Ухвала суду № 40927843, 25.09.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"25" вересня 2014 р. м. Київ К/800/50629/13

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

Олендера І.Я. (доповідача), Бутенка В.І., Лиска Т.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_4 до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Закарпатській області, Берегівського районного відділу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Закарпатській області про зобов'язання вчинити певні дії, провадження в якій відкрито за касаційною скаргою Управління Міністерства внутрішніх справ України в Закарпатській області на ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 17 вересня 2013 року та постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2013 року, -

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2013 року позивач - ОСОБА_4 звернувся до суду першої інстанції з позовами, в яких просив

- визнати протиправним та скасувати Наказ № 168 від 15.02.2012 року начальника УМВС України в Закарпатській області про накладення дисциплінарного стягнення у вигляді суворої догани та зменшення на 10% премії за лютий 2013 року накладеного на позивача - слідчого СВ Берегівського РВ УМВС України в Закарпатській області капітана міліції - ОСОБА_4;

- визнати протиправним та скасувати Наказ начальника УМВС України в Закарпатській області № 299 від 14 березня 2013 року про звільнення з органів внутрішніх справ слідчого СВ Берегівського РВ УМВС України в Закарпатській області капітана міліції ОСОБА_4 ;

- визнати протиправним та скасувати Наказ по особовому складу №57 о\с від 19.03.2013 року начальника УМВС України в Закарпатській області в частині звільнення з органів внутрішніх справ у запас (із постановленням на військовий облік) за п. 64 "є" (за порушення дисципліни) капітана міліції ОСОБА_4 слідчого відділення Берегівського РВ УМВС України в Закарпатській області з 20 березня 2013 року;

- зобов'язати Управління МВС України в Закарпатській області поновити ОСОБА_4 на посаді слідчого СВ Берегівського РВ УМВС України в Закарпатської області в спеціальному званні капітана міліції.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 17 вересня 2013 року, адміністративний позов задоволено.

Суди попередніх інстанцій мотивували свої рішення тим, що на момент накладення на позивача дисциплінарного стягнення позивач перебував на лікарняному, що підтверджується листком непрацездатності серії АГБ № 214189 від 08.02.2013 року, АВН №071000 від 22.02.2013 року та АВН № 071190 від 05.03.2013 року (т. І, а.с. 22-24). З наказом про накладення стягнення та службовим розслідуванням позивач ознайомився 11.03.2013 року, що підтверджує копія наказу про накладення стягнення який завірений печаткою 11.03.2013 року. Висновок службового розслідування за яким винесено оскаржуваний наказ № 168 від 15.02.2013 року не містить посилань на вказані обставини визначені ст. 14 Закону України «Про дисциплінарний статут», а тому вказаний висновок та оскаржуваний Наказ № 168 не можуть вважатися такими, що прийняті обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення. Відповідач при проведенні службового розслідування не в повній мірі дотримувався вимог ст. 14 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, а саме в частині врахування обставин за яких скоєно дисциплінарний проступок та застосування звільнення осіб рядового і начальницького складу з органів внутрішніх справ, як крайнього заходу дисциплінарного впливу, а також Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, затвердженої Наказом МВС України від 06.12.1991 року № 552; без відібрання пояснень від позивача; не аргументував неможливість застосування менш суворого стягнення до звільненого.

У поданій касаційній скарзі відповідач заявив вимоги про скасування рішень судів попередніх інстанцій, як таких, що ухвалені із порушенням норм матеріального і процесуального права, про ухвалення нової постанови про відмову в задоволенні позовних вимог.

У доводах касаційної скарги, скаржник зазначає, що накладенню дисциплінарного стягнення передувало проведення службового розслідування в ході якого було вивчено матеріали кримінального провадження № 12013070060000063 та було встановлено, що досудове розслідування проводиться на неналежному рівні. Не зважаючи на вказівку Берегівської міжрайонної прокуратури та УМВС області не вніс відомості в ЄРДР по особі, яка перебувала в розшуку по кримінальному провадженню №12012070060000151 від 14.12.2012 року та будь-які слідчі дії по даному провадженню не проводив. ОСОБА_4 у порушення вимог ч. 5 ст. 284 КПК України 28.01.2013 року не направив до міжрайонної прокуратури 6 закритих кримінальних проваджень, за якими рішення про закриття прийняте ще протягом першої декади грудня минулого року. Опитаний з даного приводу ОСОБА_4 повідомив, що вказані недоліки під час досудового розслідування по кримінальних провадженнях допустив у зв'язку з великим навантаженням.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження, відповідно до пункту першого частини першої статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступні обставини.

