Рішення № 40929321, 08.10.2014, Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області

Справа № 740/520/14

Провадження № 2/740/239/14

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 жовтня 2014 року м.Ніжин

Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області

в складі : головуючої судді - Хандоги В.М.

секретаря Бережняк О.О.

за участю представника позивача-відповідача адвоката ОСОБА_1,

відповідача-позивача ОСОБА_2,

та його представника адвоката ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Ніжина цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про визнання майна об»єктом права спільної сумісної власності і поділ майна подружжя та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про встановлення факту окремого проживання та окремого ведення господарства,-

в с т а н о в и в :

позивач ОСОБА_4 звернулася з позовною заявою до відповідача ОСОБА_2, яку в подальшому уточнила, про визнання майна об»єктом права спільної сумісної власності подружжя і його поділ.. Предметом спору є: прибудова до будинку, який розташований в АДРЕСА_1; недобудована баня; гараж , а також ремонтні роботи будинку; автобус марки «Рута»-25» державний номерний знак НОМЕР_1; мисливська рушниця ИЖ-27М , які придбані сторонами під час перебування у шлюбі. Позивач просить стягнути з відповідача на її користь половину вартості зазначеного майна, а також витрати по оплаті експертизи.

Відповідач ОСОБА_2 пред'явив зустрічний позов в якому просить встановити факт окремого проживання та ведення господарства окремо зі ОСОБА_4 у період з 22 квітня 2005 року по 22 серпня 2012 року.

Ухвалою суду від 19 лютого 2014 року дані позовні заяви об'єднані в одне провадження.

В судовому засіданні позивач-відповідач ОСОБА_4 та її представник позовні вимоги підтримали. ОСОБА_4 пояснила, що з 29 травня 2004 року до лютого 2012 року вона перебувала в зареєстрованому шлюбі з відповідачем. Після реєстрації шлюбу вони деякий час жили у батьків чоловіка, потім у її батьків. ЇЇ батьки купили у 2004 році для них будинок, але в ньому вони не проживали.В подальшому цей будинок продали. У ІНФОРМАЦІЯ_1 вона народила сина ОСОБА_5. Після народження сина відповідач став жити в спірному будинку, який належав його бабі, а вона з сином у своїх батьків по АДРЕСА_2. Але сімейні відносини підтримували. Відповідач періодично жив з нею, давав кошти у сім»ю. У 2005 році баба подарувала спірний будинок відповідачу і вони домовилися зробити ремонт у будинку та жити в ньому разом. У 2006 році вона з сином також переїхали жити до цього будинку. В цей період вони почали робити ремонт, а саме - обклали цеглою будинок та сарай, провели газ, обладнали санвузол, заміняли плитку, двері, шпалери, ліноліум, зробили ремонт в кухні, ванній,підбили стелю, добудували літню кухню, зробили гараж, перебудували погріб, розпочали будувати баню, Встановили забор з бетонних плит, металеві ворота та хвіртку.

Крім того ними були придбані автобус марки «Рута-25» державний номерний знак НОМЕР_1 та мисливська рушниця ИЖ-27М за 3500 грн., які були зареєстровані за ОСОБА_2

Зазначене майно вони придбали за спільні кошти. Відповідач оформлений приватним підприємцем і займався перевезеннями, а також пасікою, яка приносила доходи близько 25-30 тисяч грн. на рік. Вона не працювала, займаючись вихованням сина та веденням домашнього господарства, а зокрема вирощуванням кролів від реалізації яких мали доходи, їх налічувалося до 300 голів, продавала мед. Крім того вона є інвалідом і отримує пенсію в розмірі 1000 грн. Щомісяця, отримувала допомогу у зв»язку з народженням дитини. Всі кошти йшли до спільного сімейного бюджету. Рішенням Ніжинського міськрайонного суду від 22 серпня 2012 року шлюб розірвано і з того часу припинені сімейні відносини та ведення спільного домашнього господарства. Вона виїхала з будинку відповідача. На даний час відповідач заперечує її право на 1/2 частину спільного майна. У 2013 році він переоформив право власності на автобус на ім»я свого брата ОСОБА_6 без її згоди. З цих підстав виникла потреба у визнанні за нею права на половину майна та в розподілі спільного сумісного майна подружжя. Позивач просить визнати за нею право на 1/2 частину спірного майна та стягнути з відповідача 1/2 частину його вартості на її користь.

