Ухвала суду № 40932046, 16.10.2014, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

У Х В А Л А

16.10.2014р. Справа № 917/336/14

за заявою Комунального підприємства "Декоративні культури" Полтавської міської ради № 150 від 28.08.2014 р. (вх. № 13143 від 08.10.2014 р.) про відстрочення виконання рішення у справі № 917/336/14 -

за позовом Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Полтавагаз", вул. Козака, 2-а, м. Полтава, 36020

до Комунального підприємства "Декоративні культури" Полтавської міської ради, вул. 9 Січня, 2, м. Полтава, 36009

Треті особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:

1. Полтавська міська рада, вул. Жовтнева, 36, м. Полтава, 36000

2. Управління Державної казначейської служби України у м. Полтава, вул. Леніна, 1/23, м. Полтава,36000

про стягнення 77 841,07 грн.

Суддя Ківшик О.В.

Представники :

від позивача: Баранова В.І., посвідчення № 1087 від , довіреність № 81 від 05.05.2014 р.;

від відповідача (заявника) : Білецька Л.О., довіреність № 87 від 03.03.2014 р.;

від третьої особи 1: не з'явилися;

від третьої особи 2: Панченко М.В., довіреність № 02-72/13 від 03.01.2014 р., посвідчення № 1 від 03.10.2013 р..

Суть спору : розглядається заява Комунального підприємства "Декоративні культури" Полтавської міської ради № 150 від 28.08.2014 р. (вх. № 13143 від 08.10.2014 р.) про відстрочення виконання рішення у справі № 917/336/14 в частині стягнення 3 576,57 грн. (судовий збір, пеня, три проценти річних) до 01 березня 2015 року.

Третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Полтавська міська рада - представництво у судове засідання не забезпечила, відповідно до пп. 2.6.15 Інструкції з діловодства в господарських судах України та пп. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" була належним чином та завчасно повідомлена про дату, час і місце проведення судового засідання, про що свідчать матеріали справи. Явка представників третіх осіб у судове засідання обов'язковою не визнавалася.

Відповідно до ч. 1 ст. 121 ГПК України питання щодо розстрочення виконання рішення розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні. Даний строк є присікальним, а тому суд не оцінює дану обставину як підставу для відкладення розгляду даної заяви.

Представник відповідача на задоволенні заяви наполягає.

Представники позивача та третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Управління Державної казначейської служби України у м. Полтава - при вирішенні заяви покладаються на розсуд суду.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників учасників процесу, оцінивши надані докази, суд

встановив :

08.05.2014 р. рішенням господарського суду Полтавської області у справі № 917/305/14 частково задоволено позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Полтавагаз" та стягнуто на його користь з Комунального підприємства "Декоративні культури" Полтавської міської ради 72 075,09 грн. основного боргу, 984,66 грн. пені, 764,91 грн. трьох процентів річних та 1 827,00 грн. витрат по сплаті судового збору. В частині позовних вимог Публічного акціонерного товариства "Полтавагаз" про стягнення з Комунального підприємства "Декоративні культури" Полтавської міської ради щодо стягнення 2 297,61 грн. у позові відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 09.07.2014 р. у справі № 917/336/14 зазначене рішення господарського суду Полтавської області залишено без змін, скарга відповідача - без задоволення.

Оскільки рішення господарського суду Полтавської області у даній справі в установленому законом порядку відповідно до ст. 85 ГПК України 09.07.2014 р. набрало законної сили, на виконання вищезазначеного рішення 18.07.2014 р. господарським судом Полтавської області було видано відповідний наказ (а.с. 198).

08.10.2014 року до господарського суду Полтавської області надійшла заява Комунального підприємства "Декоративні культури" Полтавської міської ради № 150 від 28.08.2014 р. (вх. № 13143 від 08.10.2014 р.) про відстрочення виконання рішення у справі № 917/336/14 в частині стягнення 3 576,57 грн. (судовий збір, пеня, три проценти річних) до 01 березня 2015 року. В обґрунтування наявності підстав для розстрочення виконання рішення суду заявник посилається на погашення ним основного боргу та скрутне фінансове становище підприємства.

При винесенні ухвали суд виходив з наступного.

Згідно статті 115 ГПК України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Відповідно до п. 1 статті 121 ГПК України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Як зазначено у п. 7.1.1. Постанови Пленуму Вищого Господарського суду України від 17 жовтня 2012 № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом. Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 Господарського процесуального кодексу України, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Отже, в основу ухвали про надання розстрочки або відстрочки виконання рішення суду має бути покладений обґрунтований висновок про наявність обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення.