Позивач з 23.06.2006 року прийнятий на посаду слідчого відділення Мукачівського МВ УМВС України в Закарпатській області. З 05.10.2010 року Слідчий слідчого відділення Берегівського РВ УМВС України в Закарпатській області

Наказом Управлінням МВС України в Закарпатській області від 14.03.2013 року № 299 ОСОБА_4 було звільнено із займаної посади - слідчого СВ Берегівського РВ УМВС України в Закарпатській області.

Наказом Управлінням МВС України в Закарпатській області від 19.03.2013 року № 57 о/с капітана міліції ОСОБА_4 слідчого СВ Берегівського РВ УМВС України в Закарпатській області з 20.03.2013 року було звільнено з органів внутрішніх справ у запас (із постановленням на військовій облік) за пп. «є» п. 64 (за порушенням дисципліни).

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла висновку про те, що касаційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступних підстав.

Щодо позовної вимоги про визнання протиправним та скасування наказу № 168 від 15.02.2012 року начальника УМВС України в Закарпатській області про накладення дисциплінарного стягнення у вигляді суворої догани та зменшення на 10% премії за лютий 2013 року накладеного на позивача суд касаційної інстанції зазначає наступне.

Як встановлено в судовому засіданні суду першої інстанції позивач знаходився на лікуванні в Мукачівській центральній районні лікарні з 08.02.2013 року по 13.02.2013 року, з 14.02.2013 року по 24.02.2013 року в клінічній лікарні м. Львова з 25.02.2013 року по 06.03.2013 року. 11.03.2013 року, після проходження лікування, позивачу оголошено зміст наказу про сувору догану начальником Берегівського РВ УМВС України в Закарпатській області від 15.02.2012 року № 168. За змістом вказаного наказу за грубі порушення вимог п. 2.7 Інструкції «Про організацію взаємодії органів досудового розслідування з іншими органами та підрозділами внутрішніх справ у попередженні, виявленні та розслідування кримінальних правопорушень», недотримання ст. 237 КПК України ОСОБА_4, відповідно до п. 4 ст. 12 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, оголошено сувору догану та зменшено на 10 % премію за лютий 2013 року. В наказі про оголошення суворої догани йдеться про те, що 13.01.2013 року під час чергування в складі слідчо-оперативної групи в порушення вимог ст.ст. 2, 28 та 91 КПК України та п. 2.7. Інструкції «Про організацію взаємодії органів досудового розслідування з іншими органами та підрозділами внутрішніх справ у попередженні, виявленні та розслідуванні кримінальних правопорушень», як керівник слідчо-оперативної групи на місці події не провів огляд місця події, не допитав потерпілу та сусідів у яких вона була.

