Постанова № 40931229, 09.10.2014, Вінницький окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

09 жовтня 2014 р. Справа № 802/3385/14-а

Вінницький окружний адміністративний суд в складі

Головуючого судді Комара П. А.,

Суддів: Альчука М. П.

Сала П. І.

за участю:

секретаря судового засідання: Панченка Т. Д.

позивача: ОСОБА_2

представника позивача: ОСОБА_3

представника відповідача: Христич О. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: ОСОБА_2

до: департаменту Державної служби Міністерства внутрішніх справ України

про: поновлення на роботі

ВСТАНОВИВ:

16.09.2014р. до Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_2 із позовом до департаменту Державної служби Міністерства внутрішніх справ України про скасування наказу про звільнення та поновлення на роботі.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_2 перебував на службі в органах внутрішніх справ з 01.10.1977 року по 02.04.2005 року, а з 16.12.2013 року працював на посаді начальника Вінницького вищого професійного училища ДДСО при МВС України. На вказану посаду позивач призначений наказом департаменту Державної служби Міністерства внутрішніх справ України від 16.01.2013 року №504 о/с. Департаментом державної служби охорони МВС України 19.08.2014 року видано наказ №290/ос "По особовому складу", яким ОСОБА_2 звільнено з роботи на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України. На думку позивача, вказане звільнення є незаконним та безпідставним, що і стало підставою для звернення до суду.

Ухвалою суду від 17.09.2014 року відкрито провадження у справі та призначено до судового розгляду.

Ухвалою суду від 09.10.2014 року задоволено клопотання представника позивача та залишено адміністративний позов без розгляду в частині стягнення з департаменту Державної служби Міністерства внутрішніх справ України середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу.

Позивач та представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримали у повному обсязі та просили суд задовольнити позов.

Представник відповідача заперечував проти позову з підстав наведених у письмових запереченням, що долучені до матеріалів справи.

Дослідивши подані сторонами докази, з'ясувавши усі фактичні обставини справи, заслухавши пояснення позивача та представників сторін, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про задоволення адміністративного позову, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що 16.12.2013 року згідно наказу Департаменту ДСО МВС України №504о/с "По особовому складу" ОСОБА_2 призначено начальником Вінницького вищого професійного училища Департаменту Державної служби охорони при МВС України.

18.03.2014 року МВС України видано наказ №211 "Про організаційно-штатні зміни в підрозділах ДСО при МВС" та затверджено перелік змін штатних підрозділів ДСО при МВС.

14.04.2014 року ОСОБА_2 попереджено про скорочення займаної ним посади та подальше звільнення з роботи за п.1 ст.40 КЗпП України (через скорочення штатів).

16.04.2014 року ОСОБА_2 запропоновано перелік вакантних посад цивільних працівників Вінницького ВПУ ДДСО при МВС України, від яких останній письмово відмовився

Не погоджуючись із наказом Департаменту ДСО МВС України №504о/с "По особовому складу" ОСОБА_2 звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду із позовом до Міністерства внутрішніх справ України про визнання протиправним та скасування такого наказу.

Постановою суду від 14.08.2014 року у справі №802/2277/14-а у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено у повному обсязі.

19.08.2014 року департаментом ДСО МВС України видано наказ №290о/с "По особовому складу", яким ОСОБА_2 звільнено з роботи за п. 1 ст. 40 КЗпП України з 19.08.2014 року. Як підставу для видачі зазначеного наказу зазначено наказ №211 від 18.03.2014 року "Про організаційно - штатні зміни в підрозділах Державної служби охорони при МВС".

На думку позивача, наказ №290о/с про його звільнення з посади начальника Вінницького вищого професійного училища ДДСО при МВС України є незаконним, а тому підлягає скасування, а ОСОБА_2 слід поновити на роботі.

Надаючи правову оцінку оскаржуваному рішенню відповідача, суд виходив з наступного.

