Постанова № 40931914, 13.10.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

13 жовтня 2014 року письмове провадження № 826/12085/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Арсірія Р.О. вирішив адміністративну справу

За позовомСуб'єкта підприємницької діяльності фізична особа ОСОБА_1до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м.Києвіпронеправомірні дії, скасування постанови

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся суб'єкт підприємницької діяльності фізична особа ОСОБА_1 (далі - СПФ ФО ОСОБА_1, позивач) з адміністративним позовом до відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м.Києві, в якому просить :

1. Визнати протиправною та скасувати постанову від 27.06.2014 державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві Бялого М.Г. у виконавчому провадженні № 13065359 про повернення стягувачу виконавчого листа № 21/320-25/448, виданого 17.12.2008 Господарським судом м. Києва про стягнення з Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва 10 000,00 грн. на відшкодування моральної шкоди;

2. Зобов'язати державного виконавця вжити передбачених Законом України «Про виконавче провадження» заходів примусового виконання рішень з метою неупередженого, своєчасного і в повному обсязі примусового виконання виконавчого листа, а саме надіслати виконавчий лист № 21/320-25/448 від 17.12.2008 до Державної казначейської служби України для перерахування стягнених грошових коштів на рахунок відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві;

3. Зобов'язати державного виконавця зупинити виконавче провадження № 13065359 до отримання стягнених коштів на рахунок відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві;

4. Встановити судовий контроль за виконанням прийнятого судового рішення та зобов'язати відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві надати суду звіт про виконання судового рішення у місячний строк з дати його ухвалення.

Під час розгляду справи представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі та просив суд їх задовольнити з огляду на доводи, викладені в позовній заяві.

Представник відповідача в судове засідання не прибув, хоча був повідомлений належним чином про час і місце судового розгляду. Проти позову заперечував, про що надав письмові заперечення від 22.09.2014.

Відповідно до ч.6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи в судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомленні про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи зазначене, суд ухвалив розглядати справу у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, встановив.

Ст. 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органу владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинен він дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб'єкта, встановлюючи чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Статтею 17 Закону передбачено, що примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом. Відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою, зокрема, виконавчі листи, що видаються судами.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 26.04.2005 по справі № 21/320-25/448 позовні вимоги ДПІ у Шевченківському районі м. Києва до СПД-ФО ОСОБА_1 про стягнення 140673,63 грн. залишено без розгляду. Позовні вимоги (зустрічний позов) СПД-ФО ОСОБА_1 до ДПІ у Шевченківському районі м. Києва задоволено частково. Визнано недійсним податкове повідомлення - рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Києва №702/23-10/2051715794 від 08.05.2002. Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Києва №1285/26-10 від 02.10.2002 р., Визнано недійсною другу податкову вимогу ДПІ у Шевченківському районі м. Києва №2/87 від 03.06.2003. Стягнуто з Державного бюджету України на користь СПД-ФО ОСОБА_1 103232,05 грн. В частині позовних вимог СПД-ФО ОСОБА_1 до ДПІ у Шевченківському районі м. Києва про визнання недійсним листа про надання відповіді ДПІ у Шевченківському районі м. Києва № 4815/С/24-308 від 09.08.2004 провадження у справі припинено. В частині визнання незаконними дій ДПІ у Шевченківському районі м. Києва по наданню та направленню податкових повідомлень - рішень №702/23-10/2051715794, № 1285/26-10, податкової вимоги № 2/87, листа № 4815/С/24-308 провадження у справі припинено. У задоволенні іншої частини позовних вимог СПД-ФО ОСОБА_1 до ДПІ у Шевченківському районі м. Києва відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 17.12.2008 рішення господарського суду м. Києва від 26.04.2005 скасовано. Прийнято нову постанову, якою позовні вимоги ДПІ у Шевченківському районі м. Києва до СПД-ФО ОСОБА_1 про стягнення 140673,63 грн. залишено без розгляду. Позовні вимоги (зустрічний позов) СПД-ФО ОСОБА_1 до ДПІ у Шевченківському районі м. Києва задоволено частково. Визнано недійсним податкове повідомлення - рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Києва №702/23-10/2051715794 від 08.05.2002. Визнано недійсним податкове повідомлення - рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Києва №1285/26-10 від 02.10.2002. Визнано недійсною другу податкову вимогу ДПІ у Шевченківському районі м. Києва №2/87 від 03.06.2003. Стягнуто з Державного бюджету України на користь СПД-ФО ОСОБА_1 103232,05 грн. В частині позовних вимог СПД-ФО ОСОБА_1 до ДПІ у Шевченківському районі м. Києва про визнання недійсним листа про надання відповіді ДПІ у Шевченківському районі м. Києва №4815/С/24-308 від 09.08.2004 провадження у справі припинено. Визнано незаконними дії ДПІ у Шевченківському районі м. Києва по виданню та направленню податкових повідомлень-рішень №702/23-10/2051715794, №1285/26-10, другої податкової вимоги №2/87. В частині визнання незаконними дій ДПІ у Шевченківському районі м. Києва по виданню і направленню листа №4815/С/24-308 провадження припинено. Стягнуто з ДПІ у Шевченківському районі м. Києва на користь СПД-ФО ОСОБА_1 10000,00 грн. на відшкодування моральної шкоди. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

