Рішення № 40930736, 07.10.2014, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 462/1134/14 Головуючий у 1 інстанції: Галайко Н.М.

Провадження № 22-ц/783/5601/14 Доповідач в 2-й інстанції: Береза В. І.

Категорія: 27

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2014 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області у складі: головуючого - судді: Берези В.І., суддів: Бойко С.М., Штефаніци Ю.Г., за участю секретаря судового засідання: Ясиновської Я.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Залізничного районного суду м.Львова від 25 квітня 2014 року у справі за позовом ПАТ «ВІ ЕЙ БІ Банк» до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки,-

в с т а н о в и л а:

оскаржуваним заочним рішенням позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ПАТ «ВіЕйБі Банк» (ЄДРПОУ 19017842, тр/р 37396880020, МФО 380537) борг в розмірі 270 453,92 грн. Стягнуто зі ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ПАТ «ВіЕйБі Банк» (ЄДРПОУ 19017842, тр/р 37396880020, МФО 380537) суму сплаченого судового збору в розмірі 2 704 грн. 54 коп.

Рішення суду оскаржив відповідач ОСОБА_2. Просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову «ПАТ ВіЕйБі Банк» до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки відмовити.

В обґрунтування поданої апеляційної скарги вказує на порушення норм процесуального права, про прийняття заочного рішення йому не повідомили, рішення необґрунтоване, ухвалене при неповному з'ясуванні обставин справи, порушує його права та норми матеріального права. Позивач заявляв вимогу про звернення стягнення на предмет іпотеки -земельну ділянку, передану в іпотеку за іпотечним договором, однак суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог та вирішив вимогу, яка не заявлялась. Судом не застосовано норми спеціального закону, а саме «Про іпотеку». Позивач має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а лише в разі невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки. Позивач не звертався до нього з вимогою про дострокове виконання основного зобов'язання, в повідомленні, яке у справі, не його підпис про отримання такого, а іншої особи. У рішенні суд невірно вказує номер кредитного договору та є неточності щодо розміру боргу, за ним заборгованість не рахується, така рахується за ОСОБА_4 При зверненні до суду позивач пропустив строк позовної давності, не врахував порушення строку чергового платежу ще до 20.09.2010 року.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення апелянта-відповідача ОСОБА_2, його представника ОСОБА_5, представника позивача ОСОБА_6, який заперечив апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до наступного.

Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджені тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Однак таким вимогам оскаржуване рішення не відповідає, враховуючи наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що 19.11.2007 року між ПАТ «ВіЕйБі Банк», та гр. ОСОБА_2 укладено Кредитний договір № 479/07/02, що стверджується Кредитним договором № 479/07/02 від 19 листопада 2007 року.

Окрім того, суд першої інстанції зазначив, що ОСОБА_2 належним чином умов Кредитного договору № 479/07/02 від 19.11.2007 року не виконав відповідно до розрахунку від 20.09.2010 року. Цим розрахунком встановлено заборгованість у 270 453 грн. 92 коп.

А відтак, судом зроблено висновок про те, що відповідач не виконав зобов'язання за кредитним договором, з посиланням на норми Цивільного кодексу України, які врегульовують питання виконання зобов'язання та правові наслідки порушення зобов'язання. Однак, з таким висновком та рішенням суду колегія суддів не погоджується з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, основним позичальником за кредитним договором № 479/07/02 від 19.11.2007 року є не відповідач ОСОБА_2, а ОСОБА_4.

Заборгованість позичальника (ОСОБА_4) перед банком становить 270453, 92 грн.

Як видно з рішення Залізничного районного суду м.Львова від 28 липня 2011 року, вищезазначена заборгованість - 270453,92 грн., стягнута солідарно з ОСОБА_4, ОСОБА_7 на користь ПАТ Всеукраїнський Акціонерний банк (ВАТ «ВІЕЙБІ Банк» ) /а.с.41-42/.

Як вбачається з матеріалів справи відкрито виконавче провадження про стягнення вищезазначеної заборгованості з основного боржника ОСОБА_4 та поручителя ОСОБА_7, про що свідчить постанова про відкриття виконавчого провадження від 13.03.2013 року /а.с.43/.

Як встановлено в суді апеляційної інстанції, існуюча заборгованість перед банком (позивачем) не погашена як станом на день подання позову, так і на даний час.

Як видно з матеріалів справи, згідно іпотечного договору від 19.11.2007 року ( далі договір іпотеки), укладеного між Відкритим акціонерним товариством Всеукраїнський Акціонерний банк (скорочена назва - ПАТ) «ВІ ЕЙ БІ Банк» та ОСОБА_2 (відповідачем у цій справі), іпотекодавець з метою забезпечення належного виконання зобов'язання, що випливає з кредитного договору №479/07/02 від 19.11.2007 року передає банку в іпотеку на умовах, визначених цим договором, земельну ділянку - площею 0,0600 га в межах згідно плану, яка розташована на території АДРЕСА_1 з кадастровим номером 4610165500:02:001:0133 /а.с.16/. Згідно вказаного договору узгоджена оціночна вартість предмета іпотеки на час укладення договору іпотеки становить 219506,00 грн.