Згідно з частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Як вбачається із оскаржуваного наказу №290о/с "По особовому складу" від 19.08.2014 року, ОСОБА_2 звільнено з посади начальника Вінницького вищого професійного училища ДДСО при МВС України у зв'язку із скороченням чисельності або штату працівників (п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України) на підставі наказу №211 від 18.03.2014 року.

Судом в ході судового розгляду адміністративної справи досліджено наказ №211 від 18.03.2014 року, що став підставою для прийняття оскаржуваного наказу, з аналізу якого вбачається, що останнім затверджено перелік змін у штатах підрозділів Державної служби охорони при МВС. Мотивовано даний наказ метою вдосконалення структури, приведення штатів підрозділів Державної служби охорони при МВС у відповідність до укладених, розірваних та переукладених договорів протягом лютого 2014 року.

Крім того, постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 14.08.2014 року у справі №802/2277/14-а за позовом ОСОБА_2 до Міністерства внутрішніх справ України про визнання протиправним та скасування наказу №211 від 18.03.2014 року встановлено, що вказаний наказ не містить посилання ні на наказ МВС України №530дск від 17.12.2009 року «Про нормативне забезпечення організаційно-штатної роботи», ні на застосування процедури введення та скорочення посад. Суд при вирішенні справи №802/2277/14-а прийшов до висновку, що з наказу №211 вбачається не скорочення посади начальника училища, а зміна кваліфікаційних вимог до особи, що таку посаду може обіймати, оскільки змінено спеціальне звання (категорії персоналу), з «керівника» на «полковника міліції».

Обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини (ч. 1 ст. 72 КАС України).

З матеріалів справи не вбачається скорочення чисельності або штату працівників, натомість встановлено зміну кваліфікаційних вимог до особи, що може займати посаду начальника Вінницького вищого професійного училища ДДСО при МВС України.

Таким чином, суд, заслухавши пояснення позивача та представників сторін, дослідивши матеріали адміністративної справи та безпосередньо наказ №211 від 18.03.2014 року прийшов до висновку, що останній передбачає зміну кваліфікаційних вимог до особи, що може обіймати посаду начальника училища, а не скорочення відповідної посади, в зв'язку з чим, не міг бути підставою для прийняття оскаржуваного наказу.

У зв'язку із зазначеним, наказ від 19.08.2014 року №290о/с "По особовому складу", яким ОСОБА_2 звільнено з роботи за п. 1 ст. 40 КЗпП України з 19.08.2014 року є протиправним та підлягає скасуванню, а позивача слід поновити на посаді начальника Вінницького вищого професійного училища ДДСО при МВС України.

Критерії оцінювання судами рішень, дій та бездіяльності суб'єктів владних повноважень наведені у частині третій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно до якої у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Позивач в ході судового розгляду адміністративної справи надав докази протиправності дій відповідача при прийнятті оскаржуваного наказу при зверненні до суду за захистом своїх прав, а відтак довів обґрунтованість та законність підстав для задоволення позовних вимог.

З обставин адміністративної справи вбачається, що відповідачем не доведено правомірність оскаржуваного рішення, відтак позовні вимоги знайшли своє підтвердження під час розгляду адміністративної справи.

Таким чином, суд перевіривши матеріали справи, оцінивши надані докази, дійшов висновку, що позовні вимоги позивача обґрунтовані, підставні та такі, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

На підставі викладеного та враховуючи відсутність підстав для задоволення позовних вимог, витрати пов'язані з розглядом справи, згідно положень статті 94 КАС України, позивачу не відшкодовуються.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати наказ департаменту Державної служби Міністерства внутрішніх справ України №290о/с від 19 серпня 2014 року про звільнення ОСОБА_2 на підставі п. 1 ст. 40 Кодексу законів про працю України.

Поновити ОСОБА_2 на посаді начальника Вінницького вищого професійного училища департаменту Державної служби охорони Міністерства внутрішніх справ України.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Головуючий суддя Комар Павло Анатолійович Судді: Альчука Максим Петрович Сало Павло Ігорович