У зв'язку з набранням законної сили рішенням Київського апеляційного адміністративного суду від 17.12.2008 по справі № 21/320-25/448 позивач звернувся з заявою від 27.05.2009 до відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві про відкриття виконавчого провадження та виконання виконавчого листа Господарського суду м. Києва про примусове виконання постанови № 21/320-25/448 від 17.12.2008 про стягнення з ДПІ у Шевченківському районі м. Києва на користь СПД ФО ОСОБА_1 суми моральної шкоди в розмірі 10 000 грн.

02.06.2009 головним державним виконавцем Філіповською Т.М. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 13065359 та запропоновано боржнику добровільно виконати рішення суду в строк до 09.06.2009.

10.12.2010 головним державним виконавцем підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві Філіповською Т.М. винесено постанову про стягнення з боржника виконавчого збору, у зв'язку з тим, що у добровільному порядку рішення суду боржником не виконано.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 16.07.2009 відкрито касаційне провадження за касаційної скаргою ДПІ у Шевченківському районі м. Києві, та зокрема, зупинено виконання постанови Київського апеляційного адміністративного суду в частині стягнення з Державного бюджету України на користь СПД-ФО ОСОБА_1 10000,00 грн. на відшкодування моральної шкоди до перегляду рішення у касаційному порядку.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 26.03.2013 касаційну скаргу ДПІ у Шевченківському районі м. Києва відхилено, постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 17.12.2008 залишено без змін та поновлено виконання постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 17.12.2008 у справі № 21/320-25/448/05.

27.06.2014 старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві Бялим М.Г. прийнято постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві № 21/320-25/448 на підставі п.9 ч.1 ст.47, ст.50 Закону України «Про виконавче провадження». У постанові про повернення виконавчого документа стягувачеві вказано, що відповідно до ч. 2 ст. З Закону України «Про виконавче провадження», рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів. Постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 N 845 затверджено Порядок виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ.

Згідно п.9 ч.1 ст.49 Закону України «Про виконавче провадження», виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо наявна встановлена законом заборона щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо у нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення.

Ч.2 ст.3 Закону України «Про виконавче провадження» рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

З 01.01.2013 набрав чинності Закон України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» від 05.06.2012 № 4901-VI, яким встановлено гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом України "Про виконавче провадження", та особливості їх виконання.

Законом України № 4901-VI визначено, що держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є державний орган; державні підприємство, установа, організація (далі - державне підприємство); юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства (далі - юридична особа).

Постановою Кабінету Міністрів України № 45 від 30.01.2013, яка набрала законної сили з 06.02.2013 року, внесені зміни до Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевого бюджетів або боржників, який затверджений Постановою Кабінету Міністрів України № 845 від 03.08.201.

Згідно пп. 2-3 Порядку № 845, боржники - це визначені в рішенні про стягнення коштів розпорядники (бюджетні установи) та одержувачі бюджетних коштів, а також підприємства, установи та організації, рахунки яких відкриті в органах Казначейства.

Рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).

Згідно п. 7 Порядку № 845, у разі наявності підстав для повернення виконавчого документа стягувачу керівник органу державної виконавчої служби подає відповідно до Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» Казначейству протягом 10 днів з дня складення державним виконавцем відповідного акта оригінал виконавчого документа разом із супровідним листом та завірені належним чином державним виконавцем копії інших матеріалів виконавчого провадження.

