений з метою зменшення розміру аліментів, які стягуються на її користь на утримання двох неповнолітніх дітей.

В судове засідання апеляційного суду позивачка не з'явилася та своїх вимог про стягнення аліментів на її утримання не обґрунтувала і жодних доказів не надала.

З огляду на наведене виходячи з того, що позивачка не навела ніяких обґрунтувань своїх вимог про стягнення аліментів на її утримання, що вона проживає спільно з відповідачем однією сім'єю і дитина проживає разом з обома батьками, у справі не вбачається підстав для стягнення аліментів з відповідача на утримання дружини до досягнення дитиною трирічного віку.

Крім того, зі справи вбачається, що з заробітної плати відповідача на користь третьої особи ОСОБА_4 стягуються аліменти на двох неповнолітніх дітей у розмірі 1/3 з усіх видів заробітку. Рішенням суду, яке переглядається, з відповідача на користь позивачки стягнуті аліменти на дитину у розмірі 1/6 частини з усіх видів заробітку і в цій частині рішення суду ніким не оскаржено. Тому загальний розмір аліментів на трьох неповнолітніх дітей буде становити 50% заробітку відповідача (1/3+1/6=3/6). Відповідно до положень ст.128 КЗпП України, ст.70 Закону України «Про виконавче провадження» загальний розмір усіх відрахувань із заробітної плати за кількома виконавчими документами не може перевищувати п'ятдесяти процентів заробітної плати, яка належить до виплати працівникові.

Однак, вирішуючи справу суд першої інстанції на наведене уваги не звернув ні при прийнятті позову до розгляду, ні при розгляді справи по суті, що призвело до помилкового висновку про часткове задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивачки аліментів на її утримання.

З урахуванням наведеного, колегія суддів приходить до переконання, що таке рішення в оскаржуваній частині не може бути визнане законним та підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову про стягнення з ОСОБА_3 аліментів на користь ОСОБА_2 на її утримання до досягнення дитиною трирічного віку.

У зв'язку з цим апеляційна скарга ОСОБА_4 є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст.307,309,313,314 ЦПК України, колегія суддів,-

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити.

Рішення Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 08 серпня 2014 року в частині стягнення аліментів на користь ОСОБА_2 на її утримання до досягнення дитиною трирічного віку скасувати.

В задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на її утримання до досягнення дитиною трирічного віку відмовити.

В решті частини рішення суду залишити без зміни.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий : Сорока Г.П.

Судді : Гаврилова Г.Л.

Баркова Л.Л.