Висновками за результатами службового розслідування за відомостями викладеними у зверненні ОСОБА_5 від 11.02.2013 року про те, що працівники міліції Берегівського РВ УМВС побили його знайому ОСОБА_6 встановлено, що вказана заява надійшла через Державну установу «Урядовий контактний центр» та зареєстрована 19.01.2013 року № 135. Розглянувши зібрані в ході розслідування матеріали встановлено, що 13.01.2013 року по телефону звернулася гр. ОСОБА_7 про те, що її донька ОСОБА_6 викрала документи та гроші. На місце події прибула слідчо-оперативна група Берегівського РВУ МВС у складі: слідчого СВ капітана міліції ОСОБА_4, оперуповноваженого СКР лейтенанта міліції ОСОБА_8 та дільничного інспектора міліції старшого лейтенанта міліції ОСОБА_9 Опитаний ОСОБА_4 з даного приводу повідомив, що ОСОБА_7 запідозрила у причетності до крадіжки документів і грошей свою доньку. На місці події встановити місцезнаходження документів та грошей не вдалося можливим, а тому ОСОБА_6 була запрошена для дачі пояснень до Берегівського РВ УМВС. Остання в райвідділі відмовилася підписувати будь-які документи та була відпущена додому. 13 січня 2013 року дана подія була зареєстрована до журналу Єдиного обліку заяв та повідомлень про кримінальні правопорушення і інші порушення та події за № 90, 14.01.2013 року занесено до ЄРДР за № 12013070060000063 за ст. 185 ч.1 КК України. Щодо факту нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_6 слідчим ОСОБА_4, то без проведення слідчих дій вказаний факт підтвердити або ж спростувати в ході перевірки не вдалося можливим. Разом з тим, вивченням матеріалів кримінального провадження № 12013070060000063, встановлено, що досудове розслідування проводиться на неналежному рівні. В матеріалах справи наявний рапорт ОСОБА_4 від 13.01.2013 року адресований начальнику Берегівского РВ УМВС Яцканич О.О., що огляд місця події не проведено, через відмову ОСОБА_7 у наданні письмового дозволу на огляд будинку. Однак, 13 січня 2013 року наявне ще одне повідомлення, що мати, громадянка ОСОБА_7 вчиняє психологічне насильство над її дочкою ОСОБА_6, в якої 12 січня 2013 року дільничний інспектор міліції Берегівського РВ УМВС капітан міліції Бадо А.А., відібрав мобільний телефон, що зареєстровано в ЄРДР 14 січня 2013 року (кримінальне провадження № 12013070060000064) однак жодної оцінки вказаному повідомленню у матеріалах службового розслідування не має. За вказаним висновком перевіряючими встановлено, що досудове розслідування проводиться не належному рівні. Так, з початку провадження, окрім надання доручень ОСОБА_4 не було проведено жодної слідчої дії, як керівник слідчо-оперативної групи роботу групи на місці події не провів, ОСОБА_6 не допитав, сусідів, у яких вона могла бути не встановив, таким чином ОСОБА_4 відомості про обставини скоєння кримінального правопорушення не зафіксував. У вказаному висновку, який досліджувався в судовому засіданні, не вказано які доручення надано слідчим ОСОБА_4 та в чому полягала їх недостатність.

Згідно Наказу МВС України № 686 від 09.08.2012 року «Про організацію діяльності і органів досудового розслідування Міністерства внутрішніх справ України» слідчий має статус службової особи, яка займає відповідальне становище в системі правоохоронних органів і наділена спеціальними повноваженнями в кримінальному провадженні. Пунктом 5.7 Положення про органи досудового розслідування Міністерства внутрішніх справ України визначено, що слідчий має право в порядку передбаченому КПК, доручати відповідним оперативним підрозділам органів внутрішніх справ проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових дій). Доручення слідчого щодо проведення слідчих (розшукових) дій та не гласних слідчих (розшукових) дій є обов'язковими для виконання.

Статтею 28 КПК визначено, що кожна процесуальна дія або рішення має бути виконано або прийнято в розумні строки. Статтею 91 КПК України визначено обставини, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні: 1) подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); 2) винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; 3) вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат; 4) обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом'якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження; 5) обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання. Доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження.

Стаття 233 КПК ніхто не має права проникнути до житла чи іншого володіння особи з будь-якої метою, інакше як лише за добровільною згодою особи, яка ними володіє, або на підставі ухвали слідчого судді, крім випадків, установлених частиною третьою цієї статті.

В матеріалах справи наявний рапорт слідчого ОСОБА_4 від 13.01.2013 року адресований начальнику Берегівского РВ УМВС Яцканич О.О., що огляд місця події не проведено, через відмову ОСОБА_7 (особи якій належить житло на праві власності) у наданні письмового дозволу на огляд будинку, однак при здійсненні службового розслідування вказаній обставині не надана оцінка.

Крім того, відповідно до п.п. 2.3, 2.4 Інструкції (т. І, а.с. 168) «Про організацію взаємодії органів досудового розслідування з іншими органами та підрозділами внутрішніх справ у попередженні, виявленні та розслідуванні кримінальних правопорушень» затвердженої наказом МВС України № 700-2012, начальник територіального органу внутрішніх справ організовує своєчасне направлення на місце події слідчо-оперативну групу у повному складі. До слідчо-оперативної групи в обов'язковому порядку входить слідчий, співробітник оперативного підрозділу та спеціаліст-криміналіст.

З наведеного, слідує, що саме начальником територіального органу внутрішніх справ не організовано своєчасне направлення на місце події слідчо-оперативної групи у повному складі, в тому числі спеціаліста-експерта, а тому висновки службового розслідування від 11.02.2013 року за відомостями викладеними за зверненням ОСОБА_5 не місять повного відображення всіх обставин.