Як встановлено судом, вказаних вимог Порядку по складанню зазначеного акта відповідачем - Відділом примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві виконано не було, отже приймаючи постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві, відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві діяв всупереч нормам діючого законодавства, а тому позовні вимоги в частині визнання протиправною та скасування постанови від 27.06.2014 державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві Бялого М.Г. у виконавчому провадженні № 13065359 про повернення стягувачу виконавчого листа № 21/320-25/448, виданого 17.12.2008 Господарським судом м. Києва про стягнення з Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва 10 000,00 грн. на відшкодування моральної шкоди та зобов'язання державного виконавця вжити передбачених Законом України «Про виконавче провадження» заходів примусового виконання рішень з метою неупередженого, своєчасного і в повному обсязі примусового виконання виконавчого листа, а саме надіслати виконавчий лист № 21/320-25/448 від 17.12.2008 до Державної казначейської служби України для перерахування стягнених грошових коштів на рахунок відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві підлягають задоволенню.

Крім того, позовна вимога про зобов'язання державного виконавця зупинити виконавче провадження № 13065359 до отримання стягнених коштів на рахунок відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві задоволенню не підлягає, оскільки, як зазначалося вище, у разі наявності підстав для повернення виконавчого документа стягувачу керівник органу державної виконавчої служби подає протягом 10 днів з дня складення державним виконавцем відповідного акта оригінал виконавчого документа разом із супровідним листом та завірені належним чином державним виконавцем копії інших матеріалів виконавчого провадження. Разом з тим, відповідно ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно ст.6 Конституції України державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову. Органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України. Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених проектом нормативно-правового акта.

Отже, дискреційне право органу виконавчої влади обумовлене певною свободою (тобто вільним, або адміністративним, розсудом) в оцінюванні та діях, у виборі одного з варіантів рішень та правових наслідків.

Наділивши державні органи дискреційними повноваженнями, законодавець надав відповідному органу держави певну свободу розсуду при прийнятті управлінського рішення.

З огляду на вказане, право відповідача на вчинення дій, зокрема щодо зупинення виконавчого провадження, є дискреційним повноваженням, а тому задоволення позовних вимог в цій частині є формою втручання в дискреційні повноваження державного органу.

Окрім того, позивач в прохальній частині позовної заяви просить суд встановити судовий контроль за виконанням прийнятого судового рішення та зобов'язання відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві надати суду звіт про виконання судового рішення у місячний строк з дати його ухвалення, суд зазначає наступне.

Відповідно до змісту ст. 267 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, має право зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. За наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання постанови суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання постанови, штраф у розмірі від десяти до тридцяти мінімальних заробітних плат. Половина суми штрафу стягується на користь позивача, інша половина - до Державного бюджету України.

Зобов'язання суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом суду, має застосовуватися у виключних випадках.

З огляду на викладене, а також приймаючи до уваги обставини даної справи, суд не вважає за необхідне зобов'язувати суб'єкта владних повноважень подавати звіт про виконання даного судового рішення, оскільки позивачем не наведено причин та не надано доказів, які б свідчили про те, що відповідач може ухилятися від виконання рішення суду.

Відповідно до ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.

Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва вважає, що позовні вимоги, в даному випадку, підлягають задоволенню частково.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69-71, 94, 122, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд м. Києва,

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов суб'єкта підприємницької діяльності фізична особа ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Визнати протиправною та скасувати постанову від 27.06.2014 державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві Бялого М.Г. у виконавчому провадженні № 13065359 про повернення стягувачу виконавчого листа № 21/320-25/448, виданого 17.12.2008 Господарським судом м. Києва про стягнення з Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва 10 000,00 грн. на відшкодування моральної шкоди.

3.Зобов'язати державного виконавця вжити передбачених Законом України «Про виконавче провадження» заходів примусового виконання рішень з метою неупередженого, своєчасного і в повному обсязі примусового виконання виконавчого листа, а саме надіслати виконавчий лист № 21/320-25/448 від 17.12.2008 до Державної казначейської служби України для перерахування стягнених грошових коштів на рахунок відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві.

4. В іншій частині позовних вимог відмовити.

5. Судові витрати в сумі 48,72 грн. присудити на користь суб'єкта підприємницької діяльності фізична особа ОСОБА_1 за рахунок Державного бюджету України.

6. Покласти на відповідний підрозділ Державної казначейської служби України виконання постанови суду в частині стягнення судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м.Києві.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Р.О. Арсірій