Рішення № 40931195, 02.10.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/9325/14 02.10.14

За позовомДержавного підприємства "Український держаний центр радіочастот" в особі Сумської філіїдоДержавного підприємства дорожнього зв'язку, інформаційного забезпечення та автоматики "Укрдорзв'язок"простягнення заборгованості Суддя Стасюк С.В.

Представники сторін:

від позивача Купленський С.В. (дов. № 511/9403 від 08.09.2013 року)від відповідача не з'явився

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 02 жовтня 2014 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Державне підприємство "Український держаний центр радіочастот" в особі Сумської філії звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства дорожнього зв'язку, інформаційного забезпечення та автоматики "Укрдорзв'язок" про стягнення 14 934, 60 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.05.2014 року порушено провадження у справі № 910/9325/14, розгляд справи призначено на 16.06.2014 року.

Розпорядженням керівника апарату Господарського суду міста Києва від 12.06.2014 року справу № 910/9325/14 призначено на повторний автоматичний розподіл у зв'язку з тривалим лікарняним судді Дупляк О.М.

12.06.2014 року в результаті повторного автоматичного розподілу справ у Господарському суді міста Києва справу передано судді Стасюку С.В. для розгляду спору по суті.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.06.2014 року суддя Стасюк С.В. прийняв справу № 910/9325/14 до свого провадження, розгляд справи призначено на 17.07.2014 року.

16.06.2014 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшли документи на часткове виконання вимог ухвали суду.

Розпорядженням заступника Голови Господарського суду міста Києва від 17.07.2014 року справу № 910/9325/14 передано для розгляду судді Босому В.П., у зв'язку з перебуванням судді Стасюка С.В. на лікарняному.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.07.2014 року суддя Босий В.П. прийняв справу № 910/9325/14 до свого провадження, розгляд справи призначено на 12.08.2014 року.

Розпорядженням заступника Голови Господарського суду міста Києва від 21.07.2014 року справу № 910/9325/14 передано для розгляду судді Стасюку С.В., у зв'язку з його поверненням з лікарняного.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.07.2014 року суддя Стасюк С.В. прийняв справу № 910/9325/14 до свого провадження, розгляд справи призначено відповідно до ухвали Господарського суду міста Києва від 17.07.2014 року.

30.07.2014 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Представник відповідача в судове засідання 12.08.2014 року не з'явився, про дату та час слухання справи повідомлявся належним чином рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

У судовому засіданні 12.08.2014 року представник позивача надав клопотання про продовження строків розгляду спору.

Розглянувши подане позивачем 12.08.2014 року клопотання про продовження строків розгляду спору, суд приходить до висновку про його задоволення.

Ухвалою Господарського суду міста від 12.08.2014 року продовжено строк розгляду спору на п'ятнадцять днів, розгляд справи відкладено на 02.10.2010 року.

У судовому засіданні 02.10.2014 року представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання 05.06.2014 року повторно не з'явився, вимоги ухвали суду у справі № 910/9325/14 не виконав, письмового відзиву на позов не надав, про причини своєї неявки суд не повідомив.

Місцезнаходження відповідача за адресою: 03179, м. Київ, вулиця Михайла Чалого, 3, на яку було відправлено ухвали суду вказана в позові та підтверджується матеріалами справи.

Слід зазначити, що законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно зі статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

При цьому, судом враховано, що відповідно до пункту 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Факт належного повідомлення відповідача про час та місце судового засідання підтверджується підписами уповноважених осіб Державного підприємства дорожнього зв'язку, інформаційного забезпечення та автоматики "Укрдорзв'язок" на рекомендованих повідомленнях про вручення поштових відправлень.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (пункт 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані позивачем матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд -

ВСТАНОВИВ:

29.01.2009 року між Державним підприємством "Український держаний центр радіочастот" в особі Сумської філії (виконавець) та Державним підприємством дорожнього зв'язку, інформаційного забезпечення та автоматики "Укрдорзв'язок" (замовник) було укладено договір № 67/1 (надалі по тексту - Договір) предметом якого є проведення виконавцем робіт, пов'язаних з радіочастотним моніторингом та забезпеченням електромагнітної сумісності радіоелектронних засобів (РЕЗ), згідно з виданими дозволами, а також виявлення та усунення дії джерел радіозавад роботі РЕЗ замовника.

Відповідно до пункту 3.1 Договору, сторони погодили, що вартість виконання робіт, пов'язаних з радіочастотним моніторингом та забезпечення EMC РЕЗ, визначається на підставі затверджених у встановленому порядку "Тарифів на роботи (послуги) Державного підприємства Український державний центр радіочастот", пов'язаних з користуванням радіочастотним ресурсом України та виділенням номерного ресурсу" за один календарний місяць. і не включає податок на додану вартість. Податок на додану вартість нараховується згідно законодавства України.

Умовами пункту 3.2 Договору визначено, що виконання робіт підтверджується відповідним Актом виконаних робіт, підписаним обома сторонами.

Згідно з пунктом 3.3. Договору, виконавець після закінчення проведення робіт оформлює рахунки за проведені роботи та разом з актами виконаних робіт надсилає на адресу замовника.

Пунктом 3.4 Договору визначено, що розрахунки між виконавцем і замовником за роботи, пов'язані з радіочастотним моніторингом та забезпеченням EMC РE3 проводяться шляхом перерахування суми, що виставлена в платіжному документі, на розрахунковий рахунок виконавця, протягом трьох банківських днів з моменту отримання рахунку.

Позивач, на підтвердження виконання умов Договору надав суду акти виконаних робіт у період з травня 2013 року по лютий 2014 року.