Пунктом 2.7.3 Інструкції, передбачено, що слідчий за наявності підстав інформує оперативного чергового про залучення додаткових сил і засобів для документування всіх обставин учиненого кримінального правопорушення. Позивач у судовому засіданні стверджував, що ним, у телефонному режимі повідомлявся черговий про необхідність залучення спеціаліста-криміналіста, однак через відсутність дозволу на проведення огляду житлового будинку, гр. ОСОБА_6 була доставлена до райвідділу, вказані обставини не спростовані відповідачем.

Враховуючи вищевикладене, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що відповідачем не доведено порушення позивачем вимог ст.ст. 2, 28 та 91 КПК України, що призвело до грубих порушень п. 2.7 Інструкції «Про організацію взаємодії органів досудового розслідування з іншими органами та підрозділами внутрішніх справ у попередженні, виявленні та розслідуванні кримінальних правопорушень» затвердженої наказом МВС України № 700-2012 та ст. 237 КПК України.

Ст. 12 Закону України «Про дисциплінарний статут органів внутрішніх справ» визначено види дисциплінарних стягнень. При визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо.

Відповідно до ст. 14 Закону України «Про дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України» від 22.02.2006 року про накладення дисциплінарного стягнення видається наказ, зміст якого оголошується особовому складу ОВС. Зміст наказу доводиться до відома особи рядового або начальницького складу, яку притягнуто до дисциплінарної відповідальності під підпис. На момент накладення на позивача дисциплінарного стягнення позивач перебував на лікарняному, що підтверджується листками непрацездатності серії АГБ № 214189 від 08.02.2013 року, АВН №071000 від 22.02.2013 року та АВН № 071190 від 05.03.2013 року. З наказом про накладення стягнення та службовим розслідуванням позивач ознайомився 11.03.2013 року, що підтверджує копія наказу про накладення стягнення який завірений печаткою 11.03.2013 року. (т. І. а.с. 13-17).

Висновок службового розслідування за яким винесено оскаржуваний наказ № 168 від 15.02.2013 року не містить посилань на вказані обставини визначені ст. 14 Закону України «Про дисциплінарний статут», а тому вказаний висновок та оскаржуваний Наказ № 168 не можуть вважатися такими, що прийняті обґрунтовано, з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), а тому оскаржуваний Наказ № 168 підлягає скасуванню.

Щодо позовної вимоги про визнання протиправним та скасування наказу начальника УМВС України в Закарпатській області №299 від 14 березня 2013 року про звільнення з органів внутрішніх справ слідчого СВ Берегівського РВ УМВС України в Закарпатській області капітана міліції ОСОБА_4 та визнання протиправним та скасування наказу по особовому складу №57 о\с від 19.03.2013 року начальника УМВС України в Закарпатській області в частині звільнення з органів внутрішніх справ у запас (із постановленням на військовий облік) за пп. «є» п. 64 (за порушення дисципліни) капітана міліції ОСОБА_4 слідчого слідчого відділення Берегівського РВ УМВС України в Закарпатській області з 20.03.2013 року, суд касаційної інстанції зазначає наступне.

Порядок звільнення з органів внутрішніх справ регулюється нормами Закону України «Про міліцію», Закон України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України», Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затверджене постановою Кабінету Міністрів УРСР № 114 від 29.07.1991 року.

Відповідно до норм ст. 25 Закону України «Про міліцію», працівник міліції у межах повноважень, наданих цим Законом та іншими законодавчими актами, самостійно приймає рішення і несе за свої протиправні дії або бездіяльність дисциплінарну чи кримінальну відповідальність. Службова особа міліції, яка порушила вимоги закону або неналежно виконує свої обов'язки, несе відповідальність у встановленому порядку. Порядок проходження служби особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, їх права та обов'язки визначаються згідно з ст.ст. 17, 18 Закону України «Про міліцію» та Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженим постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991 року № 114.

Сутність службової дисципліни, обов'язки осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України (далі - особи рядового і начальницького складу) стосовно її дотримання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, порядок і права начальників щодо їх застосування, а також порядок оскарження дисциплінарних стягнень визначається Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ України, затвердженим Законом України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України» від 22.02.2006 року № 3460-ІV.

Відповідно до ст. 12 цього Статуту, на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень: 1) усне зауваження; 2) зауваження; 3) догана; 4) сувора догана; 5)попередження про неповну посадову відповідність; 6) звільнення з посади; 7) пониження в спеціальному званні на один ступінь; 8) звільнення з органів внутрішніх справ.

