Рішення № 40932088, 06.10.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/18331/14 06.10.14

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Перо»ДоФізичної особи-підприємця ОСОБА_1Простягнення 8 960,94 грн. Суддя Спичак О.М.

Представники сторін:

від позивача: Шевчук В.А. - дов. № 1 від 12.05.2014 р.;

від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Перо» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 6 789,98 грн. основного боргу за договором поставки № 196/2012 від 28.09.2012 р., 387,67 грн. три відсотки річних, 1 321,66 грн. інфляційних нарахувань та 461,63 грн. пені.

Ухвалою суду від 01.09.2014 року було порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 15.09.2014 року.

Представники сторін в судове засідання 15.09.2014 року не з'явились, вимоги ухвали суду не виконали, про причини неявки суд не повідомили, про дату та час слухання справи були повідомлені належним чином.

У зв'язку з неявкою в судове засідання представників сторін, суд відклав розгляд справи до 06.10.2014 р.

Представник позивача у судовому засіданні 06.10.2014 р. подав клопотання про долучення доказів до матеріалів справи, яке судом розглянуто та задоволено та надав усні пояснення по суті спору, відповідно до яких підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання 06.10.2014 р. не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив, про місце, дату та час слухання справи був повідомлений належним чином.

Згідно з абзацом 4 пункту 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-08/140 від 15.03.2010 року «Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві» особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Відповідно до положень статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 06.10.2014 року на підставі ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

28.09.2012 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Перо» (продавець) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (покупець) було укладено договір № 196/2012, відповідно до пункту 2.1 якого в порядку та на умовах, визначених договором, продавець зобов'язується продати (передати у власність) покупцеві, а покупець зобов'язується купити (прийняти та оплатити) книжкову продукцію (далі товари), у кількості та асортименті, зазначених у відповідних заявках, видаткових накладних.

Умови зазначеного договору свідчать про те, що за своєю правовою природою він є договором поставки.

У відповідності до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

В пункті 3.1 вищезазначеного договору вказано, що ціни на товар вказуються у видаткових накладних продавця на кожну партію на момент передачі товару.

Згідно з п. 3.2 договору, доставка товару здійснюється зі складу продавця транспортом і за рахунок продавця.

Умовами п. 3.3 договору встановлено, що загальна сума договору складається з сум, вказаних у видаткових накладних (рахунках-фактурах, специфікаціях).

Пунктом 4.3 договору встановлено, що асортимент та кількість товарів зазначається у видаткових накладних (рахунках-фактурах, специфікаціях), які виписуються продавцем і надсилаються покупцю одночасно з товаром.

Відповідно до умов п. 6.1 даного договору, покупець здійснює оплату товару шляхом оплати на розрахунковий продавця, вказаний в п. 11 цього договору.

Умовами п. 6.3 договору, покупець зобов'язаний оплатити товар у строки, не пізніше 7 (сім) календарних днів з моменту отримання товару покупцем.

Згідно з п. 9.1 договору, цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31 грудня 2012 р.

Як стверджує позивач, ним на виконання умов договору № 196/2012 від 28.09.2012 р. було передано відповідачу товар передбачений умовами договору на суму 11 585,050 грн., що підтверджується видатковими накладними копії яких містяться в матеріалах справи. В свою чергу відповідач у строки встановлені в п. 6.3 договору поставлений товар оплатив частково, у зв'язку з чим заборгованість відповідача перед позивачем становить 6 789,98 грн.

28.02.2014 р. позивачем на адресу відповідача було направлено претензію про погашення існуючої заборгованості, проте відповідач існуючу заборгованість не погасив, відповіді на претензію не надав.

Враховуючи вищезазначене, позивач звернувся до Господарського суду м. Києва з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 6 789,98 грн. основного боргу за договором поставки № 196/2012 від 28.09.2012 р., 387,67 грн. три відсотки річних, 1 321,66 грн. інфляційних нарахувань та 461,63 грн. пені.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню повністю з наступних підстав.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов'язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Умовами п. 6.3 договору, покупець зобов'язаний оплатити товар у строки, не пізніше 7 (сім) календарних днів з моменту отримання товару покупцем.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем на виконання умов договору № 196/2012 від 28.09.2012 р. було передано відповідачу товар передбачений умовами договору на суму 11 585,050 грн., що підтверджується видатковими накладними копії яких містяться в матеріалах справи. В свою чергу відповідач у строки встановлені в п. 6.3 договору поставлений товар оплатив лише частково, у зв'язку з чим заборгованість відповідача становить 6 789,98 грн.

Таким чином, враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив та належних доказів на заперечення відомостей повідомлених позивачем не надав, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню повністю в сумі 6 789,98 грн.

Позивач за прострочення строків сплати за поставлений товар, керуючись п. 6.4 договору, нарахував та просить стягнути з відповідача 461,63 грн. пені.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно зі ст. ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов'язань.

Відповідно до частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до частин 2 статті 549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Згідно частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Пунктом 6.4 договору передбачено, що у разі прострочення платежу за поставлений товар покупець сплачує продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочки.

Здійснивши перерахунок пені з урахуванням умов договору, прострочення по сплаті грошового зобов'язання, застосовуючи порядок розрахунків погоджений сторонами, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають задоволенню повністю у розмірі 461,63 грн.

Також позивачем заявлено до стягнення з відповідача 387,674 грн. три відсотки річних та 1 321,66 грн. інфляційних нарахувань.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перерахунок 3 % річних та інфляційних нарахувань, з урахуванням умов договору, прострочення відповідачем сплати грошового зобов'язання та порядку розрахунків погодженого сторонами, господарський суд дійшов до висновку, що позовні вимоги про стягнення 3 % річних та інфляційних нарахувань підлягають задоволенню повністю у розмірі 387,67 грн. та 1 321,66 грн. відповідно.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись, ст.ст. 32, 33, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (місцезнаходження: 02090, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Перо» (місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Хрещатик, 12-А; фактичне місцезнаходження: 04071, м. Київ, вул. Верхній Вал, 68, 6 поверх, код ЄДРПОУ 33886524) 6 789 (шість тисяч сімсот вісімдесят дев'ять) грн. 98 коп. основного боргу, 387 (триста вісімдесят сім) грн. 67 коп. три відсотки річних, 1 321 (одну тисячу триста двадцять одну) грн. 66 коп. інфляційних нарахувань, 461 (чотириста шістдесят одну) грн. 63 коп. пені та 1 827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено

13.10.2014 р.

Суддя Спичак О.М.