Відповідно до актів виконаних робіт за період з травня 2013 року по лютий 2014 року складених виконавцем-позивачем вартість робіт зазначена в сумі 13 107,60 грн.

Доказів мотивованої письмової відмови відповідачем від підписання актів виконаних робіт за період з травня 2013 року по лютий 2014 року суду не надано. Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивачем були виконані роботи на суму 13 107,60 грн.

Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов'язання по оплаті наданих послуг, у зв'язку з чим позивач вказує на існування заборгованості у розмірі 12 247,20 грн.

Зважаючи на вищенаведене, позивач просить суд стягнути з відповідача 12 247,20 грн. основної заборгованості, 139,51 грн. три проценти річних, 720,89 грн. пені.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач, на виконання умов Договору виконав роботи на загальну суму 13 107,60 грн., що підтверджується актами виконаних робіт за період з період з травня 2013 року по лютий 2014 року та виставлено відповідачу відповідні рахунки.

Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, з урахуванням положень частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, пункту 3.4. Договору та рахунків, виставлених на оплату наданих послуг, грошове зобов'язання відповідача по сплаті заборгованості за надані позивачем послуги повинно було бути виконане протягом трьох банківських днів з моменту отримання рахунку.

22.04.2014 року між сторонами було укладено додаткову угоду про реструктуризацію заборгованості до договору № 67-1 від 29.01.2009 року на роботи, пов'язані з радіочастотним моніторингом та забезпеченням ЕМС радіоелектронних засобів, предметом якої є реструктуризація заборгованості відповідача перед позивачем, зокрема по основному боргу з травня 2013 року та нарахованим відсоткам штрафних санкцій станом на 22.01.2014 року в сумі 11 516,53 грн., згідно графіка, який є додатком до договору.

Відповідно до графіку вищевказаної додаткової угоди відповідач зобов'язався погасити заборгованість до липня 2014 року.

Таким чином, заборгованість відповідача за надані послуги становить 12 247,20 грн., строк виконання грошового зобов'язання відповідача по оплаті наданих послуг на момент звернення позивача із позовом до суду настав.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження оплати ним отриманих від позивача послуг на суму 12 247,20 грн. згідно з умовами укладеного між сторонами Договору та у відповідності з приписами чинного законодавства, що регулює договірні зобов'язальні відносини.

Зважаючи на вищенаведене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Державного підприємства "Український держаний центр радіочастот" в особі Сумської філії про стягнення з Державного підприємства дорожнього зв'язку, інформаційного забезпечення та автоматики "Укрдорзв'язок" 12 247,20 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Також, позивач просить суд стягнути з відповідача 139,51 грн. три проценти річних, 720,89 грн. пені.

Пунктом 4.3. Договору сторони погодили, що за порушення грошових зобов'язань замовник сплачує виконавцю штрафні санкції у розмірі подвійної облікової ставки НБУ на момент здійснення розрахунків від суми простроченого платежу.

Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до частини 6 статті 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

У відповідності до частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно з пунктом 1.12. постанови Пленуму Вищого господарського суду України з огляду на вимоги частини першої статті 4 7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з'ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов'язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому суд в будь-якому випадку не позбавлений права зобов'язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем).

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Дії відповідача є порушенням вимог договору, а тому у суду є підстави для застосування відповідальності за умовами Договору та положень статті 625 Цивільного кодексу України.

Як вбачається з розрахунку трьох процентів річних та пені, який додано позивачем до позовної заяви, останній здійснює нарахування за період з травня 2013 року, тобто, без урахування змісту додаткової угоди про реструктуризацію заборгованості до договору № 67-1 від 29.01.2009 року на роботи, пов'язані з радіочастотним моніторингом та забезпеченням ЕМС радіоелектронних засобів, якою сторони погодили графік погашення заборгованості відповідача перед позивачем за Договором.

Відтак, суд приймаючи до уваги умови вищевказаної додаткової угоди, приходить до висновку, що нарахування трьох процентів річних та пені, які підлягають до стягнення з відповідача, в межах заявлених позовних вимог та визначеного позивачем періоду часу, правильно здійснювати за період з 25.02.2014 року по 01.05.2014 року.

Здійснивши перерахунок трьох процентів річних та пені, суд вважає. що до стягнення з відповідача підлягає пеня у розмірі 31,15 грн. та три проценти річних у розмірі 6,42 грн., нарахованих за період з 25.02.2014 року по 01.05.2014 року.

Таким чином, позовні вимоги щодо стягнення з Державного підприємства дорожнього зв'язку, інформаційного забезпечення та автоматики "Укрдорзв'язок" заборгованості підлягають частковому задоволенню а саме, у розмірі 12 247,20 грн. основної заборгованості, 31,15 грн. пені, 6,42 грн. 3 % річних.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати з судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись статтями 4, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства дорожнього зв'язку, інформаційного забезпечення та автоматики "Укрдорзв'язок" (03179, м. Київ, вулиця Михайла Чалого, буд. 3, ідентифікаційний код 05422987) на користь Державного підприємства "Український державний центр радіочастот" (03179, м. Київ, пр.-т Перемоги, 15 км, ідентифікаційний код 01181765) в особі Сумської філії Українського державного центру радіочастот (40034, м. Суми, проспект М. Лушпи, буд. 43/2, ідентифікаційний код 23298373) 12 247 (дванадцять тисяч двісті сорок сім) грн. 20 коп. заборгованості, 31 (тридцять одну) грн. 15 коп. пені, 6 (шість) грн. 42 коп. три проценти річних, 1 712 (одну тисячу сімсот дванадцять) грн. 31 коп. судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 07.10.2014 року

Суддя С.В. Стасюк