Ухвала суду № 40927788, 29.09.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"29" вересня 2014 р. м. Київ К/9991/26237/11

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Маринчак Н.Є.

Цвіркуна Ю.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 25.01.2011

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 13.04.2011

у справі № 2-а-16212/10/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інформтехтрейд»

до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова

про визнання нечинним податкового повідомлення - рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 25.01.2011, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 13.04.2011, позов задоволено частково. Визнано протиправним податкове повідомлення-рішення ДПІ у Ленінському районі м. Харкова від 14.12.2010 № 0002892330/0. В решті позову відмовлено.

ТОВ «Інформтехтрейд» подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову. Посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права: п.п. 7.2.3 п. 7.2, п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР, ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що підставою визначення позивачу за податковим повідомленням-рішенням від 14.12.2010 № 0002892330/0 грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальній сумі 50394 грн., в тому числі: 33596 грн. основного платежу та 16798 грн. штрафних (фінансових) санкцій, слугували висновки виїзної планової перевірки, викладені в акті від 01.12.2010 № 3245/23-304/35072634, про порушення вимог п.п. 7.2.3 п. 7.2, п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР, що полягали у неправомірному віднесенні до складу податкового кредиту податку на додану вартість за операціями з поставки ТОВ «Автоматік Абсолют» промислових товарів, запасних частин та комплектуючих до них за договором від 14.04.2010 № 14/04-2010.

Позиція податкового органу ґрунтується на даних бази «Система автоматизованого співставлення податкового кредиту та зобов'язань у розрізі контрагентів, декларацій з податку на додану вартість», на підставі яких відповідачем встановлено розбіжності між податковим кредитом позивача та податковими зобов'язаннями контрагента, у зв'язку з тим, що податкові декларації ТОВ «Автоматік Абсолют» з податку на додану вартість за травень 2010 року від 18.08.2010 № 365798 та додаток 5 «Розшифровки ПЗ та ПК в розрізі контрагентів» не визнано податковою звітністю. Крім того, контролюючий орган вказує на те, що ТОВ «Автоматік Абсолют» має стан платника « 10» - запит на встановлення місцезнаходження.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права та вважає, що суди повно встановили обставини, що мають значення для вирішення справи в цій частині, та надали їм правову оцінку.

Підпунктом 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 вказаного Закону податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Згідно з вимогами п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 цього Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Таким чином, виходячи з положень вищевказаних норм закону, відсутність податкової накладної та відсутність первинних бухгалтерських документів, якими підтверджується реальність здійснення господарської операції, безспірно позбавляє платника податку права на включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум податку у звітному періоді.

В результаті дослідження питання щодо правомірності формування позивачем податкового кредиту за операціями з поставки ТОВ «Автоматік Абсолют» промислових товарів, запасних частин та комплектуючих до них за договором від 14.04.2010 № 14/04-2010 судами попередніх інстанцій достовірно встановлено, що вказані операції оформлені відповідними первинними документами, у тому числі й відповідними податковими накладними: від 05.05.2010 № 050504, від 05.05.2010 № 050505, від 12.05.2010 № 120504.

Зменшення податкового кредиту у зв'язку з невизнанням декларації з податку на додану вартість контрагента платника податків податковою звітністю, за відсутності інших підстав вважати податковий кредит не підтвердженим, чиним законодавством не передбачено. У разі, коли контрагент не виконав свого обов'язку щодо належного звітування, нарахування та сплати податку на додану вартість до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Висновки податкового органу, які стали підставою для винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, про неправомірність формування податкового кредиту ґрунтуються на підставі лише тих даних, які містяться в базі «Система автоматизованого співставлення податкового кредиту та зобов'язань у розрізі контрагентів, декларацій з податку на додану вартість», без врахування первинних документів, зокрема, податкових накладних, що підтверджують фактичне здійснення операцій позивача з ТОВ «Автоматік Абсолют».

Нереальність господарських операцій з придбання платником податку товарів (робіт, послуг) має підтверджуватися належними, допустимими та достатніми доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях, зокрема обґрунтовуватись лише відсутністю постачальника таких товарів за місцезнаходженням.

Враховуючи викладене, суди дійшли правильних висновків про задоволення позову в частині визнання протиправним податкового повідомлення-рішення від 14.12.2010 № 0002892330/0.

Зважаючи викладене, діючи у межах перегляду справи судом касаційної інстанції, визначених у ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваних судових рішень - без змін.

Керуючись ст. ст. 220, 2201, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова залишити без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 25.01.2011 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 13.04.2011 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою про перегляд даної ухвали, поданою через Вищий адміністративний суд України у порядку, встановленому статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

Судді Н.Є. Маринчак

Ю.І. Цвіркун