ОСОБА_4 просить відмовити ОСОБА_2 у задоволенні вимог про визнання факту окремого їх проживання та окремого ведення спільного господарства в період шлюбу оскільки вважає, що це не відповідає фактичним обставинам. Після укладення шлюбу і до його розірвання вони проживали разом та спільно вели домашнє господарство. Вона не працювала оскільки була вагітна, народила дитину і займалася доглядом за нею оскільки син був дуже хворобливий, не міг відвідувати дитячий садок школу.

Відповідач-позивач ОСОБА_2 та його представник в судовому засіданні свій позов підтримали та не визнали первісний уточнений позов ОСОБА_4. Відповідач ОСОБА_2 пояснив, що після укладення шлюбу він з дружиною кілька місяців жив у своїх батьків, кілька місяців у її батьків. У тому ж 2004 році її батьки купили для них будинок, але в ньому вони не жили. У зв»язку з тим, що між ними виникали непорозуміння він на початку 2005 року переїхав жити до своєї баби за спірною адресою. Баба у тому ж 2005 році подарували йому спірний будинок. Після народження сина у 2005 році вони з ОСОБА_4 почали проживати окремо. Вона проживала та була зареєстрована разом з сином у своїх батьків в АДРЕСА_2, а він у будинку баби по АДРЕСА_1. У 2005 року він разом з бабою почав робити ремонт та переобладнання будинку за кошти баби та власні кошти. Дружина в цей період приходила до нього допомагати доглядати за кролями. Вона не приймала матеріальної участі у будівництві, тільки морально. Гроші які він заробляв віддавав у сім»ю, крім того платив аліменти на утримання сина ОСОБА_5 в розмірі 1/4 частини доходів, згідно рішення суду від 31.01.2006 року. Стали проживати у спірному будинку разом з 2010 по 2012 рік, але дружина до будівництва не мала ніякого відношення.

З 2001 року він оформлений фізичною особою-підприємцем і займається перевезенням пасажирів. Автобус на який претендує ОСОБА_4 належить не йому. На даний час він зареєстрований за його братом. Спірний автобус був куплений в період шлюбу за спільні кошти з його братом ОСОБА_6 Після розірвання шлюбу, у 1013 році, він продав брату автобус за 50 тисяч гривень. Гроші поділили з ОСОБА_6 порівну. Вона була присутня при оформленні документів на продаж автобуса.

Щодо рушниці то він купував її за спільні кошти також разом зі своїм братом. Вважає, що на рушницю його колишня дружина немає ніякого права. Майно, на яке претендує позивач, не може бути визнане спільним майном подружжя і не може бути розділене, оскільки вони в період його придбання не проживали разом і не вели спільного господарства. Своєї участі у придбанні зазначеного майна позивач не приймала.

Суд, вислухавши пояснення сторін, свідків: ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_6, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, дослідивши докази у справі, приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що позивач та відповідач перебували в зареєстрованому шлюбі з 29.05.2004 року по 22.08.2012 року, що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу (а.с.6) та рішенням Ніжинського міськрайонного суду про розірвання шлюбу(а.с.7).

Наявність спірного майна крім автобуса сторони не оспорюють

Для оцінки спірного майна ухвалою суду від 19 березня 2014 року була призначена будівельно-технічна та судова товарознавча експертизи на вирішення якої поставлені питання про визначення вартості будівельних матеріалів та робіт, що були використані при будівництві прибудови до будинку, який розташований в АДРЕСА_1, при будівництві гаражу, погребу бані, металічних воріт з хвірткою, забору з бетонних плит, огорожі із металевої сітки-рабиці, забору з плоских шиферних листів, літньої кухні, добудованого сараю та вартості ремонту в житловому будинку (перекриття даху шиферними листами, укладання лінолеуму на підлогу, підшивка стелі гіпсокартонними листами), а також дійсної вартості автобуса марки « Рута- 25», державний номерний знак НОМЕР_1, 2009 року випуску, синього кольору, кузов НОМЕР_2 яка вартість мисливської рушниці ИЖ-27М.

Згідно висновку експерта від 12.05.2014 року середня ринкова вартість автобуса «Ррута-25» склала 169187 грн.40 коп, рушниці ИЖ-27М 12 кал. на вторинному ринку України станом на липень 2014 року може складати 3 500,00 грн., що підтверджується висновком експерта від 10.07.2014 р. (а.с.117-119). Висновком експерта від 20.08.2014 року визначена вартість ремонтно-будівельних робіт виконаних в спірному будинку - 4502,40 грн, вартість прибудови склала 61337 грн., гаражу - 93208 грн., недобудованої будівлі бані - 26780 грн.(а.с.123-136).