Суд зазначає, що ст. 12 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України визначає систему видів дисциплінарних стягнень - вичерпний, загальнообов'язковий перелік визначених за змістом видів дисциплінарних стягнень, що характеризуються внутрішньою єдністю та узгодженістю.

Згідно з п. 64 «є» Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) за порушення дисципліни.

За змістом Наказу № 299 від 14.03.2013 року (т. І, а.с. 34), слідує, що за систематичне порушення службової дисципліни, недотримання вимог ст. 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, порушення вимог ст. ст. 2, 36, 40, 214 та 284 КПК України, Наказів МВС України № 686-2012 та № 700-2012, Інструкції з організації взаємодії органів досудового розслідування з іншими органами внутрішніх справ, під час досудового розслідування у кримінальних провадженнях, порушення вимог нормативних документів МВС України з питань порядку звільнення від службових обов'язків через тимчасову непрацездатність та виїзду за межі гарнізону, що проявилося у не інформуванні керівництва райвідділу про своє місце перебування, слідчого СВ Берегівського РВ УМВС України в Закарпатській області капітана міліції ОСОБА_4, згідно п. 8 ст. 12 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України звільнити за п.п. «є» п. 64 Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом ОВС (за порушення дисципліни).

Наказом начальником УМВС України в Закарпатській області № 57 о/с від 19.03.2013 року у відповідності до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом ОВС України ОСОБА_4 звільнено з органів внутрішніх справ у запас із постановленням на військовий облік за пп. «є» п. 64 (за порушення дисципліни) з 20.03.2013 року. Підстава наказ УМВС України в Закарпатській області від 14.03.2013 року № 299.

Основними обставинами які послужили підставами для звільнення позивача, відповідачем визначено, що 05.02.2013 року в слідче управління УМВС України в Закарпатській області надійшло подання Берегівської міжрайонної прокуратури про усунення порушень вимог кримінально-процесуального кодексу України під час проведення досудового слідства за кримінальними провадженнями, у тому числі щодо вчинення тяжких та особливо тяжких злочинів, злочинів проти власності, життя та здоров'я особи. Слідчий СВ Берегівського РВУ МВС ОСОБА_4 до виконання своїх службових обов'язків віднісся недобросовісно. В порушення вимог ч. 6 ст. 214 КПК України, повідомлення про початок досудового розслідування за 15 кримінальними провадженнями до прокуратури у визначені строки не направив. В порушення вимог ст.ст. 2, 36, 40 КПК України під час проведення досудового слідства у кримінальному провадженні № 12012070060000017 від 22.11.2012 року письмові вказівки Берегівської міжрайонної прокуратури щодо проведення слідчих дій не виконав. Також, не виконав вказівки прокуратури у кримінальних провадженнях № 12012070060000024 від 23.11.2012 року, № 12012070060000058 від 30.11.2012 року. Крім того, ОСОБА_4 незважаючи на вказівку Берегівської міжрайонної прокуратури Закарпатської області, не вніс відомості в ЄРДР по особі, яка перебувала в розшуку по кримінальному провадженню № 12012070060000151 від 14.12.2012 року та будь-які слідчі дії по даному провадженню не проводив. Даним наказом встановлено, що у порушення вимог ч. 5 ст. 284 КПК України ОСОБА_4 28.01.2013 року направив до міжрайонної прокуратури 6 закритих кримінальних проваджень, за якими рішення про закриття прийняте ще протягом першої декади грудня 2012 року.

Поданням Берегівського міжрайонного прокурора рекомендовано начальнику УМВС України в Закарпатській області провести службові перевірки, вирішити питання про притягнення до дисциплінарної відповідальності осіб, які допустили порушення. Згідно витребуваних судом матеріалів службового розслідування відносно слідчого ОСОБА_4 (заведена 15.02.2013 року, закрита 10.03.2013 року) 10 березня 2013 року складено висновок службового розслідування відносно слідчого ОСОБА_4, із вищенаведених обставин запропоновано звільнити останнього із займаної посади.

Висновки службового розслідування щодо порушення позивачем норм КПК України, частково знайшли своє підтвердження в судовому засіданні суду першої інстанції, зокрема по кримінальних провадженнях в частині неповідомлення про початок досудового розслідування по справах згідно матеріалів службової перевірки та наданих пояснень ОСОБА_4 де він свою вину визнав: №12013070060000064, 12012070060000228, 12013070060000036, 12013070060000002, 12013070060000063, 12013070060000001, 120130700060000004, 12013070060000005, 12013070060000003.