Відповідно до п. 4.1.5, п.4.1.6. зазначеного вище договору іпотеки іпотекодержатель має право звернути стягнення на Предмет іпотеки у випадку, якщо при настанні строку (терміну) виконання Зобов'язання (або тієї чи іншої його частини) воно не буде виконане. У разі порушення Позичальником зобов'язання за кредитним договором чи іпотекодавцем за цим договором , а також інших обов'язків іпотекодавця /позичальника, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на Предмет іпотеки.

Відповідно до п.4.1.13 договору іпотеки, іпотекодержатель має право звернути стягнення та реалізувати предмет іпотеки на підставах, умовах і в порядку, передбаченому цим Договором, Кредитним договором та чинним законодавством України.

Відповідно до ст. 33 ЗУ «Про іпотеку», у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Ст. 12 ЗУ «Про іпотеку» передбачено, що у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення па предмет іпотеки.

Враховуючи наведене, при винесенні рішення судом першої інстанції поза увагою залишилась та обставина, що відповідач ОСОБА_2 не є позичальником за кредитним договором, є відмінним від основного боржника ОСОБА_4, за яким залишається невиконане боргове зобов'язання солідарно з поручителем ОСОБА_7 за кредитним договором № 479/07/02 від 19 листопада 2007 року в розмірі 270453,92 грн., тому позивач - банк, вправі відповідно до ч.1 ст.33 Закону України «Про іпотеку» задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки - майна, переданого в забезпечення виконання основного зобов'язання. На зазначене суд уваги не звернув та стягнув з іпотекодавця кошти, які є фактично боргом основного боржника та які з такого уже стягнуті, вийшов при цьому за межі позовних вимог позивача, який просив не стягнути заборгованість, а звернути стягнення на предмет іпотеки. Тому доводи апелянта у цій частині апеляційної скарги заслуговують на увагу.

Не заслуговують на увагу доводи апелянта про те, що позивачем пропущений строк позовної давності, звернення до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки, оскільки строк користування кредитними коштами відповідно до умов кредитного договору та умов іпотечного договору не закінчився.

Окрім того, матеріали справи містять письмову вимогу, скеровану на адресу відповідача ОСОБА_2 про виконання кредитного зобов'язання з отриманням такої /а.с.32-33/, що відповідає вимогам ст.35 ЗУ «Про іпотеку» та спростовує твердження апелянта про відсутність вимоги про усунення порушення зобов'язання. Та обставина, яку в підтвердження своїх доводів у цій частині пояснює апелянт - про зміну адреси проживання, покладає обов'язок саме на нього інформувати банк про такі зміни.

Окрім того, колегія суддів звертає увагу на те, що наявність окремих описок у оскаржуваному рішенні, допущених у його мотивувальній частині, не впливає на висновок колегії суддів щодо незаконності прийнятого рішення.

Оскільки судом першої інстанції зроблені висновки при прийнятті рішення не відповідають обставинам справи, неправильно застосовані норми матеріального права, рішення суду в силу ст. 309 ЦПК України залишатись в силі не може та підлягає скасуванню з ухваленням нового про задоволення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Керуючись п.2 ч.1 ст.307, ч.1 ст. 309, ст..ст. 313, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

вирішила:

апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Залізничного районного суду м.Львова від 25 квітня 2014 року скасувати та ухвалити нове, яким позов Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» (ПАТ «Ві Ей Бі Банк») задовольнити. Звернути стягнення на предмет іпотеки - земельну ділянку пл. 0,06 га , що знаходиться в АДРЕСА_1, належить ОСОБА_2 та передана в іпотеку згідно іпотечного договору від 19.11.2007 року, посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_10, на користь ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» (ПАТ «Ві Ей Бі Банк») в порядку, визначеному Законом України «Про іпотеку» та договором іпотеки від 19.11.2007 року, укладеного між ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний банк» (ПАТ «ВіЕйБі Банк») та ОСОБА_2 в рахунок погашення заборгованості в розмірі 270453,92 грн. за кредитним договором № 479/07/02 від 19.11.2007 року, укладеного між ПАТ «ВіЕйБі Банк» та ОСОБА_2.

Стягнути зі ОСОБА_2 на користь ПАТ «ВіЕйБі Банк» 2 704,54 грн. сплаченого судового збору.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і з цього часу може бути оскарженим в касаційному порядку протягом двадцяти днів подачею касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий Береза В.І.

Судді: Бойко С.М.

Штефаніца Ю.Г.