Все майно, яке оцінювалося експертом, крім автобусу було в наявності. Будівлі побудовані за висновком експерта орінтовно в 2006 році. Це будівництво велося самочинно, оскільки дозволу на будівництво немає, в експлуатацію будівлі не введені. Згідно п.2.3 «Інструкції щодо проведення поділу, виділу та розрахунку часток об»єктів нерухомого майна», не підлягають поділу об»єкти нерухомого майна, до складу яких входять самочинно збудовані (реконструйовані, переплановані) об»єкти нерухомого майна. Питання щодо поділу об»єктів нерухомого майна може розглядатись лише після визнання права власності на них відповідно до Закону.

На момент проведення експертизи автобус марки «Рута-25» був проданий.

Під час проведення обстеження експертом з»ясовано, що огорожа з плоских шиферних листі належить сусіду, роботи по поліпшенню погребу та влаштування клумби не проводилися, огорожа із сітки-рябиці існувала на момент дарування, переобладнання сараю та побудова кухні здійснювалися в 2013 році, коли шлюб між сторонами було розірвано, тому ці об»єкти не можуть бути включені в перелік майна, що є спільною сумісною власністю подружжя. .

Відповідач ОСОБА_2 у судовому засіданні стверджував, що він за власні кошти та кошти своєї баби у 2004-2005 роках здійснював ремонт будинку та будівництво гаражу, бані, прибудови до будинку. Його дружина ОСОБА_4 увесь час проживала у батьків і ніякої участі в будівництві не приймала, а тому витрачені ним кошти вважає його власними і такими, які не підлягають розподілу.

Суд не погоджується з даним твердженням ОСОБА_2, оскільки в судовому засіданні встановлено, що ремонтно-будівельні роботи у спірному будинку проводилися у 2006 році, що підтверджує наданий ОСОБА_2 договір підряду від 24 травня 2006 року, укладений між ним та ОСОБА_15 Допитані у суді свідки точної дати виконання робіт не назвали крім свідка ОСОБА_10, який є двоюрідним братом ОСОБА_2 і є зацікавленою стороною Відповідач не надав суду достовірних даних про те, що він вів будівництво за власні кошти, які не були спільною власністю його сім»ї, чи кошти баби. Будівництво велося під час перебування сторін у шлюбі. Сторони одружилися в травні 2004 року. Як пояснював сам ОСОБА_2 після одруження вони деякий час жили у його батьків, потім у її батьків У ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народився син. Позивачка ОСОБА_4 з поважних причин не могла працювати оскільки спачатку знаходилася в стані вагітності, потім займалася доглядом на новонародженою дитиною Допитані в суді свідки ОСОБА_7, ОСОБА_8 ОСОБА_16, ОСОБА_13. підтвердили, що ОСОБА_4 стала проживати у спірному будинку з 2006 року. Вона вела господарство, доглядала за кролями, присадибною ділянкою, за дитиною. Суд вважає, що відповідач-позивач ОСОБА_2 не довів факт роздільного проживання і ведення окремо господарства в період шлюбу, а зокрема в період придбання спірного майна.

Як вбачається з довідки Ніжинського МРЕР УДАІ УМВС України в Чернігівській області (а.с.12 ), автобус марки Рута модель 25, державний номерний знак НОМЕР_1, 2009 року випуску, синього кольору, кузов НОМЕР_2, був зареєстрований за ОСОБА_2, що підтверджує його придбання сторонами в період шлюбу. Суд не приймає до уваги доводи ОСОБА_2 про те, що цей автобус був придбаний за спільні кошти з його братом ОСОБА_6 і він був спільною власнітю його та брата. Ці доводи достовірно нічим не підтвердженні. Свідчення ОСОБА_6 суд оцінює критично, оскільки він є рідним братом і зацікавленою особою.

Згідно дозволу НОМЕР_4 Ніжинського МВ УМВС, щодо рушниці ИЖ-27М 12 кал., НОМЕР_3, виданого 20.10.2008 року, підтверджується що рушниця придбана під час перебування сторін у шлюбу.

Суд вважає, що все придбане майно в шлюбі, в тому числі придбані будівельні матеріали та виконані будівельні роботи в спірному будинку, є спільним майном подружжя.

Статтею 69 СК України передбачено, що дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. Дружина і чоловік мають право розділити майно за взаємною згодою.

Відповідно до ч. 1ст.70 СК України, у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними.