Інші порушення, які були підставами для службового розслідування та, які потягли за собою звільнення позивача, відповідачем не доведено.

ОСОБА_4, як слідує із висновку за результатами службового розслідування, після лікування у період з 08.02.2013 року до 13.02.2013 року до виконання службових обов'язків не приступив та про причини невиходу на службу керівництву райвідділу не повідомив. 18.02.2013 року до Берегівського РВ УМВС поштою позивач направив рапорт з проханням надати йому дозвіл на виїзд за межі Закарпатської області для лікування. Однак, про місце свого перебування та медичний заклад, де проходитиме лікування він керівництву Берегівського РВ УМВС рапортом особисто не доповів та дозвіл на виїзд за межі гарнізону не отримав, чим грубо порушив вимоги службової дисципліни та зокрема п. 2.6 «Порядку звільнення від службових обов'язків через тимчасову непрацездатність осіб рядового та начальницького складу МВС України» від 27.01.2004 року та Розпорядження ГУМВС від 09.04.2010 року «Про затвердження меж гарнізону ГУМВС та впорядкування виїзду за його межі». Всупереч вимог п. 2.7 зазначеного документу, ОСОБА_4 листок непрацездатності (виданий Мукачівською ЦРЛ) протягом доби після закінчення лікування в СМЗ УМВС не зареєстрував.

Відповідно до оскражуваного Наказу № 299, за систематичне порушення службової дисципліни, недотримання вимог ст. 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, порушення вимог ст.ст. 2, 36, 40, 214 та 284 КПК України, наказів МВС України № 686-2012 та № 700-2102, під час досудового розслідування у кримінальних провадженнях, порушення вимог нормативних документів МВС України з питань порядку звільнення від службових обов'язків через тимчасову непрацездатність та виїзду за межі гарнізону, що проявилося у не інформуванні керівництва райвідділу про своє місцеперебування, слідчого СВ Берегівського РВ УМВС України в Закарпатській області капітана міліції ОСОБА_4, згідно п. 8 ст. 12 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх України звільнено з органів внутрішніх справ за пп. «є» п. 64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом ОВС України (за порушення дисципліни).

Як зазначалось вище, ОСОБА_4 знаходився на лікуванні в Мукачівській центральній районні лікарні з 08.02.2013 року по 13.02.2013 року; з 14.02.2013 року по 24.02.2013 року та з 25.02.2013 року по 06.03.2013 року в клінічній лікарні ДТГО «Львівська залізниця». В матеріалах справи наявна довідка від 19.04.2013 року № 454 згідно якої позивач перебував на стаціонарному лікування в закладі з 14.02.2013 року до 24.02.2013 року в ортопедо-травматологічному відділені та з 25.02.2013 року до 06.03.2013 року в отолариноголонгічному відділенні. Зазначені обставини підтверджуються поясненнями позивача, листками непрацездатності, витягом з медичної карти стаціонарно хворого. Однією із підстав звільнення викладених в наказі являється те, що після лікування в період з 08.02.2013 року по 13.02.2013 року позивач до виконання службових обов'язків не приступив та про причини невиходу на службу керівництву райвідділу не повідомив, а також не повідомив місце перебування та медичний заклад, де проходив лікування керівництву Берегівського РВ УМВС України рапорт не подав та дозвіл на виїзд за межі гарнізону не отримав, чим грубо порушив вимоги службової дисципліни та зокрема п. 2.6. «Порядку звільнення від службових обов'язків через тимчасову непрацездатність осіб рядового та начальницького складу МВС України» від 27.01.2004 року та розпорядження ГУМВС від 09.04.2010 року «Про затвердження меж гарнізону ГУМВС та впорядкування виїзду за його межі». Згідно матеріалів службового розслідування вбачається, що у зв'язку із службовою необхідністю для встановлення місця лікування ОСОБА_4 Берегівським РВ УМВС України в Закарпатській області було направлено 15 запитів до лікувальних закладів області та 05.03.2013 року до клінічної лікарні Львівської залізниці .