Відповідно до ч. 1 статті 9 Конституції України частиною національного законодавства України є Конвенція про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікована Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997 р. № 475/97-ВР). Юрисдикція Європейського суду з прав людини є обов'язковою в усіх питаннях, що стосуються тлумачення та застосування Конвенції.

Суд також бере до уваги те, що п. 1 статті 6 § 1 Конвенції гарантує кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і неупередженим судом. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати до суду позов з цивільно-правових питань. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося, на шкоду одній із сторін.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20 липня 2004 року по справі "Шмалько проти України" (заява № 60750/00) зазначено, що для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід'ємна частина "судового розгляду". В зв'язку з тим, що відстрочка подовжує період відновлення порушеного права стягувача, при її наданні суди в цілях вирішення питання про можливість її надання, а також визначення строку подовження виконання рішення суду, повинні враховувати закріплені в нормах матеріального права, і перш за все у Європейській конвенції про захист прав людини та основних свобод, що є частиною національного законодавства, допустимі межі надання відстрочки виконання судового рішення. Згідно з правовою позицією Європейського суду з прав людини, несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого ч. 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, згідно якої "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру..", а у системному розумінні даної норми та національного закону, суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах, шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале виконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути оправдано за конкретних обставин справи та є наслідком зменшення вимог щодо розумності строку. Крім того, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв'язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого виконання. Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що межі оправданої затримки виконання рішення суду залежить зокрема від складності виконавчого провадження, суми та характеру що визначено судом. Стосовно системності виконання Європейський суд підкреслює, що присудження грошових коштів не надає пом'якшення у виконавчому провадженні, а отже сама можливість надання відстрочки виконання судового акту повинна носити виключний характер. Із підстав, умов та меж надання відстрочки виконання судового рішення слідує, що безпідставне надання відстрочки без обґрунтованих на то мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника, порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.

Відповідно до п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 26.12.2003 р. № 14 "Про практику розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження" при вирішенні заяв державного виконавця чи сторони про відстрочку або розстрочку виконання рішення суду потрібно мати на увазі, що відповідно до ст. 351 ЦПК України і ст. 121 ГПК України їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім'ї, відсутність у нього майна, яке за рішенням суду має бути передане стягувачеві, стихійне лихо, інші надзвичайні події). При цьому такі виняткові обставини визначаються судом з огляду на матеріали справи, у тому числі подані стороною докази на обґрунтування такої заяви. Аналогічні приписи містить п. 7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 р. № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів".

З аналізу процесуальних норм, які регулюють питання можливості надання відстрочки та розстрочки виконання рішення суду випливає, що законодавець у будь-якому випадку пов'язує відстрочку виконання судового рішення в судовому порядку з об'єктивними, непереборними, тобто виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення. Даний висновок узгоджується з правовою позицією, висловленою Вищим господарським судом України у постановах від 10.07.2014 р. у справі № 917/2407/13, від 10.04.2014 р. у справі № 925/1408/13 та інших.

Посилання заявника в обґрунтування підстав для відстрочення виконання рішення суду на скрутне фінансове становище підприємства судом не оцінюється як правомірне, оскільки допустимим доказами не підтверджене, самі по собі фінансові труднощі підприємства не свідчать про те, що особа (боржник) не може виконати рішення суду. Заявником до суду не надано доказів на підтвердження доводів щодо наявності виключних обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення суду. Крім того, боржником не надано доказів, що ті обставини, які, на його думку, унеможливлюють виконання рішення суду на момент розгляду заяви про відстрочку виконання рішення, зміняться у наступному, та доказів здійснення заявником заходів для зміни таких обставин і виконання судового рішення в повному обсязі. Слід зазначити, що відповідач уже фактично не виконує своїх грошових зобов'язань протягом тривалого часу, а тому надання відповідачу, який неналежно виконує свої зобов'язання, ще й відстрочки, свідчило б про нехтування інтересами позивача, що є неприпустимим, з огляду на принцип рівності сторін у господарському процесі.

В силу ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно з пунктом 4 частини третьої ст. 129 Конституції України та ст. 33, ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За викладеного, заявником не доведено наявності виключних обставин для відстрочення виконання рішення господарського суду Полтавської області від 08.05.2014 р. у справі № 917/336/14, а тому заява Комунального підприємства "Декоративні культури" Полтавської міської ради № 150 від 28.08.2014 р. про відстрочення виконання рішення у справі № 917/336/14 в частині стягнення 3 576,57 грн. (судовий збір, пеня, три проценти річних) до 01 березня 2015 року задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 43, 86, 121 Господарського процесуального Кодексу України, суд -

У Х В А Л И В :

У відстроченні виконання рішення господарського суду Полтавської області від 08.05.2014 р. у справі № 917/336/14 відмовити.

Суддя О.В. Ківшик