Згідно ч. 1,2 та 3 ст.71 СК України, майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними.

Статтею 69 СК України передбачено, що дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. Дружина і чоловік мають право розділити майно за взаємною згодою.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в пп. 23, 24 Постанови від 21.12.2007 р. №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60, 69 СК України, ч. 3 ст.368 ЦК), відповідно до частин 2, 3 ст.325 ЦК можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.

На підставі того, що поділ об»єктів не можливо провести з технічної точки зору. За таких умов, позовні вимоги ОСОБА_4 до ОСОБА_2, щодо поділу майна підлягають частковому задоволенню, з урахуванням вартості майна та потреби в ньому кожного із сторін. Суд вважає за необхідне поділити майно наступним чином.

Встановлено, що спірний автобус був проданий відповідачем своєму рідному брату ОСОБА_6 у 2013 році. Вони стверджують, що за автобус останній віддав 50 тисяч гривень, виходячи з того, що автобус був у спільній власності братів, купівля відбулася після розірвання шлюбу, але в присутності позивачки і гроші були розділені між подружжям. Суд вважає, що відповідач з метою уникнення поділу автобуса умисно переоформив його на брата. Доказів про отримання позивачкою коштів за автобус та дачі згоди на його продаж суду жодною стороною не надано. Таким чином суд вважає, що позивачка має право на 1/2 частину коштів від вартості проданого автобуса. Вартісь автобуса слід визначати за висновками експертизи, а не зі слів відповідача та його брата.

Щодо поділу недобудованої бані, гаражу, прибудови до будинку, то суд вважає, що ці об»єкти побудовані самовільно і тому поділу підлягають тільки будівельні матеріали на які має рівні права кожна сторона. Оскільки відповідач не бажає компенсувати позивачці їх вартість, суд вважає необхідним визнати за кожним із них право на Ѕ частину вартості будівельних матеріалів і робіт. Щодо виконаних ремонтно-будівельних робіт у будинку то суд вважає необхідним відмовити позивачці у задоволенні цих вимог, оскільки ремонтні роботи в будинку є невід»ємною його частиною. Позивачка проживала в ньому до 2012 року, користувалася благами, а тому її вимоги про стягнення з відповідача 3 174 грн. 20 коп є безпідставними

Суд вважає, що у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 слід відмовити.

Щодо судових витрат, то суд вважає необхідним стягнути їх з відповідача-позивача пропорційно задоволеним сумам. Розмір понесених позивачкою-відповідачкою витрат на оплату експеризи підтверджений квитанціями. Судовий збір вона не сплачувала оскільки є інвалідом 2-ї групи, а тому в такому випадку збір підлягає стягненню з відповідача-позивача на користь держави.

Керуючись ст. 88,209,213-215 ЦПК України, ст 69, 70, 71 Сімейного кодексу України, суд

в и р і ш и в :

позовні вимоги ОСОБА_4 задовольнити частково.

Визнати об»єктом спільної власності подружжя ОСОБА_4 та ОСОБА_2 :

автобус марки «Рута- 25» вартістю 169187 грн.40 коп.

рушницю ИЖ-27М 12 кал. вартістю 3 500,00 грн.,

будівельні матеріали та роботи використані : у прибудові до будинку, який розташований в АДРЕСА_1, вартістю 61337 грн.; гаражу- вартістю 93 208 грн., недобудованої будівлі бані - вартістю 26780 грн.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_17:

84 593 грн. 70 коп., що складає 1/2 частину вартості проданого ним після розірвання шлюбу автобуса «Рута-25»;

1750 гр. вартості 1/2 частини рушниці ИЖ-27М 12 кал. НОМЕР_3, залишивши право власності на неї за ОСОБА_2.

Визнати за ОСОБА_4 право власності на 1/2 частину вартості будівельних матеріалів і робіт :

у прибудові до житлового будинку по АДРЕСА_1 вартістю 30 668 грн.50 коп.

у гаражі -вартістю 46604 грн. грн. та у недобудованій будівлі бані - вартістю 13390 грн., які також знаходяться за адресою АДРЕСА_1.

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_4 відмовити.

Відмовити ОСОБА_2 у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_4 про встановлення факту окремого проживання та окремого ведення господарства.

Стягнути з ОСОБА_2:

на користь ОСОБА_4 у відшкодування витрат за проведення судових експертиз 5508 грн;

на користь держави 1770 грн. 06 коп судового збору.

Рішення може бути оскаржене до Чернігівського апеляційного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя В.М.Хандога