В наказі йдеться про те, що після закінчення лікування 13.02.2013 року позивач не приступив до виконання своїх службових обов'язків та про причину невиходу на службу, керівництву не повідомив. Вказані обставини спростовуються тим, що 18.02.2013 року до Берегівського РВ УМВС поштою надійшов рапорт ОСОБА_4 з проханням виїзду за межі області для лікування, отже цим рапортом позивач повідомив керівництво, що продовжує лікування. Даний факт підтверджено листком непрацездатності АВН № 071000 про те, що з 14.02.2013 року по 24.02.2013 року проходив стаціонарне лікування в Львівській клінічній лікарні «ЛЗ», з 25.02.2013 року по 06.03.2013 року

Згідно п.п. 10, 11. «Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ» затвердженого Постановою КМ України № 114 від 29.07.1991 року, особи рядового і начальницького складу ОВС користуються всіма соціально-економічними та особистими правами і способами, обов'язки і відповідність, що випливають з умов служби, визначаються законодавством, Присягою, статутами ОВС і цим положенням. Начальники зобов'язанні дбати про безпечні умови служби підлеглих, надати їм реальні можливості для службового, культурного й морального зростання, створювати належні умови побуту та відпочинку.

Свідок ОСОБА_12 - заступник начальника організаційно-методичного відділу слідчого управління УМВС України в Закарпатській області у судовому засіданні суду першої інстанції пояснив, що ним здійснювалося службове розслідування по слідчому ОСОБА_4, з приводу чого був даний висновок 10.03.2013 року про звільнення позивача із займаної посади, хоча він особисто був проти звільнення слідчого. В ході перевірки встановлені порушення визначені у поданні прокурора Берегівського міжрайонного прокурора, крім того вказав на велику завантаженість слідчих та на неукомплектованість слідчого відділу Берегівського РВ УМВС. В процесі здійснення службового розслідування на підставі якого складений висновок від 10.03.2013 року пояснення від ОСОБА_4 не відбиралися. В матеріалах службової перевірки наявні пояснення позивача від 01.11.2012 року та пояснення від 21.01.2013 року , за якими останній пояснив, що порушення допущені через великий обсяг роботи.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, замість 14 слідчих, які по штату повинні бути в Берегівському РВ УМВС в період з жовтня 2012 року по березень 2013 року на службі перебувало 6 слідчих. Згідно відомостей Берегівського РВ УМВС України в Закарпатській області від 22 квітня 2013 року (т. І а.с.149) у провадженні слідчого СВ Берегівського РВ УМВС України в Закарпатській області в період з 20.11.2012 року по 14 березня 2013 в провадженні позивача перебувало 81 кримінальне провадження зареєстроване в ЄРДР. У 2012 році та поточному періоді 2013 року ОСОБА_4 у відпустці не перебував. Умови праці та відпочинку позивачу керівництвом Берегівського РВ УМВС України та УМВС в Закарпатській області належним чином забезпечені не були. Протягом 2012 року позивачу не було надано чергову відпустку відповідно до п. 52 «Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ». Однак, вказані обставини не враховано відповідачем ні при проведенні службового розслідування, ні при видачі наказів про притягнення ОСОБА_4 до дисциплінарної відповідальності та його звільнення з органів міліції.

Враховуючи вищевикладене, суд касаційної інстанції вважає правильним висновок судів попередніх інстанцій, що УМВС України в Закарпатській області при проведенні службового розслідування не в повній мірі дотримано вимог ст. 14 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, в частині врахування обставини, за яких скоєно дисциплінарний проступок та застосовано крайній захід дисциплінарного впливу - звільнення до позивача, а також не враховано положень Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, затвердженою Наказом МВС України від 06.12.1991 року № 552; не відібрано пояснень від позивача; не аргументовано неможливість застосування менш суворого стягнення до позивача, а тому оскаржувані накази № 299 від 14.03.2013 року та № 57 о\с від 19.03.2013 року підлягають скасуванню.

Доводи касаційної скарги спростовуються викладеними вище нормами права та установленими обставинами справи, у зв'язку з чим відсутні підстави для її задоволення та скасування оскаржуваних судових рішень.

За змістом ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 223 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що з оскаржуваних судових рішень вбачається, що їх його ухвалені, суди попередніх інстанцій не допустили порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б бути підставою для скасування чи зміни судового рішення.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 220, 222, 223, 224, 231, 254 КАС України, суд -

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Закарпатській області залишити без задоволення, а ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 17 вересня 2013 року та постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2013 року у справі № 807/1147/13-а - без змін.

Ухвала набирає законної сили протягом п'яти днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та оскарженню не підлягає.

Судді І.Я. Олендер

В.І. Бутенко

Т.О. Лиска